230 Розділ III. Психіка як осередок життя

Дані соціометрії і референтометрії, як правило, не збігаються. Проте кількість виборів, що їх отримує кожен член спільності, позитивно пов'яза­на з характеристикою ним спільності. Тобто мотивація вибору ґрунтуєть­ся на індивідуально-психологічних особливостях того, кого вибирають. Виявлено також високий ступінь упевненості досліджуваного в оцінках, які йому дають товариші. Це означає, що індивід приблизно знає свій статус у спільності.

Спроби використати результати соціометрії на практиці, наприклад, призначити робітників, які отримали найбільшу кількість виборів, брига­дирами, показали, що це далеко не завжди дає позитивний ефект. Більше того, нерідко це навіть призводить до зниження їхнього статусу. Отже, неофіційна і офіційна структури — різні рівні стосунків у спільності, тому їх поєднання порушує міжособистісні стосунки.

Спільна діяльність істотно позначається на характері міжособистіс-них стосунків, хоч останні безпосередньо не впливають на її продуктивність. Справді, за даними одних досліджень, успішніше працюють групи з десяти осіб, за даними інших — з шести. В одних випадках краще вико­нують завдання групи, сформовані з психологічно однорідних осіб, в ін­ших — з різнорідних. До того ж, ефективним буває не лише демокра­тичний стиль керівництва (спілкування), а й авторитарний і, навіть, суперечливий. Краще працюють групи з високим показником сумісності, але подекуди від них не відстають і групи з низьким її рівнем. Ці дані навели на думку, що відмінності в результатах пояснюються рівнем розвит­ку спільності [40].

9.2. Рівні розвитку спільності

Рівень розвитку спільності залежить від ступеня опосередкованості між-особистісних стосунків спільною діяльністю [44; 45; 47; 49; 56]. На цій підставі спільності поділяють на дифузні групи, асоціації, корпорації, ко­лективи (табл. 21).

Дифузна (від лат. diffusio — поширення, розтікання) група — корот­кочасне об'єднання індивідів, що утворюється випадково (в черзі, в купе потяга, в туристичній подорожі, в палаті лікарні тощо). Члени дифузної групи, як правило, малознайомі і мають незначний досвід спілкування. Але головне — відсутність спільної діяльності, яка б їх реально об'єднува­ла. Внаслідок цього міжособистісні стосунки є безпосередніми: будуються на першому враженні, визначаються психологічними ефектами спілку­вання. Відповідно виникають окремі елементи психологи групи: рольова поведінка, конформність тощо. Тут може мати місце взаємодія, спрямо­вана на досягнення якогось результату, але вона не зачіпає мотивів і цілей їхньої власної діяльності. Не випадково, коли зникають підстави такого об'єднання, стосунки здебільшого припиняються.

Асоціація (лат. associatio — сполучення, з'єднання) — група, яка виникла на ґрунті спільної діяльності, що відрізняє її від дифузної групи.

Однак ця діяльність опосередковує міжособистісні стосунки незначною мірою. Це може бути офіційна структура, з якою співіснує нерозвинена неофіційна структура, або ж сама по собі неофіційна структура такого ж рівня розвитку. В цьому разі члени групи приймають мотиви і цілі спільної діяльності, які, проте, не збігаються з їхніми власними. Система міжособистісних стосунків тут складається на підставі психологічних, ефектів спілкування та сумісності й змінюється під впливом досвіду взаємин. Ролі, статуси у цій системі суворо визначені, але вони рідко зумовлюють ефективність спільної діяльності. Асоціація має свої групові норми і цінності, які підтримують її функціонування і на які орієнтують­ся її члени.

Залежно від характеру цінностей асоціації поділяють на просоціальні і асоціальні. Просоціальні асоціації—групи, цінності яких не суперечать Іінностям суспільства. Асоціальні асоціації — групи з антисуспільними цінностями. Це всілякі нестійкі об'єднання (наприклад, підлітків), цілі яких визначаються потребами їхніх членів; досягаються ж вони усупе­реч інтересам довколишніх. Нерідко асоціальні асоціації переростають у корпорації.

Корпорація (лат. corporatio — спілка) — спільність, міжособистісні стосунки в якій опосередковуються асоціальним змістом спільної діяль­ності. Корпорацією буде група, що протиставляє себе суспільству, пору­шує норми моралі і права, дбає лише про групові інтереси, які, до того ж, мають корисливий характер, її цінності — це світ своєрідної субкульту-ри, виробленої корпорацією на противагу цінностям суспільства. Вони приймаються кожним її членом і регулюють усю систему міжособистіс-

232

Розділ III. Психіка як осередок життя