
- •В. Н. Бєловодський Вісім лекцій по чисельних методах
- •7.080407 «Комп'ютерний еколого-економічний моніторинг»)
- •Лекція 1.Елементи теорії погрішностей
- •.Типи й джерела погрішностей
- •1.2.Абсолютні й відносні погрішності наближених чисел
- •1.3. Погрішності виконання арифметичних операцій
- •.Погрішність обчислення функції
- •1.5.Запис наближених чисел
- •1.6.Правила дій над наближеними числами
- •1.7.Погрішності при машинному поданні чисел
- •1.8. Варіанти індивідуальних завдань
- •Лекція 2. Інтерполяція функцій
- •2.1. Постановка задачі
- •2.2. Алгебраїчна інтерполяція, існування й одиничність інтерполяційного багаточлена
- •2.3. Інтерполяційний багаточлен Лагранжа
- •2.4. Кінцеві й розділені різниці
- •2.5. Інтерполяційний багаточлен Ньютона
- •2.6. Порівняльний аналіз інтерполяційних багаточленів
- •2.7. Погрішності інтерполяційних формул
- •2.8. Інтерполяційні формули для рівновіддалених вузлів
- •2.9. Сплайн - інтерполяція
- •2.10. Варіанти індивідуальних завдань
- •Лекція 3. Методи рішення систем лінійних алгебраїчних рівнянь
- •3.1. Попередні зауваження
- •3.2. Точні методи рішення
- •3.3. Наближені методи рішення
- •3.4. Збіжність і погрішність наближених методів
- •3.6. Варіанти індивідуальних завдань
- •Лекція 4. Вирішення нелінійних рівнянь
- •4.1. Попередні зауваження
- •4.2. Методи, засновані на алгебраїчній інтерполяції
- •4.3. Метод послідовних наближень
- •4.4. Завдання
- •Лекція 5. Рішення систем нелінійних рівнянь
- •Метод ітерацій
- •Метод Ньютона
- •5.3. Порівняльний аналіз методів
- •5.4. Завдання
- •Вимоги до програми
- •Вимоги до звіту
- •6.1. Вступні зауваження
- •6.2. Формули Ньютона-Котеса
- •6.3. Найпростіші квадратурні правила
- •6.4. Погрішності квадратурних формул
- •6.5. Поняття про методи Монте-Карло
- •6.6. Завдання
- •Варіанти завдань
- •Лекція 7. Методи рішення звичайних диференціальних рівнянь
- •Вступні зауваження
- •Аналітичні методи
- •Чисельні методи рішення. Правило Рунге
- •Завдання
- •Лекція 8. Основи спектрального аналізу
- •Елементи загальної теорії
- •Дискретна форма рядів Фур'є
- •8.4. Завдання
Чисельні методи рішення. Правило Рунге
Класифікація методів. Виробляється залежно від особливостей тої інформації, що використовується при обчисленні наближеного значення y(x) у вузловій крапці.
У першому наближенні правило, по якому відбуваються обчислення символічно можна представити у вигляді
(5)
де
-
наближені значення рішення задачі (1),
(2) у крапках
h – крок інтегрування. Якщо
1)
,
а
,
те правило (5) називається
однокроковим,
у противному випадку,- багатокроковим;
2)
,
обчислювальне правило називаєтьсяявним,
при
неявним,
при
,
-із
забіганням уперед.
Далі, основну увагу приділимо однокроковим методам. Відповідне обчислювальне правило має вигляд
де
.
Методи,
засновані на розкладанні в ряд Тейлора.
Припустимо,
що вузли інтегрування є рівновіддаленими,
тобто
й розглянемо ділянку
.
Припускаючи функцію
дифференцируемую
достатнє число раз, маємо
(6)
Обмежуючись малими першого порядку відносно h, одержимо правило
(7)
яке
називається явним
методом Эйлера.
Його погрішність на відрізку
становить
,
де
,
а на кінцевому відрізку [a,
b]
з огляду на
,
дорівнює
,
де
.
На підставі цього даний метод називаєтьсяметодом
першого
порядку точності.
Він має наочну геометричну інтерпретацію
(Малюнок 1) і називається також методом
ламаних.
На кожній ділянці довжиною h ділянка
інтегральної кривої заміняється
відрізком прямої.
Малюнок 1. Явна схема Эйлера.
Зауваження 1. Якщо скористатися розкладанням
(8)
і також обмежитися малими першого порядку, одержимо правило
(9)
яке називається неявною схемою Эйлера.
Погрішність формули (9) дорівнює
,
погрішність
методу на кінцевому проміжку
.
Зауваження 2. Складемо (7), (9) і розділимо на два, у результаті чого одержимо нове правило
називане
методом
трапецій.
Також як і (9) воно є неявним. Якщо з
розкладання (6) почленно відняти
розкладання (8), одержимо локальну
погрішність формули трапецій
.
Тоді
погрішність, що накопичується на відрізку
буде дорівнює
,
де
.
Таким чином, метод трапецій маєдругий
порядок точності.
Зауваження
3. Розглянуті
вище погрішності наближених методів
описують ті помилки, які виникають
внаслідок заміни диференціального
рівняння кінцевою обчислювальною схемою
й називається погрішністю апроксимації.
Крім цього в загальному балансі відіграють
роль погрішності, що виникають на кожному
кроці інтегрування в результаті
використання наближеного значення
замість точного
Їх звичайно відносять до погрішностей
обумовленим неточностями в завданні
вихідних даних і розглядають окремо.
Методи
Рунге-Кутта.
Розглянемо рівняння (1). Інтегруючи його
на проміжку
одержимо
Тоді
після заміни
,
де
,
для приросту на n-ом кроці одержимо
вираження
(10)
Таким
чином, задача обчислення значення
функції
в крапці
зводиться до обчислення інтеграла в
співвідношенні (10). Однак використання
традиційних квадратурних формул для
цих цілей проблематично, тому що значення
невідомі. У методах Рунге - Кутта
квадратурні схеми будуються в такий
спосіб.
Уводяться
три групи параметрів
,
де
,
якими
розпоряджаються так. Перша група
параметрів визначає набір вузлових
значень
по першої змінної подинтегральной
функції
.
Друга група параметрів визначає набір
вузлових значень по еї другий змінної.
Причому виробляється це непрямим образом
через прирости
функції
в попередніх вузлових крапках, де
,
,
,
. . . . . . . .
.
Нарешті,
третя група параметрів
використовується для формування
квадратурної формули
.
Таким чином, остаточно
(11)
Позначимо
погрішність співвідношення (11) через
,
тобто
або
Представимо її за допомогою формули Тейлора у вигляді розкладання по ступенях h
де
.
Якщо
зажадати тепер, щоб
одержимо погрішність співвідношення
(11) рівну
й, отже, погрішність методу рівну
.
До числа
найбільш уживаних ставляться методи
4-го порядки точності. Для них значення
.
Один з варіантів відповідного набору
параметрів наступний
Тоді
вираження
мають вигляд
,
,
,
коефіцієнти
,-
,
,
,
і обчислювальне правило, у цілому,
.
На
Малюнку 2 у смузі
зазначені використовувані в цьому
методі вузлові крапки. Значення
обрані довільно.
Малюнок 2. Вузлові крапки методу Рунге-Кутта 4-го порядку
Правило Рунге. Для оцінки погрішності чисельних результатів інтегрування при використанні однокрокових методів на практиці звичайно застосовують правило Рунге, що полягає в наступному.
Теоретично
показано, що головний член погрішності
апроксимації має вигляд
,
деk
– порядок методу,
- деяка функція, обумовлена особливостями
правої частини диференціального
рівняння.
,
де
,
- точне значення,
,
наближене, певне при проведенні
розрахунків із крокомh.
Тоді, проводячи розрахунки із кроком
і
,
одержуємо
.
Дозволяючи,
далі, наближену систему цих співвідношень
відносно
,
маємо
,
звідки
. (12)
Співвідношення (12) і представляє правило Рунге. Природно, воно дає достовірні результати лише в тому випадку, що коли домінує в загальній погрішності результату є погрішність методу.
Звичайно
правило (12) використовують при
,
.
Тоді
.
Зокрема, для методів Эйлера (k=1)
,
методу трапецій (k=2), -
,
методу Рунге – Кутта четвертого порядку (k=4),-
.