15.3. Властивості уваги

Увагу відрізняє коло властивостей, що мають індивідуальний характер: певний рівень концентрації, стійкості, переключення, обсягу, розподілу.

Концентрація— ступінь зосередженості індивіда на певному об'єкті. Як і інші, ця властивість уваги характеризує зв'язок індивіда з певним об'рктпм і водночас засвідчує ступінь його інтенсивності. Як правило, індивід зосереджується на якомусь одному об'єкті, його увага нши погли­нається ним тим більше, чим більше значення він для нього має. Щоб

352 Розділ V. Регулятивна функція психіки

Тема 11. Увага 353

утримати цей об'єкт у полі своєї уваги, індивід іноді докладає вольових зусиль. Проте така концентрація може мати й післядовільний характер. Архімед (287—212 pp. до н. е.), нібито, загинув тому, що, захопившися побудовою на піску геометричних фігур, не почув, як до міста, а потім і до його двору ввірвалися вороги. Однак концентрація уваги має природні обмеження, і вони залежать віл. властивостей нервової системи індивіда. Принаймні, носій сильної нервової системи здатний до більш тривалої концентрації уваги, ніж носій слабкої.

За теорією настановлення, процес концентрації уваги є актом об'єк­тивації— виділення об'єкта в умовах, що порушують дію настановлення, яке регулює перебіг попередньої діяльності [33, див.: І39]. Проте предме­том концентрації уваги є також те, що лежить у царині актуального — цільового настановлення. Це підтвердив експеримент, під час якого на кожне вухо досліджуваного передавали два різні повідомлення [23, див.: 39]. З'ясувалося, що коли їх орієнтували на певне повідомлення, вони досить легко виконували завдання, проте нічого не могли сказати про зміст інформації, яку подавали на інше вухо (виняток становило лише їхнє власне ім'я).

Напевно, у першому випадку йдеться про операційне настановлення. Перешкода справді порушує його дію і сприяє концентрації уваги на но­вому об'єкті. Однак у разі цільового настановлення, як це довів експери­мент, має місце зосередження індивіда на предметі його мети. Настанов­лення є тут прямим механізмом функціонування уваги. Отже, ці дані свідчать на користь розуміння настановлення як багаторівневого явища [3]. Увагу ж вони характеризують як процес, що виявляє себе залежно від будови діяльності.

Стійкість — властивість, яка визначається часом, упродовж якого об'єкт є предметом діяльності — і внутрішньої, і зовнішньої. Загалом стійкість уваги залежить від ступеня складності об'єкта, змісту відповід­них йому дій, їх смислу для індивіда, а також властивостей його нерво­вої системи. Чим складніша задача і чим більше зусиль докладатиме індивід, розв'язуючи її, тим більшою буде стійкість його уваги. Чим більше його захоплює процес розв'язування, тим тривалішим й інтенсивнішим буде його зосередження. За певних умов навіть у дітей 10—11 років увага може бути стійкою протягом 40 хв [18].

Стійкість уваги також тим вища, чим рухливіший образ об'єкта діяльнос­ті (Рубинштейн, див.: [39]). Тому важливою передумовою цієї властивос­ті є здатність індивіда відкривати в об'єкті нові зв'язки і відношення. Там, де сприймання чи мислення постійно збагачують зміст образу, увага є тривалим процесом. З іншого боку, одноманітність об'єкта згубно впли­ває на рівень її стійкості.

Для вимірювання стійкості уваги використовують таблицю, в якій хао­тично чергуються літери абетки. Показником стійкості уваги будр кількість правильно накреслених досліджуваним заданих літер за одиницю часу. За допомогою цієї методики можна визначити не лише ступінь вираже-

лості цієї властивості, а й її нерівномірний характер. Зокрема, наявність помилок може бути свідченням поливання уваги — мимовільних періо­дичних і короткочасних змін її інтенсивності. Періоди таких коливань тривають кілька секунд, тому індивід не усвідомлює їх. Це явище можна спостерігати, зосередившись на тривалому дотику: відчуття в цьому разі не буде безперервним. Напевно, це пов'язано з ритмічним характером процесів організму.

Переключення — властивість уваги, яка виявляється при довільному пе­реході індивіда від однієї дії до іншої. Воно може бути легким чи важким, повним чи неповним. Подекуди буває нелегко перейти від одних дій до інших, особливо, якщо новий об'єкт не приваблює. Неповне переключення має місце тоді, коли індивід перебуває під впливом попередньої діяльності. Ця властивість уваги також залежить від характеру об'єкта, виконуваних дій, їх смислу та індивідуально-психологічних особливостей індивіда. При цьому здатність до переключення є характеристикою гнучкості уваги, що істотно відрізняє одну людину від іншої. Наприклад, одна людина може легко перейти до іншого виду діяльності, тоді як для другої це буде нелегким завданням. Якість переключення також знижується при переході від нескладних дій до складніших, від значущої діяльності до нецікавої. Що цікавішою була попе­редня діяльність, то важче зосередитися на наступній.

Переключення може мати й мимовільний характер. У цьому разі воно набуває вигляду відволікання уваги, що спричинюється тими самими подразниками, які привертають до себе мимовільну увагу. Прикладом відволікання є так звана неуважність. Проте з іншого боку, неуважністю буде й такий ступінь концентрації уваги, за якого істотно звужується поле свідомості (Рубінштейн, див.: [39]). Це, власне, два види неуваж­ності: перший може стати причиною зниження продуктивності діяльності, тоді як другий, навпаки, — підвищення. Тому неуважність молодшого школяра пояснюється по-іншому, ніж горезвісна неуважність ученого.

Обсяг — властивість уваги, що визначається кількістю об'єктів, на яких одночасно зосереджується індивід. Досліджуваному протягом короткого часу (від 10 до 100 мс) демонстрували певну кількість об'єктів. У такий спосіб було виявлено, що середній обсяг уваги дорослої людини становить 4—6, а дитини — 2—3 об'єкти і майже не відрізняється від обсягу їх короткочасної пам'яті. При сприйманні об'єктів, які складаються з ве­ликої кількості взаємопов'язаних елементів, обсяг уваги зростає. Напри­клад, людина може одномоментно сприйняти слово з 14 літер.

Отже, обсяг уваги залежить від організації матеріалу, на якому зосе­реджується індивід, а також від його здатності відтворювати такий ма­теріал у формі образу. В школярів ця властивість формується в міру становлення навчальної діяльності, в дорослих — оволодіння професією. При цьому перевагу мають ті професії, що потребують спостережливості. рп.іпоаіл властивість уваги, я якою пов'язана можливість одночас­ного виконання індивідом дій з різнорідними об'єктами. Завдяки цій влаи-

12 5-249