112 Розділ і. Психологія як наука

52. Рубинштейн С Л. Проблемы общей психологии. — М.: Педагогика, 1973. — С. 256— 385.

53. Сеченов И. М. Избр. произведения: В 2 т. — М.: Изд-во АН СССР, 1952. — Т. 1. Физиология и психология. — С 17—127, 172—267, 272—485.

54. Симерницкая Э. Г. Доминантность полушарий. — M : Изд-во Моск. ун-та, 1978. — 195 с.

55. Симонов П. В. Эмоциональный мозг. — М.: Наука,1981. — 156 с.

56. Спиркин А. Г. Сознание и самосознание. — М.: Политиздат, 1972. — 303 с.

57. Татенко В. А. Психология в субъектном измерении. — К. : Просвіта, 1996. — 404 с.

58. Татенко В. А. Субъект психической активности: поиск новой парадигмы // Психол. журн. — 1995. — Т. 16, № 3 — С. 23—34.

59 Ткаченко О. М. Принципи і категорії психології. — К.: Вища шк. Головне вид-во,

1979. — 199 с.

60. Ухтомский А. А. Доминанта. — M.; Л.: Наука, 1966. — 273 с. 61 Франкл В. Человек в поисках смысла: Пер. с англ. — М.:Прогресс, 1990. — 368 с.

62. Фрейд 3. «Я» и «Оно». Труды разных лет: В 2 кн.: Пер. с нем. — Тбилиси: Мерзни. — 1991. — Кн. 1. — 397 с.; Кн. 2. — 426 с.

63. Фромм Э. Искусство любви. Исследование природы любви: Пер. с англ. — Минск: Полифакт, 1990. — 78 с.

64. Фромм Э. Психоанализ и этика: Пер. с англ. — М. : Республика, 1993. — 415 с.

65. Функции лобных долей мозга / Под ред. Е. Д. Хомской, А. Р. Лурия. — М.: Наука, 1982. — 284 с.

66. Функциональные системы организма / Под ред. К. В. Судакова. — M.: Медицина, 1987. — 432 с.

67 Хрестоматия по психологии / Сост. В. В. Мироненко; Под ред. А. В. Петровско­го — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Просвещение, 1987. — С. 830—920.

68. Чуприкова Н. И. Психика и сознание как функция мозга. — М.: Наука, 1985. — 200с.

69. Швырков В. Б. Нейрофизиологическое изучение системных механизмов поведения. — М.: Наука, 1978. — 240 с.

Розділ II

РОЗВИТОК ПСИХІКИ

Розвиток психіки відбувається

протягом філо-, історіо-

та онтогенезу і має вигляд

переходу від одного

до іншого, вищого рівня життя.

На кожному з цих рівнів

психіка виконує притаманні їй функції,

виявляє свої нові риси і властивості.

Тема 4. Психіка у філогенезі та історіогенезі 115

Тема 4. Психіка у філогенезі та історюгенезі

Проблема розвитку психіки у філогенезі постала перед психологією під впливом еволюційного вчення, що засвідчило мінливість поведінки тварин, її залежність від умов життя [19; 50]. Зміна таких умов спонукає пристосувальну активність тварини й відповідні їй форми поведінки, які вдосконалюються під впливом природного добору й успадковуються. Очевидно, цей процес пов'язаний із закономірним ускладненням психіки. Його витоки слід шукати в процесах виникнення життя на Землі.

За відомою гіпотезою, життя утворилося шляхом біосинтезу (від гр. ЯioC — життя, cruvoecriЗ — з'єднання) білкових сполучень, які можуть самовідтворюватися (42]. Від неживого їх відрізняє подразливість — здатність змінювати свій хімічний склад у відповідь на біологічно значущі подразники: тепло, світло, вологу тощо. Проте подразливість є лише пе­редумовою життя. Тому в надрах філогенезу зароджується здатність реа­гувати на біологічно нейтральні подразники — чутливість. Якщо по­дразливість є вже у рослин (голівка соняшника повертається за рухом сонця), то чутливість виявляють тільки живі істоти — організми (від фр. organisme). Вони реагують на запах, температуру, форму предмета, які самі не підтримують життя, однак сигналізуть про властивості, без яких воно неможливе. Інакше кажучи, завдяки чутливості тварина відображає біологічно нейтральні подразники, але такі, що орієнтують її відносно біологічно значущих. Це вже, власне, відображальна функція психіки [32]. З цього випливає, що чутливість є біологічною ознакою психіки, а етапи розвитку чутливості — стадіями філогенезу психіки (4.2).

Уже на етапі свого виникнення чутливість опосередковує і регулює поведінку організмів, форми якої відзначаються різноманітністю та склад­ністю (4.1).