4.2. Права споживачів за сучасних форм торгівлі

4.2.1. Придбання товарів через інтернет: як споживачеві захистити свої права

При придбанні товару у інтернет-магазині (далі - і-магазин) споживач заходить на сайт продавця, знаходить потрібний йому товар (при цьому можна роздивитися його фотознімки, прочитати опис, а нерідко ще й відгуки тих, хто встиг його купити раніше), потім обирає спосіб доставки і оплати. Доставляють товари, як пра­вило:

• кур'єр магазину;

• поштою;

• кур'єрські служби;

• залізницею.

He менш різноманітні й способи оплати. Найпоширеніші:

• готівкою (кур'єру);

• банківським переказом;

• платіжними картками (далі - кредитками) на сайті магазину. Дехто згадає ще один варіант інтернет-торгівлі - покупець знахо­дить товар на сайті продавця, а потім іде за вказаною адресою і купує те, що йому потрібно. Вся відмінність від звичайного походу в мага­зин у тому, що людина спочатку пересвідчується, що продавець має необхідну ій річ. Назвати цей спосіб реальною торгівлею через Інтер-нет не можна, тому все сказане нижче його не стосується.

Отже, основні особливості інтернет-торгівлі, з точки зору покуп­ця, такі:

1) отримання товару і оплата за нього не збігаються у часі (крім випадку, коли доставку здійснює кур'єр i він же забирає гроші);

2) при отриманні товару не завжди можна перевірити його ком­плектність та якість (наприклад, якщо товар надсилають по­штою).

Крім того, поки що не всі і-магазини повідомляють на своїх сай­тах власну адресу та інші реквізити. А тому покупець не знає, де шукати продавця, якщо той не відвантажив товар замовнику або підсунув брак.

Але все не так сумно, як здається на перший погляд. Адже не так давно (13.01.06 р.) запрацювала нова редакція Закону про захист споживачів.

Говорячи далі про споживача (покупця), ми будемо мати на увазі виключно фізосіб, які придбавають продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльніс­тю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22 ст. 1 За­кону про захист споживачів).

Оформляємо документи:

Купівлю-продаж товарів в Інтернеті п. 8 ст. 1 Закону про захист споживачів відносить до договорів, укладених на відстані. Це договір, укладений продавцем зі споживачем за допомогою "засобів дистан­ційного зв'язку", до яких належать телекомунікаційні мережі, пошто­вий зв'язок, телебачення та інформаційні мережі, зокрема Інтернет.

Вимоги до інтернет-торговця досить суворі. Перед укладенням договору купівлі-продажу він повинен (ч. 2 ст. 13 Закону про за­хист споживачів) надати споживачеві інформацію про:

1. найменування продавця та його місцезнаходження. Якщо з найменуванням у більшості і-магазинів проблем немає (на будь-якому їхньому сайті є напис на кшталт "Інтернет-магазин "100 дріб­ниць"), то власну адресу оприлюднюють лише поодинокі сміливці;

2. порядок прийняття претензії. Закон не розшифровує, про які претензії йдеться. Ймовірно, про претензії покупця до продавця;

3. основні характеристики продукції'. Ось із цим у будь-якого і-магазину все гаразд. Як правило, можна побачити і детальний опис товару, і його фотознімки;

4. ціну, включаючи плату за доставку. Тут також усе зрозумі­ло. Якщо і-магазин бере окрему плату за доставку, про це, здебіль­шого, зазначають на його сайті. Ну а знайти сайт, де б не було ціни запропонованого товару, мабуть, просто нереально;