Тема 2. Психологія як система знань

, Історія психології свідчить про залежність розвитку цієї науки від 'інших наук, насамперед філософії й природознавства. Наприклад, приро­дознавці здавна прагнули розв'язати проблему виникнення відчуттів, а філософи — проблему свідомості. Проте спроби зрозуміти відчуття лише як природне, а свідомість — лише як соціальне явища виявилися невдали­ми. З'ясувалося, Ідо ці науки зіткнулись зі своєрідною — психічною реаль-Іністю, дослідження якої потребує особливих засобів. Це, зрештою, й •виділило психологію в самостійну галузь систематизованих знань з влас­ною методологією та методами дослідження. Однак вона не втратила зв'язків з іншими науками і має можливість посісти серед них належне місце.

2.1. Психологія серед інших наук

Залежність психології від природознавства та філософії пов'язана з природою людської психіки. Вже побіжний погляд свідчить про її зумов­леність як біологічними, так і соціальними процесами. Ця обставина істотно ускладнює питання про місце психології серед інших наук. Адже якщо уважати психіку біологічним явищем, то психологію слід віднести до при­родничих наук, коли ж стверджувати її соціальність, — то до суспільних. 1 справді, історія психології знає чимало спроб редукціонізму, серед форм якого найпоширенішими є фізіологічний і соціологічний [79]. Про­те наслідком редукціонізму завжди були спрощене розуміння психіки і втрата психологією своєрідності свого предмета. Іншим прикладом редук­ціонізму може бути теорія двох чинників — обґрунтування одночасної залежності психіки і від природних, і від соціальних явищ. Зрозуміло, що психологія у такому разі має бути біосоціальною наукою. Проте поєднати у межах однієї дисципліни принципи таких різних наук так і не вдалось.

Принципово іншою спробою розв'язати питання про місце психології серед інших наук є віднесення її до центру міждисциплінарних зв'язків філософії, суспільствознавства, природознавства, педагогіки, медицини, техніки [2; 25; 28; 37; 56; 57]. При цьому виходять з того, що всі ці науки тією чи іншою мірою вивчають людину, і лише перед психологією вона постає у всій повноті її виявів. Це ставить її в особливі стосунки з інши­ми науками: вони змушені звертатись до психології у пошуках необхідних

З 5-249

66 Розділі. Психологія як наука

Т е м а 2. Психологія як система знань 67

їм даних. Отже, психологія мусить не стільки користуватися здобутками суміжних дисциплін, скільки збагачувати їх своїми досягненнями.

Місце психології серед інших наук ілюструє мал. 1. З суспільними науками (історією, економікою, соціологією, лінгвістикою та ін. ) психоло­гію поєднує те, що вони потребують даних про природу соціально-психоло­гічних явищ, особливості індивідуальної і групової поведінки людей, зако­номірності формування навичок, ціннісних орієнтацій, міжособистісних стосунків тощо. В свою чергу, психологія досліджує функції, які виконує психіка у суспільних стосунках людини. Без філософії психологія не мог­ла б опрацьовувати власну методологію, робити необхідні теоретичні узагальнення. У той самий час філософія використовує результати пси­хологічних досліджень при побудові наукової картини світу. І логіка, як і психологія, вивчає людське мислення, тільки перша — його процесуаль­ний, а друга — результативний аспекти.

Природознавство (біологія, фізіологія, фізика, хімія та ін. ) поглиблює уявлення про психіку як результат і чинник еволюції, доводить вивчення її механізмів до фізіологічного, нейрофізіологічного, біохімічного рівнів. Проте ці механізми не можуть вивчатися без аналізу їх власне психологіч­ного змісту.

Не менш виразний зв'язок психології з педагогічними, медичними, техніч­ними науками, математикою. Досліджуючи процеси засвоєння суспільно-історичного досвіду, педагогіка не може ігнорувати закономірності сприй-

мання, пам'яті, мислення, уяви, уваги, динаміку засвоєння знань, фор­мування вмінь, навичок, природу інтересів і здібностей, розвиток осо­бистості школяра. Медичним наукам, зокрема психіатрії, психологія може .допомогти в діагностиці захворювань, розумінні «внутрішньої картини» хвороби, визначенні оптимальної терапевтичної тактики, застосуванні методів психологічного впливу на хворого. Розвиток технічних наук має враховувати параметри реакцій людини на зовнішні подразники, характе­ристики сприймання, збереження і переробки нею різних форм інфор­мації. Математика має справу з просторовими формами й кількісними відношеннями і безпосередньо не звертається до психології. Однак психоло­гію цікавить, наприклад, як у дитини виникає поняття числа, за допомогою ;щої системи координат людина орієнтується у просторі, як співвідносяться ,$НЖ собою кількісні і якісні способи побудови психічного образу. Відповіді ца ці питання стосуються й математики. Адже ця наука, незважаючи на (безмежність її абстракцій, має вихідні положення (те саме поняття чис-аЯа), зміст яких пов'язаний із закономірностями функціонування людської психіки.

л. Запропонований підхід до визначення місця психології в системі наук ;дає змогу зрозуміти логіку будови психології, яку складають її галузі. Кожну з них можна розглядати як таку, що виникла на «стиках» міждис-ЩІплінарних зв'язків психології. Тоді на межі з суспільними науками зна­ходить своє місце соціальна психологія (див.: Андреева [5]; Казміренко, •|27]; Корнєв, Коваленко |32]); історична психологія (Коул [33]; Роме-,нець [64]), юридична психологія (див.: Васильєв [14]; Коновалова [ЗІ]), психологія мистецтва (див.: Виготський [18]; Семенов [68]), психоло­гія управління (див.: Коломінський [ЗО]; Шепель [82]); на межі з приро-,-дознавством — зоопсихологія (Фабрі [78]); психофізіологія [25]; нейро-шсихологія (Лурія [39]); психофізика (Фресс, Піаже [79]); з технічними «ауками — психологія праці (Климов [29]; Лукашевич та ін. [38]); інже-ферна психологія [50]; з гуманітарними — гуманістична психологія 4Роменець, див.: |52]; Слободчиков, Ісаєв [70]; Старовойтенко [72]); .педагогічна психологія [53]; психологія розвитку ([17]; Ельконін [83]); 'психологія творчості (Роменець [65]); психологія спорту (Маріщук тлін. [41]).

• Кожна галузь має свою сферу дослідження, свої завдання та специфічні Методи. Особливе місце серед них посідає загальна психологія, яка вивчає Ґрунтовні психологічні закономірності, формулює теоретичні засади та »Принципи психологічної науки, її понятійний і категоріальний апарат, систе­матизує і узагальнює емпіричний матеріал психологічних досліджень [67], Широкі міждисциплінарні зв'язки психології є свідченням не лише теоретичного, а й практичного її значення. Разом з іншими науками вона Покликана брати участь у розв'язанні завдань, які постають у ході розвитку суспільства. Такими, зокрема, є: виявлення чинників зростання продуктив­ності праці; наукове обґрунтування проектування, розробки і експлуа­тації техніки; вдосконалення форм обслуговування населення; психологічне

68

Розділ І. Психологія як наука