186 Розділ

Розвиток психіки

101 Хоментаускас Г. Т. Семья глазами ребенка. — M.: Педагогика, 1989. — 154 с

102. Цапкин В. Н. Единство и многообразие психотерапевтического опыта // Моек психотерапевт, журн — 1992. — № 2. — С 5—40.

103. Школа и психическое здоровье учащихся / Под ред. С. M Громбаха. — М.: Меди­ цина, 1988. — 272 с.

104. Эберлейн Г. Страхи здоровых детей: Пер. с нем. — М.: Знание, 1981. — 192 с.

105. Эйдемиллер Э. Г., Юстицкий В. В Семейная психотерапия. — Л.: Медицина 1990 — 192 с.

106. Эриксон Э. Детство и общество: Пер. с англ. — 2-е изд., перераб. и доп.— СПб.: Ленато, ACT, Фонд «Университетская книга», 1996. — 592 с.

107. Яценко Т. С., Кміт Я. М., Драгун В. П. Проблеми розвитку практичної психології та психологічної практики // Педагогіка і психологія. — 1966. — № 4 — С 10— 19.

108. Wallace P. M._t Goldstein J. H. An introduction to psychology. — 3-nd ed. — Madison, Wisconsin. Dobuqwe, Iowa: Brown & Benchmark, 1994. — 572 p.

109. Workshop & Socio-Cognitive Development of the Child». — Moscow, 1993. 11 —14 May Abstr. — M., 1993. — 95 p.

Розділ III

ПСИХІКА

ЯК ОСЕРЕДОК ЖИТТЯ

Аналіз предмета психології, процесів філо-

та онтогенезу психіки (теми 1—6) — підстава

для розуміння останньої як складника

багаторівневого процесу взаємин живої істоти

з довколишнім. Псих/кає ознакою людського

життя, життя «несе» в собі психіку

як свій осередок.

Тому не лише її генетичний (який

відповідає на питання: як виникає психіка),

а й функціональний (що з'ясовує

її закономірності) аналіз не може

ігнорувати зв'язку психіки з життям.

Йдеться про ще один акт конкретизації.

погляд на психіку в контексті різноманітних

проявів життя.

Життя — багаторівневе явище, проте

рівень індивіда є базовим для психіки людини:

вона ґрунтується на закономірностях,

притаманних рівневі організму, заявляє

про свої можливості на рівні особистості,

та все ж найхарактерніші ознаки виявляє

у межах взаємин людини з суспільством.

Істотні прояви життя на цьому рівні

можна охопити такими категоріями психології,

як діяльність (тема 7), спілкування (тема 8)

та спільності (тем& 9).

Тема 7. Діяльність і особистість 189

Тема 7. Діяльність і особистість

Категорія діяльності є центральною для системно-діяльнісного підхо­ду в психології. Діяльність розглядається тут як одиниця життя, сис­тема активних взаємин людини зі світом, що опосередковується і регу­люється психікою. На відміну від діяльності тварин вона підпорядкову­ється не лише біологічним, а й соціальним закономірностям. Діяльністю людина перетворює предмети природи на засоби задоволення своїх потреб, а образи, що виникають при цьому, втілюються в діяльності і начебто «застигають» у світі культури.

Народжуючись, дитина знаходить цей світ позначеним за допомогою мови. Освоюючи втілене у такий спосіб ідеальне, засвоюючи значення, вона залучається до культури, водночас усвідомлюючи і довкілля, і саму себе. Діяльність, опосередкована вже образом свідомості, стикаючись із предметною дійсністю, закономірно ускладнюється, разом з цим збага­чується й образ, що опосередковує її. При цьому збагачується людина: вона переходить на новий рівень взаємодії зі світом, заявляє про себе як про особистість.

Як і саме життя, діяльність — багаторівневий процес, що змінює свої характеристики залежно від рівня, на якому функціонує (див. табл. 4, 7, 11).

На рівні індивіда — це активність, що реально пов'язує суб'єкт з об'єктом.