1.1.8. Суспільний контроль за дотриманням законодавства про охорону праці

Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст. 41) суспільний контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють: професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників; уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці.

Повноваження і права профспілок в здійсненні контролю за дотриманням законодавства про охорону праці

Суспільний контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Професійні спілки здійснюють суспільний контроль за дотриманням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих і санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального і колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від працедавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих ділянках, в цехах і інших структурних підрозділах чи на підприємствах або виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також проектованих, тих що будуються або експлуатованих об'єктів виробничого призначення, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь в розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві і надавати свої висновки про них, вносити працедавцям, державним органам управління і нагляду уявлення з питань охорони праці і одержувати від них аргументовану відповідь.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві суспільний контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог з охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду працедавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів по безпеці і гігієні праці.

Для виконання цих обов'язків працедавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором термін із збереженням за ними середнього заробітку.

Не можуть бути обмежені будь-які законні інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, їх звільнення або залучення до дисциплінарної або матеріальної відповідальності здійснюється лише з відома найманих працівників в порядку, визначеному колективним договором.

Якщо уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці вважають, що профілактичні заходи, прийняті працедавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися по допомогу до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок цими органами підприємств або виробництв фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці діють відповідно до типового положення, затверджуваного спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці і соціальної політики.

Відповідно до Типового положення, уповноважені з питань охорони праці з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві, оперативного усунення виявлених порушень здійснюють контроль за:

• виконанням вимог законодавчих і нормативних актів про охорону праці;

• забезпеченням працівників інструкціями, положеннями з охорони праці, діючими в межах підприємства, і дотриманням їх вимог працівниками;

• своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням і обліком нещасних випадків і професійних захворювань;

• використовуванням фонду охорони праці підприємства по його призначенню, і інше.

Уповноважені з охорони праці можуть і повинні залучатися до розробки розділу „Охорона праці" колективних договорів і угод, комплексних перспективних планів з охорони праці, до роботи в комісіях із питань атестації робочих місць. Вони беруть участь: в комісіях по розслідуванню професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві, якщо потерпілий не є членом профспілки; в рішенні питання про зниження розміру одночасної допомоги потерпілому від нещасного випадку унаслідок невиконання працівником вимог нормативних актів про охорону праці; розгляді факту наявності виробничої ситуації, небезпечної для здоров'я або життя працівника або оточуючих його людей і природного середовища, у разі відмови працівника виконувати із цих причин доручену йому роботу.

Уповноважені з охорони праці мають право:

• безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, дотримання працівниками нормативних актів про охорону праці на об'єктах підприємства або виробничого підрозділу, колектив якого його вибрав;

• вносити в спеціально заведену для цього книгу обов'язкові для розгляду власником (керівником структурного підрозділу) пропозиції по усуненню знайдених порушень;

• вимагати від майстра, бригадира або іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці у разі створення загрози життю або здоров'ю працюючих;

• вносити пропозиції про залучення до відповідальності працівників, що порушують нормативні акти про охорону праці.

Вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підлеглими йому прокурорами.

Як підсумок можна констатувати, що контроль виконання вимог норм і правил з охорони праці здійснюють наступні органи:

1. Генеральний прокурор України через органи прокуратури.

2. Державні органи і інспекції (Держнаглядохоронпраці, технічний нагляд, енергонагляд, пожежний нагляд, санітарний нагляд і ін.).

3. Відділи охорони праці Держадміністрації.

4. Ради народних депутатів.

5. Технічна інспекція профспілок.

6. Адміністративно-суспільний контроль на підприємствах (суспільні інспектори або уповноважені колективу з питань охорони праці, відділи охорони праці підприємств, комісії із питань охорони праці підприємства, триступінчатий контроль на підприємстві і ін.).

Отримала розвиток система адміністративно-суспільного контролю за станом охорони праці. Ця система має три ступені:

• Перший ступінь – майстер і суспільний інспектор бригади перевіряють стан умов праці щодня на робочих місцях;

• Другий ступінь – начальник цеху і суспільний інспектор цеху перевіряють стан умов праці двічі на місяць на робочих місцях;

• Третій ступінь – керівники підприємства і голова профспілкового комітету перевіряють стан умов праці один раз на місяць на робочих місцях.