Контрольні запитання до глави 9.
1. Поясніть призначення, різновиди і галузь застосування ручних машин у будівництві. 2. Охарактеризуйте електричні ручні машини та обгрунтуйте ефективність їх застосування. 3. Наведіть схему свердлильних, шліфувальних, різьбозакручувальних електричних машин, поясніть їх будову, принцип дії і галузь ефективного застосування. 4. Поясніть будову і принцип дії електричних ножиць, електричних і електромагнітних молотків із зображенням відповідних схем. 5. Охарактеризуйте різновиди і галузь застосування пневматичних ручних машин.6. Поясніть галузь застосування і принцип дії піротехнічного інструменту з зображенням відповідних схем.
Глава 10 машини для опоряджувальних робіт
Опоряджувальні роботи за своєю питомою вагою та трудоємкістю займають окреме місце в будівництві, оскільки вони завершують його. Для опоряджувальних робіт характерна велика різноманітність застосовуваних матеріалів, технологічних прийомів, використання різноманітних опоряджувальних машин і обладнання.
Відповідно до сучасної індексації опоряджувальним машинам присвоюють індекс, що складається з буквеної частини “БО” та цифрової, яка позначає номер моделі. Їх класифікують за такими типами: машини для штукатурних робіт; машини для малярних робіт; машини для побудови і опорядження дерев’яних і мозаїчно-бетонних підлог; машини і обладнання для скляних робіт; машини і агрегати для покрівельних робіт.
10.1. Машини для штукатурних робіт.
Механізоване виробництво штукатурних робіт включає приготування розчинів і нанесення їх на поверхню з подальшою обробкою. Машини для штукатурних робіт включають у себе: розчинозмішувачі, призначені для приготування штукатурних сумішей; штукатурні агрегати та станції, які здійснюють механізований прийом, перекачування і нанесення штукатурного розчину на оброблювану поверхню; машини для приготування і подачі жорстких розчинів та штукатурно-затирні.
Комплексна механізація штукатурних робіт передбачає встановлення на будівельних об’єктах штукатурних станцій продуктивністю 1…6 м3/год. Це забезпечує скорочення ручної праці при виконанні основних і допоміжних операцій. Суміш в штукатурних станціях транспортуються розчинонасосами (плунжерними, гвинтовими, діафрагмовими) або за допомогою стиснутого повітря.
Пересувні штукатурні станціїпрацюють із централізовано доставленим з розчинного заводу товарним розчином .Їх застосовують на об’єктах із великим об’ємом штукатурних робіт. Ці машини випускають в основному відомчі ремонтно-механічні заводи. Тому в країні нараховуються близько 40 різних типів штукатурних станцій, більшість із яких не відповідають вимогам стандарту на ці машини. Вони металомісткі, енергомісткі , не виключають ручної праці при їх використанні, не втеплені, що затруднює експлуатацію машин при негативних температурах. Через громіздкість штукатурні станції перевозять з об’єкта на об’єкт за допомогою спеціальних вантажопідйомних та автотранспортних засобів
Найперспективніші – штукатурні станції типа БО-114А з гідрооб’ємним приводом, який дозволяє знизити енергомісткість та металомісткість, зменшити габарити і масу цих машин. Все обладнання змонтовано в металевому кузові з підігрівом, що забезпечує стійку і надійну цілорічну роботу. Штукатурна станція БО-114А (рис. 10.1) продуктивністю 2…4 м3/год розміщена в металевому корпусі 1, який обладнаний прийомним бункером вмістом 4м3та поворотним стругом 10 для порційного переміщення розчину до шнека-змішувача 5. Останній збуджує розчин і подає його через просіюючий пристрій до прийомного бункеру розчинонасоса 2. Струг 10 пересувається вздовж бункера за допомогою каретки 7 по направляючих 8 з допомогою двох гідроциліндрів 13, а повертається гідроциліндрами 12. При потребі в заміс додають воду для забезпечення рухомості розчину не менше 7 см. Прийомний бункер 11 обладнаний кришкою 9, яка відкривається гідроциліндром 6.
Рис. 10.1. Штукатурна станція БО-114А:
1- кузов; 2- розчинонасос; 3- насосна станція; 4- пульт керування; 5- шнек; 6- гідроциліндр кришки; 7- каретка; 8- напрявляючі; 9- кришка; 10- струг; 11- приймальний бункер; 12,13- гідроциліндри струга
Гідроциліндри каретки, струга та кришки бункера приходить у рух від насосної станції 3, а розчинонасос і шнек – від індивідуальних електродвигунів. Станція має пульт управління 4, системи водопостачання, вентиляції, опалення і невелику висоту завантаження. Це дозволяє приймати розчин безпосередньо з транспортних засобів без використання естакади.
Пересувні штукатурні агрегати(типу БО-152 та ін.) застосовують при незначних обсягах робіт з опорядження внутрішніх приміщень та фасадів споруд. Вони змонтовані на рамах із пневмоколесами, обладнані поршневими розчинонасосами подачею 1…6 м3/год і працюють лише з привозним готовим штукатурним розчином.
Штукатурний агрегат БО-152 (рис. 10.2) призначений для прийому, проціджування, збудження, транспортування штукатурного розчину і нанесення його на оброблювану поверхню у важкодоступних місцях (санвузлах, коридорах і т.д.). Він складається з двох частин: розчинонасоса 1 та приймального бункера 2, встановлених на рамах із колесами і з’єднаних рукавом із швидкорознімним пристроєм 3 (рис. 10.2). Під час роботи готовий штукатурний розчин надходить на вібросито 4 бункера 2. Проціджений розчин потрапляє прямо у прийомний бункер зі збуджувачем 5, звідки по розчинопроводу 6 транспортується до форсунки 7 і наноситься на оброблювану поверхню.
Рис. 10.2. Штукатурна агрегат БО-114А:
1- розчинонасос; 2- бункер; 3- швидкозємний пристрій; 4- вібросито; 5- збуджувач; 6- розчинопровод; 7- форсунка
Агрегати типу БО-57Б, БО-18О та інші називають штукатурно-змішувальними. До їх технологічної ланки включено циклічний змішувач для приготування розчину безпосередньо на об’єкті або перемішування готового товарного розчину. Наприклад, агрегат БО-57Б складається зі змонтованих у технологічній послідовності на спільній рамі - шасі циклічного розчинозмішувача БО-46А, вібросита з бункером та розчинонасоса БО-29. Штукатурний розчин на оброблювану поверхню наносять безкомпресорною форсункою.
При великому обсязі штукатурних робіт на спорудах підвищеної поверховості разом із штукатурними наземними станціями застосовують невеликі поетажні установки продуктивністю 1…2 м3раз. Вони складаються з приймального бункера вмістом 0,3 м3у який подають розчин по шлангах від штукатурної станції, розчинонасоса малої подачі та рукавів невеликого діаметра .
Для подрібнення струменя розчину на окремі дрібні часточки та надання йому необхідної форми і швидкості застосовують форсункиз жорстким або еластичним наконечником (соплом). При нанесенні розчину соплом необхідно, щоб при співударі розчину зі стінкою сила удару забезпечувала надійне його зчіплювання з поверхнею. Для цього швидкість струменю на виході з сопла повинна бути більшого, ніж швидкість розчину в розчинонасосі. Розмір вихідного отвору підбирають так, щоб при певній подачі розчинонасоса можна було одержати потрібну швидкість витікання розчину на виході. За способом подрібнення струменю розчину форсунки поділяють на механічні (безповітряні) і пневматичні (повітряні).
Пневматичні форсунки, призначені для нанесення густих штукатурних розчинів з осадкою конуса до 8 см, подають розчин і стиснуте повітря, яке при виході з сопла розпилює розчин, утворюючи факел. В результаті розчин рівномірно наноситься на поверхню. Розрізняють пневматичні форсунки з центральною і кільцевою подачею стиснутого повітря, а також універсальні.
Рис. 10.3. Форсунки для нанесення розчину:
а,б- з центральною та кільцевою подачею стиснутого повітря; в- універсальна для робіт з добавкою гіпсу; 4- гвинт; 5- повітряна трубка; 6- вентиль; 7- повітряпровод; 8- штуцер; 9- кільцева камера
У форсунках із центральною подачею повітря (рис. 10.3, а) повітряна трубка вмонтована в корпус по осі форсунки, тому розчин подрібнюється стиснутим повітрям на виході з сопла 1. Їх комплектують змінними соплами діаметром 12, 15 і 18 мм і підбирають залежно від консистенції та складу розчину, а також подачі розчинонасоса. Наприклад, при подачі 4…2м3раз застосовують сопла діаметром 12 і 15 мм а при подачі 4…6 м3раз 15 і 18 мм. Форсунка має накидну гайку 2, корпус 3 та гвинт 4 Вентиль 6 служить для регулювання струменя стиснутого повітря, яке надходить повітропроводом 7. Факел розпилюваного розчину, що просувається по рукаву до штуцера 8, регулюють осьовим зміщенням повітряної трубки 5 відносно сопла 1.
Форсунки з кільцевою подачею повітря (рис.10.3,б) зменшують туманоутворення і мають кільцеву раму 9, у якій стиснуте повітря змішується з розчином, що подається в штуцер 8, а згодом з силою викидається у вигляді факела завдовжки 1,0…2,5 м.
Універсальні форсунки (рис. 10.3,б) застосовують для обштукатурювання поверхонь розчинами з добавками сухого гіпсу, який вводиться в повітряний рукав і змішується з розчином у момент виходу з форсунки.
Щоб отримати хорошу якість нанесення шару, слід правильно вибрати діаметр сопла, відстань між вихідним отвором і оброблюваною поверхнею (40…60 см), а також кут нахилу сопла (зазвичай 45…600), підтримувати постійний тиск повітря, оскільки при зниженому тискові збільшуються витрати розчину.
У механічні форсунки подають лише розчин. Вони прості за конструкцією, зменшують затрати матеріалів, не потребують для роботи підведення стиснутого повітря, поліпшують санітарно-технічні умови роботи. Їх використовують для нанесення розчинів великої рухомості. Механічні форсунки бувають з плоским факелом (рис. 10.3,г), з розсікачем факела, з співударними струменями і відцентрові. Їх недоліки: часте забруднення сопла і нерівномірність нанесення розчину, що ускладнює затирання і не завжди забезпечує високу якість.
У форсунках із плоским факелом розчин із осадкою конуса до 7…9 см під тиском проходить через проріз, що з’єднує два круглих отвори в плоскій гумовій діафрагмі завтовшки 2…2,5 мм. Завдяки опорові діафрагми розчин подрібнюється і викидається у вигляді плоского віялоподібного факела.
Для розрівнювання і розтирання різних обштукатурених поверхонь при виконанні опоряджувальних робіт застосовують штукатурно-затирні машини(БО-86Б, БО-112Б та ін.). Кожна машина складається з двигуна ,редуктора, двох ручок і робочого органа – одного затирного диску (у БО-112Б) та двох (у БО-86Б). Машини оснащують набором змінних дисків, які встановлюються залежно від характеру виконуваної роботи. Для затирання штукатурного шару і цементних стяжок доцільніше застосовувати капронові і алюмінієві диски, а прошпакльовані поверхні - диски, покриті наждачним папером.
Еластичне з’єднання затирного диску з веденим валом редуктора у однодискових машин дозволяє дискові самовстановлюватися на поверхні незалежно від положення корпуса машини.
Диски дводискових машин обертаються з протилежні боки з різною частотою. Це забезпечує їх майже однакову колову швидкість, що робить машину більш стійкою. Завдяки цьому зростає продуктивність праці і підвищує якість роботи.
Вода до машини надходить по шлангу і потім по порожнистому веденому валу редуктора через розподільну лійку і отвір у дискові надходить у робочу зону. Якість затирання визначається коловою швидкістю обертання робочого органа машини (6…10 м/с) та тиском на поверхню (0,008…0,012 МПа), яке залежить від складу розчину і часу перебування його на поверхні.