1.1.9. Організаційні питання охорони праці. Органи державного управління охороною праці

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону праці» державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

• Кабінет Міністрів України;

• Комітет із нагляду за охороною (відповідно до адміністративної реформи 2000 р. – Департамент Держнаглядохоронпраці) Міністерство праці і соціальної політики України;

• міністерства і інші центральні органи державної виконавчої влади;

• місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів;

• асоціації, концерни, корпорації і інші об'єднання підприємств. Закон містить норми прямої дії, які визначають обов'язки, права і повноваження кожного з цих органів.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» на кожному підприємстві створюється і забезпечується функціонування системи управління охороною праці (СУОП).

Система управління охороною праці (СУОП) — це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність по здійсненню завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, поліпшення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворювань.

Основні задачі і функції СУОП на підприємстві наступні:

• Планування робіт з охорони праці. Функція планування, в основі якій лежить прогностичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці підрозділяють на: перспективне, поточне і оперативне. Перспективне планування містить найважливіші, трудомісткі і довгострокові по термінах виконання заходи щодо охорони праці, виконання яких, як правило, вимагає спільної роботи декількох підрозділів підприємства. Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути підтверджена обґрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат з вказівкою джерел фінансування. Основною формою перспективного планування роботи з охорони праці є розробка комплексного плану підприємства по поліпшенню стану охорони праці. Поточне планування здійснюється протягом календарного року при розробці відповідних заходів в розділі „Охорона праці" колективного договору. Оперативне планування роботи з охорони праці здійснюють за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому. Оперативні заходи по усуненню знайдених недоліків указуються безпосередньо в наказі власника підприємства, який видається за підсумками контролю, і в плані заходів, як доповнення до наказу;

• Розробка, ухвалення і відміна нормативних актів підприємства (інструкцій, положень, правил і ін.);

• Професійний підбір кадрів. Професійний підбір – це процес обґрунтованого відбору з групи кандидатів для навчання і роботи на складних, відповідальних і небезпечних професіях на основі об'єктивної оцінки психофізіологічних показників кандидатів. Існує офіційний перелік робіт, де є необхідність в професійному підборі. На підставі цього переліку робіт складається перелік професій, для яких необхідний професійний відбір. Медичні обстеження з приводу професійного підбору здійснюється згідно правилам Міністерства охорони здоров'я України;

• Навчання і інструктажі з питань охорони праці. Проходять всі працівники підприємства як при прийомі на роботу, так і в процесі роботи. Працівники, які виконують роботи з підвищеною небезпекою або працюючі там, де потрібен професійний відбір, проходять попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці в терміни, встановлені відповідними галузевими нормативними актами про охорону праці, але не рідше одного разу на рік;

• Регламентація процесу праці (правила внутрішнього трудового розпорядку, регламентація тривалості роботи в шкідливих або важких умовах, в умовах високих або низьких температур, аварійно-рятівних робіт, оформлення нарядів-допусків на виконання робіт і т.п.);

• Атестація робочих місць за умовами праці, паспортизація об'єктів.

• Для об’єктивної оцінки умов праці на виробництві проводиться атестація робочих місць згідно з Постановою кабінету України № 442 від 1.09.1992 р. «Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».

• Атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

• Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах.

• Правовою основою для проведення атестації є чинні законодавчі й нормативні акти з питань охорони і гігієни праці, списки виробництв, робіт, професій і посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації залежно від умов праці.

• Атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, використовувані сировина і матеріли можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів. Для виробництв, робіт, професій та посад, для яких у списках №1 і №3 передбачено показники умов праці, атестацію проводять тільки за цими показниками.

• Атестація робочих місць передбачає:

• виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх виникнення;

• дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

• комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці щодо відповідності їх вимогам стандартів, санітарних норм і правил;

• обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за шкідливими умовами праці;

• підтвердження (встановлення) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації залежно від умов праці;

• перевірку правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;

• розв’язання спорів, які можуть виникнути між юридичними особами і громадянами (працівниками) стосовно умов праці, пільг і компенсацій;

• розроблення комплексу заходів по оптимізації рівня гігієни і безпеки, характеру праці і оздоровлення трудящих;

• вивчення відповідності умов праці рівневі розвитку техніки і технологій, удосконалення порядку та умов установлення і призначення пільг і компенсацій.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника (власника) підприємства, організації.

Результати атестації за умовами праці є основною для вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», інших пільг та компенсацій, а також розроблення і реалізації організаційних, технічних, економічних та соціальних заходів колективного договору щодо поліпшення умов трудової діяльності.

• Атестацію проводить підприємство не рідше одного разу за п'ять років на робочих місцях, паспортизації підлягають деякі види устаткування шляхом діагностики і технічної експертизи, а також вимірюванням рівня виникаючих шкідливих і небезпечних чинників. За формою проведення атестація і паспортизація практично однакові, але мета їх різна: атестація дає право на надання працюючим в шкідливих і важких умовах пільги і компенсації, а за наслідками паспортизації цього не можна зробити. Проте обидва ці види дозволяють дати оцінку умов праці на відповідність вимогам виробничої санітарії і техніки безпеки і розробити заходи щодо досягнення необхідних норм.

• Реєстрація і облік (умов праці, навчання, інструктажів, нормативних актів підприємства з охорони праці, нещасних випадків, аварій, професійних захворювань, розпоряджень інспекторів, медичних оглядів, видачі спеціального одягу, засобів індивідуального захисту і ін.);

• Забезпечення безпеки устаткування, процесів, будівель, споруд і території. Це досягається шляхом забезпечення: якості проектних рішень щодо безпечних і нешкідливих умов праці; якості монтажу; ухвалення промислових об'єктів приймальною комісією; здійснення вхідного контролю нового устаткування; обстеження стану будівель, споруд, устаткування, систем захисту і управління; своєчасного проведення діагностики, технічних випробувань, ремонту устаткування і споруд; виконання технічних регламентів, правил експлуатації, інструкцій і ін.; відповідності професійної кваліфікації працівників і посадовців профілю виробництва і наявності у них необхідних знань і навиків з безпеки праці;

• Забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, санітарно-побутового, лікувально-профілактичного і медичного обслуговування (це означає, що підприємство забезпечує оптимальні режими праці і відпочинку, дотримання норм санітарії, наявність на підприємстві необхідних санітарно-побутових приміщень, постачання спецодягом і засобами індивідуального захисту, миючими засобами, а також організацію попередніх і періодичних медичних оглядів працівників підприємства, функціонування медичних пунктів (лікарень), наявність засобів надання першої допомоги і т.п.);

• Розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій;

• Створення і управління фондами охорони праці на підприємстві. Засоби фондів охорони праці підприємств формуються за рахунок: частини прибутку від підприємницької діяльності підприємства; відрахувань засобів підприємств; засобів, отриманих від застосування органами державного нагляду за охороною праці штрафних санкцій до підприємств за порушення нормативних актів про охорону праці. Адміністрація (власники) підприємств визначають порядок управління цими фондами, здійснюють контроль за правильним використовуванням і обліком цих засобів. Рішення про використовування фондів охорони праці приймаються за участю служб охорони праці підприємства і профспілкових організацій підприємства;

• Пропаганда і виховання безпеки поведінки. Метою пропаганди і виховання є підвищення індивідуальної захищеності працівників шляхом організації і самоорганізації їх безпечної поведінки. Методи пропаганди і виховання можуть бути одноканальними (без зворотного зв'язку): інструкції, правила, газети, журнали, інформаційні стенди, листи, радіо- і аудіовізуальні засоби, – а також більш ефективні двоканальні (із зворотним зв'язком, контролем сприйняття): бесіди, лекції, семінари, обговорення, розгляд конкретних порушень і їх можливих наслідків і т.п.;

• Контроль і інспекція виконання норм, правил, інструкцій і т.п. Контроль слід розглядати як загальну функцію системи перевірки виконавчої дисципліни при рішенні раніше згаданих функцій і задач, і як спеціальну функцію органів державного нагляду, спеціальних служб і уповноважених на те представників громадськості. Спеціальний контроль – це інспектування. Інспекторські перевірки діляться на оперативні, цільові і комплексні. Оперативні перевірки проводяться на певному об'єкті державним інспектором, як правило, протягом одного робочого дня в різні зміни у присутності відповідального працівника підприємства. Цільові перевірки – це перевірки на об'єктах, підприємствах, групі підприємств конкретних питань з охорони праці, наприклад, газового режиму, вибухових робіт, засобів захисту і т.п. Вони здійснюються одним державним інспектором або групою протягом робочої зміни, а іноді і декількох днів. Комплексні перевірки – це всебічна і ретельна ревізія стану безпеки і умов праці на підприємстві. Вони здійснюються згідно графікам перевірки органів Держнаглядохоронпраці спеціальною комісією з участю представників органів державного нагляду і виконавчої влади, міністерств, главків і т.п., аварійно-рятівних формувань і профспілок. Підприємство або об'єднання попереджається про планову комплексну перевірку за місяць до її початку. Оперативні і комплексні перевірки повинні закінчуватися видачею керівнику розпорядження встановленої форми по усуненню знайдених порушень, а також постановою про заборону роботи устаткування або ведення робіт. За наслідками комплексної перевірки складається акт встановленої форми. Цей акт є підставою для накладення штрафу на підприємство. Результати перевірок повинні обговорюватися на нарадах у присутності всіх членів комісії, власника, керівників підрозділів, а також доводитися до відома працівників підприємства.

Відповідно до статей 13 і 15 Закону України «Про охорону праці» на кожному підприємстві створюються відповідні служби: служба охорони праці; газорятівна служба; санітарно-гігієнічні лабораторії, комісія із питань охорони праці і ін., що забезпечують функціонування системи управління охороною праці (СУОП).