Тема 5. Онтогенез психіки 143

прискорення — фізична і психічна акселерація (від лат. acceleratio). Доведено, що зв'язок між цими двома аспектами акселерації має місце лише до дворічного віку; починаючи з 6-ти років остання перебуває під соціальним контролем (Штейнборн, Мейєр-Лробст, див.: [35]). Психічні акселерати з раннього дитинства мають кращі за інших умови життя, характеризуються високою працездатністю і концентрацією уваги, здатніс­тю до спілкування, адекватною оцінкою ситуації, в якій перебувають, емоційною стабільністю, чутливістю до виховних впливів. Тобто розви­ток на цьому рівні, на відміну від дозрівання, окрім біологічної, має, по-перше, соціальну детермінацію і, по-друге, власну логіку.

Отже, дозрівання відбувається за рахунок різнорідних і багаторівне­вих фізіологічних систем. Одні з них формуються ще в зиготі, інші — у віці немовляти, а їх розгортання нерідко триває аж до старості. Проте гетерохронність дозрівання, вплив на нього негенетичних чинників не дають змоги створити його чіткої періодизації. Ще менше підстав для періодизації психофізіологічних систем, які хоча й ґрунтуються на дозрі­ванні, проте мають власні закономірності розвитку. Останні знайшли пояснення в культурно-історичній теорії психіки Л. С. Виготського. У цьому зв'язку висвітлені вище результати електроенцефалографічних досліджень процесу дозрівання не є випадковими: вони вказують на го­ловні моменти перебудови «натуральних» систем.

Відповідно до концепції, описані вище зміни, які характеризують психіч­ний розвиток на рівні організму, мають свій натуральний і культур­ний періоди. Перший ґрунтується на механізмах дозрівання (але до них не зводиться), а другий — на закономірностях розвитку, становлення якого проходить соціальну і власне психологічну стадії. Відтак, можна сказати, що культурні функції складаються у процесі соціалізації — освоєння дитиною суспільного досвіду, формування її стосунків зі світом. Дозрівання, таким чином, є передумовою психічного розвитку на рівні організму, або ж, точніше, підґрунтям натуральних функцій. Отже, до­зрівання і соціалізація є чинниками психічного розвитку, і кожен з'них визначає своєрідність його різних періодів.

Взаємовідношення дозрівання і соціалізації становить зміст пробле­ми біологічного і соціального у психічному розвитку (Брушлінський див.: |84]; Костюк [40]; Сергієнко [76]; Фельдштейн [86]). Однак незва­жаючи на те, як розв'язується ця проблема в різних теоріях психічного розвитку в онтогенезі, слід визнати, що вона стосується лише рівня організму.

Аналіз психічного розвитку на рівні організму свідчить, що під впли­вом діяльності дитини він дедалі більше опосередковується продуктами u взаємодії з довкіллям. У свою чергу, психіка дедалі більше опосередко­вує життя дитини. Ця фундаментальна закономірність психічного розвитку стає очевиднішою на вищих рівнях життя.

5.2. Психічний розвиток на рівні індивіда

Психічне на рівні індивіда є явищем, онтогенез якого зумовлений ос­воєнням дитиною культури (див. 3.2). Серед значної кількості теорій, що простежують цей процес, системно-діяльнісному підходу до аналізу психічного розвитку на цьому рівні відповідає схема періодизації пси­хічного розвитку в дитячому віці, запропонована Д. Б. Ельконіним [102; 103] (табл. 12).

Схему побудовано на виділенні двох систем стосунків, через які дити­на освоює культуру: «дитина — суспільний дорослий» і «дитина — суспіль­ний продукт»'. При цьому освоєння має вигляд сукупності діяльностей, одна з яких у певні проміжки життя стає провідною — реалізує характер­ний тип ставлення дитини до дорослих або до речей. У першому випадку провідними послідовно виступають: безпосередньо-емоційне спілкування, сюжетно-рольова гра, інтимно-особистісне спілкування, у другому — предметно-маніпуляційна діяльність, навчальна діяльність, навчально-професійна діяльність. Відповідно, психічний розвиток іде двома лінія­ми, що перехрещуються: лінією освоєння суспільних норм та лінією освоєння операцій з речами. Перша веде до формування сфери потреб га мотивів дитини (П—М), друга — її операційно-технічних можливос­тей (О—Т) — здібностей, інтелекту. У будь-якому разі те нове, що 'являється в онтогенезі, є психічним новоутворенням.

Поява і функціонування провідної діяльності є психологічним критерієм виокремлення фази психічного розвитку; поглиблення суперечностей

'За Д. В. Ельконіним, «до першої групи входять види діяльності, всередині яких відбу­вається інтенсивна орієнтація в головних смислах людської діяльності і освоєння завдань, мотивів і норм стосунків між людьми... Другу групу становлять діяльності, всередині яких відбувається засвоєння суспільне вироблених способів діяльності з предметами й ета­лонів, які виділяють в предметах ті чи інші їх сторони» [103, 74].