2.1.3. Гігієнічна класифікація праці

Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов характеру праці на робочих місцях. На підставі такої оцінки ухвалюються рішення, направлені на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих чинників.

Оцінка стану умов праці проводиться на підставі даних атестації робочих місць за наслідками вимірювань чинників виробничого середовища відповідно до ДНАОП 0.5.8.04-92 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».

Існують пільги і компенсації за роботу в шкідливих умовах праці (право на додаткові відпустки, скорочений робочий день, безкоштовне лікувально-профілактичне харчування, отримання молока).

На підставі атестації робочих місць складається єдина державна система показників обліку умов праці і безпеки праці залежно від виду виконуваних робіт, розповсюджується на всі підприємства незалежно від форм власності, включаючи робітників, фахівців і керівників. Звіт про стан умов праці, пільги і компенсації за роботу в шкідливих умовах подається обласному органу державної статистики, територіальному управлінню Держнаглядохоронпраці.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці підрозділяють на 4 класи:

1 клас – оптимальні умови праці – такі умови, при яких зберігається не тільки здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримки високого рівня працездатності.

2 клас – допустимі умови праці – характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни і не роблять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

3 клас – шкідливі умови праці – характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні викликати несприятливий вплив на організм працюючого і (або) його потомство.

4 клас – небезпечні (екстремальні) – умови праці, які характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочого часу (або ж його частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних захворювань, отруєнь, каліцтва, загрозу для життя.

2.2. Мікроклімат виробничих приміщень

2.2.1.Вплив параметрів мікроклімату на організм людини

Істотно впливає на стан організму людини, його працездатність мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщень, який визначається діючими на організм людини поєднаннями температури, вогкості, швидкості руху повітря і теплового випромінювання нагрітих поверхонь.

Мікроклімат виробничих приміщень, в основному, впливає на тепловий стан організму людини і його теплообмін з навколишнім середовищем.

Не дивлячись на те, що параметри мікроклімату виробничих приміщень можуть значно коливатися, температура тіла людини залишається постійною (36,6˚С). Властивість людського організму підтримувати тепловий баланс називається терморегуляцією. Нормальне протікання фізіологічних процесів в організмі можливо лише тоді, коли тепло, що виділяється організмом, безперервно відводиться в оточуюче середовище. Кількість тепла, що виділяється людиною, головним чином, залежить від ступеня тяжкості виконуваної роботи і температурного режиму (табл. 2.2.1).

Таблиця 2.2.1. - Кількість тепла і вологи, що виділяється однією людиною

Виконувана робота	Тепло, Вт				Волога, г/м
	повне		явне		при 10˚С	при 35˚С
	при 10˚С	при 35˚С	при 10˚С	при 35˚С
В стані спокою	160	93	140	2	30	115
Фізична легка	180	145	150	5	40	200
Середньої тяжкості	215	195	165	5	70	280
Важка	290	290	195	10	135	415

Віддача теплоти організмом в зовнішнє середовище відбувається трьома основними способами (шляхами): конвекцією, випромінюванням і випаровуванням.

Тепловіддача конвекцією залежить від температури навколишнього повітря і швидкості його руху на робочому місці.

Тепловипромінювання людиною (21-31˚С).

При високих температурах навколишніх поверхонь (30-35˚С) тепловіддача випромінюванням повністю припиняється, а при більш високих температурах теплообмін йде у зворотному напрямі – від поверхонь до людини.

Зниження температури за всіх інших однакових умов приводить до зростання тепловіддачі шляхом конвекції і випромінювання і може привести до переохолодження організму. При високій температурі практично все тепло, яке виділяється, віддається в оточуюче середовище випаровуванням поту. Якщо мікроклімат характеризується не тільки високою температурою, але і значною вогкістю повітря, то піт не випаровується, а стікає краплями з поверхні шкіри.

Недостатня вогкість приводить до інтенсивного випаровування вологи із слизистих оболонок, їх пересихання і ерозії, забруднення хвороботворними мікробами. Води і солі, що виділяються з організму потом, повинні заміщатися, оскільки їх втрата приводить до згущення крові і порушення діяльності серцево-судинної системи. Обезводнення організму на 6% викликає порушення розумової діяльності, зниження гостроти зору. Обезводнення на 15-20% приводить до смерті. Для відновлення водного балансу робітникам гарячих цехів рекомендується вживати підсолену (0,5% NaCl) воду (4-5л на людину за зміну), білково-вітамінний напій.

Підвищення швидкості руху повітря сприяє посиленню процесу тепловіддачі конвекцією і випаровуванням поту.

Тривалий вплив високої температури в поєднанні із значною вогкістю може привести до накопичення тепла в організмі і до гіпертермії – стану, при якому температура тіла підвищується до 38-40˚С. При гіпертермії, і як наслідок, тепловому ударі, спостерігається головний біль, запаморочення, загальна слабкість, зміна колірного сприйняття, сухість в роті, нудота, блювота, потовиділення. Пульс і частота дихання швидшає, в крові зростає зміст залишкового азоту і молочної кислоти. Спостерігається блідість, посиніння шкіри, зіниці розширені, іноді виникають судоми, втрата свідомості.

При низькій температурі, значній швидкості і вогкості повітря виникає переохолодження організму (гіпотермія). На початковому етапі дії помірного холоду спостерігається зниження частоти дихання, збільшення об'єму вдиху. При тривалій дії холоду дихання стає неритмічним, частота і об'єм вдиху ростуть, змінюється вуглеводний обмін. З'являється мускульне скорочення (тремтіння), при якому зовнішня робота не виконується і вся енергія скорочення м'язів перетворюється на теплоту. Це дозволяє протягом деякого часу затримувати зниження температури внутрішніх органів. Унаслідок дії низьких температур можуть виникнути холодові травми.

Вогкість повітря робить великий вплив на терморегуляцію організму. Підвищена вогкість (φ>85%) утрудняє терморегуляцію унаслідок зниження випаровування поту, а дуже низька вогкість (φ <20%) викликає пересихання слизистих оболонок дихальних шляхів. Нормальні величини відносної вогкості складають 40-60%.

Рух повітря в приміщеннях є важливим чинником, що впливає на самопочуття людини. В жаркому приміщенні рух повітря сприяє збільшенню віддачі тепла організмом і покращує його стан, але несприятливо діє при низькій температурі повітря в холодну пору року. Швидкість повітря також впливає на розподіл шкідливих речовин в приміщенні. Повітряні потоки можуть поширювати їх по всьому об'єму приміщення, переводити пил з того, що осіло, в зважене.

Барометричний тиск впливає на парціальний тиск основних компонентів повітря – кисню і азоту, а, отже, і на процес дихання. Життєдіяльність людини може проходити в досить широкому діапазоні тиску, порядку 550-950 мм рт. ст. Проте тут необхідно враховувати, що для здоров'я людини небезпечна швидка зміна тиску, а не сама величина цього тиску.