Тема 20. Характер 443

характеристики своїх героїв з описом їхньої зовнішності, манери трима­тися, виразу обличчя.

Малознайомі люди теж часто судять про характер один одного за зов­нішністю, хоча й знають відоме прислів'я: «Не суди по одежі, суди по розуму». Психологічні ефекти спілкування свідчать, що перше враження про людину нерідко буває помилковим. І все ж висновки досліджуваних про характер людей, яких вони бачили на фотографіях, збігаються в 30%

випадків [32].

Отже, в межах відношення оставления—організм» характер показує свою зумовленість з боку властивостей організму, яка, безперечно, позна­чається на його зовнішніх проявах.

На рівні індивіда на перший план виступає процес формування став­лення в ході життя. Ставлення фіксується тут у вигляді властивостей характеру, адже кожна з них несе в собі і спрямованість, за якою приховані потреби, мотиви, настановлення, і образ світу, свій внесок в який роблять і свідомість, і підсвідоме, \ несвідоме.

Характер людини вбирає в себе все розмаїття психічного.

20.2. Феноменологія характеру

Властивості характеру можна класифікувати за змістом та формою ставлення. У першому випадку це властивості, що виявляють ставлення індивіда до інших людей, до власної справи, до самого себе, у другому — інтелектуальні, вольові та емоційні властивості (мал. 45). При цьому, як і ставлення, одні з них будуть соціальне схвалюваними — позитивними, а інші — засуджуваними — негативними.

Ставлення до інших людей відображають такі властивості, як прав­дивість і брехливість, тактовність або безтактність, принциповість і без­принципність, відкритість і потаємність, щирість і удаваність, поступливість і впертість. Серед них предметом особливої уваги радянської педагогіки був колективізм (від лат. collectivus — збірний) — спрямованість індиві­да на цінності певної групи людей, готовність жити її інтересами, брати участь у спільній діяльності. Протилежною властивістю є індивідуалізм (лат. Individuum — неподільне) або ж егоїзм (від лат. ego — я) — ставлен­ня до іншої людини як до засобу досягнення власних цілей. Надзвичайно

444 Розділ VI. Інструментальна функція психіки

соціально цінною властивістю цього класу є гуманність (людяність) -ставлення до людини як до найвищої цінності.

Про ставлення до справи, якою займається індивід, свідчать такі вла< тивості, як відповідальність і безвідповідальність, сумлінність і недобре совісність, ініціативність і байдужість, акуратність і неохайність, бере* ливість і марнотратність, працьовитість і лінощі. Соціально орієнтован виховання акцентує увагу на працьовитості — ставленні до праці як д джерела власних і суспільних здобутків.

Проявом ставлення індивіда до самого себе є скромність, яка ґрунту« ться на визнанні обмеженості своїх досягнень і можливостей, та такі пре тилежні властивості, як зарозумілість, самозакоханість, пихатість, зазнайст во. Помітну роль серед властивостей цього класу відіграє самостійність — підпорядкованість поведінки світогляду. Відтак протилежною властивістк буде конформність (від лат. conformis — подібний, схожий) — некритим не ставлення до зразків, що демонструють інші, та наслідування їх.

Кожна з цих властивостей виконує інструментальну функцію — за безпечує певний індивідуальний стиль життя. Причому це стосуєтьо не лише зовнішньої діяльності, а й внутрішньої, про що свідчить існу вання інтелектуальних, вольових та емоційних його властивостей. Ха рактеру в цьому плані притаманні всі ознаки психічного.

Інтелектуальні властивості вказують на особливості пізнавальної діяльності і стійко характеризують індивіда. Це спостережливість, роз судливість, вдумливість, гнучкість розуму тощо. Негативними властивос­тями в цьому разі будуть резонерство, а також педантизм (від італ. pйdante — педагог, учитель) — схильність приймати формальні, стерео­типні рішення і втілювати їх, незважаючи на зміну умов життя. Інтелек­туальні властивості характеру позначаються, наприклад, на перебігові мислення. Причому, за даними досліджень, у підлітковому віці такі влас­тивості, як спостережливість, допитливість, вдумливість, кмітливість, винахідливість, уже загалом сформовані і мають певний рівень розвитку

[І;2].

Вольові властивості — це усталена форма довільної та вольової ре­гуляції діяльності, яка є стрижнем характеру. Тому людину з розвиненою вольовою регуляцією вважають володарем сильного характеру, а з нероз-виненою — безхарактерною. Вольовими властивостями є, наприклад, рішучість, що виявляється в своєчасному прийнятті рішення і неухиль­ному його втіленні, а також ініціативність, витримка, впевненість у собі, дисциплінованість, витривалість, терплячість, наполегливість, мужність тощо. Відповідно негативними властивостями будуть: безініціативність, невитриманість, самовпевненість або невпевненість тощо.

Для емоційних властивостей характерне стійке емоційне ставлення до дійсності. Наприклад, в одних людей домінує така емоція, як радість, у других — гнів, у третіх — страх. Показовим щодо цього є також предмет­ний характер емоцій: те, що людина любить і що ненавидить, до чого небайдужа чи байдужа — все це стосується її характеру. Позитивною