Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ekzamen_istoria.docx
Скачиваний:
43
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
622.56 Кб
Скачать
  1. Неслов’янські народи на території України в давнину (кіммерійці, скіфи, сармати, грецькі міста держави)

Кіммерійці

Південними сусідами прослов’ян у IX – VII ст.. до н е. були войовничі кіммерійці. Походження їх остаточно не з’ясоване. Одні дослідники вважають, що це був близький до ранніх скіфів давньоіранський кочовий народ, який вже сформованим прийшов через Кавказ на землі України. Інші вважають, що кіммерійці з’явилися внаслідок поступового історичного розвитку також праіранської степової «зрубної» культури і прабатьківщиною їх було Нижнє Поволжя, звідки вони і прийшли в степи Причорномор’я. Дуже можливо, що кіммерійці були «сплавом» нащадків давнішої місцевої праірансько – фракійської «сабатинівської» культури прийшли зі сходу давньоіранськими кочовими племенами. Іраномовні племена кіммерійців займали велику територію між Доном та Дністром, а також Кримський і Таманський півострова.

Кіммерійці - творці першої кочової культури регіону. Кіммерійці були нащадками племен зрубної культури. Вони були першим народом, який уповні пристосувався до природних умов східноєвропейських степів та завдяки кочовому способувиробництва максимально використовував наявні тут багаті пасовиська. Кіммерійці створили першу власне кочову культуру в цьому регіоні. Основою їхнього господарства було кочове скотарство, провідна роль у якому належала конярству, що забезпечувало «засобами пересування» кіммерійських воїнів і пастухів .

Матеріальна культура, господарство, побут, мистецтво. Матеріальна культура, господарство і побут кіммерійців відомі головним чином за похованнями, яких нараховується близько сотні. Ведучи кочовий спосіб життя, кіммерійці не залишили довготривалих поселень. Над своїми похованнями вони часто ставили кам'яні стели. Кіммерійці виробляли як просте крицеве залізо, так і високо вуглецеву сталь, а ковалі добре володіли основними прийомами своєї професії. У широкому вжитку були бронзові, рідше золоті та скляні прикраси, глиняний і металевий посуд. Мистецтво кіммерійців мало ужитковий характер. Гарними орнаментами (комбінуванням спіралей, ромбів, квадратів) вони прикрашали руків'я кинджалів, деталі вуздечок, посуд. Виробляли й скульптури-статуї, що зображували воїнів.

 Війни в житі кіммерійців. Велику роль у житті кіммерійців відігравали війни. Близько середини VIII ст. до н. е. вони взяли участь у знищенні Фрігійського царства, що знаходилось у центрі сучасної Анатолії, а в середині VII ст. до н. е. вони оволоділи столицею Лідійського царства Сарди, яке існувало в ті часи у західній частині Малої Азії. Кіммерійці також воювали з Урарту й Ассирією. Походи в далекі країни Передньої та Малої Азії відкривали кочовикам широкі можливості для здобуття продуктів землеробства і ремесла. Окремі речі передньоазійського виробництва цього часу знайдено і в Україні. Панівне становище серед кіммерійців посідали кінні воїни. Вони були озброєні луком, кинджалом, мечем, кам'яним або бронзовим молотком. У ближньому бою кіммерійці застосовували мечі, повністю виготовлені із заліза або споряджені бронзовими руків'ями.

 Історична доля. У другій половині VII ст. до н. е. могутня хвиля численних скіфських племен витиснула кіммерійців із Причорномор'я. Частина з них оселилася в Південному Причорномор'ї, частина мігрувала на Близький Схід. Історики вважають, що певна частина кіммерійців залишилася в Криму під назвою таврів. Деякі кіммерійські племена, очевидно були асимільовані скіфами.

Скіфи

Племена з’явилися на територій України в перший половині VІІ ст.. до н. е. прийшовши зі сходу, степів між Каспієм, Уралом та Кавказом.

Основна територія розселення скіфів - степи між нижнім плином Дунаю і Дона, включаючи степовий Крим і райони, прилеглі до Північного Причорномор'я. Північна межа неясна. Скіфи поділялися на кілька великих племен. За повідомленнямГеродота, пануючими були царські скіфи - саме східне зі скіфських племен, що межує по Дону з савроматами, займали  скіфи-землероби. На правобережжі Дніпра, в басейні Південного Бугу, поблизу міста Ольвія мешкали калліпіди, або елліно-скіфи, на північ від них - алазони, а ще далі на північ - скіфи-орачі, причому Геродот вказує на землеробство як відмінності від скіфів трьох останніх племен і уточнює, що якщо калліпіди і алазони вирощують і їдять хліб, то скіфи -орачі вирощують хліб на продаж. За Геродотом скіфи в сукупності всі називали себе "сколоти" і ділилися на чотири племені: паралати ("найперші"), авхати (займали верхів'я Гипаніса), траспіі і Катіар.

Воно в епоху розквіту Скіфського царства було адміністративним і торгово-економічним центром степових скіфів.

У 512 р. до н. е. скіфи, об’єднавшись із сусідніми народами, перемогли величезне перське військо на чолі з Дарієм і Гістасом. Скіфи вели постійні, хоч і менше за розмахом війни з сусідніми фракійцями, то з греками – колоністами то з племенами сіндів і меотів у Приазов’ї. Філіп ІІ Македонський, батько Олександра, 339р. до н. е. розбив скіфів у великій битві. У 331 р. до н. е. намісник Олександра Македонського знову напав на Скіфію цього разу його військо було знищене скіфами.

Скіфське царство з центром у Криму проіснувала до другої половини III ст. н.е. і було знищено готами. Скіфи остаточно втратили свою самостійність і етнічна своєрідність, розчинившись серед племен Великого Переселення Народів.

Сармати

У ІІІ ст.. до н. е. в поволзько - приуральських степах сформувався союз кочових іракомовних племен – сарматів, який спустошливим ураганом пронісся Приазов’ям та Північним Причорномор’ям

Сарматська суспільство перебувало на перехідному етапі від родоплемінних відносин до ранньокласових, але завершити цей перехід створенням власної держави сарматам так і не вдалось.

Сарматська культура генетично була близькою до скіфської, але не перевершила її досягнень.

Сармати вважалися прекрасними воїнами, вони створили важку кінноту, їх зброєю були мечі і списи. З'явившись спочатку вНижньому Поволжі, сарматський меч, довжиною від 70 до 110 см, незабаром поширився по всіх степах. Він виявився незамінним у кінному бою.

Наприкінці І ст. до н. е. у Причорноморських степах зявляється нове обєднання сарматських племен – алани, які підкорили всіх інших сарматів.

Грецькі міста держави

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]