4.2 Оцінка реалізації економічного потенціалу

Основою інформаційної оцінки є система національних рахунків. Для оцінки реалізації економічного потенціалу ООН пропонує 3 індекси.

1. Індекс розвитку людського потенціалу припускає:

1. очікувану тривалість життя;

2. письменність і розвиток освіти;

3. ВВП на душу населення (від 0 до 1).

II. Індекс економічної свободи оцінюють:

1. торгівельна політика;

2. ступінь втручання держави в економіку;

3. підтримка прав власності;

4. переміщення капіталу і іноземних інвестицій (від 1 до 5).

III. Рівень глобалізації:

1. економічна інтеграція;

2. персональні контакти;

3. глобальні технології;

4. залучена країни в міжнародну політику, зокрема участь міжнародних показників.

Ступінь реалізації економічного потенціалу виявляється в економічній безпеці країни.

4.3 Ефективність використання економічного потенціалу країни

Проблема ефективності використання економічного потенціалу є однією з основних проблем економічної теорії. Суть цієї проблеми полягає у визначенні шляхів і способів досягнення найбільшого задоволення безмежних суспільних потреб в умовах рідкості, обмеженості ресурсів. Проблема ефективності суспільного виробництва має два аспекти – цільовий (задоволення потреб) і ресурсний (використання обмежених ресурсів).

Цільова ефективність є якісною характеристикою суспільного виробництва з погляду рівня розвитку і ступеня задоволення потреб суспільства.

Ресурсна ефективність відображає раціональність організації суспільного виробництва, комбінації чинників виробництва, вживання наявних ресурсів.

Цільовий і ресурсний аспекти ефективності тісно взаємозв'язані. Цільова ефективність зраджується прямо пропорціонально ресурсна ефективність, а також об'єму і якості ресурсів, що використовуються. При підвищенні цільової ефективності на основі зростання ефективності використання кожної одиниці наявних ресурсів говорять про інтенсивну форму функціонування економічного потенціалу суспільства. Підвищення цільової ефективності за рахунок залучення в суспільне виробництво додаткових ресурсів називають екстенсивною формою функціонування потенціалу.

4.4 Розвиток потенціалу Донбасу

Донецький басейн розташований на сході України і має площу 53,2 тис.км². Родовища кам’яного вугілля, тут концентруються у трьох ділянках: Старий Донбас – на межі донецької й Луганської областей, Західний Донбас – Павлоградсько-Петропавлівська група родовищ у Дніпропетровській області, Південний Донбас – на півдні Донецької та Луганської областей. Вугленосні пласти розвідані до глибини 1200-1500 м, всього виявлено 120 промислових пластів потужність 0,5-2,0 м. Основна маса вугілля залягає на глибині 500-750 м, де в 25 пласта зосереджено 755 розвіданих його запасів. Енергетичні марки вугілля залягають на півдні Донбасу, в інших районах поширене високоякісне коксівне вугілля.

Населення в Донецькі на 01.01.98 р. чисельність населення регіону становила 7770,8 тис. осіб і знизилася порівняно х цих показником у 1991 р. на 427,8 тис., в тому числі Донецької області 5064,4 тис., Луганської 2706,4 тис. осіб (знизилося на 160,7 тис. чол..). Середня густота населення району зменшилась до 146,8 осіб/км².

Вугільна промисловість є провідною галуззю в господарському комплексі Донбасу. Балансові запаси становлять майже 10 млрд. т, з них коксівного – 56 %, антрацитів – 12 %. На діючих шахтах цих запасів понад 5 млрд. т, коксівного – 3 млрд. т, антрацитів – 1 млрд. т.

Кольорова металургія Донбасу – один з найбільших споживачів кольорових металів України. Його металургійний комплекс використовує 85 %, машинобудування – 8 %, виробництво товарів народного споживання – 7 %. Промислові потужності підприємств кольорової металургії становлять, тис. т за рік: з виробництва свинцю та його сплавів – 40; цинку – 204 кадмію – 0,13; ртуті – 0,45; прокату міді – 604 сплавів на основі міді, циклу, алюмінію – 50; міді фосфористої – 5; твердих сплавів – 2,5; із заготівлі та переробки метало бруду й відходів кольорових металів – 50. На підприємствах кольорової металургії працює 600 тис. чоловік. Частка експорту в обсязі реалізованої продукції галузі становить 17%.

Регіон має добре розвинене сільське господарство. Тут виробляли продукцію 447 колгоспів, 303 радгоспи, 24 птахофабрики, 5 овочевих фабрик, 35 комбікормових заводів, 917 кормоцехів.

Донецьк має густу мережу залізниць – 2847 км завдовжки, густотою 53,2 км на 1000 км². вища густота залізниць у Донецький області – 62,4 км, у Луганській – 44,6 км.

Економічний потенціал району відіграв важливу роль у просуванні Української держави на світові ринки. Зовнішньоторговий оборот регіону перевищив $6 млрд.

Донбас є типовим давньопромисловим районом. Половину товарної продукції в регіоні поставляють вугледобування і металургія. Відповідно на галузі загального і середнього машинобудування, легкій і харчовій промисловості доводиться тільки третина об'єму виробництва. В Донбасі виключно висока концентрація крупних підприємств чорної і кольорової металургії, коксохімії і гірнозбагачуваної промисловості, хімічних виробництв, могутніх теплоелектростанцій, а також високий ступінь урбанізації. Хаотичне розміщення промисловості і житлової забудови міст і селищ, що історично склалося, зумовили критичну економічну і соціальну обстановку в Донбасі.

При виробничому спаді в галузях господарства Донбасу (див. мал. 4.1) не відбувається змін в структурній політиці регіону. Скорочення об'ємів виробництва не супроводжується структурними зрушенням у бік галузей споживацького попиту і постіндустріального розвитку.

Структурна криза промисловості регіону ускладнюється різким скороченням інвестиційної активності, зниженням державних і галузевих інвестицій. Питома вага централізованих капітальних вкладень в розвиток продуктивних сил в регіоні знизилася до 6%.

Переорієнтацію галузей економіки Донбасу на випуск конкурентоспроможної продукції слід здійснювати за допомогою проведення маркетингових досліджень на підприємствах. Для підвищення маневрування потужностями підприємств, належить вирішити комплекс виробничих проблем.

Таблиця 4.1 Динаміка основних показників праці господарства (у %)

	Україна	Донецька область
Об’єм промислового виробництва	- 27,7	- 27,6
Продуктивність праці в промисловості	- 20,7	- 21,6
Упровадження житлових будинків за рахунок усіх джерел фінансування	- 17	- 21
Виробництво товарів народного споживання	- 26,7	- 25,6
у тому числі:
продовольчих	- 18,3	- 22,0
непродовольчих	- 40,4	- 31,8
Закупівлі продуктів тваринництва у всіх категоріях господарства:
худоба і птахи	- 20	- 23
молоко та молочні продукти	- 20	- 27
яйця	- 28	- 19
Роздрібний товарообіг у зіставлених цінах	- 3,5	- 18,4
Відправка вантажів транспортом:
залізничним	- 23,8	- 23,2
автомобільним	- 42,9	- 44,9

Зниження (-), приріст (+)

Структурна криза промисловості регіону ускладнюється різким скороченням інвестиційної активності, зниженням державних і галузевих інвестицій. Питома вага централізованих капітальних вкладень в розвиток продуктивних сил в регіоні знизилася до 6%.

Переорієнтацію галузей економіки Донбасу на випуск конкурентоспроможної продукції слід здійснювати за допомогою проведення маркетингових досліджень на підприємствах. Для підвищення маневрування потужностями підприємств, належить вирішити комплекс виробничих проблем.

Блок виробничих проблем включає модернізацію і оновлення основних виробничих фонди на основі упровадження досягнень науково-технічного прогресу, переведення виробництв на передові технології, вдосконалення організації виробництва за допомогою реформування управління, створення міжгалузевих комплексів на корпоративній основі з метою підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу, створення нових виробництв з метою розвитку конкуренції на регіональному ринку і усунення дисбалансу на ринку робочої сили, зв'язаного з рістом її пропозиції зважаючи на скорочення робочих місць.

Проблема оновлення виробничих фондів в умовах Донбасу особливо актуальна, оскільки, наприклад, у вугільній промисловості у зв'язку із збільшенням глибини розробки (понад 1000 м) різко ускладнилися гірсько-геологічні умови добування, і скоротився фактичний термін служби устаткування. В чорній металургії більшість прокатних станів має застарілу конструкцію (більше 20 років), а більшість діючих агрегатів має фактичний термін експлуатації значно більший, ніж їх амортизаційний період.

Екологічні проблеми з'явилися однією з причин різкого зростання захворюваності населення регіону специфічними хворобами, викликаними погіршенням екологічної обстановки.

Важливість екологічних проблем настільки велика, що при збереженні наявних тенденцій через 10 – 15 років такі міста, як Макіївка, Алчевськ можуть стати непридатними для мешкання людини.

Для вирішення екологічних проблем необхідно розробити національну програму по захисту навколишнього середовища з урахуванням регіональних особливостей. Програма повинна передбачати вдосконалення технологій мінімізації відходів і їх повторне використання, розширення виробництва товарів з вторинної сировини. Законодавчо слід ввести вживання штрафних санкцій, розмір яких за заподіяний збиток перевищив би витрати підприємств на будівництво і реконструкцію очисних споруд.