Міністерство освіти та науки україни

АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСІТЕТ

проф. Воробйов Є.О.

доц. Ніколенко М.О.

Конспект лекцій

з дисципліни «Основи охорони праці»

(для студентів всіх спеціальностей)

Горлівка

2007

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСІТЕТ

проф. Воробйов Є.О.

доц. Ніколенко М.О.

Конспект лекцій

з дисципліни «Основи охорони праці»

(для студентів всіх спеціальностей)

Затверджено: Затверджено:

на засіданні кафедри на засіданні навчально-

«Екологія та безпека методичної комісії

життєдіяльності» кафедри «Екологія та

Протокол №6 від 21.01.2007р. безпека життєдіяльності»

Протокол №3 від 5.02.2007р.

Горлівка

2007

УДК 656.13.004 (071)

Конспект лекцій з дисципліни «Основи охорони праці» (для студентів всіх спеціальностей) / Укл.: Є.О. Воробйов, М.О. Ніколенко. – Горлівка: АДІ ДВНЗ ДонНТУ, 2007. – 104с.

Курс лекцій складений на підставі освітньої професійної програми відповідно до навчального плану всіх спеціальностей інституту, вказівок АДІ ДВНЗ ДонНТУ №4 від 25 грудня 2004 р., а також існуючих матеріалів.

Рецензент:

Висоцький С.П. – завідуючий кафедрою «Екологія та БЖД» АДІ ДВНЗ ДонНТУ, доктор технічних наук, професор.

Укладачі: Воробйов Є.О., професор, Ніколенко М.О., доцент.

Відповідний за випуск: Воробйов Є.О., професор.

Комп’ютерний набір: Іванова Т.М., Новіков С.О., Алексєєва О.Б.,

Биковський М.В., студенти

ЗМІСТ

Лекція№1. Охорона праці. Загальне положення……………………………….4

Лекція№2. Гарантія прав громадян на охорону праці………………………...9

Лекція№3. Організація охорони праці на підприємстві………………………12

Лекція№4. Розслідування і облік нещасних випадків, аварій,

професійних захворювань………………………………………….16

Лекція№5. Повідомлення про нещасні випадки, їхнє

розслідування і облік……………………………………………….19

Лекція№6. Розслідування і облік професійних хронічних захворювань,

отруєнь і аварій……………………………………………………...24

Лекція№7. Стимулювання і державне управління охороною праці……….....29

Лекція№8. Психологія ризику і трудові взаємовідносини……………………34

Лекція№9. Метеорологічні умови виробничого середовища………………...39

Лекція№10. Виробничий пил і отрути. Іонізуюче випромінювання…………44

Лекція№11. Вентиляція і опалення……………………………………………..49

Лекція№12. Промислове освітлення…………………………………………....54

Лекція№13. Виробничий шум і вібрація……………………………………….61

Лекція№14. Безпека експлуатації машин і механізмів………………………..66

Лекція№15А. Безпечна експлуатація автомобілів…………………………….71

Лекція№15Б. Безпека праці при будівництві доріг……………………………76

Лекція№16. Електробезпека. Дія струму на організм людини……………….82

Лекція№17. Електробезпека. Класифікація виробничих приміщень

і дорожньо-будівельних робіт за електробезпекою……………..89

Лекція№18. Пожежна безпека………………………………………………….95

Список літератури……………………………………………………………...103

ЛЕКЦІЯ №1

ОХОРОНА ПРАЦІ. ЗАГАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ

Комплекс заходів щодо підвищення ефективності і якості дорожнього будівництва, автомобілебудування й обслуговування автомобільного транспорту вимагає фахівців, підготовлених в області сучасних технологічних прийомів і методів організації праці, у тому числі й з охорони праці.

У нашій країні діє єдиний «Закон про охорону праці», затверджений Президентом 14.10.92 р. Він визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя й здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює при участі відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи, організації або уповноваженими ним органами й працівником з питань безпеки, гігієни праці й виробничого середовища й установлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я й працездатності людини в процесі праці.

Це прикладна наукова соціально-технічна дисципліна, що займається рішенням завдань полегшення й оздоровлення праці, забезпечення безпеки, попередження виробничого травматизму й професійної захворюваності, профілактики аварій і пожеж. Тільки при досить високій теоретичній підготовці як за фахом, так і з охорони праці інженерно-технічні працівники, працюючи на будівництвах, підприємствах, проектних і науково-дослідних організаціях, зуміють забезпечити ефективність заходів щодо збереження здоров'я й безпечних умов праці.

Заходи щодо збільшення продуктивності праці розглядаються в тісному взаємозв'язку з поліпшенням умов праці, її полегшенням, боротьбою з виробничим травматизмом і професійною захворюваністю.

Державна політика в області охорони праці базується на принципах:

1. Пріоритету життя й здоров'я працівників стосовно результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

2. Комплексне рішення завдань охорони праці на основі національних програм із цих питань, з урахуванням інших напрямків економічної й соціальної політики, досягнень у галузі науки й техніки й охорони навколишнього середовища;

3. Соціального захисту працівників, повного відшкодування збитку особам, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях;

4. Встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності й видів діяльності;

5. Використання економічних методів керування охороною праці, проведення політики пільгового оподатковування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

6. Здійснення навчання населення, професійної підготовки й підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

7. Забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій і об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни й безпеки праці, а також співробітництва й проведення консультацій між власниками й працівниками (їхніми представниками), між всіма соціальними групами при прийнятті рішень по охороні праці на місцевих і державних рівнях;

8. Міжнародного співробітництва в області охорони праці, використання світового досвіду організації роботи з поліпшення умов і підвищення безпеки праці.

У дотриманні «Закону України про охорону праці» беруть участь профспілкові організації. Вони представляють інтереси робітників та службовців в області виробництва, праці, побуту й культури, їм надане право нагляду й контролю за дотриманням трудового законодавства, правил і норм з охорони праці.

Одним з основних нормативних актів є: «Законодавство України про охорону праці», «Правила охорони праці на автомобільному транспорті», «Правила захисту від статичної електрики», «Правила безпеки під час експлуатації електроустановок» тощо.

Норми й правила техніки безпеки й виробничої санітарії розробляють на основі чинного законодавства й з урахуванням досвіду будівництва, роботи виробничих підприємств тощо.

Вони містять вимоги безпеки до будівництва в цілому, окремих підприємств, будівельних майданчиків, виробничих приміщень, технологічних процесів і операцій, будівельних машин, механізмів, устаткування, інструментів. У них відображаються вимоги, з погляду гігієни праці й збереження здоров'я, до території будівництва й підприємства, до допоміжних і побутових приміщень, до виробничих процесів і робочих місць.

Норми й правила техніки безпеки й виробничої санітарії готують міністерства й відомства. Правила й норми з сфери застосування можуть бути загальними (єдиними), галузевими й відомчими.

Загальні правила й норми поширюються на всі галузі промисловості, обов'язкові для всіх організацій.

Галузеві правила відносяться тільки до певної галузі, відбиваючи специфіку її виробництва.

Відомчі правила розробляються кожним міністерством і відомством і затверджуються або узгоджуються з галузевими профспілками. Для транспортного будівництва на підставі загальних правил для окремих професій розроблені типові інструкції з техніки безпеки. По них у будівельних організаціях і виробничих підприємствах розробляють місцеві інструкції на професії або робочі місця. У правилах приводять загальні вказівки, що ставляться, наприклад, до однотипного встаткування. В інструкції конкретно вказують, у який час, де і які профілактичні заходи повинні бути виконані.

Посадові особи, винні в порушенні законодавства про працю, у невиконанні зобов'язань по колективних договорах і угодах з охорони праці, в інших випадках порушень несуть дисциплінарну, адміністративну, карну й матеріальну відповідальність.

До дисциплінарної відповідальності залучаються робітники та службовці, що порушили трудову дисципліну. До винного можуть бути застосовні наступні заходи стягнень: зауваження, догана, сувора догана, переведення на іншу роботу з меншою заробітною платою на строк до 3 місяців або зсув на нижчу посаду на той же строк незалежно від спеціальності й кваліфікації працівника. Також передбачено, як надзвичайний захід покарання, звільнення за систематичне порушення дисципліни й за прогул.

Адміністративна відповідальність виникає у випадках порушень посадовими особами загальнообов'язкових норм і правил. Адміністративна провина може полягати як у протиправній дії, так і в протиправній бездіяльності.

Адміністративні міри впливів: попередження, штраф, виправні роботи, адміністративний арешт, конфіскація, позбавлення спеціальних прав.

На підприємствах власником або уповноваженим ним органом створюється служба охорони праці незалежно від форм власності й видів їхньої діяльності.

Служба охорони праці залежно від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи фахівців або одного фахівця, у тому числі за сумісництвом.

Служба охорони праці комплектується спеціальними, що мають вищу освіту й стаж роботи із профілю виробництва не менш 3 років. Обмеження за виробничим стажем не стосуються осіб, що мають фахову освіту з охорони праці.

Працівники служби охорони праці мають право видавати керівникам підприємств, установ, організацій і їхніх структурних підрозділів приписання по усуненню виявлених недоліків.

Служба охорони праці підкоряється безпосередньо керівникові підприємства.

Служба охорони праці виконує безпосередньо такі основні функції:

1. Розробляє ефективну цілісну систему керування охороною праці.

2. Проводить оперативно-методичне керівництво всією роботою з охорони праці.

3. Становить разом зі структурними підрозділами підприємства комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці й виробничого середовища.

4. Проводить працівникам вступний інструктаж з питань охорони праці.

Служба охорони праці організує:

1. Забезпечення працюючими правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями тощо.

2. Паспортизацію цехів, ділянок, робочих місць на відповідність їхнім вимогам охорони праці.

3. Облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також збиток від цих подій.

4. Підготовку статистичних звітів.

5. Розробку перспективних і поточних планів.

6. Роботу методичного кабінету.

7. Допомогу комісії з питань охорони праці.

8. Підвищення кваліфікації й перевірку знань посадових осіб.

Служба охорони праці бере участь в:

1. Розслідуванні нещасних випадків.

2. Формуванні фонду охорони праці й розподілі його засобів.

3. Роботі комісії з охорони праці.

4. Роботі комісії з уведення в експлуатацію закінчених будівництв, реконструкцією або технічним переозброєнням об'єктів виробничого або соціального призначення.

5. Розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства.

6. Роботі постійно діючої комісії з питань атестації робочих місць.

7. Сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки й техніки.

8. Розглядає листи, заяви й скарги трудящих.

9. Надає методичну допомогу керівникам структурних підрозділів.

10. Готує проекти наказів і розпоряджень.

Служба охорони праці контролює:

1. Дотримання чинного законодавства.

2. Виконання приписань органів державного нагляду тощо.

3. Відповідність нормативним актам машин, механізмів, наявність технологічної документації на робочих місцях тощо.

4. Своєчасне проведення навчань і інструктажу працюючих.

5. Забезпечення працюючими засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним живленням, мийними засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, подання працівникам пільг і компенсацій.

6. Використання праці неповнолітніх, жінок і інвалідів.

7. Проходження медоглядів.

8. Виконання наказів, заходів, розпоряджень.

Ефективність розроблювальних заходів оцінюється показниками, що характеризують рівень виробничого травматизму.

Показник частоти означає кількість нещасних випадків, що доводяться в середньому на 1000 працюючих:

(1.1)

де Т – кількість нещасних випадків за певний час (місяць, рік);

Р – середньооблікова кількість працюючих.

Показник ваги означає середню кількість днів непрацездатності, що доводиться на один нещасний випадок:

(1.2)

де Д – загальна кількість людино-днів непрацездатності у всіх потерпілих;

Т^/  сумарна кількість нещасних випадків зі смертельним і інвалідним результатом.

Для одержання більш об'єктивної характеристики стану охорони праці вводиться загальний показник травматизму:

(1.3)

Для випадків зі смертельним результатом К_СМ і важким результатом К_ТЯЖ:

(1.4)

(1.5)

де Т_СМ – кількість випадків зі смертельним результатом;

Т_ТЯЖ – з важким результатом.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Поняття про охорону праці. Основний документ, що діє в

Україні. Сфера чинності закону.

2. Основні принципи державної політики в області охорони праці.

3. Нормативні документи з охорони праці.

4. Види відповідальності за порушення законодавства про працю.

5. Служба охорони праці на підприємстві. Її права й обов'язки.

6. Оцінка ефективності розроблюваних заходів.

ЛЕКЦІЯ №2

ГАРАНТІЯ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ОХОРОНУ ПРАЦІ

При надходженні на роботу громадяни укладають трудовий договір з власником підприємства. При цьому громадянин повинен бути поінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявності на робітничому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливих наслідках їхнього впливу на здоров'я і його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах. Забороняється заключення трудового договору з громадянами, яким робота протипоказана за станом здоров'я.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, меха­нізмів, обладнання і т. д. Повинні відповідати вимозі нормативних актів про охорону праці. Робітник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробни­ча ситуація, небезпечна для його життя або здоров'я, або для навколишніх його людей і природного середовища. За період простою з цих причин не з вини робітника, за ним зберігається середній заробіток.

Робітник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо влас­ник не виконує законодавство про охорону праці. В цьому випадку робітнику виплачує­ться вихідна допомога не менше тримісячного заробітку.

Якщо робітник за станом здоров'я потребує надання більш легкої роботи, власник переводить на таку роботу тимчасово або постійно.

На час зупинення роботи підприємства за робітником зберігається місце роботи.

Всі робітники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань.

З фонду соціального страхування здійснюється виплата потерпілому за період його тимчасової непрацездатності або відшкодування шкоди і одноразовоЇ допомоги.

Робітники, зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, безкошто­вно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцін­ним харчовим продуктом, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровлюючого призначення, скорочення тривалості робітничого часу, додаткову оплачувану відпустка, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі тощо.

На роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, зв'язаних з забрудненням або здійснюваних в несприятливих температурних умовах, робітникам видаються безкоштовно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття і інші засоби індивідуального захисту, а також і знешкоджуючі засоби, що змивають. Якщо робітник сам придбав спецодяг або індивідуальні засоби захисту, то власник повинен компенсувати його затрати. В випадку дострокового зносу цих засобів не по вині робітника власник зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.

Власник зобов'язаний відшкодувати робітнику шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, зв'язаним з виконанням трудових обов'язків в повному розмірі втраченого заробітку, а також сплатити потерпілому (членам сім’ї і утриманцям вмерлого) одноразова допомогу. При цьому пенсія і інші доходи, що одержуються робітником, не враховуються.

Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором. Якщо в відповідності з медичним висновком у потерпілого встановлена стала втрата працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, певної з розрахунку середньоміся­чного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності.

В випадку смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не ме­нше п'ятирічного заробітку робітника на його родину, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця вмерлого, а також на його дитину, народжену після його смерті.

Якщо нещасний випадок мав місце внаслідок невиконання потерпілим вимоги нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшений в порядку, що визначається трудовим колективом за наданням власника і профспіл­кового комітету підприємства, але не більш ніж на 50%.

Власник відшкодовує потерпілому видатки на лікування, протезування, набуття транспортних засобів, по догляду за ним тощо.

Час знаходження на інвалідності в зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується в стаж роботи, а також в стаж роботи з шкідливими умовами.

Відшкодування моральної шкоди відбувається, якщо небезпечні або шкідливі умови призвели до моральних втрат потерпілого, порушенню його нормальних життє­вих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під моральними втратами потерпілого розуміють страждання, заподіяні робітни­ку внаслідок фізичного або психічного впливу, що притягло погіршення або позбавлен­ня можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршенню відносин з навколи­шніми людьми, інші негативні наслідки морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати працездатності.

В випадку зміни вартості життя порядок зв'язаного з цим перегляду розміру відшкодування шкоди і одноразової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Розмір відшкодування не підлягає оподаткуванню.

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також притягнення жінок до підняття і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них гранич­ні норми.

«Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок» затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 р. Так в автомобільному транспорті заборонено працювати водієм автомобіля з кількістю місць понад 14, на автомобілях вантажопідйомністю понад 2,5 т, машиністом миючих машин, що виконують ручну мийку деталей двигуна автомобіля, працюючого на етильованому бензині.

Для жінок допустима гранична вага вантажу 10 кг при підйомі і переміщенні його і при чергуванні з іншою роботою (до 2-х раз в годину). Підйом і переміщення вантажу постійно під час робочої зміни – до 7 кг. Сумарна вага вантажу, що переміщається протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні – 350 кг, з підлоги – 175 кг.

Забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб до 18 років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Забороняється також привертати неповнолітніх до підняття і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них норми.

Неповнолітні приймаються на роботу тільки після попереднього медичного огляду. Забороняється привертати їх до нічних, понаднормових і робіт в вихідні дні.

В випадку якщо робітник став інвалідом власник зобов'язаний організувати навчання перекваліфікацію і працевлаштування в відповідності з медичними рекомендаціями, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інваліда.

Притягнення інвалідів до понаднормових робіт і робіт в нічний час без їхньої згоди не допускається.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору.

2. Права робітників на охорону праці під час роботи на підприємстві.

3. Соціальне страхування від нещасних випадків і профзахворювань.

4. Право робітників на пільги і компенсації за важкі і шкідливі умови праці.

5. Відшкодування власником шкоди робітникам в випадку пошкодження їх­нього здоров'я.

6. Охорона праці жінок, неповнолітніх і інвалідів.

ЛЕКЦІЯ №3

ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці в відповідності з вимогою нормативних актів, а також забезпечити додержання прав робітників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою забезпечується функціонування системи управління охороною пра­ці, для чого:

1. Створюються відповідні служби і призначаються службові особи, що забезпе­чують рішення конкретних питань охорони праці, затверджуються інструкції про їхні обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій;

2. Розробляються при участі профспілок і реалізуються комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджуються прогресивні технології досягнення науки і техніки, засоби механізації і автоматизації виробництва, вимога ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

3. Забезпечується усунення причин, які викликають нещасні випадки, професійні захворювання, і виконання профілактичних заходів, що визначаються комісіями за підсумками розслідування цих причин;

4. Організується проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і терміни, що встановлюються законодавством, вживаються за їхніми підсумками заходи по усунен­ню небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

5. Розробляються і затверджуються положення, інструкції інші нормативні акти про охорону праці, діючі в межах підприємства і що встановлюють правила виконання робіт і поведінки робітників на території підприємства, в виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робітничих місцях в відповідності з державними міжгалузе­вими і галузевими нормативними актами про охорону праці;

6. Здійснюється постійний контроль за додержанням робітниками технологічних процесів, правил керування машинами, механізмами, обладнанням і іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного і індивідуального захисту, виконан­ням робіт в відповідності з вимогою з охорони праці;

7. Організовується пропаганда безпечних засобів праці і співробітництво з робітниками в області охорони праці.

При відсутності в нормативних актах вимог про охорону праці, що забезпечують безпечні умови праці на визначених роботах, власник, зобов'язаний прийняти узгоджені з органами державного нагляду заходи, з забезпечення безпеки робітників.

В випадку виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків вживаються негайні заходи для допомоги потерпілим, привертаються при необхідності аварійно-рятувальні формування.

Власник створює на підприємстві служби охорони праці. Типове положення про цю службу затверджується Державним комітетом України з нагляду за охороною праці.

На підприємстві виробничої сфери з кількістю працюючих менш 50 чоловік, функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, що мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підкоряється безпосередньо керівнику підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Фахівці з охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи по усуненню наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці, вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань і не допускати до відповідних робіт осіб, що не виконають нормативів, з охорони праці; призупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, обладнання і інших засобів виробництва в випадку порушень, що створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; спрямовувати керівника підприємства на подання про притягнення до відповідальності робітників, що порушують вимоги з охорони праці. Покарання фахівця за порушення актів з охорони праці може скасувати лише керів­ник підприємства.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в випадку ліквідації підприємства.

Служба охорони праці проводить свою роботу в постійному пов'язанні з органами нагляду, відповідними комітетами і радами профспілок, погоджуючи із ними або подаючи на затвердження пропозиції і заходи з питань охорони праці.

Певна робота з охорони праці проводиться і на робітничих місцях виробниками робіт і майстрами. Так, на виконавця робіт і майстрів в межах доручених їм дільниць покладається:

1. Організація робіт в відповідності з проектом та технологічними картами, затвердженими в встановленому порядку, і ознайомлення робітників з безпечними засобами виконання робіт;

2. Інструктаж робітників безпосередньо на робочих місцях про безпечні засоби і записом про це в спеціальному журналі обліку інструктажу робітників.

3. Контроль за додержанням норм переносу вантажів, забезпеченням робочих місць знакам з безпеки, запобіжними надписами та плакатами;

4. Систематичне проведення бесід з робітниками по розбору випадків порушення правил техніки безпеки і виробничої санітарії, забезпечення додержання робітниками інструкцій з охорони праці тощо.

Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (в період трудової діяльності) медичних оглядів робітників, зайнятих на важких роботах, працюючи з шкідливими або небезпечними умовами праці, або таких, де потрібен професійний відбір, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Здійснення медичних оглядів покладається на медичні заклади, робітники яких несуть відповідальність, згідно з законодавством, за невідповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я робітника. Перелік професій, робітники яких підлягають медичному огляду, термін і порядок його прове­дення встановлюється Міністерством охорони здоров'я України в згоді з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Власник має право привернути робітника, що ухиляється від проходження обо­в'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності і зобов'язаний відсто­ронити його від роботи без збереження заробітної плати.

Власник на прохання робітника або за своєю ініціативою організовує медичний огляд, якщо робітник вважає, що погіршення стану його здоров'я зв'язане з умовами праці.

За час проходження медичного огляду за робітником зберігається місце роботи і середній заробіток.

Всі робітники при прийнятті на роботу і в процесі роботи повинні пройти інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій, згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України з нагляду за охороною праці.

Робітники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де потрібен професійний відбір, повинні мати попереднє спеціальне навчання і один раз в рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці. Перелік таких робіт за­тверджується Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Службові Особи, згідно з переліком, затвердженим Державним комітетом України з нагляду за охороною праці, до початку виконання своїх обов’язків і один раз в три роки проходять в встановленому порядку навчання, а також перевірку їх знань з охорони праці в органах галузевого і регіонального управління охороною праці з участю представників органу державного нагляду і профспілок.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється.

В випадку незадовільних знань з питань охорони праці робітники повинні пройти повторне навчання.

На Прохання робітника проводиться додатковий інструктаж з питань охорони праці.

Міністерство Освіти України організовує вивчення основ охорони праці в усіх навчальних закладах системи освіти, а також підготовку і підвищення кваліфікації фахівців з охорони праці з врахуванням особливостей виробництва відповідних галузей народного господарства.

Фінансування охорони праці здійснюється власником. Робітник не несе жодних видатків на заходи з охорони праці.

На підприємствах, в галузях і на державному рівні в встановленому Кабінетом Міністрів України порядку створюються фонди охорони праці.

Такі же фонди можуть створюватися органами місцевого і регіонального само­врядування для потреб регіону.

На підприємстві засоби означеного фонду використовуються тільки на здійснення заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимоги або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.

Вклади галузевих і державних фондів охорони праці витрачаються на здійснення галузевих і національних програм з питань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, виконаних в межах цих програм, на сприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств і виробництв, творчих колективів, науково-технічних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів і окремих осіб.

Засоби фондів охорони праці не піддаються обкладенню податком.

Видатки на охорону праці, що передбачаються в державному і місцевих бю­джетах, виділяють окремим рядком.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Управління охороною праці на підприємстві і обов'язки власника,

2. Служба охорони праці на підприємстві.

3. Робота з охорони праці на робітничих місці.

4. Обов'язкові медичні огляди робітників визначених категорій.

5. Навчання з питань охорони праці.

6. Фінансування охорони праці.

ЛЕКЦІЯ №4

РОЗСЛІДУВАННЯ І ОБЛІК НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ, ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ, АВАРІЙ

Для профілактики виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій велике значення має їхнє розслідування в відповідності з «Положенням про розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, установах і організаціях» №625 від 10.08.93 р.

Розслідуванню підлягають травми, гострі професійні захворювання і отруєння, теплові удари, поразки електричним струмом і блискавкою, пошкодження внаслідок аварії, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори.

По результатах розслідування на облік беруться нещасні випадки, що відбулися:

• Під час виконання трудових обов'язків (в тому числі під час відрядження), а також дій в інтересах підприємств без доручення власника;

• На робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робітничого часу, включаючи встановлені перерви;

• Протягом часу, необхідного для приведення в порядок спорядження виробництва, засобів захисту,одягу перед початком або після закінчення роботи, а також для особистої гігієни;

• Під час проїзду на роботу або з роботи на транспорті підприємства або сторонньої організації, що використовується в інтересах виробництва;

• Під час аварій (пожеж і ін.), а також під час їхньої ліквідації на виробничих об'єктах;

• Під час надання підприємством шефської допомоги;

• На транспортному засобі, стоянці транспортного засобу, в порту заходу судна, на території вахтового селища з робітниками, що знаходилися на змінному відпочинку;

• В робочий час йдучи пішки, на суспільному, особистому транспортному засо­бі або транспортному засобі, що належить підприємству або сторонній організації, з робітником, робота якого зв'язана з переміщенням між об'єктами обслуговування;

• Йдучи пішки або на транспортному засобі до місця роботи або зворотно по ра­зовому завданню власника або уповноваженого ним органу без оформлення посвідчення про відрядження.

Про нещасний випадок, в слідстві якого робітник згідно з медичним висновком втратив працездатність на один день і більш або виникла необхідність переведення його на іншу, більш легку роботу терміном не менше ніж на один день складає акт за формою Н-1.

Розслідування нещасних випадків, зв'язаних з заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою або вбивством робітника під час перебування його на роботі розслідується в відповідності з «Положенням...». Питання по укладанню акту за формою Н-1 про та­кий нещасний випадок і взяття його на облік вирішується комісією органів внутрішніх справ і прокуратури, що розслідує матеріали.

Якщо під час розслідування встановлено факт самогубства, природної смерті робітника або одержання травм під час здійснювання ним злочину, акт за формою Н-1 не складається, і нещасний випадок не береться на облік як виробничий. Рішення про це приймається комісією по розслідуванню тільки за наявності офіційного висновку уповноважених органів: судово-медичної експертизи – про факт природної смерті, про­куратури – про самогубство, суду – про визнання потерпілого злочинцем.

Не складає акт за формою Н-1 і не береться на облік нещасний випадок, що відбувся внаслідок отруєння алкоголем і наркотичними речовинами або внаслідок їхньої чинно­сті (асфікація, інсульт, зупинка серця і ін.). Якщо це не викликане застосуванням цих речовин в виробничих процесах або неправильним їхнім зберіганням або транспортуванням, тоді факт отруєння повинен бути письмово підтверджений висновком медичного закладу. Розслідування випадків, зв'язаних із зникненням робітника, проводиться в відповідності з «Положенням...». Рішення по укладанню акту за формою Н-1 про такий не­щасний випадок і взяття його на облік приймається комісією по розслідуванню і може бути змінене на підставі висновку прокуратури або суду. Нещасні випадки, що відбулися з робітниками на території підприємства або в іншому місці роботи під час встановлених перерв, розслідуються в відповідності з «Положенням...». Рішення про укладання акту по формі Н-1 про такий нещасний випадок, взяття його на облік приймається комісією по розслідуванню в залежності від конкретних обставин і причин. Не оформлюються актом і не беруться на облік нещасні випадки, що відбулися під час спортивних і інших розважальних ігор, якщо при цьому був відсутній виробничий фактор. Якщо в ході розслідування буде встановлено, що перебування потерпілого на території підпри­ємства в неробочий час, в вихідні і святкові дні не зв'язано з дорученням власника або уповноваженого ним органу, або з особистої необхідності (одержання зарплати, відвідання зборів і ін.), тоді такі нещасні випадки не беруться на облік. Не беруться на облік і не складаються акти за формою Н-1 на нещасні випадки, що відбулися з особами: що слідували на роботу або верталися з неї пішки, на громадському або особистому транспортному засобі; по місцю постійного проживання в польових і вахтових селищах; що відбувають покарання за вироком суду в заснуванні кримінально-виправної системи і на­вмисне завдали шкоду своєму здоров'ю, а також при дослідженні ними без дозволу адміністрації обладнання, механізмів, інструментів і матеріалів, виведені з ладу або внаслідок порушення ними встановленого режиму утримання. Контроль за своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням і обліком нещасних випадків, вжиття заходів по усуненню причин, що викликали ці випадки, здійснюється органами державного управлінням і нагляду за охороною праці в відповідності зі своєю компетенцією. Суспільний контроль застосовують трудові колективи через вибраних ними уповноважених з питань охорони праці і профспілки в особі своїх виборчих органів і представників. Ці органи мають право вимагати від власника підприємства укладання акту за формою Н-1 або його перегляд, якщо встановлено, що допущено порушення вимоги «Положень...» або інших нормативних актів з охорони праці. В випадку відмови власника скласти акт про нещасний випадок або незгоди потерпілого, або іншої зацікавленої особи зі змістом акту процес вирішується в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових суперечок. Органи по розгляду трудових суперечок в випадку необхідності одержують відповідні висновки представника органу державного нагляду за охороною праці, або органу державного управління охорони праці, або профспілкового органу.

Для аналізу і профілактики виробничого травматизму і професійної захворювано­сті важливе значення має класифікація їхніх причин, нещасні випадки і професійні захворювання – слідство незадовільних умов праці, що виникають в процесі виробництва в результаті чинності небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Звичайні технічні причини складають приблизно 50% від всіх нещасних випадків, організаційні – біля 25%, санітарно-гігієнічні і психофізіологічні – приблизно 10-12%.

За ступенем тяжкості нещасні випадки діляться на мікроушкодження (без втрати працездатності), легкі (з тимчасовою втратою працездатності), важкі (з повною або частковою втратою працездатності) і смертельні.

Розрізняють нещасні випадки, зв'язані з роботою і виробництвом, а також побуто­ві нещасні випадки.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Загальні положення з розслідування і обліку нещасних випадків.

2. Які нещасні випадки беруться на облік за формою Н-1?

3. Які нещасні випадки не беруться на облік за формою Н-1?

4. Хто здійснює контроль за своєчасним і правильним розслідуванням?

5. Аналіз виробничого травматизму.

^{ЛЕКЦІЯ №5}

ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО НЕЩАСНІ ВИПАДКИ, ЇХНЄ РОЗСЛІДУВАННЯ І ОБЛІК

Про кожний нещасний випадок очевидець, робітник, що його виявив або сам потерпілий повинен доповісти безпосередньо керівнику робіт (бригадиру, майстру) або іншому керівнику (директору, змінному інженеру) і вжити заходи для надання долікарської допомоги, цей керівник в свою чергу зобов'язаний негайно організувати медичну допомогу потерпілому і його доставку в лікувально-профілактичний заклад, а також по­відомити про те, що трапилося, керівнику підрозділу підприємства, власнику підприємс­тва; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці і обладнання в такому стані, в якому вони були в момент події (якщо це не погрожує життю і здоров'ю інших робітників і не призведе до більш важких наслідків), і також вжити заходи по недопущенню подібних випадків в ситуації, що склалася.

Лікувально-профілактичний заклад про кожне звертання потерпілого від нещасного випадку, що не був зареєстрований на підприємстві, повинен протягом доби інформувати власника підприємства, а в випадку виявлення гострого професійного отруєння – також санепідемстанцію, посилаючи спеціальне екстрене повідомлення. Таке ж повідомлення посилається і власнику підприємства для вжиття негайних заходів по попередженню подібних випадків.

Зв'язок гострих захворювань інфекційного характеру з професійною діяльністю потерпілого в випадку необхідності уточнюється спеціалізованими відділеннями ліка­рень, клініками науково-дослідних інститутів гігієни праці і профзахворювань після обов'язкової консультації з лікарем з гігієни праці і епідеміології санепідемстанції.

Лікувально-профілактичний заклад, що уточнював або змінив діагноз гострого професійного отруєння, складає нове екстрене повідомлення і протягом 10 годин посилає його в санепідемстанцію по місцю роботи потерпілого з вказівкою зміненого діагнозу і дати його встановлення.

При пожежах з нещасними випадками власник підприємства інформує територіальні органи пожежної охорони про осіб, що отримали опіки і інші травми.

Власник підприємства, отримавши повідомлення про нещасний випадок, наказом призначає комісію по розслідуванню в складі керівника (фахівця) служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівника структурною підрозділу або головного фахівця. В комісію також входять голова профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а в випадку гострих професійних отруєнь – фахівець санепідемстанції. Якщо потерпілий не є членом профспілки, в склад комісії входить уповноважений трудового колективу з питань охорони праці.

Комісія з розслідування зобов'язана протягом доби з моменту події:

1. Обстежити місце нещасного випадку, опитати очевидців і осіб, що причетні до нього, і отримати пояснення потерпілого, якщо це можливо.

2. Розглянути відповідність умов праці і засобів виробництва проекту і паспортам, а також додержання вимоги нормативно-технічної документації з експлуатації обладнання і нормативних актів з охорони праці.

3. Встановити обставини і причини нещасного випадку, визначити відповідальних за це осіб, а також вжити заходи по попередженню подібних випадків.

4. Скласти акт за формою Н-1 в п'яти примірниках, в якому вказати наявність вини в нещасному випадку підприємства, потерпілого або іншої (сторонньої) особи і послати його на затвердження власнику підприємства.

До акту за формою Н-1 додаються пояснення очевидців, потерпілого, а також в ви­падку необхідності – паспорт, схеми, фотографії і інші документи, що характеризують стан робочою місця з вказівкою небезпечних і шкідливих виробничих факторів, медичний висновок про наявність алкоголю в організмі потерпілого.

Нещасні випадки, що оформлені за формою Н-1, реєструються на підприємстві в спеціальному журналі.

Власник підприємства протягом доби після закінчення розслідування затверджує п'ять примірників акту за формою Н-1. Акт посилається потерпілому або особі, що представляє його інтереси; начальнику цеху або іншого структурного підрозділу, де відбувся нещасний випадок, для здійснення заходів по попередженню подібних нещасних випадків; держа­вному інспектору по нагляду за охороною праці; профспілковій організації підприємства, де відбувся нещасний випадок; керівнику (фахівцю) служби охорони праці підприємства, якому акт посилається разом з іншими матеріалами розслідування. Копія акту Н-1 в випадку гострого професійного отруєння посилається також в санепідемстанцію. Один примірник акту посилається також за місцем постійної роботи, служби, навчання, пока­рання потерпілого. Акт за формою Н-1 разом з матеріалами розслідування підлягає зберіганню протягом 45 років на підприємстві, де нещасний випадок взятий на облік. Інші примірники акту зберігаються до здійснення всіх намічених в них профілактичних заходів, але не менш ніж два роки,

В випадку ліквідації підприємства акти, що зберігаються 45 років, підлягають передачі правоприємнику, а в випадку його відсутності – в державний архів для його зберігання.

Після закінчення періоду тимчасової непрацездатності потерпілого керівник стру­ктурного підрозділу, де відбувся нещасний випадок, заповнює пункти «наслідку нещасного випадку» і «затрати, зв'язані з цим випадком» в акті і посилає повідомлення про це організаціям і службовим особам, яким посилається акт за формою Н-1.

Нещасний випадок, про який потерпілий своєчасно не поінформував свого безпосереднього керівника або власника підприємства, або якщо втрата працездатності від нього настала не відразу, розслідування по заяві потерпілого або особи, що представляє його інтереси, якщо з моменту події минуло не більш одного року, розглядається протягом 10 днів зі дня подачі заяви. Питання про укладання акту за формою Н-1 вирішується комісією з розслідування.

Нещасний випадок, що відбувся на підприємстві з робітником іншого підприємства під час виконання ним завдання свого керівника, розслідується підприємством, де відбувся нещасний випадок при участі в комісії з розслідування представника підприємства, робітником якого є потерпілий. Нещасний випадок береться на облік підприємством, що направило робітника на роботу.

Підприємство, на якому відбувся нещасний випадок, складає у себе один примірник затвердженого акту за формою Н-1, для усунення причин цього випадку, чотири інших примірники посилаються підприємству, робітником якого є потерпілий, для обліку зберігання і вручення адресатам, за винятком профспілкової організації, якій вручається копія акту.

Нещасний випадок, що відбувся з робітником, що тимчасово був переказаний в встановленому порядку власником підприємства на інше підприємство або робітником, що виконував роботи за сумісництвом, розслідується і береться на облік підприємством, куди він був переведений або в якому він працював за сумісництвом.

Нещасний випадок, що відбувся з робітником підприємства, що виконував роботи під керівництвом своїх службових осіб на виділених окремих територіях, об'єктах, дільницях іншого підприємства, розслідується і береться на облік підприємством, що виконувало ці роботи.

Нещасний випадок, що відбувся з особистим складом військових частин, аварійно-рятувальних формувань, військово-будівельних загонів, що були залучені до роботи на об'єктах за договором між частиною і підприємством і що виконували ці роботи під керівництвом службових осіб підприємства, розслідується і береться на облік цим підприємством, В розслідуванні повинні приймати участь представники командування військової частини, аварійно-рятувального формування, військово-будівельного загону.

Нещасний випадок, що відбувся з робітником підприємства, що тимчасово переведений за договором на інше підприємство, розслідується і береться на облік тим підприємством, службові особи якого здійснювали безпосереднє керівництво роботами.

Нещасні випадки з водіями автомобілів, що були направлені на сільськогосподарські, будівельні, аварійно-відновні і інші роботи в складі зведеної автоколони, що сформувалася автотранспортним або іншим підприємством, розслідується цим підприємством при участі представника підприємства, що спрямовувало водія на означені роботи. Такі випадки беруться на облік підприємством, що сформувало автоколону.

Нещасні випадки з учнями і студентами навчальних закладів, що відбулися під час проходження ними виробничої практики або виконання робіт на підприємстві під керівництвом його службових осіб, розслідуються і беруться на облік підприємством. В розслідуванні повинен приймати участь представник навчального закладу.

Нещасні випадки, що відбулися під час виконання обов'язків на транспортних засобах (автомобілях, поїздах, літаках тощо) за межами території підприємства, розслідується в загальному порядку з використанням в випадку необхідності матеріалів розслідування відповідних державних органів по нагляду за безпекою руху. Висновок означе­них органів про причини і відповідальні особи передається в десятиденний термін підприємству, робітником якого є потерпілий. Притягнення до кримінальної відповідально­сті водія за порушення вимоги безпеки руху не може бути підставою для відмови в укладанні акту за формою Н-1 і врахованим на облік цього нещасного випадку,

Нещасні випадки, що відбулися з громадянами України і іноземними громадянами, що входять в склад екіпажу, бригад і річкових суден, літаків, засобів залізничного і автомобільного транспорту, що знаходяться за кордоном, розслідуються в відповідності з «Положенням...».

Якщо розслідуванням встановлено, що нещасний випадок відбувся з вини іноземної сторони (організації, поодинокої особи), в результаті чого можуть виникнути майнові претензії, що зачіпають її інтереси, акт за формою Н-1 повинен бути представлений для підписання представнику цієї країни. В випадку відмови його підписати акт, про це інформують агентство або представника України в державі, де відбувся нещасний випа­док.

Нещасні випадки, що відбулися внаслідок погіршення стану здоров'я робітника (приступи сердечної недостатності, інсульт і ін.) розслідується на загальних підставах в відповідності з «Положенням...».

Такий нещасний випадок береться на облік, якщо:

• Погіршення стану здоров'я робітника відбулося внаслідок впливу небезпечних або інших шкідливих виробничих факторів;

• Робота, що виконувалася, була протипоказана потерпілому в відповідності з ме­дичним висновком про стан його здоров'я;

Нещасні випадки зі смертельним наслідком, що трапилися в результаті гострої сердечно-судинної недостатності у робітників під час перебування на підземних роботах або після їхнього виїзду на поверхню підприємства, вважаються зв'язаними з виробництвом і беруться на облік.

Спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки:

• Групові (водночас з двома або більш робітниками);

• Зі смертельним випадком.

Про кожний груповий нещасний випадок і нещасний випадок зі смертельним на­слідком власник підприємства зобов'язаний негайно повідомити:

• Відповідний місцевий орган державного нагляду за охороною праці;

• Санепідемстанцію в випадку гострих професійних отруєнь;

• Місцевий орган державної виконавчої влади;

• Профспілкову організацію свого підприємства;

• Вищестоящий профспілковий орган:

• Прокуратуру за місцем знаходження підприємства.

Якщо загинуло 2-4 людини, розслідування проводить комісія з спеціального розслідування в складі керівника відповідного територіального органу державного нагляду за охороною праці, представника міністерства і інших членів комісії, як при звичайному розслідуванні.

Якщо загинуло 5 і більш людей, якщо не було прийняте спеціальне рішення Кабінету Міністрів України, комісія призначається наказом центрального органу державного нагляду за охороною праці.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Порядок повідомлення про нещасний випадок.

2. Комісія з розслідування нещасних випадків. Ії призначення і зобов'язан­ня.

3. Документація, що оформлюється при розслідуванні нещасного випадку.

4. Розслідування нещасних випадків при виконанні робіт на інших підприємствах.

5. Розслідування нещасних випадків з водіями транспортних засобів.

6. Спеціальне розслідування нещасних випадків.

ЛЕКЦІЯ №6

РОЗСЛІДУВАННЯ І ОБЛІК ПРОФЕСІЙНИХ ХРОНІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ, ОТРУЄНЬ І АВАРІЙ

Всі вперше виявлені професійні хронічні захворювання і отруєння підлягають розслідуванню. В відповідності зі списком професійних захворювань, затверджених Мінздравом.

При підозрі на профзахворювання лікувально-профілактичне заснування спрямовує робітника з відповідними документами, перелік яких встановлений Мінздравом, на консультацію до фахівця по профпатології міста (області).

На кожного постраждалого від профзахворювання клініки НДІ гігієни праці і профзахворювань, спеціалізовани відділення обласних (міських) лікарень мають право встановлювати остаточний діагноз профзахворювання. При цьому складається сповіщення протягом трьох днів після встановлення остаточного діагнозу. Сповіщення висилається підприємству, де працює хворий, санепідемстанції і лікувально-профілактичному заснуванню, що обслуговує дане підприємство.

Власник підприємства зобов’язаний організувати розслідування причин кожного випадку профзахворювання протягом семи днів з моменту одержання сповіщення про профзахворювання. Розслідування проводиться комісією з розслідування, що призначається наказом керівника санепідемстанції. В її склад входять: робітник санепідемстанції (голова), представники профспілкової організації, трудового колективу, лікувально-профілактичного заснування, а також фахівець по профпатології місцевого органу управління охорони здоров’я і власник підприємства.

Власник підприємства зобов’язаний надати комісії з розслідування дані лабораторних досліджень шкідливих факторів виробничого процесу з інструментальним виміром їхнього значення, необхідну документацію на даний процес, забезпечити комісію по розслідуванню приміщенням, транспортом і засобами зв’язку, організувати друкування, оформлення і тиражування матеріалів.

Комісія з розслідування зобов’язана:

1. Скласти програму розслідування профзахворювання;

2. Розподілити функції між членами комісії;

3. Розглянути питання про необхідність притягнення до її роботи експертів;

4. Провести розслідування обставин і причин профзахворювання, скласти акт, в якому намітити міри по попереджуванню розвитку профзахворювання, забезпеченню нормалізації умов праці, а також визначити відповідальність підприємства і службових осіб в виникненні профзахворювання.

Комісія з розслідування проводить гігієнічну оцінку умов праці хворого по матеріалам раніше проведених атестувань робітничих місць, результатів обстежень і досліджень, а в випадку необхідності – лабораторні дослідження шкідливих виробничих факторів з інструментальним виміром їхніх значень. Аналізує наявну документацію: амбулаторні карти, історію хвороби, висновки лікувально-профілактичних заснувань, приписи органів державного нагляду за охороною праці і інші.

Комісія має право одержувати письмові пояснення від службових осіб і робітників з питань, зв’язаних з розслідуванням профзахворювань.

Акт розслідування профзахворювання складається комісією з розслідування в п’ятих примірниках протягом доби після закінчення розслідування і спрямовується хворому, підприємству, на якому виявлено захворювання, лікувально-профілактичному закладу, що обслуговує підприємство, профспілковій організації, членом якої є хворий, один примірник акту залишається санепідемстанції для аналізу і контролю за виконанням намічених заходів.

На підприємстві і в санепідемстанції акт розслідування зберігається протягом 45 років, в інших органах – 2 роки.

За результатами розслідування профзахворювання власник підприємства видає наказ про здійснення заходів по попередженню профзахворювань, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких зроблені порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення профзахворювання.

Про виконання заходів по попередженню профзахворювань, запропонованих комісією з розслідування, власник підприємства в термін, означений в акті, письмово інформує санепідемстанцію.

Контроль за правилами і своєчасним розслідуванням профзахворювання, оформленням документації, а також здійсненням заходів по усуненню причин, що призвели до профзахворювання, здійснюють органи і заснування державного нагляду за охороною праці Мінздраву.

Суспільний контроль за розслідуванням профзахворювань здійснюють трудові колективи через вибраних ними уповноважених з питань охорони праці, а також професійні спілки в особі своїх вибраних органів і представників.

Реєстрація і облік осіб, у яких вперше виявлене профзахворювання, ведеться в спеціальних журналах за формою, затвердженою Мінздравом, що заповнюється:

1. На підприємстві на висновках санітарно-епідеміологічної служби на підставі сповіщення про профзахворювання і актів їхнього розслідування;

2. В лікувально-профілактичних закладах на підставі медичної карти амбулаторного хворого, виписки з історії хвороби, медичного висновку і діагноз при обстеженні в стаціонарі, а також сповіщення про профзахворювання.

В ці журнали також записуються результати постійного медичного спостереження за здоров’ям і працездатністю кожного робітника, у якого виявлене профзахворювання.

Санепідемстанція складає спеціальні карти для обліку і аналізу профзахворювань з допомогою ЕОМ. Ці карти, що складаються за формою, затверджено Мінздравом, і їхнє утримання, записане на магнітні носії, зберігаються в санепідемстанції і в Мінздраві протягом 45 років.

Карти обліку або дискети з даними цих карт щорічно до 1 лютого і 1 серпня спрямовуються до Головного санітарно-епідеміологічного управління Мінздраву.

На підприємстві повинен бути розроблений і затверджений в встановленому порядку план ліквідації аварій (аварійних ситуацій), в якому розглядаються можливі аварійні ситуації, дії службових осіб і робітників підприємства, а також обов’язки робітників інших підприємств, заснування і організацій, що залучають до ліквідації аварій.

Аварії, що призвели до руйнування або пошкодження виробничих будинків, споруд, машин, апаратів, обладнання, гірничих видобуток розподіляються на дві категорії:

- до І категорії належать аварії, внаслідок яких або загинуло п’ять або більш людей, або створилася загроза життю і здоров’ю робітників підприємства або населення, розташованого поблизу об’єкту, або зупинене або виведене з ладу підприємство на добу і більше;

- до ІІ категорії належать аварії, внаслідок яких або загинуло до 5-ти людей, або створилася загроза життю і здоров’ю робітників цеху, дільниці, або зупинене або виведене з ладу підприємство, дільниця на зміну і більш.

Випадки порушень технологічних процесів, роботи обладнання, тимчасової зупинки виробництва в результаті спрацьовування автоматичних захисних блокуючи систем і інших локальних порушень в роботі цехів, дільниць, і окремих об’єктів належать до виробничих недоліків і розслідуються підприємством у встановленому порядку.

Про аварію очевидець зобов’язаний негайно повідомити безпосередньому керівнику робіт (бригадиру, майстру) або іншому керівнику (диспетчеру, змінному інженеру).

Власник підприємства або особа, керівник виробництвом в зміні, зобов’язані ввести в чинність план ліквідації аварій, вживши в першу чергу заходів по врятуванню постраждалих і наданню їм медичної допомоги, попередженню аварії, встановленню меж небезпечної зони і обмеженню доступу до неї людей.

Власник підприємства зобов’язаний негайно повідомити про аварію І або ІІ категорії відповідному органу державного нагляду за охороною праці, органу, до сфери управління якого належить підприємство, засноване на загальнодержавній власності, місцевому органу державної і виконавчої влади, прокуратурі за місцем знаходження підприємства.

Над розслідуванням аварій, внаслідок яких відбулися нещасні випадки, працює комісія по розслідуванню, як ми розглядали раніше.

Для розслідування аварій, внаслідок яких не відбулися нещасні випадки, комісії не утворюються:

- при аваріях І категорії – наказом Міністерства (відомства) або іншого центрального органу державної виконавчої влади за погодженням з відповідальними центральними органами державного нагляду за охороною праці, а на підприємствах недержавних форм власності – відповідальним центральним органам державного нагляду за охороною праці;

- при аваріях ІІ категорії – наказом (розпорядженням) керівника органу, до сфери управління якого належить підприємство, а на підприємствах недержавних форм власності – відповідним територіальним органам державного нагляду за охороною праці.

Головою Комісії може бути представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, орган державного нагляду за охороною праці.

В ході розслідування комісія визначає категорію аварій, обставини, що призвели до неї, встановлює характер порушень правил експлуатації обладнання, технологічних процесів, визначає якість виконання будівельно-монтажних робіт або окремих вузлів, конструкцій, відповідність їхньому проекту і вимозі нормативних актів, визначає осіб, відповідальних за аварію, намічає заходи з ліквідації її наслідків і запобіганню подібних випадків.

Комісія по розслідуванню повинна в течію десяти днів розслідувати аварію і скласти акт.

В залежності від характеру аварії в випадку необхідності проведення додаткових досліджень або експертизи означений термін може бути продовжений органом, що призначив комісію.

Комісія з притягненням необхідних експертів визначає також розміри шкоди, заподіяної підприємству, населенню і господарським об’єктам за межами підприємства.

По результатах розслідування аварії власник підприємства видає наказ, яким в відповідності з пропозиціями комісії по розслідуванню затверджуються заходи по попередженню подібних аварій в подальшому і притягає до відповідальності осіб за порушення нормативних актів по охороні праці в відповідності з висновками комісії.

Матеріали розслідування аварії включають документи, означені в «Положенні….», а також доповідну записку аварійно-рятувальних формувань і підрозділів про роботу, зв’язану з ліквідацією аварії, якщо вони приймали участь в такій роботі.

Технічне оформлення матеріалів розслідування аварії здійснює підприємство, де відбулася аварія, що в п’ятиденний термін після закінчення розслідування направляє їх прокуратурі і відповідному органу державного нагляду за охороною праці.

Акт розслідування аварій І і ІІ категорій направляється центральним органам державного нагляду за охороною праці, а також міністерствам або іншим центральним районам державної виконавчої влади на їх вимогу.

Один примірник розслідування аварії, що не призвела до нещасних випадків, зберігається на підприємстві до закінчення термінів здійснення заходів, намічених комісією по розслідуванню, але не менш двох років.

Облік аварій І і ІІ категорій здійснюють підприємства і відповідні органи державного нагляду за охороною праці з реєстрацією в журналі. При цьому враховується як аварії, внаслідок яких відбулися нещасні випадки, так і ті, внаслідок яких нещасні випадки не відбулися.

Контроль покладається на органи державного управління охороною праці і органи державного нагляду за охороною праці.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Загальні положення про професійні захворювання.

2. Робота комісії з розслідування профзахворювань, її права і обов’язки.

3. Контроль за розслідуванням профзахворювання і порядок реєстрації і обліку.

4. План ліквідації аварії, категорії аварій.

5. Робота комісії з розслідування аварій.

6. Облік і контроль результатів розслідування аварій.

ЛЕКЦІЯ №7

СТИМУЛЮВАННЯ І ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

До робітників підприємств можуть застосовуватись будь-які заохочення за активну участь і ініціативу в здійсненні заходів по підвищенню безпеки і поліпшенню умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором.

Порядок пільгового оподаткування засобів, направлених на заходи з охорони праці, визначаються діючим законодавством про оподаткування.

Окрім відшкодування шкоди робітникам власник повністю відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах зв’язку з заподіянням шкоди при порушенні вимог з охорони праці.

В випадку незабезпечення вимоги з охорони праці власник відраховує кошти на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань за підвищеними тарифами, що періодично переглядаються в залежності від рівня виробничого травматизму і ступеня шкідливості праці.

Власник відшкодовує витрати на лікування і професійну реабілітацію потерпілих від нещасних випадків і професійних захворювань, сплачує видатки на проведення робіт по врятуванню потерпілих під час аварії і ліквідації її наслідків, на ритуальні послуги при похованні загиблих, розслідування і проведення експертизи причин аварії або нещасного випадку, на укладання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці тощо.

За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень службових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища підприємства, організації, заснування можуть привертатися органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу.

Максимальний розмір штрафу не може перевищувати двох відсотків місячного фонду заробітної плати підприємства, організації, установи.

Штрафи накладаються керівниками Державного комітету України по нагляду за охороною праці і його місцевими органами.

Підприємства сплачують штраф за кожний нещасний випадок і випадок професійного захворювання, яке сталося на виробництві з його вини. Якщо встановлений факт приховування нещасного випадку, власник сплачує штраф в десятиразовому розмірі.

Конкретні розміри і порядок накладання штрафів визначається законодавством.

Штрафи надходять в фонди охорони праці.

Власник має право оскаржити в місячний термін рішення про стягнення штрафу в судовому порядку.

Несплата штрафу протягом місяця після остаточного дозволу спору тягне нарахування на суму штрафу пені в розмірі двох відсотків за кожний день прострочення.

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

• Кабінет Міністрів України;

• Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

• Міністерства і інші центральні органи виконавчої державної влади;

• Місцева державна адміністрація, місцеві Ради Народних Депутатів.

Повноваження Кабінету Міністрів України по нагляду за охороною праці, міністерств і інших центральних органів в даній лекції не розглядаються.

Місцеві же державні адміністрації і Ради Народних Депутатів в межах відповідної території:

• забезпечують реалізацію державної політики в області охорони праці;

• формують при участі профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що має міжгалузеве значення;

• організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;

• здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці;

• створюють при необхідності фонди охорони праці.

Для виконання названих функцій місцеві органи влади створюють відповідні структурні підрозділи.

Повноваження в області охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів і інших об’єднань визначаються їхнім статутом або договором між підприємствами, що утворили об’єднання. Для виконання функцій об’єднання, що делегувалися в його апараті, створюються служби охорони праці.

Державний нагляд за додержанням законодавчих і інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

• Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

• Державний комітет України по ядерній і радіаційній безпеці;

• Органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;

• Органи і заснування санітарно-епідеміологічної служби Міністерства Охорони Здоров’я України.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором і підлеглими йому прокуратурами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від яких би не було господарських органів, об’єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад Народних Депутатів і діють в відповідності з положеннями, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Службові Особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:

1. Безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки додержання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали і інформацію з даних питань;

2. Спрямовувати керівникам підприємств, а також їхнім службовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, Місцевих Рад Народних Депутатів, міністерств і інших центральних органів державної виконавчої влади обов’язкові для виконання розпорядження (припису) про усунення порушень і нестатку в області охорони праці;

3. Призупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимоги з охорони праці, що створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;

4. Залучати до адміністративної відповідальності робітників, винних в порушенні законодавства і інших нормативних актів про охорону праці;

5. Спрямовувати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих службових осіб посади, що позичається, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Органи державного нагляду за охороною праці встановлюють порядок розробки і затвердження власниками положень, інструкцій і інших актів про охорону праці, діючих на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань.

Власник повинен безкоштовно створити необхідні умови для роботи представників державного нагляду за охороною праці.

Службові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов’язків згідно з законодавством.

Суспільний контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють:

• трудові колективи через вибраних ними уповноважених;

• професійні спілки – в особі своїх вибраних органів представників.

Уповноваженні трудові колективи з питань охорони праці мають право без перешкод перевіряти на підприємстві виконання вимог з охорони праці і вносити обов’язкові для розгляду власником пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці.

Для виконання цих обов’язків власник за свій рахунок організовує навчання і звільнення уповноваженого з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором термін з збереженням за ним середнього заробітку.

Професійні Спілки здійснюють контроль за додержанням законодавчих і інших нормативних актів про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для робітників і забезпеченням їхніми засобами колективного і індивідуального захисту.

Професійні Спілки мають право без перешкод перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм і зобов’язань продавця колективних договорів, вносити власникам, державним органам управління подання з питань охорони праці і одержувати від них аргументовану відповідь.

За порушення законодавчих і інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності службових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винних робітників залучають до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності.

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більш рішенням трудового колективу може організуватись комісія з питань охорони праці.

Комісія складається з представників власника, профспілок, уповноважених трудового колективу, фахівців з безпеки, гігієни праці і представників інших служб підприємства.

Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства затверджується Державним комітетом України нагляду за охороною праці за погодженням з профспілками.

Рішення комісії носять рекомендуючий характер.

Велике значення при виконанні тих або інших робіт має місце інтуїтивне рішення. Воно було раніше і часто є присутнє зараз. Але реально воно при одночасному виконанні принципових умов: необхідне просто величезне бажання відшукати практичне важливе рішення при наявності значного обсягу знань в тій області науки або інженерної сфери, в якій працює фахівець.

Покажу на прикладі того, як академік С.А. Христинович отримав першу в своєму житті Державну премію.

Самий Христинович С.А., по-моєму, механік-математик за освітою і цілком неабияка особа. Тривалий час займався проблемою космічних польотів, працював заступником начальника секретного науково-дослідного інституту, він – Герой Соціалістичної праці, нагороджений орденами Леніна, п’ятикратний Лауреат Державної премії і так далі.

Під час війни І.В. Сталін зібрав групу фахівців і проінформував їх про те, що снаряди з нової збудованої в країні ракетної установки «Катюша», виявилося, не лягають «кучно» і тому ефективно і безпечно застосовувати її доки не вдається. Перед зібраними фахівцями І.В. Сталін поставив завдання протягом шести місяців знайти рішення, що забезпечувало б кучність влучення ракет.

«Які тільки я не перерішав задачі, але нічого не виходило»,  говорив С.А. Христинович. І от в якийсь черговий ранок йому в голову прийшла думка, що в кінцевій частині ракети по колу необхідно просвердлити три «дірки», розташовані на однаковій відстані одна від одної. Негайно проведені іспити підтвердили правильність рішення, за що і була присуджена Сталінська премія. Сам С.А. Христинович говорив, що від того минуло вже багато років, але так досі і незрозуміло, чому «дірки» і чому три.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Стимулювання охорони праці.

2. Застосування штрафних санкцій до підприємств, організацій і установ.

3. Державне управління охороною праці.

4. Державний нагляд за охороною праці.

5. Суспільний контроль за охороною праці.

6. Комісія з питань охорони праці на підприємстві.

ЛЕКЦІЯ №8

ПСИХОЛОГІЯ РИЗИКУ Й ТРУДОВІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ

Кожна нормальна людина є по-своєму психологом. Залежно від того, що природа через гени батьків, а може бути й більш древніх предків, дала йому; залежно від життєвого й трудового досвіду, знань, фахової освіти людини, він стає в більшому або меншому ступені психологом. Колись «дерев'яним», а колись і тонким, тобто колись психологом-невдахою, а колись і цілком конкурентоздатним у порівнянні із психологом-професіоналом.

В 1995 році Донецький державний технічний університет одержав ліцензію на підготовку фахівців (інженерів) з охорони праці.

Робочим навчальним планом передбачене читання лекції з дисципліни «Психологія безпеки праці».

Терміни надійність, безпека, небезпека й ризик часто змішують, при цьому їхні значення перекриваються. Терміни аналіз безпеки або аналіз небезпеки необхідно використати, як рівнозначні поняття, але розуміючи при цьому, що ріст рівня небезпеки відповідає зниженню рівня безпеки праці.

Словниковим значенням слова ризик у США є «можливість людських жертв і матеріальних втрат або травм і ушкоджень». У нас цього поняття немає не тільки у великій радянській енциклопедії (ВРЕ), але й навіть у Гірській енциклопедії. Якби словник становив фахівець із надійності, таке значення звучало б трохи інакше: «імовірність людських жертв і матеріальних втрат або ушкоджень».

Розраховується він у такий спосіб.

У США 200 млн. населення, гине щорічно в автомобільних катастрофах 500 чол., тобто ризик будь-якого жителя країни загинути може бути представлений як

(8.1)

де П – кількість загиблих в автомобільних катастрофах;

Н_н – чисельність населення.

Отже Р_i = 2,5  10^-4 у рік. Це означає, що якби всі жителі США мали б рівну ймовірність загинути в автомобільній катастрофі і якби не було інших причин смерті, тоді все населення країни загинуло б в автомобільних катастрофах у плині 50 тисяч років. Так можна міркувати тільки тому, що ми маємо справу з даними великих чисел. Але кожний, зокрема водій, має право затверджувати: «Я можу загинути в катастрофі завтра».

Застосування даного ймовірного критерію до оцінки ризику містить два принципових моменти:

• перший – він гарний з позицій великих чисел, коли 200 млн. і 50 тис. жертв. А якщо населення (Донецької області, наприклад) – 5-6 млн., або місто, район – 0,1 млн., а селище із чисельністю населення 5 тис. чоловік? Тоді можливість його застосування повинна обґрунтовуватися;

• другий – підхід, що викладається американцями, до аналізу ризику в книзі Хенлі й Кумамото «Надійність технічних систем і оцінка ризику», що редакція вважає характерним для умов капіталістичного суспільства, побудований на класичному принципі визначення відносних частот подій при тривалих випробуваннях. Однак, якщо аналіз ризику пов'язаний з «рідкими подіями», то такий підхід, заснований на статистичних висновках, не застосуємо. Зокрема, це доводиться в книзі тим, що наводиться класичний-традиційний приклад з ученим статистом, що потонув у ріці, що мала середню глибину 5 см. До рідких випадків варто віднести аварію на АЕС – наш Чорнобиль. Прогнозування таких подій уважається за твердженням якоїсь групи фахівців принципово можливим, але надійність його надзвичайно низька. Тут потрібні не статистичні, а технічні або технологічні методи прогнозу аварійності.

Традиційно протягом багатьох років у багатьох галузях промисловості й сільському господарстві травматизм кількісно аналізується й зіставляється (місяць, квартал, півріччя тощо) з аналогічним періодом часу попереднього року. Надійність такого підходу або його правочинність залишаються недоведеними.

Повна безпека не може бути гарантована нікому незалежно від способу життя. Кожний з нас виживає від одного дня до іншого, тому що небезпек ризику навколо повно. За даними американських фахівців ризик загинути для Англії становить: падіння – 910^-5; пожежі – 410^-5; утоплення – 310^-5; водний транспорт – 910^-6; падаючі предмети – 610^-6; електричний струм – 610^-6; залізничний транспорт – 410^-6; блискавка – 510^-7. І все-таки, ми не проводимо своє життя в страху, наприклад, загинути від удару блискавки або потрапити в пащу акули.

«У цілому громадськість мало звертає увагу на аварії з одиничними жертвами, однак завжди бурхливо реагує навіть на потенційно небезпечні об'єкти в катастрофах, на яких можуть загинути сотні людей»,  уважають американські фахівці для своєї країни.

При зменшенні ризику нижче рівня 10^-6 у рік громадськість не виражає надмірної заклопотаності й тому на виробництві рідко вживають спеціальних заходів для зниження ступеня ризику. Громадськість не обурювалася, коли для авіатранспорту було визначено Р_і = 10^-6, але для розробки автоматичних систем посадки літаків установлена вимога ризику 10^-7.

Ґрунтуючись на цій передумові, багато фахівців приймають величину 10^-6 як той рівень, до якого варто прагнути, установлюючи ступінь ризику, обумовлену діяльністю промислових підприємств.

Безпеку не слід розуміти й тлумачити тільки як фізичний (хімічний, променевий) вплив на людину, але це ще й матеріальний збиток, соціальні аспекти (діти, родина, втрата авторитету й поваги, переживання винних і т.п.).

Людство впоралося з епідемією чуми, віспи, холери, але дотепер не навчилося надійно захищати людину в процесі праці.

Протягом десятиліть на думку М.А. Котика основним загальновизнаним методом створення безпечних умов праці було рішення двох завдань:

1. Створення машин і механізмів, що забезпечують мінімальну небезпеку для працюючих, так звана безпечна техніка;

2. Розробка спеціальних засобів і способів захисту, що оточують людину. Лише попутно приділялася увага технічному навчанню людей безпечним прийомам, використанню засобів і способів захисту, загальним питанням організації безпеки праці.

За даними міжнародної статистики головним винуватцем нещасних випадків є людина. По різних джерелах і для різних галузей промисловості це 50 - 90%, незважаючи на те, що їй (людині) властиві інстинкти самозбереження. Так у чому ж полягають побудники, об'єктивні закономірності? До них можна віднести за М.А. Котиком (авторові монографії «Психологія й безпека»), але з деякими уточненнями, принаймні, що випливає:

1. С розвитком техніки небезпека її застосування (використання) росте швидше, ніж людська протидія небезпеки – психологічна реакція на неї, тобто «психологічна непідготовленість»;

2. Ріст ціни помилки: раніше: упало дерево, упустив камінь на себе. Тепер: струми високих напруг, будівництво багатоповерхових будинків, лайнери-гіганти, швидкісні трамваї, вибухи газів і пилу тощо;

3. Адаптація людини до небезпеки – це теж відстоювання розвитку психіки, недооцінка реальності й наслідків аварій, що призводять до порушення Правил безпеки й нормативних положень охорони праці.

Констатація при розслідуванні нещасних випадків, що в них винувата сама людина, безглузда, тому що залишається невідомим, що спонукало людину до цього: а) не знав правил; б) не було мотивації їх виконувати; в)недооцінив небезпеку; г) щось підштовхнуло його на невиправданий ризик. Отже, необхідне вивчення психології ризику людини. Головне в ній не специфіка галузі (літна справа, гірські роботи, автотранспорт), якою раніше й зараз займається більшість фахівців, а виявлення загальних закономірностей дій людини в умовах виникаючої небезпеки, щоб зробити їх безпечними. Можливість травматизму обумовлює психологією ризику людини, психологією його спілкування в побуті, у дорозі, на виробництві.

Історичним з позиції практичної корисності психології як науки можна назвати 1909 рік, коли один із засновників прикладної психології, автор перших робіт із професійної придатності проф. Гарвардського університету Гуго Мюнстерберг одержав два листи. В одному з них власник великої пароплавної компанії просив розробити психологічні методи відбору морських офіцерів, які могли б в аварійних ситуаціях правильно оцінювати обстановку. У другому експерти трамвайних компаній США просили розробити психологічні методи виявлення серед вагоноводів осіб, не здатних працювати в силу своїх індивідуальних якостей.

Професійного відбору вимагали льотчики. У період Другої Світової війни в Англії через помилку пілотів загинуло 90% льотчиків, 8%  через дефекти літаків і тільки 2%  у боях.

Протягом багатьох років у різних галузях аналізувався травматизм. Найбільш складними є умови праці при підземній розробці вугілля, особливо на шахтах Донбасу.

У літературі, щоналежить до психології безпеки праці став загальноприйнятим термін «міжособистісні відносини». Він не дуже вдалий через неоднозначність тлумачення поняття особистість, тому що, по-перше, не кожна людина може бути названа особистістю. Звичайно в суспільстві особистістю називають людину, що добилась (досягла) у вибраній нєю професії (галузі праці, науки, мистецтва й т.д.) таких результатів, які істотно перевершують звичайні, середні.

По-друге, у побуті нерідко особистістю називають людину якусь у більшому або меншому ступені знайому, а іноді й не знайому людину.

У зв'язку з викладеним більше кращим здається термін або поняття «психологія спілкування», чим «міжособистісні відносини» і тоді замість поняття «психологія безпеки трудової діяльності людини» може використатися поняття «психологія ризику й трудового спілкування», а замість особистісних якостей, властивостей – індивідуальні.

Слід зазначити, що в соціально-психологічному відношенні небезпечні ситуації нормуються в результаті: а) навмисного недотримання вимог безпеки (35%); б) недбалого ставлення до небезпеки (18%); в) здійснення дій, які для виконавця не представляють небезпеки, але небезпечні для навколишніх (12%).

Лише близько 60% травмованих робітників були проінструктовані перед початком роботи, але для 40% інструктаж перед початком роботи не проводився, а в половини з них останній раз інструктаж проводився більш ніж за місяць до нещасного випадку.

Вплив на формування небезпечних ситуацій індивідуальних властивостей, недооціненого значення колективної безпеки, недисциплінованість і особливості психофізіологічних процесів зі збільшенням рангу посадової особи зменшується, а вплив факторів непродуманості в ухваленні рішення й здійсненні дій, психолого-педагогічна некомпетентність і недооцінка соціальних факторів – збільшується.

Існує цілком стійка думка фахівців із психології безпеки про те, що поряд із внутрішніми факторами, тобто особливостями психологічних і фізіологічних характеристик людини, недоліком знань або досвіду, порушенням фізичного або емоційного стану існують зовнішні. Це думка, безумовно, правильно. Деякі з факторів названих зовнішніми, звичайно, належать до них, тому що відбуваються незалежно від людини й можуть впливати на його внутрішній стан, наприклад, магнітні бурі, підвищена активність сонця, фази місяця, співвідношення планет у космосі й інше.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Поняття про психологію ризику.

2. Статистичні дані при прогнозуванні нещасних випадків.

3. Виробничий травматизм.

4. Людина і його безпека на виробництві.

5. Вплив на людину зовнішніх факторів.

ЛЕКЦІЯ №9

МЕТЕОРОЛОГІЧНІ УМОВИ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА

Метеорологічні умови виробничого середовища характеризуються температурою, відносною вологістю, швидкістю руху повітря, барометричним тиском, інфрачервоним випромінюванням. Всі ці фактори не залишаються постійними, а змінюються в певних межах. Організм перебуває постійно під впливом факторів метеорологічних умов і реагує відповідним образом на нього. Результат цієї взаємодії – регулювання теплообміну в організмі, що визначається ступенем важкості роботи. Тепловіддача здійснюється конвекцією, випромінюванням і випаром.

Конвекція здійснюється віддачею тепла з поверхні тіла людини менш нагрітому повітрю, омиваючи його. У стані спокою при температурі навколишнього повітря 18С теплообмін конвекцією становить 30% загальної віддачі організму.

Випромінювання тепла відбувається в напрямку менш нагрітих поверхонь. Теплообмін випромінюванням є визначальним і становить у середньому 45% від загального теплообміну. Ефективність тепловіддачі випромінюванням знижується при підвищенні температури навколишнього середовища. При досягненні ними температури 30-35С теплообмін випромінюванням припиняється, а при більш високих температурах буде віддача тепла цими поверхнями організму людини.

Віддача тепла в навколишнє середовище випаром вологи є також важливою умовою забезпечення нормального теплового режиму працюючої людини. Вона становить 20% від всієї тепловіддачі. Частина тепла використається на підігрів повітря, що вдихається. Вона становить 5% усього теплообміну.

Висока температура у виробничому приміщенні викликає інтенсивний перерозподіл крові від внутрішніх органів до шкіри. Змінюється діяльність серцево-судинної системи, пульс частішає й може досягти 100 ударів у хвилину й більше, що заподіює інтенсивне виділення поту, розширення судин шкіри. Фізична робота в умовах високих температур приводить до різкого частішання пульсу серця. Артеріальний тиск падає, подих частішає.

В умовах дії низьких температур відбувається звуження поверхні судин м'язів і шкіри рук, ніг, обличчя. Це приводить до зниження кровообігу не тільки на охолоджених ділянках тіла людини, але й на неохолоджених підвищується в'язкість крові, що зменшує її приплив на переохолодження поверхні.

Рухливість повітря робить одночасно термічну і механічну (тиск при певній швидкості потоку) дію. Навіть невелика швидкість повітряного потоку, що впливає на поверхню тіла людини, буває достатньою для нормалізації функцій організму людини. Мінімальна швидкість повітряного потоку, що сприймається людиною, дорівнює 0,2 м/с. У зимовий час швидкість повітряного потоку повинна дорівнювати 0,3-0,5 м/с, а в літній – 0,5-1,0 м/с. У гарячих цехах, де для забезпечення нормальних умов застосовують повітряні душі, швидкість повітряного потоку може дорівнювати 3,5 м/с.

Велика роль вологості в терморегуляції. Розрізняють абсолютну й відносну вологість повітря. Абсолютна являє собою кількість вологи в 1м³ повітря, а відносна – відношення абсолютної до максимально можливого змісту пари у повітрі.

Зміна атмосферного тиску негативно позначається на стані організму людини, у першу чергу, на рух, оскільки міняється парціальний тиск основних компонентів повітря, кисню й азоту. Хворобливе відчуття викликає швидка зміна тиску повітря. Несприятливі метеорологічні умови можуть викликати захворювання. Підвищену небезпеку в цьому зв'язку має висока температура, що може заподіяти перегрів організму. При перегріві різко підвищується температура до 41С, наступає рясне відділення поту, більш ніж у два рази частішає пульс серця, наступає м'язова слабість, скарги на неприємне відчуття, жара, головний біль, млява хода, з'являється нудота, мелькання в очах, запаморочення, неясна свідомість. При наданні першої допомоги потерпілому від перегріву потрібно створити умови спокою при нормальних значеннях температури навколишнього середовища.

Перегрів може викликати судорожну хворобу, при якій у відмінності від першого виду захворювання температура може підвищуватися незначно. Судорожна хвороба проявляється в судорогах м'язів кінцівок. Процес відновлення працездатності відбувається значно повільніше, ніж при тепловій хворобі.

При тривалому тепловому впливі можуть наступити зниження функціональної здатності серця в результаті тривалої роботи його із прискореним пульсом, уповільнення кровообігу, розширення серця. Порушення водно-сольового обміну викликає захворювання нирок, шлунка, нервової системи, «питну хворобу».

Вплив холоду на організм людини також викликає його захворювання. При роботі в умовах низької температури може статися побіління шкіри пальців, різке ослаблення або втрата шкірної чутливості, пов'язаної зі скрутним рухом. Можуть статися судинні розлади капілярів і артерій, супроводжувані ознобом пальців рук і ніг. При дії холоду наступає захворювання периферичної нервової системи, що виражається в поперековому радикуліті, невралгії лицьового троїстого, сідничного й іншого нервів, а також у захворюванні м'язової системи.

Всі роботи, виконувані в дорожнім будівництві й на автомобільному транспорті, по вазі підрозділяються на три категорії:

1. До категорії легких фізичних робіт (категорія І) належать роботи, виконувані сидячи, стоячи або пов'язані з ходьбою, але не потребуючі систематичної фізичної напруги або підняття й перенесення важких предметів, енерговитрати до 172 Дж/с (геодезичні роботи, монтаж устаткування й електропроводок, малярські роботи тощо).

2. До категорії фізичних робіт середньої важкості (категорія ІІ) належать роботи, при якій витрата енергії становить 172-232 Дж/с (категорія ІІа) і 232-293 Дж/с (категорія ІІб).

До категорії ІІа належать роботи пов'язані з постійною ходьбою, що виконуються стоячи або сидячи, але не потребуючі переміщення важких предметів (наприклад, зварювальні роботи). До категорії ІІб належать роботи, пов'язані з ходьбою й перенесенням невеликих (до 10 кг) ваг (наприклад, теслярські, столярні роботи, ремонти паливних систем двигуна тощо).

3. До категорії важких фізичних робіт (категорія ІІІ) належать роботи, пов'язані із систематичною фізичною напругою, зокрема, з постійними пересуваннями й перенесенням предметів значної (понад 10 кг) ваги, енерговитрати більше 293 Дж/с, наприклад вантажно-розвантажувальні, земляні, укладання бетону тощо.

Сезони діляться на два періоди:

• теплий (середньодобова температура зовнішнього повітря +10ºС и вище);

• холодний (середньодобова температура зовнішнього повітря нижче +10ºС).

Метеорологічні умови з метою забезпечення їхнього сприятливого впливу на організм людини нормуються. Значення параметрів мікроклімату в їхньому спільному сполученні передбачає ДЕРЖСТАНДАРТ 12.1. 005-76. Відповідно до нього виробничі приміщення розділяються на приміщення зі значним надлишком теплоти (більше 23 Дж/(м³·с)) та з незначним (менше 23 Дж/(м³·с)). Норми регламентують температуру повітря, його вологість та швидкість руху повітря в різний час року та при виконанні різної важкості робіт, які представлені в таблиці 9.1.

Вплив метеорологічних факторів може бути двох видів – антагоністичним або синергічним.

При антагоністичному впливі вплив одного або декількох факторів послаблюється або знищується повністю. Так, наприклад, несприятлива дія підвищеної температури може бути ослаблена збільшенням швидкості руху повітря.

При синергічному впливі несприятливий вплив одного метеорологічного фактора підсилюється іншим, діючим одночасно з першим (наприклад, перевищення припустимої швидкості руху повітря підсилює несприятливий вплив зниженої температури).

Метеорологічні фактори, роблячи сукупний вплив, створюють на окремих ділянках виробничий мікроклімат. Один виробничий мікроклімат сприятливо впливає на життєві функції людини, в інший – негативно впливає.

Таблиця 9.1 – Регламентуючі норми температури повітря, його вологості й швидкості руху в різну пору року при виконанні робіт різної важкості

Сезон	Категорія робіт	Температура ºС	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с не більше
Холодний і перехідний періоди року	Легка - І Середньої важкості-ІІа Середньої важкості-ІІб Важка ІІІ	20-23 18-20 17-19 16-18	60-40 - - -	0,2 0,2 0,3 0,3
Теплий період	Легка - І Середньої важкості-ІІа Середньої важкості-ІІб Важка ІІІ	22-25 21-23 20-23 18-21	- - - -	0,2 0,3 0,4 0,5

Існують різні способи забезпечення оптимальних метеорологічних умов. Ефективним серед них є кондиціювання повітря, що дозволяє підтримувати й регулювати його температуру, вологість, чистоту й швидкість руху залежно від стану кліматичних умов і санітарно-гігієнічних вимог до умов праці.

Установки кондиціювання можуть мати кондиціонери повного й неповного керування параметрами повітряного середовища. У першому випадку кондиціонери дозволяють змінити й підтримати температуру, вологість, чистоту й швидкість руху повітря, у другому – контролюються тільки деякі з них.

Кондиціонери, залежно від розподілу повітря, можуть бути центральними й місцевими. Центральні направляють необхідні характеристики повітря по центральним і розподільним повітря відводом у виробничі приміщення. Місцеві перебувають і здійснюють кондиціювання повітря безпосередньо в робочій зоні.

Ефективними засобами боротьби з надлишком тепла у виробничих приміщеннях є також заміна технологічних процесів менш тепловиділяючими, наприклад, нагрів деталей не в нагрівальних печах, а індукційним методом. Крім цього, можуть бути тепловипромінювальні поверхні, покриті теплоізолюючим матеріалом, наприклад, поверхня кульових казанів. Для регулювання параметрів повітряного середовища використовують природну й механічну вентиляцію. Санітарні норми вимагають пристрою в місцях надлишкового тепловиділення повітряних душів, які дозволяють безпосередньо направити повітряний потік на працюючого, або повітряних оазисів, якими є ті ж повітряні душі, але з повітрям подається вода, що розпилюється.

У боротьбі з перегрівом використовують також проміжні середовища між джерелом тепловиділення й працюючою людиною. До них відносять пристрою водяних завіс перед отворами печей. Теплові приміщення розташовують так, щоб вони мали найбільшу поверхню стін, що контактують із зовнішнім повітрям.

Широко використовується екранування, що захищає працюючих або поглинанням, або відбиттям, або відводом тепла, або ж одночасним виконанням всіх трьох функцій. Залежно від необхідності спостереження технологічного процесу, екрани можуть бути прозорими, напівпрозорими й непрозорими. Прикладом цього може служити захисний щиток електрозварювача, що захищає шкіру людини від теплового опромінення, випромінюваного електричною дугою.

Велике значення в боротьбі з перегрівом має питний режим, режим праці й водні процедури. Робочих зайнятих виробництвом у гарячих цехах, забезпечують газованою, підсоленою водою, що при вживанні зменшує спрагу, втрату в масі, сприяє зниженню температури тіла. У зимовий період необхідно захистити робітників від надходження холодного повітря через ворота, двері. Досягти цього можна своєчасним і щільним закриттям дверей, воріт, пристроєм повітряних теплових завіс. Приміщення повинні опалюватися. У боротьбі з переохолодженням використовують індивідуальні засоби, до яких ставляться взуття, одяг і рукавиці.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Загальні поняття про метеорологічні умови.

2. Вплив підвищення температури на організм людини.

3. Вплив зміни вологості на організм людини.

4. Вплив зниження температури й швидкості вітру на організм людини.

5. Категорії видів робіт і нормативні критерії температури, вологості й швидкості вітру залежно від виконуваних видів робіт.

6. Засоби для забезпечення оптимальних метеорологічних умов.

ЛЕКЦІЯ №10

ВИРОБНИЧИЙ ПИЛ І ОТРУТИ. ІОНІЗУЮЧЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ

Розрізняють пил органічний й неорганічний. До органічного належить рослинний пил (деревний, бавовняний й так далі); тваринний (вовняна, кістяна й ін.); штучний органічний (пластмасовий й ін.). До неорганічного пилу належить мінеральний (кварцовий, силікатний й ін.), металевий (залізний, алюмінієвий, бронзовий й ін.). Ступінь дисперсності або розміри пилових часток визначають тривалість їхнього перебування в повітрі, а також глибину проникнення в дихальні шляхи. Пил в основному надходить до організму через органи подиху. Частина пилу, що вдихується затримується в дихальних шляхах, а інша частина надходить у легені. Розмір пилових часток визначає їхня здатність затримуватися у верхніх шляхах. Пил розміром близько 1 мкм затримується в альвеолах. При вдиханні пилу через ніс затримуються часточки менш 1 мкм. Фракції 1-3 мкм більше затримуються при подиху ротом, а розміром 3 мкм і більше однаково затримуються й ротом і носом. Найбільшою фіброгенною активністю володіють пилові частки розміром 1-2 мкм.

Пил в основному викликає захворювання легенів, хоча здатен викликати захворювання й інших органів. Професійні захворювання легенів, що викликаються при вдиханні пилу, називаються пневмоконіозами. Форми пневмоконіозу різні. Вони визначаються видом пилу. Так, захворювання легенів, викликане вдиханням кремнієвого пилу, називається силікозом, вугільного – антракозом, залізного – сидерозом, борошняного – амилозом і ін.

Присутність пилу в органах подиху викликає не тільки пневмоконіоз, але й захворювання нервової, серцево-судинної й лімфатичної систем, а також органів травлення.

Захворювання викликаються токсичною й механічною дією пилу. Крім названих захворювань пил може викликати захворювання верхніх дихальних шляхів (ушкодження слизуватої оболонки носа, носову астму, бронхіт і ін.), пилові захворювання очей (коньюктивіти), пилові захворювання шкіри (шорсткість і шелушіння, стовщення й огрубіння, фурункульоз, бородавки, екземи й ін.).

Найбільш агресивним пилом є кремнієвий пил, що містить оксиди кремнію. Виходячи із цього, припустимі норми даються з умови змісту в них оксидів кремнію. При наявності в пилу більше 70% вільного диоксиду кремнію, вміст такого пилу допускається не більше 1мг/м³, а при вмісті в ньому диоксиду кремнію від 10 до 70%  2мг/м³. Якщо пил містить азбест, то вміст такого пилу в повітрі не повинен перевищувати 2мг/м³, а вміст пилу зі скляними й мінеральними волокнами – 4мг/м³ .

Для контролю вмісту пилу в повітрі використають масовий, коніметричний (рахунковий), фотоелектричний і електричний методи.

Боротьба з пиловиділеннями має велике значення в забезпеченні здорових умов праці. Її здійснюють удосконалюванням технологічних процесів, що дозволяє виключити утворення пилу або звести до мінімуму при їхньому виконанні, наприклад, пилоутворювальні речовини роблять вологими. При неможливості технологічними методами забезпечити виключення виділення пилу використовують організаційні методи. Технологічні процеси з пиловидалення виконують в ізольованих приміщеннях; матеріали, що містять кварцовий пил, заміняють іншими, які містять її менше або взагалі не містять. Використовують також пилоподавлювання. Розповсюдженим є пиловидалення розпилювальною водою. Якщо пил погано змочується водою, то в неї додають змочювателі (сульфанол і ін.). У закритих ємностях пилоподавлювання можна робити водяною парою.

Для видалення пилу застосовують вентиляцію. Місцева вентиляція в боротьбі з пилом є більше ефективною, ніж загальна. Стіни й підлоги приміщень повинні бути гладенькими для видалення пилу.

Індивідуальними засобами захисту органів подихи є протигази й респіратори, органів зору – протипилові окуляри, шкірного покриву - спецодяг із щільної тканини.

У приміщеннях зі значним запиленням повітря забороняється використовувати відкриті джерела вогню. Електроустаткування повинне бути у вибухобезпечному виконанні.

Поряд з названими методами широко використовуються медико-профілактичні. До них належать медичні огляди працюючих, використання інгаляторів для профілактики й лікування верхніх дихальних шляхів, опромінення ультрафіолетовими променями в необхідній дозі, створення певного режиму й раціону харчування, дотримання особистої гігієни.

Отруйні речовини можна розділити на дві групи: органічні й неорганічні.

До основних органічних отруйних речовин належать вуглеводні жирного ряду (бензин і ін.), вуглеводні ароматичного ряду (бензол, толуол і ін.), спирти жирного ряду (метиловий, етиловий і ін.), антифризи, гальмові рідини.

До неорганічних отруйних речовин належать з'єднання вуглецю (окис вуглецю й ін.), з'єднання азоту (окис азоту, аміак і ін.), метали (свинець, ртуть, цинк і ін.), кислоти (сірчана, соляна й ін.), лугу й ін.

За своїм фізичним станом отруйні речовини можуть бути твердими, рідкими й газоподібними.

В організм отрути можуть надходити через органи травлення, подиху й через шкіру. Через органи травлення отруйні речовини в організм попадають, як правило, із забруднених рук, а також заковтуванням через рот отрутних пар, пилу й газів. Через органи подиху отруйні речовини попадають у вигляді газів, пар і пилу. Через шкіру проникають рідкі отруйні речовини. Гострі захворювання (отруєння) настають протягом короткого проміжку часу при надходженні в організм більших доз отруйних речовин. Хронічні захворювання настають у результаті поступового нагромадження невеликих доз отруйних речовин в організмі людини. Повторювані гострі отруєння можуть потім перейти в хронічні. Гострі отруєння, як правило, виліковні, а хронічні практично не піддаються лікуванню.

Санітарними нормами всі виробничі отрути розділені на чотири класи небезпеки: перший - надзвичайно небезпечні, другий – високонебезпечні, третій – помірно небезпечні , четвертий – малонебезпечні. Контроль за змістом шкідливих речовин першого класу небезпеки здійснюється постійно, а другого, третього й четвертого – періодично. ГДК і клас небезпеки ряду шкідливих речовин наведені в таблиці.

Таблиця 10.1 – Визначення ГДК і класу небезпеки ряду шкідливих речовин.

Речовина	ГДК, мг/м3	Клас небезпеки	Речовина	ГДК, мг/м3	Клас небезпеки
Ацетон	200	IV	Спирт метиловий	5	III
Бензин паливний	100	IV	Спирт етиловий	1000	IV
Бензол	5	I	Соляна кислота	5	II
Дихлоретан	10	II	Ртуть	0,01	I
Ксилол, толуол	50	III	Тетраетилсвинець	0,005	I
Гас	300	IV	Окис вуглецю	20	IV
Акролеїн	0,2	II	Свинець	0,01	I

Розглянемо властивості отруйних речовин, дія яких на організм людини найбільш зустрічається на автомобільному транспорті.

Свинець. Його широко використовують в акумуляторному виробництві для виготовлення пластин, клем, власників пластин і ін. При виготовленні цих елементів свинець розплавляють, що супроводжується виділенням пари свинцю в атмосферу. При розбиранні старих акумуляторів, заміні пластин виділяються аерозолі свинцю. Таким чином, свинець в організм може надійти через органи подиху й травлення. Він добре розчиняється в шлунковому соку. У крові він розчиняється краще, ніж у воді.

Найбільш ранніми ознаками захворювання від отруєння свинцем є підвищена збудливість кори головного мозку. Надалі розвиваються гальмові процеси, що знижують смакові відчуття й чутливість шкіри, а також нюх.

Найважчою формою захворювання є енцефалопатія, що настає через спазми посудин мозку або їхньої органічної поразки. Ознаками цього захворювання є головний біль, паралічі, потьмарення свідомості, запаморочення, порушення сну, епілептичні припадки. Отруєння свинцем може викликати захворювання нирок, печінки. Порушується білковий обмін.

До роботи зі свинцем не допускаються жінки й підлітки. Необхідно дуже точно дотримуватися правил особистої гігієни. Перед палінням і прийомом їжі мити руки в розчині 1-2% соляної або оцтової кислоти, а потім водою й милом.

Бензини можуть бути використані як паливо і як розчинники фарб, клеїв і ін. Бензини розчиняються в крові, можуть її інтенсивно насичувати, заподіюючи швидке отруєння, а при більших концентраціях і миттєву смерть.

Гострі отруєння бензинами викликають поразки нервової системи. У потерпілих спостерігаються дрібні фібрілярні посмикування м'язів, тремтіння витягнутих верхніх кінцівок, язика, повіків.

Хронічні отруєння викликають захворювання центральної нервової системи, що виражаються в м'язовій слабкості, істерії, швидкій стомлюваності, сонливості або безсонні, втраті апетиту.

Оксид вуглецю – безбарвний газ, без смаку й запаху, виділяється найчастіше з газами, що відробили. Щільність стосовно повітря 0,967.

В організм надходить через органи подиху, де вступає в з'єднання з гемоглобіном, утворюючи карбоксигемоглобін. У результаті гемоглобін стає нездатним переносити кисень до тканин організму. При наявності карбоксигемоглобіна порушується здатність віддачі організму кисню тим гемоглобіном, що здатний переносити кисень.

Оксид вуглецю може викликати гострі й хронічні отруєння. При гострих отруєннях порушується центральна нервова система. Хронічні отруєння характеризуються головними болями, запамороченням, безсонням, серцебиттям, поганим апетитом, дратівливістю, недокрів'ям.

У наш час використовують багато способів попередження виробничого отруєння. До них ставляться заміна отруйних виробничих речовин неотруйними, наприклад, обмеження застосування свинцевого білила (заміна їх цинковими), бензолу як розчинник і ін.

Удосконалювання технологічних процесів, устаткування й апаратури ефективний засіб попередження отруєння у випадку застосування виробничих отрут. Це й комплексна механізація й автоматизація виробництва, використання дистанційного керування, внесення виробничого встаткування із закритих приміщень на відкриті площадки й ін.

До санітарно-технічних засобів захисту працюючих від отруєння виробничими отрутами ставиться вентиляція.

Важливе значення мають індивідуальні засоби захисту й медико-санітарні заходи.

Велике значення для попередження отруєнь має регулярний контроль стану повітряного середовища.

При багатьох видах дорожньо-будівельних робіт і технологічних процесів робітники піддаються впливу різних видів променистої енергії. У дорожнім будівництві промениста енергія зустрічається у вигляді іонізуючих випромінювань. Іонізуючі випромінювання можуть бути різних видів: рентгенівські й гамма-промені, потоки альфа й бета-частинок, позитронів і нейтронів.

У дорожнім будівництві найбільше часто застосовуються джерела випромінювань, що представляють собою герметичні металеві ампули, усередині яких перебувають радіоактивні речовини, рентгенівські апарати, гамма-установки, призначені для просвічування металевих виробів, установлення міцності швів, виміру щільності й вологості будівельних матеріалів і ґрунтів, товщини асфальтобетонних і бетонних покриттів.

Опромінення організму іонізуючим випромінюванням може бути зовнішнім і внутрішнім. При зовнішнім опроміненні промені попадають на шкіру. Внутрішнє опромінення відбувається при потраплянні радіоактивних речовин у внутрішні органи людини або через ушкоджену шкіру. Радіоактивні гази й пил, потрапляючи усередину організму, опромінюють близькі тканини й поширюються із кров'ю по організму. Деякі речовини поширюються по організму рівномірно, інші речовини накопичуються в певних органах і тканинах.

Поразки можуть бути місцевими й загальними. При місцевих поразках бувають опіки й дерматити шкіри, у деяких випадках - рак шкіри. Дія іонізуючого випромінювання на очі може викликати катаракту. Загальні поразки можуть бути гострими й хронічними. При гострих формах вражаються кровотворні органи, шлунково-кишковий тракт, нервова система й ін. При хронічній променевій хворобі відбувається наростаюча астенія, зміна складу крові, підвищена кровоточивість. Радіоактивний пил призводить до пневмосклерозу, раку бронхів і легенів. Захист людини від впливу іонізуючого випромінювання здійснюється за допомогою екранів, відстанню й часом. Захист відстанню полягає у видаленні джерела випромінювань від працюючих на безпечну відстань. Захист часом полягає в обмеженні тривалості перебування людей в умовах впливу випромінювань. Застосовується також засіб індивідуального захисту.