336 Розділ IV. Пізнавальна функція психіки

Отже, процес уяви є усвідомлюваним лише тоді, коли він функціонує на рівні дії або становить окрему діяльність. Проте як механізм, що обслуговує діяльність, він здійснюється поза контролем свідомості. На цьому наголошує теорія бісоціації А. Кестлера [цит. за: 37]. Ідеться про спільне для різних видів творчості неусвідомлюване поєднання незвичних, несподіваних і непов'я-заних між собою подій, явищ тощо. Тому якщо асоціація — одноплановий і шаблонний спосіб утворення нового, то бісоціація — багатоплановий і творчий.

Творчість була б неможливою без здатності індивіда до антиципації (лат. anticipatio - вгадування наперед, передбачення) [27; 28; 48]. Вона забезпечує проведення мисленого експерименту — уявної зміни ство­рюваного образу — з метою перевірки певної гіпотези (41]. Експеримен­туючи таким чином, і вчений, і художник, і письменник мислено оперу­ють об'єктом, наділяють його різноманітними властивостями, комбіну­ють, зіставляють та випробовують їх, з'ясовують можливість втілення образу в дійсність. Нерідко при цьому вони вдаються до ідеалізації — побудови досконалого образу - ідеалу, заради якого творить автор.

Це відбувається навіть тоді, коли він заперечує значення уяви в своїй творчості. М. В. Гоголь в «Авторській сповіді» писав: «Я ніколи нічого не

T е м з 14. Уява 337

створював в уяві і не мав такої здатності. У мене тільки те й виходило добре, що взято було мною з дійсності, з даних, мені відомих. Вгадувати людину я міг тільки тоді, коли мені уявлялися найменші подробиці її зовнішності. Я ніколи не писав портрета у значенні простої копії. Я ство­рював портрет, але створював його внаслідок розуміння, а не уяви. Що більше речей я брав при цьому до уваги, то вірнішим у мене виходив витвір» [15, 18].

Це і є ідеалізація, той засіб, користуючись яким письменник створював безсмертні художні образи.

Уява — це щось більше, ніж про неї думають.

Створюючи можливість майбутнього, уява виконує не лише пізнавальну та інструментальну, а й регулятивну функцію, адже вона забезпечує втілення образу в дійсність. Таке ж призначення відповідного кола психіч­них явищ (див. теми розділу V).

Узагальнену характеристику пізнавальної функції психіки наведено в табл. 25.

336 Розділ IV. Пізнавальна функція психіки

T Питання для самостійної роботи

1. Уява в системі пізнавальних процесів. Уява і мислення.

[6, 60-74; 10, 61-81; 16, 11-22; 24, 74-85; 24, 122-138; 41, 112-116; 45, 25-31, 46, 36]

2. Роль і функції уяви в історіогенезі.

[4, 131—134; 5; 6, 12-23; 11, 195-207; 21, 139-149; 24, 154-158; 25]

3. Онтогенез уяви.

[13; 14, 449-454; 17; 18; 19; 24, 53-97; 26, 307-312; 31; 33, 5-/5; 41, 27-«; 55. 217-219; 57, 326-351; 58, 169-270] 4 Уява, особистість, творчість.

[2, «-64; 6, 119-127; 13, 3-5; 23, 53-57; 33, 129-152; 34, 341-356; 39, 229-270; 41, 44-109; 43, 35/-355]

5. Уява і наукове пізнання.

[6. 60-74; 20, 29-34; 23, 101—112; 24, 97-109; 38, 95-118; 41, 119—130; 45, 95-Ш; 56, 204-209, 263—268}

6. Уява і літературна творчість. [3; 22; 35; 46]

6. Проблема психологічного аналізу сновидінь.

[6, 93-95; 9, 27-59; 22, /2-36; 46, 37-42; 51; 52, 10-15; 59, 40-76]

8. Процес уяви.

[6, 37-40; 23, /9-23; 41, 130-145; 43, 355-355]

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамова Г.С. Практическая психология. — M.: Akademia, 1977. — 368 с.

2. Антонов А. В. Психология изобретательского творчества. — К.: Вища шк., 1978. — 175с.

3. Арнаудов М. Психология литературного творчества: Пер. с болг. — М.: Прогресс, 1970. —

4. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1974. — С. 93-152.

5. Афанасьев А. Поэтические воззрения словян на природу. — М.: Индрик, 1994. Т. 1. — 800с.; Т.2. - 784 с.; Т.З. - 840с.

6. Беркинблит М., Петровский А. Фантазия и реальность. — М.: Политиздат, 1968. — 128с.

1. Беспалов Б. И Действие: Психологические механизмы визуального мышления. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. — 189 с.

8. Блонский П. П. Избранные педагогические и психологические сочинения: В 2 т. — М.: Педагогика, 1979. — Т. 2. — С. 197—239.

8. Борбели А. Тайны сна: Пер. с нем. — М.: Знание, 1989. — 191 с.

10. Брушлинский А. В. Психология мышления и кибернетика. — М.: Мысль, 1970. — С. 61—81.

11. Валлон А. От действия к мысли: Очерк сравнительной психологии: Пер с фр. — М. : Изд-во иностр. лит., 1956. — 237 с.

12. Величковский Б. М. Современная когнитивная психология. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. — С. 184—248.

13. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический очерк. — СПб.: Союз, 1997. — 96 с.

14. Выготский Л. С. Собр. соч.: В 6 т. — М.: Педагогика, 1982. — Т. 2. Проблемы общей психологии. — С. 436—454.

15. Гоголь Н. В. Авторская исповедь. -— Псков, 1990. — 126 с.

16. Дудецкий А.Я. Теоретические проблемы воображения и творчества. — Смоленск, 1974. — 153 с

17. Дьяченко О. М. Развитие воображения дошкольника. - М.: Междунар. образоват. и психол. колледж; Психол. ин-т РАН, 1966. - 198 с.

18. Игнатьев Е. И. Психология изобразительной деятельности детей. — 2-е изд. — М.: Учпедгиз, 1961,

19. Запорожец А .В Избранные психологические труды: В 2 т — М.: Педагогика, 1986 — Т. 1. Психическое развитие ребенка. — С. 155—221

20. Кедров Б. М. Микроанатомия великого открытия. К 100-летию закона Менделеева. — М.: Наука, 1970. — 247 с.

21. Клике Ф. Пробуждающееся мышление: У истоков человеческого интеллекта: Пер. с нем. — М.: Прогресс, 1983. — 302 с.

22. Короленко Ц. П., Фролова Г. В. Чудо воображения (Воображение в норме и патоло­ гии) — Новосибирск: Наука, 1975. — 207 с.

23. Коршунова JJ.C. Воображение и его роль в познании. — М.: Изд-во Моск. ун-та,

1979. — 144с.

24. Коршунова Л. С., Пружиним Б. И. Воображение и рациональность: Опыт методоло­ гического анализа познавательных функций воображения. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. — 182 с.

25. Леви-Брюль Л. Сверхъестественное в первобытном мышлении: Пер.с фр. — М.: Педа­ гогика-Пресс, 1994. — 608 с.

26. Леонтьев А. Н. Избр. психолог, произв.: В 2 т. — М.: Педагогика, 1983. — Т. 1. — С. 303—329.

27. Ломов Б. Ф. Вопросы общей, педагогической и инженерной психологии. — М.: Педа­ гогика, 1991. —С. 63—80, 128—226.

28. Ломов Б. Ф., Сурков Е. Н. Антиципация в структуре деятельности. — М.: Наука,

1980. — 279 с.

29. Матюгин И., Рыбникова И. Методы развития памяти, образного мышления, вообра­ жения. — М.: Эйдос, 1996. - 60 с.

30. Моляко В. А. Психология конструкторской деятельности. — М.: Машиностроение, 1983 — 133 с.

31. Моляко В. А. Психология решения школьниками творческих задач. — К.: Рад шк., 1983. — 95 с.

32. Мухина В. С. Изобразительная деятельность ребенка как форма усвоения социально­ го опыта. — М.: Педагогика, 1981.— 240 с.

33. Натадзе Р. Г. Воображение как фактор поведения (экспериментальное исследова­ ние). — Тбилиси: Мецниереба, 1972. — 184 с.

34. Научное творчество / Под ред. С. P Микулинского, М. Г. Ярошевского. — М.: Наука, 1969. — С. 341—356.

35. Никифорова О. И. Исследования по психологии художественного творчества. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. — 155 с.

36. Общая психодиагностика / Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. - С. 206—221.

37. Основи психології / За ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця: — 3-те вид. - К.: Либідь, 1997. - С. 219—223, 272—281.

38. Пармон Э. А. Роль фантазии в научном познании. — Минск: Университетское, 1984. — 175 с.

39. Розет И. М. Психология фантазии Экспериментально-теоретическое исследование закономерностей продуктивной умственной деятельности. — Минск: Изд-во Белорус, ун-та, 1977. — 312 с.

40. Роменець В. А. Історія психології Стародавнього світу і середніх віків. — К.: Ви­ ща шк., 1983. — 415 с

41. Роменець В. А. Психологія творчості — К.: Виша шк., 1971. — 247 с.

42. Роменець В. А. Фантазія, пізнання, творчість. — К.: Наук, думка, 1965.

43. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: В 2 т. — М.: Педагогика, 1989. — Т. 1. — С. 344—359.

44. Рычик М. В. От наглядных образов к научным понятиям. — К.: Рад. шк., 1987. — 79с.

45. Славин А. В. Наглядный образ в структуре познания. — М.: Политиздат, 1971. — 271с.

46 Страхов И. В. Психология воображения. — Саратов, 1971, — 77с.

340

Розділ IV. Пізнавальна функція психіки

47

Станиславский К. С. Собр. соч.: В 9 т. — М.: Искусство, 1988. — Т. 2. — 508 с Т. 3. — 505 с.

48 49

Сурков E.H. Антиципация в спорте. — М.: Физкультура и спорт, 1982. — 145 с. Фейгенберг И. М. Видеть — предвидеть — действовать: Психологические этюды — М.: Знание, 1986. — 160 с.

50. Фрэзер Д. Д. Золотая ветвь: Исследование магии и религии: Пер. с англ.

2-е изд. — М.: Политиздат, 1986. — 703 с.

51. Фрейд 3. Толкование сновидений: Пер. с нем. — К.: Здоров'я, 1991. — 383 с.

52. Фромм Э. Адольф Гитлер: клинический случай некрофилии. — M • Высш шк 1992

С. 10-15. '

53. Хрестоматия по общей психологии: Психология мышления / Под ред. Ю. Б. Гип- пенрейтер, В. В. Петухова. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. — С. 97—107, 130—140.

54. Хрестоматия по истории психологии. Период открытого кризиса / Под ред. П. Я. Галь­ перина, А. Н. Ждан. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. — С. 163—172.

55. Хрестоматия по психологии / Сост. В. В. Мироненко; Под ред. А. В. Петровско­ го. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Просвещение, 1987. — С. 217—222, 320—324.

56. Человек науки / Под ред. М. Г. Ярошевского. — М.: Наука, 1974. — С. 58—67, 73— 91,204—209,263—268.

57. Эльконин Д. Б. Избр. психолог, тр. — М.: Педагогика, 1989. — С. 306—361.

58. Эльконин Д, Б. Психология игры. — М.: Педагогика, 1978. — 304 с.

59. Юнг К. Архетип и символ: Пер. с англ, и нем. — М.: Ренессанс, 1991. — С. 40—76.

60. Якиманская И. С. Развитие пространственного мышления школьников — M : Педаго­ гика, 1980. — 239 с.

61. Яценко Т. С. Від тестового до психоаналітичного розуміння психомалюнка // Педаго­ гіка і психологія. — 1995. — № 2. — С. 11—23.

Розділ V

РЕГУЛЯТИВНА ФУНКЦІЯ (ПСИХІКИ

У процесі діяльності індивід не лише •створює образ світу, а й керується ним «у своєму житті, тобто психіка має не лише

пізнавальну, а й регулятивну функцію —

опосередковує відносини індивіда зі світом

і регулює його діяльність.

'Звичайно, будь-яке психічне явище має, крім Іспецифічного, ще й регуляторне значення, f Проте власне регуляторами діяльності є увага

(тема 15), емоції (тема 16), воля (тема 17).

Увага забезпечує зосередженість індивіда і на об'єкті діяльності, емоції—вибірковий

і небезсторонній характер цієї діяльності,

воля —подолання перешкод, що заважають

досягненню мети.