Тема № 5: «Інституційні чинники розвитку національної економіки»

1. Структура інституційних чинників економічного розвитку.

2. Особливості інституційного середовища в Україні.

3. Інституційні умови модернізації.

5.1 Структура інституційних чинників економічного розвитку.

Успішні національні економіки можливі при інтеграції інституційних чинників в економічну систему. Архітектоніка - взаємозв'язок між інститутами.

Початковим відношенням інституційного середовища є обмеження трудової діяльності. Ці обмеження формуються на основі цілепокладання. Дії, співвіднесені з метою - це операція. Скоординовані з цільовою функцією операції утворюють порядок. Порядок, що встояв, – правила. Якщо операції здійснюються за певними правилами, то це процедури.

В інституційному середовищі виділяють стійке ядро і інституційну динамічність. Якщо інституційне середовище змінюється, спираючись на базові інститути, то відбувається еволюційний розвиток. Інституційна еволюція можлива в межах інституційної еластичності. Еластичність визначається ступенем зміни одного інституту під впливом іншого. При порушенні меж еластичності відбувається злам системи (зміна економічної системи в 90 – е роки в Україні).

Прикладом інституційної еволюції є політика градуалізму в Китаї, згідно якої інститути поступово вбудовуються в середу при збереженні інституційного ядра. Під впливом «шокової терапії» в Україні відбулася інституційна катастрофа, коли базові інститути руйнувалися, а нові не були створені.

Для забезпечення динамізму національної економіки повинні бути створені інститути трансформації.

Інституційна яма – така ситуація, при якій одночасно присутня необхідність інституційних змін, і відсутні механізми їх здійснення.

Від інституційних ям слід відрізняти деформи:

- інституційні розриви – порушення співвідношення між правилами і нормами;

- інституційні пустки – це така частина простору, в якому відсутні правила, закони, норми;

- інституційний обвал – порушення ряду взаємозв'язаних ланок;

- інституційна петля – це взаємозв'язок між інститутами, який приводить до звуження і загасання процесів.

Для позбавлення від інституційної петлі необхідний пошук нових інститутів і форм управління. Для виходу з ями необхідний інституційний прорив (тобто створення нових норм і законів).

Протилежністю деформ є трансформи – це проміжні форми, які не знищують свою основу, а перетворюють її в нову. Прикладом трансформ є інститут акціонування державної власності.

2. Особливості інституційного середовища в Україні.

Сучасне національне інституційне середовище в Україні почало складатися в директивно – плановій економіці, її головною особливістю є подвійні інституційні структури: загальновизнаними були норми комуністичного будівництва, а з другого боку вони не співпадають в повсякденному житті. Це сформувало специфіку економічних агентів:

• розірвана свідомості; фрагментарність поведінки;

• пасивність господарських суб'єктів;

• одержавлення всіх відносин;

• активними суб'єктами є порушники формальних правил (опортуністи). Вони легше адаптуються до нової господарської системи.

Менталітет – стійкі норми поведінки при тих або інших обставинах. Менталітет – глибинний рівень колективної і індивідуальної свідомості, який включає уявлення, установки і цінності.

Разом із специфічними рисами менталітету є характеристики, універсальні цінності, що відображають універсальні цінності. До них відносять класифікацію по З. Шварцу.

I. Відношення між особою і групою:

а) приналежність;

б) автономія:

- інтелектуальна;

- афектна – прагнення до задоволення потреб.

II. Забезпечення соціально – відповідальної поведінки:

а) рівноправність – це мережні або горизонтальні відносини, при яких розміщення конфліктів здійснюється на основі права;

б) ієрархія – розподіл ролей здійснюється відповідно до статусу. Нижчестоячі суб'єкти підкоряються вищестоящим.

III. Відношення індивіда до навколишньої сфери:

а) гармонія – позитивне оцінювання середовища і не передбачається її зміна;

б) майстерність – середовище повинне змінюватися, цінностями є уміння і таланти.