ІС та ІТ - ЧАСТИНА 1
.pdfамериканських банків, що входять до групи найпотужніших (зокрема, Bank One, First Union, Welis Fargo).
Таким чином, використання інтернет-банкінгу сприяє посиленню фінансової глобалізації як в процесі діяльності традиційних банків, що використовують інтернет-технології як складову своєї діяльності, так і банків, що працюють суто у віртуальному просторі, без паперових носіїв.
Але запровадження і поширення інтернет-банкінгу має як позитивні,
так і негативні економічні та функціональні наслідки.
Відкритий економістами в кінці 1990-х рр. "парадокс продуктивності",
суть якого в тому, що при збільшенні застосування інтернет - технологій продуктивність праці знижується, справджується і в банківській сфері.
Так, витрати на взаємодію через галузеві, корпоративні та географічні перешкоди в банківській сфері сягають 60-70 % бюджету. Застосування інформаційних та комунікаційних технологій дає змогу істотно знизити ці витрати. Так, за висновками американських фахівців, при обслуговуванні через Інтернет звичайна банківська трансакція коштує 1,07 дол., а в он-
лайновому режимі – всього 1 цент. Розміри накладних видатків в Інтернет-
банках у 2-3 рази нижчі, ніж у звичайних банках, а оброблення Web-
трансакцій є в 5-10 разів є дешевшою, ніж при традиційних каналах.
Тому електронні банківські послуги і в подальшому будуть становити тільки певну частку банківського бізнесу. На думку фахівців, бурхливий розвиток електронної комерції в сфері фінансових послуг навряд чи викличе різке згортання традиційних банківських відділень. Скорочення їх буде відбуватись поступово при модифікації їх функцій – в напрямі комбінованого надання банківських послуг як через Інтернет, так і через місцеві відділення.
3.6.3.3. Інформаційні технології в менеджменті
Сучасні розробки інформаційних систем менеджменту, технологій
систем та комунікацій стали задовольняти зростаючі вимоги менеджерів до
забезпечення інформацією.
Відзначимо основні переваги для організацій, які їм надає використання передових інформаційних технологій в управлінні. Так,
застосування сучасних засобів зв’язку та обробки інформації у повсякденній роботі менеджерів дозволяє значно скоротити витрати на рутинну та малоефективну роботу і підвищити результативність ділових переговорів.
Телеконференції полегшують їх спілкування, оскільки вони можуть бути віддалені географічно. Так економляться витрати і прискорюється прийняття рішень. Системи демонстраційних залів, які оснащені базами даних і відеозв’язком, сприяють ефективному плануванню і контролю. Застосування ІТ в менеджменті надає можливість розглядати проблеми управління організацією у взаємопов’язаному комплексі і підвищувати ефективність праці менеджерів до якісно нового рівня.
Важливе значення в автоматизації менеджменту має передача інформаційних масивів. Передача великих інформаційних потоків на значні відстані з допомогою кабельних, радіорелейних і супутникових ліній зв’язку створює нові можливості для ефективної співпраці.
Діяльність працівників сфери управління в наш час орієнтована на розподілену обробку інформації з децентралізацією застосування засобів обчислювальної техніки і вдосконаленням організації безпосередньо автоматизованих робочих місць (АРМ) користувачів.
Автоматизоване робоче місце можна визначити, як сукупність інформаційно-програмно-технічних ресурсів, яка забезпечує кінцевому користувачу обробку даних і автоматизацію управлінських функцій в конкретній предметній сфері. Такі автоматизовані робочі місця характеризується жорстким включенням в програмний продукт функціональних та підтримуючих технологій, які закладені розробниками програмного забезпечення. Це дозволяє використовувати спеціалістів невисокої кваліфікації, оскільки їх дії носять декларативний характер, і
глибоких знань в предметній сфері від них не вимагається.
Створення автоматизованих робочих місць передбачає, що основні операції по збору, збереженню і переробці інформації покладаються на обчислювальну техніку, а менеджер виконує частину ручних операцій і дій,
які вимагають творчого підходу при підготовці управлінських рішень.
Персональна техніка використовується для контролю виробничо-
господарської діяльності, зміни значень окремих параметрів в ході розв’язку задач автоматизованою інформаційною системою і введення початкових даних для рішення поточних завдань і аналізу функцій управління.
Найпростішою функцією АРМ є інформаційно-довідкове обслуговування. Хоч ця функція властива в тій чи іншій мірі будь-якому автоматизованому місцю, особливості її реалізації суттєво залежать від категорії користувача, тобто автоматизовані робочі місця мають проблемно-
професійну орієнтацію на конкретну предметну сферу. Переважна більшість АРМ формується на основі робочих станцій, об’єднаних в локальну мережу.
Автоматизовані робочі місця можуть одночасно виконувати децентралізовану обробку економічної інформації на робочих місцях виконавців в складі розподіленої бази даних. При цьому вони мають вихід через системний пристрій і канали зв’язку в комп’ютерні бази даних інших користувачів. Таким чином забезпечується спільне функціонування комп’ютера в процесі колективної обробки.
Складнішою формою є АРМ з використанням персонального комп’ютера в ролі інтелектуального терміналу, а також з віддаленим доступом до ресурсів центральної (головної) ЕОМ або зовнішньої мережі. В
цьому випадку декілька персональних комп’ютерів під’єднуються по каналах зв’язку до головної ЕОМ. При необхідності кожен персональний комп’ютер може також працювати і самостійно на основі власної інформації. В
найскладніших системах АРМ можуть з допомогою спеціального обладнання під’єднуватися не тільки до ресурсів головної ЕОМ мережі, але і до різних інформаційних служб і систем загального призначення (служб новин,
національних інформаційно-пошукових систем, баз даних і знань,
бібліотечних систем тощо).
Останнім часом появилася тенденція до створення універсальних АРМ,
які обслуговують декілька предметних ділянок.
3.6.3.4. Інформаційні технології в логістиці
Серед різноманіття пошуків шляхів розвитку ринку, засобів виробництва, нових напрямків діяльності комерційно-посередницьких організацій і підприємств бурхливо розвиваються нові логістичні технології.
Інформаційні системи займають у цих технологіях центральне місце,
оскільки підприємство, як відкрита система, матеріальними і інформаційними потоками пов'язана з постачальниками, споживачами,
експедиторами і транспортними організаціями. Забезпечення плавного подолання проблем у місцях стикування між інформаційними системами підприємства та інших організацій є однією з важливих задач логістики.
Інформація стає логістичним виробничим фактором: завдяки їй може скоротитися складування (краще керування запасами, погодженість дій постачальника і споживача, заміна складування готової продукції складуванням напівфабрикатів чи сировини). Завдяки інформації вдається т прискорити транспортування (погодженість усіх ланок транспортного ланцюга). Недолік своєчасної інформації викликає нагромадження матеріалів, оскільки непевність споживача, як і непевність постачальника,
звичайно викликає бажання перестрахуватися.
Інформаційні системи в логістиці забезпечують швидку адекватну реакцію на вимогу ринку, здійснюють спостереження за часом доставки,
оптимізацію функцій у ланцюгах доставки і постачання тощо. Одним з першочергових завдань при цьому є збір інформації, оскільки часто вона носить не точний, не оперативний і не спадкоємний характер. Найчастіше компанії терплять крах саме через несвоєчасну або недостовірну інформацію.
Наступне завдання – це інформаційна взаємодія між постачальниками-
виробниками і покупцями-споживачами. З цією метою створюються галузеві та міжвиробничі центри, які одночасно керують інформаційними і матеріальними потоками на підприємстві; логістичні інформаційні системи в сфері підготовки вантажів до перевезення з застосуванням електронних перевізних документів у внутрішніх і прямих міжнародних зв’язках;
налагоджується логістична взаємодія постачальників і покупців транспорту і виробництва; створюються гнучкі методи керування з орієнтацією на економію витрат ресурсів і енергії.
Сьогодні існує проблема в сфері зовнішньоекономічної діяльності підприємства при подоланні митних бар'єрів, а особливо для держав, що знаходяться географічно досить близько одна від одної і практично щодня мають зв'язок. Для того, щоб полегшити відносини в цій області, ведеться робота по введенню єдиної міжнаціональної комунікаційної інформаційної системи. Її призначення - передача інформації про матеріальні потоки і контроль за їх рухом. Вона буде поєднувати комунікаційні системи багатьох країн, і в зв'язку з цим зменшиться час перебування вантажів на прикордонних станціях і пов'язані з цим витрати.
В логістиці кожен рух матеріалів пов'язаний з передачею інформації.
Деякі інформаційні повідомлення, випереджають вантаж, його прибуття, що дозволяє одержувачу вчасно підготувати його приймання. Інші дані супроводжують вантаж: вони характеризують вид і кількість товарів,
відправника, одержувача і власника, вказують на небезпечні властивості товару тощо. Наступний вид інформації рухається за матеріальним потоком і часто йде в зворотному напрямку (підтвердження прийому, фактурування,
пред'явлення рекламацій, додаткові замовлення, запити тощо).
Інформаційний потік буває складнішим, ніж матеріальний, оскільки охоплює і такі підрозділи підприємства, через які матеріал прямо не проходить.
Логістичні інформаційні системи являють собою відповідні інформаційні мережі, які починаються з щоденних вимог замовників і
являють собою чисто стохастичну величину, і поширюються через розподіл і
виробництво до постачальників. Ці системи зазвичай розділяють на 3 групи.
1.планові системи - для прийняття довгострокових рішень про структури і стратегії;
2.диспозитивні чи диспетчерські системи - для прийняття рішень на середній термін і коротку перспективу;
3.виконавчі системи - для виконання повсякденних справ.
Структура логістичної системи підприємства, матеріальний потік, що забезпечують логістичні інформаційні системи взаємозалежні і взаємозалежні. І щоб вони могли забезпечити необхідну ефективність логістичних процесів, їх треба інтегрувати вертикально і горизонтально.
І саме головне слід мати на увазі, що інформаційні системи та технології не є універсальними ліками від погано керованих операцій.
3.6.3.5.Інформаційні технології у сфері освіти
ВУкраїні створюється інформаційне суспільство, яке передбачає становлення і в подальшому домінування нових технологічних механізмів,
які ґрунтуються на масовому використанні інформаційно-комунікаційних технологій, засобів обчислювальної техніки і телекомунікацій в усіх галузях і в освіті зокрема.
Пошуки шляхів вдосконалення організації навчального процесу висунули на передній план системний підхід до навчання. Системне навчання – це спеціально організована пізнавальна діяльність студентів, яка,
враховуючи індивідуальні відмінності, спрямована на оптимальний інтелектуальний розвиток кожного студента і передбачає структурування змісту навчального матеріалу, добір форм, прийомів і методів навчання. Нові інформаційні технології навчання дають можливість усвідомлено керувати побудовою і перетворенням інформаційно-предметних моделей при формуванні знань (як деякої цілісної структури) шляхом створення предметного світогляду.
Широкої популярності сьогодні набуває дистанційна освіта. Під дистанційною освітою розуміється комплекс освітніх послуг, що надаються широким верствам населення в країні і за кордоном з допомогою спеціалізованого інформаційно-освітнього середовища, що базується на засобах обміну навчальною інформацією на відстані (супутникове телебачення, радіо, комп'ютерний зв'язок, глобальна мережа Інтернет тощо).
Студенти, що навчаються за системою дистанційної освіти, не зобов’язані відвідувати регулярні заняття у вигляді лекцій і семінарів, а
можуть працювати в слушний для себе час, в зручному місці і в звичному темпі. Студент може вчитися стільки, скільки йому необхідно для освоєння предмету і здачі іспитів та заліків.
Відомо, що вартість дистанційного навчання складає 50-60% від вартості денної форми. Дистанційна освіта – це завершена форма, що поєднує елементи денної та денно-заочної форм навчання на основі інформаційних технологій та систем мультимедіа. Утворення і застосування дистанційних видів інформаційних освітніх технологій може вирішити проблеми підготовки фахівців на сучасному рівні.
Звичайно, дистанційна форма освіти вимагає від студента значно більшого самостійного навантаження, а від викладача, який координує процес навчання в фактично повному інформаційному середовищі, нових форм подання навчальних матеріалів з дисциплін та контролю і перевірки якості їх засвоєння.
Перевагою сучасного молодого покоління є те, що вони в щоденному житті регулярно користуються різними комунікаційними сервісами,
спілкуються і пишуть за допомогою смартфонів і планшетних комп’ютерів,
з’єднуючись on-line. Тому ідею нових інформаційних технологій в освіті сприймають достатньо легко.
Але одночасно недоліком молодих є наявність все ж таки досить узагальнених знань, навіть щодо технологій “щоденного використання ”, не кажучи вже про ґрунтовне їх розуміння. Тому студенти потребують і
додаткового навчання реальним інтелектуальним прийомам для отримання кваліфікованих навичок.
Взаємодія студента і викладача в системі дистанційного навчання передбачає обмін повідомленнями шляхом їх взаємного надсилання через комп'ютерні мережі. Телекомунікаційна передача навчальної та наукової інформації дає змогу використовувати її та планувати свою роботу як в освітній установі, так і вдома чи на робочому місці.
Сучасні засоби телекомунікацій та електронні видання дозволяють перебороти недоліки традиційних форм навчання, зберігаючи при цьому усі їх переваги. Система дистанційної освіти дозволяє тим, хто навчається і працює, отримати як базову, так і додаткову освіту.
Найбільш серйозною проблемою сьогодні є перевантаження інформацією, а для багатьох користувачів, в тому числі і студентів, ще й невміння захищатися від невідповідного контенту, створювати якісні запити для здійснення пошуку та сортування отриманої інформації. В такій ситуації надзвичайно важливою є допомога електронних наставників
(інтелектуальних агентів, тьюторів, модераторів) у квазіінтелектуальних системах навчання (КСН), в ролі яких, разом з програмами штучного інтелекту, можуть виступати викладачі - професіонали. Вони сприймаються студентами як більш досвідчені фахівці, які мають спільні з ними інтереси,
використовують зрозумілі їм технології, спілкуються однією з ними мовою.
Ринок освітніх послуг вищої школи збільшується відповідно до потреб,
які постійно змінюються, і на які потрібно своєчасно і адекватно реагувати.
Найбільші труднощі тут пов’язані із впровадженням в традиційну освіту сучасних інформаційних технологій та відповідних методик навчання.
Найсучаснішим засобом організації освітнього процесу, педагогічного спілкування, підвищення фахового рівня є телекомунікаційна технологія Web 2.0. Це новий виток розвитку Інтернету, на якому основна ставка робиться на соціалізацію, наближення його до кінцевих користувачів, об'єднання людей,
розвиток онлайн-сервісів, спрощення процесу отримання інформації та роботи з нею.
Появу терміну Web 2.0 прийнято пов'язувати зі статтею “Tim O'Reilly - What Is Web 2.0” від 30 вересня 2005 року, у якій він пов'язав появу великої кількості сайтів, об'єднаних деякими загальними принципами, із загальною тенденцією розвитку інтернет-співтовариства, і назвав це явище Web 2.0, на противагу “старому” Web 1.0.
Web 2.0 перетворює інформаційні мережі в соціальні. Зближення мережних комунікацій із соціальними (реальними) конкретизується саме у
Web 2.0. Мережа, що фактично стає соціальним оператором, діє за допомогою нових комунікативних моделей, які встановлюють контроль над усіма її суб'єктами.
У звичайному розумінні соціальна мережа – це співтовариство людей,
пов'язаних спільними інтересами, спільною справою або якимись іншими причинами для безпосереднього спілкування. В Інтернеті соціальна мережа – це програмний сервіс, майданчик для взаємодії людей (індивідів,
користувачів) у групі або в групах.
Головною особливістю соціальної мережі є надання послуг нового покоління, а саме інструментів пошуку потрібної інформації та потрібних контактів і встановлення зв'язків між людьми, необхідних як в роботі, так і в навчанні. Технології Web 2.0 відповідають сучасному рівню розвитку інформаційних і телекомунікаційних технологій і використовуються в сучасних розробках і реалізаціях інформаційних систем, дистанційних курсів, проектів, олімпіад, мережних конкурсів, підготовки колективних навчальних матеріалів.
Вирішенням проблемних питань впровадження електронного навчання
(e-Learning, eL) в навчальний процес (НП) в вищих навчальних закладах
(ВНЗ) займаються сьогодні багато фахівців та вчених. Поєднання квазіінтелектуальних систем навчання разом з неформальним підходом до його організації дає можливість досягти колосального ефекту,
підтвердженого статистичними даними, – розуміння студентами як змісту,
так і призначення отриманих знань без необхідності використання дорогих технологій, електронних підручників, систем оцінки знань тощо. Більш того,
альтернативного шляху не існує, адже без використання eL-систем,
побудованих у відповідності з сучасними методиками управління проектами та програмами і міжнародними стандартами з якості, ВНЗ не має перспектив
уконкурентній боротьбі на ринку освітніх послуг, не має майбутнього.
Зіншого боку, навіть сучасні технології Web 2.0, можливості яких повною мірою ще й досі не використані, не дозволяють повністю вирішити задачу самоорганізації і адаптації навчального процесу таким чином, щоб він відповідав індивідуальним особливостям кожного користувача,
забезпечуючи його необхідною інформацією.
Сьогодні паралельно з розвитком інформаційних технологій відбувається розвиток eL-технологій та eL-стандартів. Так, запорукою успіху eL-систем стала еволюція web-платформи, започаткована Web 1.0, розвинута
Web 2.0 і омріяна перспективами семантичних мереж Web 3.0, від успіху яких без сумніву залежить майбутнє eL. У світлі цих технологій важливим кроком для eL став розвиток стандарту електронного контенту SCORM,
остання версія якого SCORM 2004 IV Ed. (v1.3.4) прийнята Міністерством оборони США 03.04.2009.
SCORM (Sharable Content Object Reference Model – Еталонна модель спільно використовуваного об’єкту контенту) – це збірка специфікацій і стандартів, які об’єднують технічні розробки для використання в eL-
системах. Таким чином, SCORM – це стандарт на контент для електронних навчальних курсів (НК). Його початкове призначення полягає в забезпеченні,
з одного боку, стійкою моделлю для реалізації eL, а з іншого - чіткими критеріями для розробки програмного забезпечення і навчальних матеріалів.
Нове бачення SCORM 2.0 уособлює проект LETSI (Learning Education and Tratining Systems Interoperability – Освіта і навчання та взаємодія систем тренінгу), орієнтований на прискорення впровадження інновацій в eL на