Тема 12. Пам'ять 289

Довільна пам'ять — сукупність мнемічних дій, що їх виконує дорос­лий за допомогою мнемічних операцій. Головними серед таких є: прилу­чення матеріалу до системи досвіду індивіда, пошук і визначення способу організації матеріалу для його наступного відтворення; використання одиниць відтворення на підставі встановлення просторово-часових зв'язків між елементами матеріалу. Продуктом довільної пам'яті стає складно ор­ганізований мнемічний образ, який не стільки відображає минуле, скільки слугує підготовці до діяльності в майбутньому. Відтак, критерієм розвиненої довільної пам'яті є міра усвідомлюваності індивідом мети і смислу за­пам'ятовування чи відтворення.

Метапам'ять (від гр. цета — після, за) — найвищий рівень онтогенезу пам'яті, який спостерігається в осіб інтелектуальної праці. Цьому виду пам'яті притаманні: симультанність запам'ятовування (збіг в часі запам'ятовування і сприймання), повнота, точність і лабільність мнемічного образу, готовність до вибіркового симультанного відтворення, висока організація мнемічних дій. Окрім того, метапам'ять щільно пов'язана з творчою уявою. -, Отже, генетичний аналіз пам'яті характеризує її як психічне явище діяльнісної природи. Про це свідчить і аналіз процесів та закономірностей пам'яті.

12.3. Процеси і закономірності пам'яті

Пам'ять реально існує у вигляді процесів запам'ятовування, збере­ження, відтворення і забування (мал. 24).

Запам'ятовування— процес пам'яті, внаслідок якого забезпечується s закріплення нового матеріалу. Воно може бути мимовільним або довіль­ним, механічним або смисловим, безпосереднім або опосередкованим.

Мимовільне запам'ятовування має місце за відсутності мнемічної спрямованості — усвідомлюваного прагнення запам'ятати певний мате­ріал. Індивід не використовує прийомів запам'ятовування і йому здається, начебто матеріал запам'ятався сам собою. Але дослідження показують,

що і в цьому разі запам'ятовування підпорядковане організації діяльності [22]. Якщо досліджувані групують пронумеровані картинки за сюжетом, то запам'ятовують лише сюжет, якщо за номерами, то тільки цифри. Крім того, матеріал краще запам'ятовується тоді, коли стосується цілі діяль­ності, а не операцій. Тому першокласники значно краще, ніж студенти, запам'ятовують цифри, які додають, розв'язуючи приклади. Ефективність мимовільного запам'ятовування залежить і від зусиль, які докладає індивід для досягнення своєї мети, і від його ставлення до матеріалу.

Довільне запам'ятовування здійснюється під впливом мнемічної спрямованості, що перетворює його на мнемічну діяльність, яка відбу­вається за допомогою мнемічних дій. Якщо досліджуваному пред'являти пари слів з інструкцією запам'ятовувати кожне друге, то саме ці слова відтворюватимуться краще за перші [60]. Мнемічна спрямованість має різний зміст, яким може бути повнота, точність або тривалість запам'ятову­вання. У кожному випадку запам'ятовування буде різним. У першому — суцільним або вибірковим, у другому — дослівним або «своїми словами», у третьому — відповідатиме чи не відповідатиме тій послідовності, в якій надходив матеріал, у четвертому — «назавжди» або на певний час. Оче­видно, різними будуть і мнемічні дії. Так, спрямованість на точність за­пам'ятовування тексту передбачає чіткість сприймання його окремих час­тин, участь мовнорухових процесів (проговорювання «про себе»), ство­рення відповідних зорових образів. Отже, мнемічні дії визначають спосіб орієнтування в матеріалі і впливають на ефективність довільного за­пам'ятовування. Такими діями є також: складання плану запам'ятовування, групування матеріалу за значенням та смислом, співвіднесення нового з уже відомим, класифікація, систематизація матеріалу, пошук асоціацій за схожістю, суміжністю, контрастом.

Ефективність довільного запам'ятовування значною мірою залежить від повторення — неодноразового відтворення матеріалу, та заучуван­ня — багаторазового повторювання (мал. 25). Навіть коли досліджувані повторювали список слів різної довжини понад 50 разів, ефективність запам'ятовування продовжувала зростати (Ховланд, див.: [72], мал. 25).