Контрольні запитання до глави 3

1. Охарактеризуйте основні типи транспортних засобів для будівельних вантажів. 2. Накресліть силову передачу автомобіля і трактора, поясніть призначення і принцип дії її складових. 3. Поясніть різновиди й будову пневмоколісних тягачів та спеціалізованих транспортних засобів.4. Яка мета і послідовність виконання тягового розрахунку автотракторного транспорту? 5. Наведіть схеми стрічкових, ковшових, гвинтових конвеєрів, назвіть галузі їх застосування і запишіть формули для розрахунку технічної продуктивності кожного з них. 6. Назвіть галузь застосування в будівництві і принцип дії обладнання для пневматичного транспортування. 7. Охарактеризуйте навантажувально-розвантажувальні машини, наведіть схеми, поясніть їх будову та принцип дії.

Глава 4 вантажопідйомні машини та обладнання

Вантажопідйомні машини застосовуються в усіх без винятку галузях народного господарства, але особливе застосування вони знайшли у будівництві, оскільки саме ця група машин механізує процес монтажу, здійснює лінійне або просторове переміщення вантажів. За допомогою вантажопідйомних машин (ВПМ) виконують значну частину завантажувально-розвантажувальних робіт. Працюють ВПМ циклічно і їх можна розділити на такі групи: прості вантажопідйомні машини (домкрати, лебідки, талі); підйомники (ковшові, шахтові, стоечні, струнні); крани(переносні, стрілові, стаціонарні, баштові, стрілові самохідні, мостові, козлові та кабельні).

1. ПРОСТЕ ВАНТАЖОПІДЙОМНЕ ОБЛАДНАННЯ

Просте вантажопідйомне обладнання виготовляється як із ручним (механізми), так і з машинним (машини) приводом.

Домкрати. Так називаються вантажопідйомні пристрої для переміщення вантажу на незначну відстань Частіше всього використовують для підйому вантажу, рідше- для їх горизонтального чи нахиленого переміщення. Домкрати як самостійне обладнання застосовуються в будівництві на монтажних і ремонтних роботах, для переміщення та вивірки конструкцій при їх установці. Ці пристрої також використовують як агрегати більш складних машин, наприклад, виносні опори кранів та ін.

Гвинтовий домкрат (рис. 4.1,а) має корпус 2, в якому нерухомо закріплена гайка 5. У гайку вгвинчується гвинт 6, у верхній частині якого встановлена чашка 8. Остання впирається у вантаж, що підіймається, і при його підйомі не обертається. Гвинт обертається за допомогою рукоятки 7, яка приводиться у зворотно-обертальний рух. При цьому рух від рукоятки до гвинта передається за допомогою собачки 3, яка перебуває в зачепленні з храповим колесом 4. Храпове колесо нерухомо прикріплене до гвинта. Собачка може фіксуватися у двох положеннях, які відповідають підйому та опусканню вантажу, за допомогою підпружиненого стопора 1. Гвинтова пара домкратів найчастіше має самогальмуючу трапецієвидну чи підпорну різьбу. Самогальмування забезпечується за рахунок того, що кут підйому різьби менший, ніж приведений кут тертя в різьбі . Завдяки цьому вантаж утримується в піднятому стані без застосування додаткових пристроїв для фіксації гвинта.

Для підйому вантажу вагою Q до рукоятки гвинта необхідно докласти зусилля

F=Qd_cptg(+)/(2L), (4.1)

де d_cp- середній діаметр різьби гвинта, мм; L- довжина рукоятки, мм.

Гвинтові домкрати найчастіше мають вантажопідйомність до 50т і висоту підйому до 0,5 м.

Рис. 4.1. Домкрати:

а- гвинтовий: 1- стопор; 2- корпус; 3- собачка; 4- храпове колесо; 5- гайка; 6- гвинт; 7- рукоятка; 8- чашка; б- рейковий: 1- корпус; 2-зубці; 3- рукоятка; 4- храпове колесо; 5- собачка; 6- зубчаста передача; 7- повзун; 8- чашка; в-гідравлічний: 1-робочий циліндр; 2- корпус; 3- підйомний плунжер; 4- зливний кран; 5,10- нагнітальний та всмоктуючий клапани; 6- насосний циліндр;7- насосний плунжер; 8- двоплечий важиль; 9- ємкість для робочої рідини

Рейковий домкрат (рис. 4.1,б) має корпус 1, у направляючих якого переміщується повзун 7, на якому нарізані зубці 2. У нижній частині повзуна виготовлена чашка 8, яка дозволяє підіймати вантажі низькорозміщені над опірною поверхнею. Повзун переміщається за допомогою рукоятки 3, яка передає зусилля через зубчасту передачу 6. Вантаж у піднятому положенні утримується за допомогою храпового колеса 4, закріпленого на валу приводної рукоятки, та собачки 5, шарнірно встановленої на корпусі.

Зусилля на ручці довжиною L (мм), яке повинен докласти робітник, підіймаючи вантаж вагою Q (Н):

F=Qd_w/(2Lu), (4.2)

де d_w- діаметр початкового кола шестерні, яка перебуває в зачіпленні з зубчастою рейкою, виготовленою на повзуні, мм; u- передавальне число зубчастої передачі (u=5...30); =0,65...0,85 - ККД передачі.

Вантажопідйомність рейкових домкратів досягає 10 т, а висота підйому- 0,4 м.

Гідравлічні домкрати з ручним приводом (рис. 4.1, в) сувміщають у своїй конструкції гідроциліндр та насосну станцію. Такий домкрат має литий корпус 2, на якому розміщена розточка для встановлення підйомного плунжера 3, ємкість 9 для робочої рідини (мінерального мастила) та ручний плунжерний насос. Останній складається з насосного плунжера 7, який приводиться у зворотно-поступальний рух за допомогою двоплечого важеля 8, всмоктуючого 10 та нагнітального 5 клапанів. При рухові плунжера вправо нагнітальний клапан закривається, всмоктуючий відкривається і насосний циліндр заповнюється. При зворотньому рухові плунжера всмоктуючий клапан закривається, нагнітальний відкривається і робоча рідина під тиском надходить у робочий циліндр 1, виштовхуючи підйомний плунжер та підіймаючи вантаж. Операції повторюються до підйому вантажу на потрібну висоту. Щоб опустити вантаж, необхідно відкрити зливний кран 4, при цьому робоча рідина видавлюється вагою вантажу з робочого циліндра назад у ємкість 9.

Щоб підняти вантаж вагою Q (Н), слід докласти до рукоятки зусилля (Н):

F=Qd²₁(D²₂), (4.3)

де d- діаметр насосного плунжера, мм; D- діаметр підйомного плунжера, мм; ₁ i ₂- плечі важеля, мм; =0,8...0,9 -ККД домкрата.

Вантажопідйомність гідравлічних домкратів з ручним приводом досягає 200т, а висота підйому 0,2 м.

При необхідності створення більших зусиль (до 310³ т) гідродомкрати обєднують у батарею і оснащують спільною насосною станцією з електроприводом. Застосовуються також телескопічні та реверсивні домкрати.

Лебідки. Це вантажопідйомні машини, призначені для переміщення вантажів за допомогою каната, який намотується на барабан. Їх застосовують у вигляді окремих машин при виконанні монтажних, такелажних та ремонтних робіт і як агрегати значно складніших машин (вантажопідйомних, землерийних і т.д.).

Рис.4.2. Кінематична схема ручної лебідки

1-рама; 2-барабан; 3-дисковий тормоз; 4- зубчастий блок; 5- рукоятка; 6- храповий останов

Лебідки можуть бути з ручним і машинним приводом. За призначенням поділяються на підйомні та тягові.

Ручні лебідки виготовляють однобарабанними та важільними (без барабана).

Кінематична схема ручної однобарабаної лебідки показана на рис. 4.2. На зварній рамі 1 встановлено вали. На веденому валі закріплено барабан 2. На ведучому - одна або дві рукоятки 5. Ведучий та ведений вали за допомогою проміжних валів зєднанні зубчастими передачами. За допомогою пересувного зубчастого блоку 4 змінюється передавальне число. При більшому передавальному числі піднімають значно важчі вантажі, а при меншому - значно легші. Піднімають і опускають вантажі поворотом рукоятки 5. Лебідка обладнана автоматичним вантажопідпорним гальмом, яке складається з храпового останову 6 та дискового тормоза 3. Він забезпечує утримання вантажу в піднятому положенні та гальмування барабана при опусканні вантажу.

Тягове зусилля (Н) у канаті, намотуваному на барабан:

F_k=F_pu/(D_б+d_k), (4.4)

де F_p- зусилля на рукоятці, яке для одного робітника приймається в межах 98...200Н і залежить від тривалості роботи; - довжина рукоятки, м (=0,4м); u- передавальне число зубчастої передачі;- ККД; D_б ,d_k- діаметри барабана й каната, м.

Рис. 4.3. Кінематична схема електрореверсивної лебідки:

1- редуктор; 2- гальмо; 3- муфта; 4- електродвигун; 5- барабан

Ручні однобарабанні лебідки мають тягове зусилля на першій передачі 4,9...78,5 кН, канатомісткість барабана 50...200м.

Значно частіше використовуються лебідки з машинним приводом. За характером кінематичного звязку між двигуном і барабаном розрізняють лебідки фрикційні та реверсивні.

У реверсивних лебідок кінематичний звязок від двигуна до барабана не розривається. Для опускання вантажу необхідно реверсувати (змінювати на протилежний) напрям обертання вала двигуна. Такі лебідки найчастіше виготовляють однобарабанними, для приведення їх у дію використовують електро- та гідродвигуни.

Кінематична схема електрореверсивної лебідки показана на рис. 4.3. На зварній рамі змонтовано електродвигун 4, зєднаний муфтою 3 (частіше пружною втулково-пальчиковою) з валом редуктора 1. Вихідний вал редуктора приводить у дію барабан 5. Електрореверсивні лебідки обладнують нормально-замкнутими гальмами 2. У якості гальмівного шківа використовують одну напівмуфту.

Застосування нормально-замкнутих гальм підвищує безпеку роботи, тому що при аварійному знеструмленні мережі гальма загальмовуються і вантаж не падає.

Реверсивні лебідки загального призначення мають тягові зусилля 3,0...122,5 кН, потужність електродвигуна 2,8...20,0 кВт, швидкість намотування першого шару канату (при багатошаровому намотуванні) 0,08...0,7 м/с та канатомісткість барабана 80...800 м.

У фрикційних лебідок кінематичний звязок від двигуна до барабана може розмикатися за допомогою фрикційної муфти. Для опускання вантажу реверсувати напрям обертання валу двигуна немає потреби, тому в таких лебідках в якості привода можна застосувати двигун внутрішнього згорання. Фрикційні лебідки виготовляють багатобарабанними з індивідуальним керуванням кожним із них.

Рис. 4.4. Кінематична схема фрикційної лебідки

1- електродвигун; 2- клинопасова передача; 3- стрічкове гальмо; 4- барабан ; 5- вісь; 6- собачка; 7- храпове колесо; 8- гайка; 9- рукоятка; 10- фрикційна муфта; 11- зубчаста передача

Кінематична схема фрикційної лебідки показана на рис. 4.4. Енергія від електродвигуна 1 через клинопасову передачу 2 та зубчасту передачу 11 передається на ведучу напівмуфту фрикційної муфти 10. Ведена напівмуфта виготовлена в буртику барабана 4. Ведоме колесо зубчастої передачі та барабан встановлені з можливістю обертання на нерухомо закріпленій у корпусі осі 5. Барабан оснащений стрічковими гальмами 3, храповим колесом 7, собачкою 6 та механізмом увімкнення фрикційної муфти, який складається з рукоятки 9 та гайки 8, накрученої на нерухому вісь. Для підйому вантажу рукояткою повертають гайку та зміщують барабан, вмикаючи фрикційну муфту. При цьому гальма повинні бути розгальмовані, а собачка та храпове колесо розімкнуті. При ввімкнені двигуна барабан обертається, намотуючи канат. Вантаж опускається під дією власної ваги, фрикційна муфта при цьому розімкнута, канат змотується, розкручуючи барабан. Пригальмовуючи барабан, можна регулювати швидкість опускання вантажу.

Надійне утримання вантажу в піднятому положенні забезпечується храповим остановом, при цьому собачка встановлюється між зубцями храпового колеса.

Фрикційні лебідки загального призначення випускають із тяговим зусиллям на барабані (барабанах) 5...20 кН, потужність двигуна 4,5...20 кВт та канатомісткість барабана 80...230 м.

Потужність двигуна лебідки (кВт)

, (4.5)

де F - зусилля в канаті, що намотується, Н; - швидкість намотування каната, м/с; _л - ККД лебідки.

Фрикційні лебідки вантажопідйомних та землерийних машин часто виконують за іншою схемою. На валу, що обертається, встановлюють необхідну кількість барабанів, причому кожен із них обладнаний власними гальмами та муфтою для з’єднання з валом. Лебідки вантажопідйомних машин іноді виготовляють двошвидкісними.

Талі. Їх використовують для ремонтних, такелажних і рідше при монтажних роботах. Це вантажопідйомні пристрої які підвішуються на опорах чи переміщуються по однорейковому шляху.

Рис. 4.5. Ручна червячна таль:

1- вантажний ланцюг; 2- червяк; 3- дискове гальмо з храповим остановом; 4,8- вантажна та тягова зірочки; 5- червячне колесо; 6- корпус; 7,10- гаки; 9- тяговий ланцюг

Талі виготовляють із ручним та електричним приводом. Ручні бувають шестерневі з важільно-храповим приводним механізмом та черв’ячні з безкінечним приводним ланцюгом. Черв’ячна таль (рис. 4.5) підвішується гаком 7, до якого шарнірно прикріплено корпус 6. У корпусі встановлені черв’як 2 та черв’ячне колесо 5, які перебувають у зачепленні.

На валу черв’яка закріплена тягова зірочка 8, яка охоплюється безкінечним (замкнутим) тяговим ланцюгом 9, а на валу черв’ячного колеса 5 - вантажна зірочка 4, яку охоплює ланцюг 1. У петлі підйомного ланцюга, який утворює поліспаст, на ролику підвішений вантажний гак 10. На валу черв’яка також установлено дискові вантажнопідпірні гальма 3 з храповим остановом. При підйомі чи опусканні вантажу за допомогою тягового ланцюга черв’як обертається, що призводить до обертання черв’ячного колеса і встановленої на його валу вантажної зірочки. При цьому підйомний ланцюг перемотується, переміщуючи вантажний крюк. Дискові гальма та храповик забезпечують надійне утримання піднятого вантажу.

Зусилля (Н), яке докладає робітник до тягового ланцюга та необхідне для підйому вантажу вагою Q (Н):

, (4.6)

де r - радіус вантажної зірочки, мм; u_n - кратність поліспасту; u_k - передавальне число черв’ячної передачі; R - радіус тяглової зірочки, мм;  = 0,55...0,75 - ККД талі.

При потребі горизонтального переміщення вантажу таль підвішують на візочок, який рухається по монорейці.

Ручні талі виготовляють із вантажопідйомністю від 0,5 до10 т та висотою підйому вантажу до 3 м.

Електричні талі застосовують як окремі машини і як агрегати вантажопідйомних кранів. Їх забезпечують механізмом переміщення з ручним і електричним приводом.

2. БУДІВЕЛЬНІ ПІДЙОМНИКИ.

Будівельні підйомники це вантажопідйомні машини, в яких несучий орган (платформу, ківш, кабіну і т.д.) не підвішують вільно на канатах, як у кранів, а переміщують у спрямовуючих або з’єднують пересувними елементами конструкцій. Вони одержали широке поширення при виконанні опоряджувальних, покрівельних і ремонтних робіт, при зведенні споруд баштового типу (елеваторів, труб).

Підйомники - єдині вантажопідіймальні машини, якими можна транспортувати по вертикалі людей, що суттєво скорочує витрати робочого часу, особливо при висотному будівництві.

За призначенням розрізняють підйомники вантажні та вантажопасажирські. Підйомники бувають стаціонарні та пересувні. Стаціонарні виготовляють вільностоячими (при висоті підйому до 12 м) та приставними, тобто такими, що прикріплюються до споруди. За конструкцією направляючих підйомники бувають з гнучкими (струнні) та жорсткими (щоглові, шахтні) направляючими. У шахтних підйомниках вантажонесучий орган пересувається в середині металоконструкцій.

Пересувні підйомники на базі автомобілів, тракторів, причепів часто називають монтажними вишками.

Схема підйомника з підвісними направляючими показана на рис. 4.6,а. На перекритті встановлена рама 7 з противагою 8 та обвідними блоками 6. На основі прикріплена лебідка 1, з барабана якого стікає підйомний канат 2, на якому підвішений вантажонесучий орган 3. При переміщенні вантажонесучого органу він втулками 4 ковзає по направляючих канатах 5. Верхні кінці направляючих канатів закріплені на рамі 7, а нижні утримуються натяжним пристроєм 9.

У підйомниках з жорсткими направляючими (рис. 4.6,б) щогла 4 прикріплена до рами 1, на цій же рамі встановлена підіймальна лебідка 2. По направляючих щогли на котках 3 може пересуватися за допомогою підйомного канату 7 вантажонесучий орган, виготовлений у вигляді майданчика 8. Вантажний канат охоплює обводні блоки 5, встановлені у верхній частині щогли. Щогла може прикріплюватися до споруди за допомогою опор 6. Такі підйомники виготовляють одно- або двостоякові.

У шахтних підйомниках (рис. 4.6,в) вантажонесучий орган 2 пересувається в середині металоконструкції 3 за допомогою лебідки 1. Вантаж подається через отвір металоконструкції.

У пересувного підйомника (рис. 4.6,г) щогла 2 закріплена на ходовому візку 1, який пересувається по рейках 5. По щоглі маже пересуватися вантажний візок 4, який несе вантажозахватний орган (гак) 3. Механізми на схемі умовно не вказані.

Рис. 4.6. Схеми підйомників:

а- з підвісними (струнними) направляючими: 1- лебідка; 2- підйомний канат; 3- ватажонесучий орган; 4- втулки; 5- направляючі канати; 6- обводні блоки; 7- рама; 8- противага; 9- натяжний пристрій; б- щоглового: 1- рама; 2- лебідка; 3- котки; 4- щогла; 5- обводні блоки; 6- опори; 7- підйомний канат; 8- майданчик; в- шахтного; 1- лебідка; 2- вантажонесучий орган; 3- металоконструкція; г- пересувного: 1,4- ходовий та вантажний візки; 2- мачта; 3- вантажнозахватний орган (гак); 5- рейки; д- з подачою вантажу в отвір будинку: 1- щогла; 2- візок; 3- вантажонесучий орган

Схема приставного щоглового підйомника з подачею вантажу в отвір приміщення показана на рис. 4.6,д. По щоглі 1 може рухатися підйомний візок 2, по якому в горизонтальному напрямку переміщається вантажонесучий орган 3.

Щогли підйомника часто виконують з окремих секцій, з’єднаних між собою болтами. Кожна секція - зварна конструкція прямокутного чи трикутного перерізу з однією чи двома направляючими для вантажонесучого органу. Більшість підйомників мають одну платформу чи кабіну, але існують підйомники з двома кабінами, розміщеними з двох боків щогли з залежним або незалежним одна від одного переміщенням кабін.

Підйомники встановлюють паралельно або перпендикулярно до приміщень чи споруд. Якщо ось платформи перпендикулярна стіні споруди, то в отвір можна подавати довгомірні вантажі. Керувати підйомником можна з пульту керування, розміщеного біля підвалин щогли, з переносного пульту на етажі адресування чи безпосередньо з кабіни.

Основні параметри будівельних щоглових підйомників згідно ГОСТу 14092-68 (рис. 4.6):

вантажопідйомність Q (т) - номінальна вага вантажу, який підіймається підйомником;

найбільша висота підйому вантажу Н (м) - відстань по вертикалі від поверхні землі до нижнього рівня вантажу, який перебуває у крайньому верхньому положенні;

швидкість піднімання і опускання вантажу _n (м/с);

зміщення вантажу по горизонталі L (м) - найбільша відстань від осі щогли підйомника до кінця платформи, введеної у віконний отвір або до осі гака;

вертикальне переміщення вантажу, введеного в приміщення, h (м) - найбільша відстань по вертикалі між крайніми нижнім і верхнім положенням вантажу, введеного в отвір приміщення;

швидкість подачі вантажу _В (м/с) - швидкість горизонтального переміщення вантажу;

шаг настінних опор t (м) - відстань по вертикалі між сусідніми кріпленнями підйомника до стінки приміщення чи споруди;

встановлена потужність двигуна Р (кВт);

маса підйомника, m (т).

Для пересуваних підйомників до основних параметрів, окрім вказаних, відносяться: колія К (м) - відстань між осями рейок або між колесами, розміщеними на одній осі; база В (м) - відстань між осями крайніх ходових коліс, розміщених на одній рейці чи на одному боці машини.

Вантажні будівельні щоглові підйомники виготовляють вантажопідйомністю до 500 кг з висотою підйому вантажу до 70 м та швидкістю підйому 0,3...0,5 м/с.

Підйомники обладнують пристроями та приладами безпеки: обмежувачами вертикального та горизонтального (на підйомниках, обладнаних пристроями для подачі вантажу в отвір) переміщення вантажоносійного органа; блокуючими та запобіжними приладами, які контролюють натяжку канатів, закриття дверей та прибирання траку в кабінах вантажопасажирських підйомників; виловлювачами; обмежувачами швидкості вантажонесучого органу.

Обмежувачі переміщень - це кінцеві вимикачі та лінійки чи підпорки, що вимикаються. Один із цих елементів завжди пов’язаний із рухомою частиною конструкції, а інший - із нерухомою. Аналогічно обладнані блокуючі прилади закриття дверей та прибирання трапу.

Виловлювачі та аварійні зупинники призначені для того, щоб зупинити вантажонесучий орган, що падає, і утримувати його від подальшого падіння. Виловлювачі вантажних підйомників з канатним механізмом підйому спрацьовують при обриванні канату, а в підйомниках із безканатним механізмом підйому та у вантажопасажирських - при перевищенні номінальної швидкості опускання вантажонесучого органу.

За характером зміни гальмового зусилля виловлювачі бувають плавного і різкого гальмування. На підйомниках застосовують в основному останні. За конструкцією вони бувають клинові або ексцентрикові (рис. 4.7). Принцип їх дії грунтується на тому, що в аварійній ситуації вантажонесучий орган заклинюється на напавляючих підйомника. Будова виловлювача клинового типу показана на рис. 4.7,а. Вантажонесучий орган 5 може пересуватися по направляючих 4 за допомогою підйомного каната 2. Канат прикріплюється до вантажонесучого органа через важільну систему 1, зсуваючи цю систему вгору (відносно вантажонесучого органа) й стискуючи пружину 3. При цьому клини 6 за допомогою важільної системи зсуваються униз і між направляючими, клином та башмаком 7 утворюються щілини. Завдяки цьому вантажонесучий орган може вільно пересуватися по направляючих.

В разі обривання підйомного каната під дією пружини важільна система опускається вниз, піднімаючи клин угору. Клин торкається направляючої, при падінні вантажонесучого органа сили тертя сприяють підняттю клина і направляюча затискується між клином і башмаком, а вантажонесучий орган при цьому фіксується на направляючих.

Якщо виловлювачі спрацьовують від обмежувача швидкості, то вони приводяться в рух за допомогою каната обмежувача швидкості.

Ексцентриковий виловлювач (рис. 4.7,б) обладнаний аналогічно. На вантажонесучому органі 3, який може пересуватися по направляючих 2, закріплено вал 9. Вантажонесучий орган підвішено на канаті 4 через тягу 5, на якій встановлені пружина 6 і важелі 7. На валу розміщені ексцентрики 8. Навпроти них на вантажонесучому органі закріплені башмаки 1. Ексцентрики та башмаки охоплюються направляючими. При нормальній роботі канат, стискуючи пружину, через важелі обертає вал із ексцентриками, забезпечуючи зазор між ексцентриками, башмаками і направляючими та дозволяючими вільно пересуватися вантажонесучому органові.

Рис. 4.7. Схема виловлювачів різкого гальмування:

а- клинового: 1- важельна система; 2- підйомний канат; 3- пружина; 4- направляючі; 5- вантажонесучий орган; 6- клини; 7- башмак; б- ексцентрикового: 1- башмаки; 2- направляючі; 3- вантажонесучий орган; 4- канат; 5- тяга; 6- пружина; 7- важелі; 8- ексцентрики; 9- вал

При обриванні канату під дією пружини важелі повертають вал і направляючі затискуються між ексцентриками та башмаками, при цьому вантажонесучий орган фіксується на направляючих.

Якщо виловлювач спрацьовує від обмежувача швидкості, то останній звільнює спеціальні фіксатори, що призводить до замикання виловлювача.

Обмежувач швидкості (рис. 4.8)- це корпус 4, всередині якого встановлено вал 2. У підйомників із безканатним приводом (зубчасто-рейковим та цівково-рейковим) цей вал пов’язаний із ведучими шестернями. На валу міцно закріплене коромисло 6, на якому шарнірно встановлені грузи 1, з’єднані між собою пружиною 5 та планкою 3. На внутрішній поверхні корпусу зроблено виступи. При перевищенні швидкості обертання валу грузи розходяться і зачіпляються за ці виступи. Корпус при цьому обертається, звільняючи фіксатори, які утримують від спрацювання виловлювач (на підйомниках із безканатним механізмом підйому).

Якщо підйомник має канатний механізм підйому, то корпус встановлюється стаціонарно, а на валу міцно закріплюється шків 7, через який проходить канат 8 привода виловлювача. При спрацюванні обмежувача вал зупиняється, і при триваючому падінні вантажонесучого органу канат 8, який проходить у пазі шківа, впливає через важельну систему на виловлювачі, приводячи їх у стикання з направляючими.

Рис. 4.8. Обмежувач швидкості

1. грузи; 2- вал; 3- планка; 4- корпус; 5- пружина; 6- коромисло; 7- шків; 8- канат привода виловлювача

На всіх підйомниках після спрацювання обмежувача швидкості відключається двигун механізму підйому.

Технічна продуктивність (т/год) будівельних підйомників

, (4.7)

де Q - номінальна вантажопідйомність, т; К_В - коефіцієнт використання підйомника за вантажопідйомністю, (К_В = 0,6...0,8); t_Ц - тривалість одного циклу, с;

, (4.8)

t_м - машинний час, що затрачується на вертикальне і горизонтальне переміщення вантажонесучого органа, с; t_Р - час, що витрачається на ручні операції, враховуючи навантаження та розвантаження, с;

, (4.9)

h і  - висота (м) та швидкість (м/с) підйому і опускання вантажу; L та ₁ - довжина шляху (м) та швидкість (м/с)переміщення вантажу в отвір.

Підйомники на автомобілях, тракторах, причепах (монтажні вишки) завдяки високій мобільності широко застосовуються на монтажних, оздоблювальних та ремонтних роботах із невеликими об’ємами.