2.6.1. Загальні методи боротьби з виробничим шумом

Шкідливий вплив шуму на обслуговуючий персонал знижується трьома способами: шляхом активного впливу на джерело звукоутворення; поглинанням частини енергії шуму на шляху його поширення; застосуванням засобів індивідуального й групового захисту.

• Перший спосіб найбільш ефективний. Вплив на джерело шумоутворення вимагає суворого індивідуального підходу з метою обліку особливостей звукоутворення в процесі експлуатації машини - джерела шуму.

• Другий спосіб відрізняється більшою універсальністю. Для його здійснення не потрібно детального дослідження механізмів звукоутворення. Досить знати шумові характеристики машин і акустичні характеристики приміщень, матеріалів, для того щоб розробити конструкцію й розрахувати ефективність засобу поглинання ослаблення інтенсивності шуму на шляху його поширення від зони звукоутворення до робочого місця. Такі засоби мають вигляд звукоізолюючих конструкцій (кожухів, перегородок і екранів), звуковбирних облицювань (каналів, щілин, стінок, стін обгороджуючих конструкцій), реактивних гасителів звукової енергії (резонаторів, настроєних у протифазу до прихожої звукової хвилі) і комбінованих пристроїв. У більшості випадків, особливо в частині засобів звукопоглинання, реалізація другого способу пов'язана зі значними матеріальними витратами й дає відносно невеликий ефект зниження шуму.

• Третій спосіб пов'язаний із застосуванням засобів індивідуального захисту органів слуху за допомогою вушних пробок, протишумних навушників, шоломів. Основне призначення цього способу - захист органів слуху людини від шумових травм, запобігання розвитку професійної глухоти й приглухуватості. Цей спосіб ні в якій мірі не замінює зниження шуму, зазначені вище, тому що не забезпечує захист людини від впливу шуму й не створює нормальних умов для роботи. Проте, у випадках надмірного шуму на робочих місцях застосування засобів індивідуального захисту слуху працівникам обов'язково.

Таким чином, зниження шуму може бути досягнуто одним із зазначених способів або їхньою комбінацією.

За обраним способом зниження шуму робиться акустичний розрахунок шумових характеристик на робочих місцях в октавних смугах частот. У розрахунку використовуються шумові характеристики машин і приміщень, обладнаних засобами зниження шуму. Порівняння розрахункових рівнів звукового тиску із припустимими санітарними нормами і є об'єктивним критерієм оцінки засобів зниження шуму. Остаточний вибір засобів здійснюється не тільки по їх достатній акустичній ефективності, але й з урахуванням великої кількості інших факторів: надійності, довговічності, простоти обслуговування, установки й заміни, зручності й безпеки виконання робочих операцій, економічних факторів (вартості виготовлення, монтажу й експлуатації, масовості виготовлення, а також стійкості до забруднень, підвищених навантажень, температури, тиску).

Методи й засоби колективної й індивідуальної захисту від шуму

Після отримання необхідного зниження рівнів звукового тиску необхідно вибрати метод захисту від шуму.

Засобу захисту від шуму підрозділяють на засоби колективного й індивідуального захисту.

Методи щодо зниження шуму варто передбачати на стадії проектування промислових об'єктів і устаткування. Зниження шуму можна досягти тільки шляхом знешумлювання всього устаткування з високим рівнем шуму.

Роботу відносно знешумлювання діючого виробничого устаткування в приміщенні починають зі складання шумових карт і спектрів шуму, устаткування й виробничих приміщень, на підставі яких виноситься рішення щодо напрямку роботи.

Боротьба із шумом у джерелі його виникнення – найбільш діючий спосіб боротьби із шумом. Створюються малошумні механічні передачі, розробляються способи зниження шуму в підшипникових вузлах, вентиляторах.

Архітектурно-планувальний аспект колективного захисту від шуму – передбачається зниження рівня шуму шляхом використання екранів, територіальних розривів, шумозахисних конструкцій, зонування й районування джерел і об'єктів захисту, захисних смуг озеленіння.

Організаційно-технічні засоби захисту від шуму пов'язані з вивченням процесів шумоутворення промислових установок і агрегатів, транспортних машин, технологічного й інженерного устаткування, а також з розробкою більш досконалих малошумних конструкторських рішень, норм гранично припустимих рівнів шуму верстатів, агрегатів, транспортних засобів і т.д.

Акустичні засоби захисту від шуму підрозділяються на засоби звукоізоляції, звукопоглинання й глушителі шуму.

Зниження шуму звукоізоляцією. Суть цього методу полягає в тому, що шумовипромінюючий об'єкт або декілька найбільш гучних об'єктів розташовуються окремо, ізольовано від основного, менш гучного приміщення звукоізольованою стіною або перегородкою. Звукоізоляція також досягається шляхом розташування найбільш гучного об'єкта в окремій кабіні. Звукоізоляція досягається також шляхом розташування оператора в спеціальній кабіні, звідки він спостерігає й керує технологічним процесом. Звукоізолюючий ефект забезпечується також установленням екранів і ковпаків, що захищає робоче місце й людину від безпосереднього впливу прямого звуку.

Звукопоглинання досягається за рахунок переходу коливальної енергії в теплоту внаслідок втрат на тертя у звукопоглиначі. Звукопоглинаючі матеріали й конструкції призначені для поглинання звуку як у приміщеннях із джерелом, так і в сусідніх приміщеннях. Звукопоглинання використовується при акустичній обробці приміщень.

Акустична обробка приміщення передбачає покриття стелі й верхньої частини стін звукопоглинаючим матеріалом. Додатково до стелі можуть підвішуватися звукопоглинаючі щити, конуси, куби; встановлюються резонаторні екрани, тобто штучні поглиначі. Ефект акустичної обробки більше в низьких приміщеннях (де висота не перевищує 6 м). Акустична обробка дозволяє знизити шум на 8 дБА.

Рівень звуку після застосування звукопоглинаючого облицювання розраховують за формулою:

L=10, (2.7)

де В – постійна приміщення, м²;

В₁ – постійна приміщення після акустичної обробки, м².

В₁=, (2.8)

де А₁ – еквівалентна площа звукопоглинання поверхнями, не зайнятими звукопоглинаючим облицюванням;

∆A – додаткове звукопоглинання, внесене звукопоглинаючим облицюванням;

А₁= α (S-Sобл) – еквівалентна площа звукопоглинання поверхнями, не зайнятими звукопоглинаючим облицюванням;

α - середній коефіцієнт звукопоглинання акустично обробленого приміщення.

∆A = S_обл α_обл, (2.9)

де S_обл – площа звукопоглинання облицювання;

_обл – ревербераційний коефіцієнт звукопоглинаючого облицювання.

А₁=Вш/ В_ш + S, (2.10)

де S - загальна площа всіх поверхонь приміщення

α =А₁∆A/S (2.11)