Тема 18. Темперамент 411

лабільність: лабільні особи навчаються жонглювати удвічі-втричі швид­ше за рухливих. Наприкінці першого курсу «інертні» учні циркового учи­лища жонглювали лише трьома-чотирма предметами, тоді як «лабільні» — п'ятьма-сімома. В іншому експерименті «лабільні» й «рухливі» мали реа­гувати на сигнали, що надходили з інтервалом в 600 мс. Протягом 2,5 хв відмінність між ними була відносно невелика, але далі картина помітно змінювалася: перші робили вдвічі менше помилок, ніж другі |ІО]'.

Отже, є коло професій, якими неможливо успішно оволодіти лише за рахунок індивідуального стилю діяльності. Очевидно, що такі властивос­ті темпераменту, як висока тривожність, ригідність, емоційність, низький темп реакцій, не сприятимуть успішності екстремальної (лат. extremum — крайній) діяльності, якою є праця диспетчера аеропорту, залізниці чи великих енергосистем, льотчика-випробувача, космонавта, гірничого рятівника тощо. Це стосується також спортсменів міжнародного класу, які під час змагань зазнають надзвичайного напруження фізичних і психічних сил [13]. Тут потрібна професійна придатність — сукупність певних властивостей темпераменту індивіда, які зумовлюють успішність складної професійної діяльності [9; 21]. Тут доцільно застосовувати профе­сійний відбір — спеціальну процедуру визначення професійної придат­ності, яка здійснюється на підставі психологічної діагностики властивос­тей темпераменту.

Таким чином, ідеться не про абсолютну, а про відносну рівноцінність властивостей темпераменту стосовно відповідних для цього умов діяль­ності. Невідповідними тут будуть високі вимоги до них, що їх висувають екстремальні діяльності та певні життєві ситуації.

Щодо навчальної діяльності, то вона не належить до числа екстре­мальних, а тому несе на собі опосередкований вплив властивостей нерво­вої системи і темпераменту [23; 26; 27; ЗО; 31; 55].

Учні з рухливою нервовою системою характеризуються швидким зас­воєнням навчального матеріалу, високою швидкістю запам'ятовування, розуміння і розв'язування задач, проте вони часто припускаються помилок, до того ж недбало виконують навчальні завдання. Навпаки, учні з інерт­ною нервовою системою повільніше засвоюють матеріал, їм потрібно більше часу для його відтворення, проте в процесі розв'язування задач, до яких заздалегідь готуються, вони припускаються менше помилок. Відповідно роз­різняється індивідуальний стиль їхньої навчальної діяльності: в «рухли­вих» більш розвинена виконавча частина, а в «інертних» — орієнтувальна. Серед властивостей темпераменту, що істотно позначаються на ус­пішності навчальної діяльності, особливу роль відіграє реактивність [55], але вона також супроводжується своєрідним індивідуальним стилем діяль-

'На думку M K Акимової. «довільна регуляція, яка впродовж короткого часу згладжує несприятливий вплив інертності, в подальшому відходить на другий план, осюльки не в силах протягом тривалого часу протистояти спільному впливові характеристик ситуацп ! досліджуваного» (цит за: [10, 32])

412 Розділ VI. Інструментальна функція психіки

ності. Високореактивні школярі більше уваги приділяють допоміжним нав­чальним діям (підготовці до виконання завдань, виготовленню чорнового варіанта, його перевірці тощо), ніж головним. Це пояснюється тим, що додаткові дії, забезпечуючи успішність виконання головних, дають змогу високореактивному школяреві запобігти можливим труднощам, які успіш­ніше долають його низькореактивні товариші. Хоча через низьку витри­валість високореактивні більше стомлюються в ситуаціях, що потребують неабияких зусиль, вони так організовують орієнтувальні дії, щоб раціо­нально використати свої можливості. Низькореактивні такої тенденції не виявляють, а тому й за звичних умов не мають помітних переваг у нав чальній діяльності. В екстремальних умовах (ліміт часу чи висока відпові­дальність за можливі помилки) низькореактивні учні зазвичай випере­джають високореактивних.

Вивчення добре встигаючих учнів також показало, що ними можуть бути особи з різним поєднанням властивостей темпераменту [27]. Ось опис двох десятикласників — Павла й Арсенія: «Кожна перешкода на тривалий час привертає увагу Павла: він може багаторазово переписува­ти роботу, прагнучи, щоб у ній не було похибок. Шкільний день втомлює хлопця, домашні завдання він виконує довго, йому постійно бракує часу. Він старанно планує свою роботу: перераховує, що потрібно зробити нас­тупного дня й надалі. Зовсім інший його однокласник Арсеній. Домашні завдання для нього — не головне заняття після школи. Він багато читає, стежить за книжковими новинками. Легко, не складаючи жодних графіків, займається кількома справами. У нього завжди багато ідей, проте далеко не кожну він втілює в життя: або забуває про раніше прийняте рішення, або захоплюється чимось новим».

Незважаючи на виразні відмінності темпераменту (перший реактивний, сенситивний, ригідний, з невисоким темпом реакцій; другий активний, емоційно стійкий, з високим темпом реакцій), обидва хлопці закінчили школу з золотою медаллю. Очевидно, що високих результатів у навчанні вони досягли за рахунок індивідуального стилю навчальної діяльності, який підсилює одні й послаблює інші властивості темпераменту.

* * *

Темперамент — динамічний аспект психіки, і він мало підвладний людині. Швидше мимовільно, ніж довільно, вона виробляє індивідуальний стиль діяльності і цим здійснює внесок у формування свого способу життя. Психіка виконує тут свою інструментальну функцію.

Не менш очевидну інструментальну функцію виконують також здібності (тема 19).

T Питання для самостійної роботи

1. Історія проблеми темпераменту.

(ЗО, 39. 78-82; 36, 180-183, 236-238, 47, 21-23, 219-261; 51, 26-43; 52; 55, 19-24, 49-66, 84-85; 60, 269—280}