418 Розділ VI. Інструментальна функція психіки

Таким чином, історіогенез здібностей відбувається у напрямку їх спе­ціалізації і перебуває під впливом соціального. Тому їх онтогенез можна уявити як освоєння дитиною суспільно-історичного досвіду, втіленого в предметах людської діяльності [44; див.: 66]. Вступаючи в життя, дитина здійснює діяльність, подібну до тієї, шляхом якої їх було виготовлено. При цьому разом зі способами їх використання вона немовбито привлас­нює здібності тих людей, які ці предмети створили.

Це гіпотеза про прижиттєве формування здібностей, і для неї со­ціальне є певним способом організації діяльності. Вона перевірялася під час експериментального навчання тонально глухих — людей, нездатних розрізняти звуки за висотою (частотою). Відсутність такої здібності є перешкодою для повноцінного сприймання музики, проте не заважає сприймати мовлення^[. Методика навчання полягала в голосному проспіву­ванні заданих звуків певної висоти, а потім — в їх інтонуванні «про себе». Причому спочатку проспівування йшло паралельно звуку-еталону, а потім — після його припинення, тобто у першому випадку діяльність досліджуваних мала виконавчий характер, а в другому — активно-пошуко­вий, орієнтувальний. Унаслідок експерименту досліджувані позбавилися тональної глухоти і виявили здібності до звуковисотного розрізнення.

Отже, вступаючи в активні стосунки з предметним світом, індивід нібито уподібнює його властивостям своєї індивідуальності. Цей процес ґрун­тується на певних фізіологічних механізмах (того самого артикуляційного апарату), які, судячи з отриманих даних, формуються під час діяльності.

За іншою гіпотезою, онтогенез здібностей базується на власне психоло­гічних закономірностях, але значною мірою залежить від біологічного: «Людина не може відриватися від природи і цілковито протиставляти себе їй» [71, 304]. Як природна істота вона має свій генотип — сукуп­ність успадкованих структур організму. Разом з попередніми досягнен­нями людини (знаннями, вміннями, навичками) він утворює внутрішні умови діяльності, крізь які переломлюються будь-які зовнішні впливи. Розвиток здібностей у цьому зв'язку відбувається буцімто за спіраллю: наявний рівень створює передумови для переходу на більш високий і т. д. Власне психологічним механізмом розвитку здібностей є процеси уза­гальнення, які беруть участь у діяльності (і також мають біологічні переду­мови). Якість узагальнення істотно впливає на відмінності в здібностях. Наприклад, якщо узагальнення кількісних і порядкових явищ даються дитині легше, ніж узагальнення фонетичних і граматичних структур, то слід очікувати, що математичні здібності розвиватимуться у неї інтен­сивніше, ніж лінгвістичні.

Обидві гіпотези об'єднує розуміння єдності здібностей і діяльності, за яким розвиток здібностей відбувається у зв'язку із розширенням кола діяльностей індивіда, вдосконаленням їх операційного складу. Проте вони

'Вона не потребує аналізу звуковисотних відношень; винятком € в'єтнамська мова, носії якої мають звуковисотний слух.