Тема 2. Психологія як система знань

81

методологічних принципів їх не можна вважати методами психологічно­го (у цьому разі неекспериментального) пізнання.

Неекспериментальними способами проникнення у психологію людини є також бесіда та анкетування (відфр. enquкte — розслідування). Бесіда, за умови її правильної побудови, дає змогу створити більш чи менш адек­ватний образ людини. Для цього дослідник має ввести бесіду у потрібне річище, спонукати співбесідника до відвертості, утримувати в пам'яті хід бесіди. Анкетування охоплює, як правило, певну групу людей і прово­диться за допомогою анкет — листів із запитаннями, спрямованими на досягнення мети дослідження. Складання анкет, як і ведення бесіди, — процес, що потребує професійної підготовки. Від того, як сформульовано запитання, наскільки при цьому враховано освітній, віковий, професій­ний склад опитуваних, залежать повнота і правдивість відповідей [45]. Отримані результати підлягають кількісному і якісному аналізу. Шля­хом анкетування за порівняно короткий час можна отримати значну за обсягом інформацію, проте вона має загальний характер і не відповідає завданням поглибленого дослідження.

Спостереження (самоспостереження), бесіда та анкетування самі по собі не є Неекспериментальними методами психології. Швидше, це способи здобування емпіричного матеріалу, до якого ці методи (у вигля-

якісного аналізу на ґрунті методологічних принципів) застосовуються. З цього погляду більше підстав називатися таким методом має вивчення продуктів діяльності, тим паче, що це відповідає системно-діяльнісно-му аналізу психіки. Під продуктом діяльності тут розуміється ідеальний або матеріальний предмет, в якому знайшов втілення психічний образ, що опосередковував діяльність, результатом якої він виступає. Вивчення продуктів діяльності можливе лише шляхом застосування методологіч­них принципів психології.

На відміну від неекспериментальних методів, які не є суворими і цілком залежать від професіоналізму психолога, експериментальні ме­тоди достатньо формалізовані і дають змогу отримати дані, що підлягають перевірці [2; 22; 24; 34; 40; 67; 75; 79].

Осердям таких методів є експеримент (лат. experimentum — проба, дослід) — стандартизований спосіб психологічного дослідження, для за­стосування якого потрібне створення спеціальних умов. Він характеризуєть­ся втручанням дослідника в явище, що вивчається; контролем за його перебігом; реєстрацією процесу та показників; можливістю відтворення і, отже, повторного отримання тих самих результатів. Щоправда, психічні явища настільки мінливі, що далеко не завжди вдруге вдається отримати те саме, що й першого разу. Експеримент проводиться з метою перевірки певної гіпотези і дає змогу отримати дані, недоступні спостереженню. Для цього, як правило, формують дві групи досліджуваних — експери­ментальну, на яку впливає якийсь чинник, і контрольну, де такий чин­ник відсутній. Зареєстровані в експерименті відмінності між групами пояснюються впливом чинника, дія якого вивчається. Результати експе-

рименту обробляються за допомогою методів кількісного аналізу [21; 23; 36; 69].

Розрізняють два види експерименту — природний і лабораторний. Перший проводять у звичній для досліджуваного обстановці, і він, як правило, не усвідомлює себе об'єктом дослідження. Наприклад, вивчають ефективність різних методик навчання. Це виключає вплив на результати намірів досліджуваного, його ставлення до експерименту, проте й не вра­ховує дії відволікаючих умов. Лабораторний експеримент дає можливість не лише створювати, а й контролювати чинники, що впливають. Він про­водиться із застосуванням технічних засобів, що дає змогу пред'являти інформацію, реєструвати й обробляти відповіді на неї.

До експериментальних методів належать також тести (від англ. test — перевірка) — стандартизовані способи вимірювання конкретного психічно­го явища. Вони набули широкого застосування у психологічній діагнос­тиці (від гр. \(П)ХЛ — душа і SiayvcщФTixoЗ — здатний розпізнавати) — теорії і практиці визначення рівня розвитку певних аспектів людської психіки [4; 12; 16; 26; 41; 49; 51; 58—60; 71]. Тестів надзвичайно багато, і вони класифікуються залежно від спрямованості. Так, є тести інте­лекту, тести загальних, творчих або професійних здібностей, тести особистості тощо. Створення тестів — трудомісткий і тривалий процес, що потребує неабияких зусиль, а використання їх передбачає наявність ґрунтовної професійної підготовки.

Тестові завдання подають у вигляді запитань, суджень, графічних зоб­ражень, малюнків, які мають спонукати експериментальну діяльність досліджуваних. Первинні результати (відповіді, час і помилки тощо) по­рівнюють з тестовими нормами (від лат. norma — взірець, правило) — кількісними показниками виконання певного тесту, що складаються з ура­хуванням статі та віку досліджуваних. Норми визначаються в процесі стандартизації (англ. standart — нормальний) — попереднього випро­бування тесту на великих групах людей. За допомогою вимірювальних шкал (від лат. scalae — драбина) — спеціальних числових систем — «сирі» оцінки переводяться в стандартні, що дає змогу зіставляти їх між собою. Застосування тесту — тестування — є досить точним засо­бом вимірювання індивідуальних відмінностей між людьми.

Практичне значення результатів тестування зумовлює суворість вимог до тесту. Насамперед, він повинен бути надійним і валідним. Надійнійсть тесту визначається постійністю оцінок, які отримує досліджуваний при повторному тестуванні тим самим тестом або його аналогічною (еквіва­лентною) формою. Надійний тест дає високий показник збігу оцінок, що Дає підставу розглядати його як перевірений інструмент психологічного виміру. Валідність (від англ, valid — відповідний) — ступінь відповід­ності тесту явищу, для вимірювання якого він призначений При цьому змістовна валідність свідчить про відповідність тестових завдань сут­ності досліджуваного явища, критеріальна (від гр. xp\)5Tnpiov — засіб судження) валідність означає, наскільки точно за результатами тесту