6.3. Психологічна допомога у випадках ненормативного психічного розвитку

Ненормативний психічний розвиток можна визначити, знаючи його рівні, чинники, зміст, характер, тип, форму (див. табл. 18). Але у кожному конкретному випадку він має зовнішні прояви, які не зводяться до цих ознак. Дитина може погано вчитись, афективна реагувати на зауваження дорослого, не вміти спілкуватися з довколишніми, демонструвати асоціаль­ну поведінку, орієнтуватися лише на себе, виявляти реакції опозиції, емансипації, відмови, компенсації тощо. Стійкість таких виявів і дає підставу вважати їх симптомами психічної ненормативності.

Проте вони лише сигналізують про ненормативність, насправді ж висту­паючи її наслідком. Але вже це є для довколишніх свідченням неблагопо-луччя у психічному розвитку дитини й підставою для звернення за психо­логічною допомогою.

Психологічна допомога як напрямок психологічної служби може мати вигляд психологічної консультації, психотерапії або ж психологічної корекції.

Психологічна консультація — допомога тим, хто стикається з ви­падками ненормативності (передусім батькам і педагогам). Це непряма

Тема 6. Ненормативний психічний розвиток 179

допомога, на відміну від прямої, коли психолог безпосередньо взаємодіє з дитиною. Завданнями консультації є: виявлення та вивчення дітей з ознака­ми психічної ненормативності, орієнтація дорослих у загальних, вікових та індивідуальних особливостях таких дітей; відпрацювання раціональних способів поведінки дорослого; вироблення заходів, покликаних поліпши­ти соціальну адаптацію дітей. Функцію психологічної консультації вико­нують також публікації, розраховані на широке коло читачів, що висвітлю­ють проблеми ненормативного розвитку [6; 12; 16; 38; 47; 81; 104].

Як правило, дорослий звертається за консультацією тоді, коли зазнає труднощів у стосунках з дитиною. Тому предметом психологічної консуль­тації є не стільки власне особливості дитини, скільки відношення «дити­на — дорослий». Відповідно її метою є не стільки озброєння дорослого знаннями про характерні риси та закономірності ненормативного розвит­ку, скільки вироблення у нього навичок оптимальної взаємодії з дитиною. Психологічний зміст консультації полягає в тому, щоб допомогти дорос­лому поліпшити стосунки з дитиною.

Як і інші форми психологічної допомоги, психологічна консультація ґрун­тується на психологічному діагнозі, специфіка якого полягає у визначенні ознак конкретного випадку ненормативного розвитку шляхом аналізу його симптомів. При цьому недостатньо лише встановити ознаки ненор­мативності, потрібно відтворити її динаміку [15]. Діагноз дає підставу для психологічного прогнозу, який у межах консультативної практики може бути лише умовно-варіативним [10], тобто це не передбачення однознач­них наслідків, а характеристика ймовірного напряму розвитку, на який слід очікувати, зважаючи на особливості конкретного випадку.

Психотерапія — сукупність засобів впливу на дитину з метою поліпшен­ня її психічного стану. Психолог бере на себе функції психотерапевта і надає дитині безпосередню допомогу. Для цього він встановлює з нею довірливі стосунки, використовує переконання, явне чи неявне навіювання, демонст­рує необхідні способи поведінки; виробляє у неї навички володіння собою.

Є різні форми психотерапії, у тому числі групової, кожна з яких викори­стовує свій арсенал впливу на людину та її оточення [27; 38; 81; 83; 102; 104; 105]. Але в будь-якому разі психолог повинен дотримуватися пев­них вимог: розпочинати роботу з психологічного діагнозу, створювати умови для вільного вияву дитиною переживань, показувати розуміння її стану і своє прагнення допомогти їй, доводити неефективність її поведінки у тій чи тій ситуації. При цьому він має реально оцінювати свої можливості і Дотримуватись етичних норм психолога.

Психологічна корекція (від лат. correctio — виправлення) — най­складніша форма прямої психологічної допомоги, що є спробою подолати певні відхилення у психічному розвитку. Вона здійснюється з позицій Різних напрямів психології, зокрема таких, як психоаналіз, біхевіоризм та Діяльнісний підхід. Ці ж напрями виявляють себе у психологічній кон­сультації та психотерапії.