406 P о з д і л VI. Інструментальна функція психіки

Темп (лат. tempus — час) реакцій виявляється насамперед у швид­кості перебігу різних психічних явищ і виразно характеризує динамічний бік життя людини. Його показниками є швидкість переробки інформації, що впливає на органи чуттів, час розв'язування задачі, динаміка запам'я­товування, забування, відтворення, швидкість прийняття рішення. Особи з високим темпом реакції швидше розв'язують проблеми, що по­стають перед ними, хоча нерідко це позначається на якості отримуваного результату. Особи з низьким темпом витрачають більше часу та ті чи інші дії, але припускаються при цьому менше помилок. Встановлено, що темп реакцій стійко пов'язаний з характеристиками біоелектричної активності мозку, зокрема з рівнем просторово-часової синхронізації електроенцефалограми [51].

Пластичність (від гр. тЛоссгахо'с — ліпний, скульптурний) — показ­ник ступеня пристосування людей до змін умов життя. За необхідності пластичні особи швидко змінюють спосіб життя, переходять від однієї діяльності до іншої. Завдяки цьому вони легко пристосовуються, рідше конфліктують з довколишніми. Водночас ригідні (від лат. rigidus — твердий, заціпенілий) — непластичні особи, що тяжіють до усталених способів діяльності, хоча це й не сприяє її ефективності в нових умовах.

Про ступінь ригідності можна судити за труднощами, що з ними сти­кається людина в змінених умовах свого життя. З віком виявляється тенденція до зміни співвідношення пластичності і ригідності у бік останньої Пластичність пов'язана з характеристиками активності мозкових струк­тур, що вказує на генетичний контроль за цією властивістю [511.

Екстраверсія (від лат. extra — зовні, versio — повертати) свідчить про переважну орієнтацію індивіда на довколишні об'єкти. Протилежною властивістю є інтроверсія (intro — всередину) — зосередження індивіда на власному внутрішньому світі. Екстравертам притаманні імпульсивність, ініціативність, гнучкість поведінки, комунікативність. Інтроверт зосереджу­ється на своїх переживаннях і тому його менш цікавить те, що відбува­ється навколо. Якщо екстраверсія ґрунтується на сильній нервовій сис­темі, то інтроверсія — на слабкій [19]. Екстраверти пластичніші, інтро­верти — ригідніші (Юнг, див.: [47]). Аналіз трьох поколінь із 98 родин показав, що ця властивість чітко залежить від генотипу, причому його вплив виразніший за материнською лінією [11].

емоційність — властивість темпераменту, яка вказує на швидкість виникнення і перебігу емоцій. При цьому емоційна нестійкість (не­стабільність) є свідченням високої швидкості, а емоційна стійкість (стабільність) — низької. Емоційно нестійкі, збудливі люди відгукують­ся навіть на слабкі впливи, що стосуються їхніх потреб, тоді як емоційно стійкі — лише на сильні. Загалом емоційність є індивідуально специфіч­ною і індивідуально сталою характеристикою, що виявляється як в емоціо-генних, так і у відносно нейтральних ситуаціях [10; 38].

Вона полягає в домінуванні однієї з провідних емоцій: радості, гніву чи страху. Серед різних груп досліджуваних осіб з виразним домінуванням

Тема 18. Темперамент 40^7

однієї з таких емоцій буває від ЗО до 40%. Великою мірою це залежить від збудливості структур лімбічного мозку і лобової кори [34; 36]. На рівень емоційності впливають також чинники гормональної та тілесної

сфери індивіда [53].

Тривожність — це очікування людиною несприятливого розвитку подій, до яких вона причетна. Як правило, високотривожні люди емоційно нестійкі. Вони невпевнені в собі, глибоко переживають наявні й можливі труд­нощі, перебільшуючи при цьому їх роль і загрозливе значення. Високий рівень тривожності може свідчити про несприятливі умови психічного розвитку, наявність травмуючих психіку чинників. Низькотривожні люди більш упевнені в своїх силах, а тому з меншими зусиллями долають труд­нощі, що трапляються на їхньому шляху, емоційно стійкі в ситуаціях, які зачіпають їхні потреби. Проте вони менш пластичні й більш реактивні. Більшість властивостей темпераменту підлягають очевидному гене­тичному контролю (Басе, Пломін, цит. за: [49]). Так, порівняння за рівнем емоційності, активності, екстраверсії і реактивності 81 пари моно-зиготних і 57 пар дизиготних близнюків (хлопчиків та дівчаток віком від 1 до 9 років) засвідчило досить високий ступінь подібності перших (коефі­цієнти кореляції 0,68—0,84) і низький других (0,0—0,18). Причому це більше стосувалося реактивності й було чіткіше виявлено у хлопчиків¹. Властивості темпераменту вимірюють за допомогою тестів [5; 14; ЗО; 31; 38; 45; 55], які дають змогу не лише діагностувати певну властивість, а й, застосовуючи методи математичної статистики, схарактеризувати зв'язки між ними. В такий спосіб було встановлено, що властивості тем­пераменту пов'язані між собою відношеннями синергії, взаємної компен­сації, антагонізму, взаємного зрівноваження.

Синергійні (гр. cruvepYo'з — діючий разом) відношення полягають у взаємному підсиленні властивостей, що позначається на динаміці психічних явищ. Так, реактивність і емоційна збудливість, об'єднуючись, сприяють швидшому переключенню уваги індивіда. Взаємна компенсація виявля­ється в посиленні якихось властивостей за рахунок послаблення інших. Наприклад, ригідність і низька реактивність нерідко мають своїм наслід­ком високу тривожність. Відношення антагонізму (від гр. вvcaycщvi-оцхх — суперечка, боротьба) складаються між протилежними властивостя­ми, якими, наприклад, є екстраверсія і інтроверсія, емоційна збудли­вість і емоційна стійкість тощо. Взаємне зрівноваження досягається взаємодією властивостей темпераменту, внаслідок якої емоційна не-

'Спостереження за монозиготними і дизиготними близнюками, які через обставини жили окремо, також показали, що подібність емоційності перших, незважаючи на різні умови життя, була досить високою. Виявилася близькою також емоційність 100 пар моно-зиготних і дизиготних близнюків навіть через 25 років після першого обстеження (ван Браскен, цит. за [49]) Але загалом у процесі дослідження близнюків — підлітків та дорослих — отримано суперечливі результати. Це стало підставою для припущення, що з віком генетичний вплив на властивості темпераменту все ж таки зменшується (Єгорова, Семенов, див. (49))

408

Розділ VI. Інструментальна функція психіки