Тема 1. Становлення психології 39

Тема 1. Становлення психології

Історичний поступ психології знайшов відбиток у працях багатьох по­колінь учених різних епох і країн. Загалом його можна викласти у вигляді сукупності різноманітних поглядів на сутність психіки та результатів її пізнання. Проте значно цікавіше простежити логіку цих поглядів — за­кономірності їх виникнення та розвитку. В такому разі історія психо­логії демонструє закономірності руху світової психологічної думки, нага­дує про зв'язок між минулим, теперішнім та майбутнім.

Дослідження, проведені істориками психології, дозволили виявити прин­ципи, на яких ґрунтується поступальність психологічного знання. Одним з них е принцип детермінізму (від лат. determinare — визначати), за яким історія психології відображає зміну форм причинного пояснення природи психіки [74; 75]. Це залежить від характеру домінуючої у певний історичний час наукової картини світу. Відтак, якщо ця картина скла­дається в результаті успіхів, наприклад, механіки, то й у психології панує механістичний детермінізм, якщо біології — то біологічний, якщо соціо­логії — соціологічний.

За вчинковим принципом, історія психології прямує до цілісного та всеохоплюючого уявлення про людину. Цей принцип докладно опрацьо­вано у працях академіка В. А. Роменця [45—50]. На відміну від принципу детермінізму, він акцентує увагу тих, хто вивчає психологію, на власних закономірностях її розвитку. Його застосування показало, що в процесі історичного самопізнання послідовно відкриваються компоненти людсь­кого вчинку — ситуативний, мотиваційний, дійовий та післядійовий. Отже, кожний етап історії психології отримує свої характерні визна­чення.

1.1. Етапи історичного поступу психології

В. А. Роменець виділяє в процесі історичного поступу психологічного знання три етапи: міфологічну психологію, філософську психологію та наукову психологію (табл. 1—3). Кожний етап відбувається на тлі куль­тури, притаманної певному рівню розвитку суспільства. Такий культу­рологічний підхід у тлумаченні історії психології дозволив подати її як логіку послідовного переміщення акцентів при поясненні суті людського вчинку — осередку різних форм активності.

Проведений В. А. Роменцем аналіз продуктів світової культури (міфо­логії, релігії, філософії, психології, літератури, мистецтва) показав, що акцент на ситуації вчинку триває аж до середніх віків включно, на мо­тивації охоплює Відродження, бароко, Просвітництво, на дії — психоло­гію XIX — початку XX ст., на післядії — XX ст. При цьому ситуативне визначення вчинку характеризує етап міфологічної і філософської пси­хології, мотиваційне — філософської, дійове і післядійове — наукової.

Міфологічний етап

На міфологічному етапі історії психології, який охоплює добу від появи перших людей до їх класового розшарування, увага зосереджується |на ситуативному компоненті вчинку. Це сукупність істотних відно­шень людини до зовнішнього світу, які на цьому етапі розвитку культури ^складаються незалежно від її намірів. Насамперед їх характеризує значен­ня, що його людина надає тій ситуації, в якій перебуває, та своїм власним ;станам. Ситуація значень виразно заявляє про себе в пам'ятках первісної Ікультури (Леві-Брюль, див.: [67]; Тайлор [55]; Фрезер [64]). Уже першим 'fil виявом є роздвоєння довколишнього світу на тіло (всі предмети, що