Система фінансування і джерела засобів Фонду соціального страхування від нещасних випадків

Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить збір і акумуляцію страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

• внесків працедавців: для підприємств – з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ і організацій – з асигнувань, виділених на їх утримання і забезпечення;

• капіталізованих платежів, що поступили у випадках ліквідації страхувальників;

• прибутку, отриманого від тимчасово вільних засобів Фонду на депозитних рахунках;

• засобів, отриманих від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних в порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;

• добровільних внесків і інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.

Засоби на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно по їх прямому призначенню і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків до установ банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування засобів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, обслуговуючого фонди соціального страхування.

Умови, порядок обслуговування, гарантії заощадження засобів Фонду соціального страхування від нещасних випадків визначаються договором між банком, виконавчою дирекцією цього Фонду і Кабінетом Міністрів України.

Страхові тарифи, розміри і порядок здійснення страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків

Страхові тарифи, диференціювання по групах галузей економіки (видам робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.

Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати:

• фінансування заходів, спрямованих на розширення задач, передбачених статтею 1 справжнього Закону;

• створення відповідно до пункту 9 частини сьомої статті 17 справжнього Закону резерву засобів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування;

• покриття витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються у відсотках:

1. для підприємств – до річного фактичного об'єму реалізованої продукції (робіт, послуг), за винятком суми податку на додану вартість і акцизного збору;

2. для бюджетних установ і організацій – до річної суми фактичних витрат на оплату праці і інших виплат найманим працівникам, що підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності і належний стан охорони праці) або надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності і неналежний стан охорони праці).

Розмір вказаної знижки або надбавки не може перевищувати 50 відсотків страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт).

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ і організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Страхувальник здійснює страховий внесок до Фонду соціального страхування від нещасних випадків в порядку і терміни, визначувані страхувальником.

Залишки сум від можливого перевищення доходів над витратами Фонду за підсумками фінансового року використовуються для коректування (зменшення) суми внесків страхувальників.

Якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на зниження страхового тарифу.

Суми надбавок до страхових тарифів і штрафів сплачуються страхувальником з суми прибутку, а за відсутності прибутку відносяться на валові витрати виробництва; для бюджетних установ і організацій – з коштів на утримання страхувальника.

У разі систематичних порушень нормативних актів про охорону праці, унаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство у будь-який час за рішенням відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на основі відповідного представлення страхового експерта, обслуговуючого це підприємство, може бути віднесено до іншого, більш високого класу професійного ризику виробництва. Цей захід може мати і зворотну дію, але з початку фінансового року.

Органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків мають право проводити в порядку, визначеному законодавством України, планові і позапланові перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності по сплаті і цільовому використовуванню ними збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків.

Щорічні і позапланові аудиторські перевірки по сплаті і цільовому використовуванню збору загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків, які проводяться за рішенням наглядової ради, здійснюють незалежні аудиторські організації. До перевірки можуть бути залучені податкові адміністрації.

Юридичні і фізичні особи, що здійснюють операції із засобами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зобов'язані представляти контролюючим органам необхідні документи і відомості, що відносяться до сфери їх діяльності.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1. особи, що працюють на умовах трудового договору (контракту);

2. учні і студенти учбових закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до яких-небудь робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони придбавають професійні навики; в період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3. особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховально-трудових або на інших підприємствах і притягуються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни (в окремих випадках – члени їх сімей і інші особи, страхувальники і страхувальник).

Застрахованим є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник).

Страхувальниками є працедавці, а в окремих випадках – застраховані особи.

Страхувальник – Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України (далі – Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я і працездатність.

Згідно статті 7 працедавцем відповідно до справжнього Закону вважається:

• власник підприємства або уповноважений їм орган і фізична особа, що використовує найману працю;

• власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філіалу або представництва, що використовує найману працю, якщо інше не передбачене міжнародним договором, згода на обов'язковість якого дана Верховною Радою України, що призвели втрату працездатності або загибель застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що призвели втрату працездатності»).

Закон відповідно до Конституції України і Основ законодавства України про загальнообов'язкове соціальне страхування визначає страхування від нещасного випадку і професійного захворювання, є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя і здоров'я громадян в процесі їх трудової діяльності.

Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено 67 класів професійного ризику виробництва, для яких страхові тарифи (у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників) коливаються від 0,84 (для 1-го класу) до 13,8 (для 67-го класу). Клас професійного ризику виробництва для окремої галузі економіки характеризується інтегральним показником професійного ризику виробництва – чим вищий інтегральний показник, тим вищий (починаючи з першого) клас професійного ризику виробництва.