- •Неслов’янські народи на території України в давнину (кіммерійці, скіфи, сармати, грецькі міста держави)
- •Зародження та еволюція проукраїнських племен
- •Хрещення Русі
- •Розквіт Русі в добі Володимира Великого
- •Доба Володимира Мономаха в історії України
- •Україна – Русь в період феодальної роздробленості
- •Галицько – Волинська доба української державності
- •Боротьба з монголо – татарською навалою
- •Захоплення українських земель литовськими і польськими феодалами (друга половина хіv ст.)
- •Кревська унія
- •Люблінська унія
- •Виникнення Запорозької Січі
- •Адміністративний і територіальний поділи Запорозької Січі
- •Боротьба українського козацтва проти турецько – татарських нападів (кінець хіv – пол. Хvіі ст.)
- •Національно-визвольна війна під проводом б. Хмельницького
- •Переяславська рада і «Березневі статті» б. Хмельницького 1654 р.
- •Створення української козацької держави
- •Боротьба пропольських, промосковських і протурецьких таборів в Україні (друга половина хvіі ст.)
- •Політика гетьмана Івана Мазепи (1687-1709 рр.)
- •Українська держава 1722-1764 рр.
- •Ліквідація російським самодержавством української державності
- •Політичні наслідки втрати Україною державності наприкінці хvііі ст.
- •. Початок українського відродження і зростання національної свідомості (кін. XVIII – поч. XIX ст.)
- •Складники національної ідентичності українського народу в період відродження (XIX століття)
- •Національне відродження в західноукраїнських землях другої половини xiXст.
- •Особливості суспільно–політичного життя в Наддніпрянській Україні 20–30–х рр. XIX ст.
- •Значення діяльності Кирило–Мефодіївського товариства в українському відродженні
- •Діяльність «Громад» 60–80–ті рр. Хіх ст.
- •Польське повстання 1863 р. В Україні та його вплив на український національний рух
- •Роль «Просвіт» у становленні української національної свідомості
- •II. Національно – революційна течія
- •III. Українські ліберальні партії.
- •Періодизація і причини Української революції 1917 – 1920 рр.
- •Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського
- •Проголошення зунр
- •Доба Директорії унр
- •Українські землі під владою більшовиків
- •3. Західноукраїнські землі між двома світовими війнами
- •Початок Другої світової війни. Входження західноукраїнських земель до складу урср
- •Фашистський окупаційний режим в Україні. Комуністичний і національний визвольні рухи в Україні
- •Визволення України від фашистських загарбників
- •Радянський тоталітарний режим в західноукраїнських землях у повоєнні роки
- •Суспільно-політичні трансформації радянського режиму в Україні у 50-х-70-х рр. Хх ст.
- •Україна на шляху до незалежності (середина 80-х-1991 рр.)
- •8 Грудня 1989 р. Верховна рада урср прийняла Закон про мови в Українській рср, і таким чином українська мова отримала статус державної.
- •Президентство л. Кучми (1994-2005 рр.)
-
Особливості суспільно–політичного життя в Наддніпрянській Україні 20–30–х рр. XIX ст.
На початку XIX ст. Наддніпрянська Україна, Південна та частково Правобережна Україна, а також Слобожанщина входили до складу Російської імперії. Починаючи з 1796 р. тут відбувалася низка адміністративно-територіальних перетворень. Так, Лівобережна Україна спочатку називалась Малоросійською губернією, але згодом стала називатися Малоросійським генерал-губернаторством. У 1835 р. Слобідсько-Українська губернія була перейменована на Харківську губернію.
Правобережна ділилася на 3 губернії: Київську, Волинську і Подільську.
Південна Україна та Крим називались Новоросійською губернією, а з приєднанням до неї у 1812 р. Бессарабії, було створено Новоросійсько-Бесарабійське генерал-губернаторство.
10-ті рр. XIX ст.
Характерною особливістю суспільно-політичного життя у підросійських землях України зазначеного періоду було те, що тут набуває поширення і впливу масонство. Найбільшою масонською ложою була «Любов до істини», що була заснована в Полтаві. До неї входив, зокрема, відомий український письменник Іван Котляревський, а також український історик Василь Лукашевич. Останній прагнув утворити Малоросійське Таємне Товариство з метою політичної боротьби за незалежність України. У цей час у Києві було засновано велику і впливову «Ложу з’єднаних слов’ян».
20–30-ті роки XIX ст.
Характерною особливістю діяльності української інтелігенції у зазначений період було зосереджено її зусиль на пропаганді своїх ідей в навчальних закладах. Навчальні заклади стають важливими осередками українського суспільно-політичного життя в Російській імперії. З заснуванням у Харкові 1805 р. імператорського університету починається активне процес національного відродження підросійської України. Саме Харкову належить провідна роль в українському відродженні на початку XIX ст. З другої половини 20-х років XIX ст. роль навчальних закладів в суспільно-політичному житті значно збільшується. Так, у 1826 р. під впливом повстання декабристів при Харківському університеті виник таємний політичний гурток, до якого входили студенти, викладачі та офіцери. Гуртківці поширювали антикріпосницьку та антисамодержавницьку літературу. Їх пропагандистська діяльність охоплювала Харківщину, Полтавщину, Чернігівщину, Київщину та інші українські землі. Незабаром цей гурток було викрито і розгромлено.
З 1827 по 1830 рр. у Ніжинській гімназії діяв таємний політичний гурток прогресивної професури. Гуртківці поширювали популярні на той час антикріпосницькі ідеї і боролися за демократизацію навчального процесу проти засилля реакції. Гурток користувався значною популярністю серед студентства, а також здобув прихильність письменника М. Гоголя. У 1830 р. гурток було викрито, а його учасників покарано.
Після польського повстання в Україні 1830-1831 рр. за підтримки малоросійського генерал-губернатора відновлено рух за відродження українського козацтва.
Зазначені приклади можна вважати винятком, аніж сталою тенденцією. Суспільно-політичний рух в Україні зазнавав тиску і переслідувань збоку російського царизму. Своєю колоніальною політикою російське самодержавство усіляко перешкоджало культурному відродженню українського народу. Дійшло до того, що 1853 р. російський царизм навіть заборонив називати Лівобережжя принизливою для українського народу назвою «Малоросія», аби не збурювати серед українського загалу проявів сепаратизму.