Тема 18. Темперамент 409

стійкість може бути врівноважена високою сенситивністю або підвище­ною тривожністю, що відповідним чином проявляється в житті індивіда.

Ці ж дослідження довели, що в підлітковому віці під впливом інтен­сивного дозрівання нервової системи і змін у роботі ендокринних залоз темперамент зазнає певних змін. Проте це стосується не стільки темпе­раменту в цілому, скільки його окремих складників. Тому, хоча зміна однієї властивості й призводить до відповідних змін пов'язаної з нею іншої властивості, їх співвідношення залишається практично незмінним. Особли­во стійкою є така властивість темпераменту, як емоційність: в одних учнів та студентів завжди домінує емоція радості, в інших — страху, в третіх - смутку.

Шляхом аналізу зв'язків між властивостями темпераменту великої кількості людей неодноразово робилися спроби все ж розв'язати проблему типу темпераменту. Одна з таких спроб бере за основу дві пари проти­лежних властивостей: емоційну стабільність — емоційну нестабільність і інтроверсію - екстраверсію та зіставляє їх з «класичною» типологією (Айзенк, цит. за: [33], мал. 42).

Інша спроба ґрунтується на даних, за якими відношення між певними властивостями темпераменту характеризуються інваріантною (invarians — незмінний) величиною [5; 7]. Це дало підставу виділити дві взаємопов'язані групи властивостей і, відповідно, два типи темпераменту.

Представники першого типу характеризуються відсутністю тривож­ності в ситуації очікуваної загрози; низькою сенситивністю, що вияв­ляється в недооцінюванні часу виконання заданої дії; екстраверсією, що супроводжується заглибленістю в теперішнє; емоційною стійкістю при

роботі як монотонного, так і різноманітного змісту; високим темпом реак­цій навіть на подразники високого ступеня складності. Носіям темпера­менту другого типу притаманні висока сенситивність, що зумовлює переоцінювання часу виконання заданої дії; тривожність у ситуації очіку­ваної загрози; інтроверсія, яка свідчить про більшу залежність діяльності від думок про минуле і майбутнє; ригідність, що виявляється у труднощах при переході від одних способів виконання дій до інших; емоційна стійкість.

Набула поширення також типологія, створена в результаті зіставлення типів акцентуації [28; 29]. За К. Леонгардом, наприклад, є чотири головні типи темпераменту: гіпертимний, дистимний, афективно-лабільний і афек­тивно-екзальтований. Людям з гіпертимним темпераментом притаманні оптимізм, ініціативність, висока мовна активність, жвавість і веселість Дистимний темперамент характеризує індивіда як пасивного суб'єкта зі зниженою мовною активністю і вповільненістю дій. Афективно-лабіль­ний темперамент мають люди з різкими перепадами настрою. Нарешті, афективно-екзальтований темперамент відрізняє людей, які легко при­ходять у захоплення від радісних подій і впадають у відчай від сумних.

Отже, темперамент — це сукупність певних властивостей, які досить стійко характеризують динамічні особливості психіки індивіда. У кожному випадку це зафіксована у вигляді психологічного поняття форма прояву притаманного конкретному індивіду способу життя*. Активність, реак­тивність, сенситивність, пластичність, екстраверсія, темп реакцій, емоційність, тривожність значною мірою визначають, як людина живе, в який спосіб вона встановлює і реалізує свої стосунки зі світом.

Можливо, що подальші дослідження цих властивостей відкриють шлях до створення більш досконалої типології темпераменту.