Тема 17. Воля 389

діяльності, почався рух свідомості в новому напрямку, колишня вольова дія отримала негативний особистісний смисл. Минуле заперечується, а це є ознакою пошуку шляхів майбутнього.

Якщо на рівні мотивів вольову дію характеризує боротьба мотивів, то на рівні цілей — процес прийняття рішення — вибір певної мети і способів її досягнення. Причому вольової дії стосується лише рішення виконати дію, необхідність якої усвідомлюється. Цей процес ґрунтується на пізнавальних процесах, насамперед мисленні, проте важливу роль тут відіграють емоційні явища, зокрема емоції успіху-неуспіху. Наприклад, якщо в результаті передбачення майбутньої дії виникають позитивні емоції, що за силою переважають емоційне зафарбування попередніх дій, вони сприятимуть подоланню розбалансування діяльності на користь нової мети [11].

Мабуть тому діям, які випливають з нової мети, людина схильна при­писувати позитивні наслідки, а спрямованим на досягнення попередньої — негативні [21]. До того ж нерідко вона переоцінює події, ймовірність яких мала, і недооцінює високоймовірні. Проте головним чинником, що визна­чає вибір того чи того рішення, є рівень домагань [54]. Принаймні людина з високим рівнем домагань надає перевагу рішенням, що обіцяють їй осо­бистий успіх. При цьому рівень домагань залежить від результатів рішень, прийнятих раніше. Так, успіх, досягнутий у минулому, значно підвищує рівень домагань під час прийняття наступних рішень.

Прийняття рішення в умовах групового обговорення характеризується зсувом у бік вибору ризикованих дій, тоді як індивідуальне рішення зале­жить від наслідку боротьби протилежних тенденцій — сподівання на успіх і страху перед невдачею. Людина, в якої переважає прагнення досягти успіху, уникає ситуацій, що їх результат залежить від випадкових обставин. Якщо ж таку ситуацію обійти неможливо, вона обирає варіан­ти, не пов'язані з ризиком. І навпаки: людина, яка боїться невдачі, надає перевагу ризикованим діям.

Однак є також люди, що виявляють «безкорисливий ризик», — надси-туативну активність [35]. Приймаючи рішення, вони схильні вибирати Цілі, які містяться за межами даної ситуації. Це може набувати вигляду вчинку і сприяти пошукові принципово нових шляхів подолання наявних перешкод.

На виконавчому рівні вольова дія виявляється у формі вольового зу­силля — особливого стану, в якому відображено подолання розбалансо-ваності діяльності, тобто до усвідомлення необхідності виконання дії та пошуку засобів підсилення спонуки долучається також проблема її забезпе­чення. Це операційна складова вольової регуляції (її механізмом є наста­новлення), що перебуває під впливом мотиваційної сфери індивіда і сиг­налізує про ступінь складності вольової дії.

Вольове зусилля виявляється у напруженні м'язів, яке може й не усві­домлюватись [19]. Експерименти за допомогою ергографа (приладу для графічної реєстрації роботи м'язів пальця, що підіймає вантаж) засвідчи-

390 Розділ V. Регулятивна функція психіки

Тема 17. Воля 391

Мал. 39. Криві вольового зусилля дітей (С), підлітків (В), дорослих (А) (за В. К. Калічим)

ли залежність вольового зусилля від віку (Калін, див.: [18], див. також мал. 39).

Як бачимо, на малюнку криві во­льового зусилля у дітей (С) і дорос­лих (А) плавні, але в дорослих крива проходить вище, тобто їхні вольові зусилля зменшуються повільніше. У підлітків (В) така крива ступінчаста, а це вказує на епізодичні спроби підлітків компенсувати м'язеву втому вольовими зусиллями. Отже, якщо діти не здатні тривалий час підтри­мувати вольове зусилля, а підлітки мобілізовують його лише на певних етапах дії, то дорослі вже довільно розподіляють його в часі.

При цьому механізм керування вольовим зусиллям прихований все ж у мотивації. Докладаючи вольових зусиль, індивід начебто шукає якусь ідеальну ситуацію, яка б допомогла утримувати їх. Якщо така ситуація задається іззовні, ефективність діяльності зростає. Це показав експери­мент, у першій серії якого підлітки, підіймаючи й опускаючи вантаж, мали одночасно писцем ергографа обводити хвилясту лінію на паперовій стрічці, що рухалась. У другій серії вони виконували ту саму роботу, але вже обводили лінію, поділену на рівні пронумеровані відрізки. В третій серії ця лінія мала вигляд шосейної дороги з перехрестями і мостами. Якщо результати першої серії взяти за 100%, то в другій вони становили 150, а у третій — 200%. Дорослим такі «опори» допомагають вже значно менше. Очевидно, вони здатні створювати внутрішні засоби, що сприяють подоланню перешкоди в процесі вольової регуляції.

Отже, боротьба мотивів, прийняття рішення, вольове зусилля — різно-рівневий процес вольової дії, що вказує на наявність у ній мотиваційного, цільового та операційного компонентів. Функція цієї дії полягає в подоланні розбалансування діяльності, яке охоплює всі її рівні. При цьому індивід забезпечує додаткову спонуку до дії шляхом створення її особистісного смислу. В результаті характер діяльності радикально змінюється. Тепер її мотиви утворюють ієрархічно організовану структуру, в якій провідне місце належить мотиву, що надає смисл цілі, висунутій з альтернативних цілей у процесі прийняття рішення. Це дає змогу подолати розбалансування діяль­ності, в тому числі на операційному рівні. Формування і здійснення тепер вже нових операцій супроводжується переживанням вольового зусилля.

На вищих етапах свого розвитку вольова регуляція набуває вигляду самоконтролю — здатності індивіда впливати не лише на формування мотивації вольової дії, а й на її виконання. Дослідження самоконтролю свідчать на користь розуміння вольової регуляції як процесу подолання розбалансування діяльності і показують, що самоконтроль розпочинаєть­ся із встановлення ступеня розбалансування різних ланок діяльності: тієї, що контролюється, і тієї, що слугує еталоном для виконання (ЗО]. Доведе­но також, що самоконтроль залежить від мотивації, яка його «запускає», характеру еталону, умов діяльності та властивостей її суб'єкта. Наприклад, особам з вираженою тривожністю самоконтроль необхідний, щоб впора­тись із сумнівами щодо сприятливого наслідку прийнятого рішення. Са­моконтроль можна тренувати, що свідчить про існування резервів підви­щення ефективності довільної та вольової регуляції діяльності.

Процес вольової регуляції супроводжується вольовими станами індивіда (мобілізаційною готовністю, рішучістю, енергійністю, переживанням вольо­вого зусилля тощо) [46; 47]. У них відображається як готовність індивіда здійснити дію, так і усвідомлення самого процесу здійснення. Ці стани підлягають самоконтролю, за допомогою якого індивід у певний момент мобілізує вольові дії та підсилює рівень їх усвідомлення.

Результатом закріплення способів виконання як вольових, так і довільних дій є вольові властивості характеру. Вони характеризують своєрідність вольової сфери окремого індивіда і свідчать про рівень її розвитку. До таких властивостей належать відповідальність, цілеспрямованість, вит­римка, принциповість, ініціативність, організованість, наполегливість тощо. Вони формуються в процесі онтогенезу в зв'язку з загальною логі­кою психічного розвитку |41]. Неабияку роль у їх формуванні відіграє позитивний або ж негативний досвід досягнення мети в умовах долання

[ перешкод.

Відтак, вольові властивості — це закріплені вміння індивіда долати перешкоди в процесі досягнення поставленої мети. Вони великою мірою пов'язані з його спрямованістю. Наприклад, ініціативність, рішучість, наполегливість будуть позитивними властивостями людини, яка живе заради інших, і негативними, якщо вони притаманні егоцентричній осо­бистості.

Вольові властивості пов'язані з вольовими діями не лише за походжен­ням, а й функціонально. Про це свідчить можливість співвіднесення тієї І чи тієї властивості з рівнем вольової регуляції діяльності. Так, цілеспрямо­ваність (уміння висувати особисто значущі цілі й досягати їх), принципо­вість (уміння дотримуватися прийнятого рішення), ініціативність (уміння висувати нові цілі й самостійно здійснювати необхідні дії) найчастіше виявляються під час постановки мети, яка виходить за межі актуальних потреб, тобто їх витоки приховані в процесі прийняття рішення — цільовому компонентові вольової регуляції.

Організованість (уміння планувати свої дії і керуватися виробленим планом), наполегливість (уміння протягом тривалого часу систематично