24. Боротьба українського козацтва проти турецько – татарських нападів (кінець хіv – пол. Хvіі ст.)

Запорозьке козацтво було тією реальною військовою силою, яка ефективно протистояла турецько-татарській агресії в українські землі. Часті напади турків і татар спустошували Україну, завдаючи їй величезних людських і матеріальних втрат. Татари грабували українські села і міста, тисячами брали невільників, продаючи їх як рабів на невільницькиїх ринках Криму (Кафа, Феодосія). Запорозька Січ (ЗС) стала захисником України від мусульманських загарбників. Уже в 70-х рр. XVI ст. запорозькі козаки боролися за визволення молдовського князівства від турецького поневолення. Так у 1574 р. всупереч РП, запорозькі козаки, на чолі з гетьманом Іваном Свирговським громили турецькі залоги в Молдавії і Волощині. Але у битві під Когулом 10 червня 1574 р. молдавсько-козацьке військо було розбито, а тяжко поранений гетьман Свирговський потрапив у полон до ворога і був страчений. У 1577 р. запорозький отаман Іван Підкова захопив м. Ясси, ставши молдавським господарем. Однак, наступного року він змушений був відступити під тиском турецьких військ у м. Немирів. Там він потрапив до рук поляків і на вимогу турецького султану був страчений у Львові. З другої половини 70-х рр. XVI ст. значно активізувалися морські походи козаків проти Кримського ханства і Туреччини. ЗС створила власний Чорноморський флот, який успішно протистояв флоту Туреччини. Січовики комбінованими походами сушею і морем йшли у татарські і турецькі землі. У жовтні 1575 р. загони Богдана Ружинського завдали нищівного удару кримському ханству. Наступного 1576 р. козаки захопили турецьку фортецю Іслам-Кермен, а у 1586 р. січовики розгромили татарські поселення в пониззі Дніпра. Діставшись морем до Євпаторії, вони спалили чимало турецьких гармат. Після успішного походу вони триумфально повернулися на Томашківську Січ. На початку XVII ст. військова активність козаків проти турків і татар на спадає. У 1606 р. козацька флотилія здобула Варну, а у 1608 р. козаки захопили Перекоп. У 1609 р. запорожці спалили м. Ізмаїл, Кілію та Білгород. Період 1614-1620 рр. вважався одним з яскравих в історії запорозьких козаків. Особливої слави у боротьбі проти мусульманської загрози і захисті України заробив гетьман Петро Сагайдачний. У 1614 р. козаки захопили турецьку фортецю Синоп, спаливши усе місто та обернувши його на пустелю. При тому вони зруйнували турецький арсенал, попалили галери та човни. Турки зазнали збитків у 40 млн. золотих. У 1615 р. козаки морем доправилися до Туреччини, попаливши чимало міст біля Стамбулу. Турецький султан був у розпачі. Наступного, 1616 р. морські операції набули все більшого розмаху. Велика турецька ескадра, вислана проти запоріжців була розбита біля Дніпрового Лиману. Козаки захопили велику здобич і чимало турецьких полонених. Це була чергова перемога гетьмана Сагайдачного. Навесні того ж 1616 р. ескадра П. Сагайдачного розгромила турецькі війська біля гирла Дніпра. Потім козаки спалили Кафу, де розміщувався один з найбільших рабських ринків. Восени козаки, перепливши Чорне море, здобули Трапезунд. Козацькі походи проти Криму і Туреччини неабияк дратували турецького султана. Це ледь не спровокувало війну між Польщею та Туреччиною. Поляки намагалися припинити козацькі набіги, проте запоріжці не зважали на польські погрози та слухали лише своїх ватажків. Польський король направив в Україну каральне військо на чолі з гетьманом Станіславом Жолкевським. Йому вдалося примусити Сагайдачного 17 жовтня 1619 р. на р. Роставиці підписати договір про те, що козаки не будуть виходити в Чорне море, про призначення козацької старшини самим королем, а також про зменшення до 3000 козацького реєстру (тоді реєстрових козаків було 10.600). Особливе місце в історії українського козацтва посідає Хотинська війна між Польщею і Туреччиною 1620-1621 р. Турецька армія Іскадер-паші рушила в Молдову, щоб далі йти на Польщу. Польське військо гетьмана Жолкевського зазнало нищівної поразки від турків під Цецорою. Польща опинилася без армії один на один з могутнім ворогом, тоді поляки звернулися за допомогою до П. Сагайдачного, обіцяючи не переслідувати православ’я та надати козакам вільності.

Під Хотином 1621 р. зійшлися супротивники. З польського боку було 35 тис. вояків, а також 41,5 тис. козаків, які мали 22 гармати. Турків було 150 тис. Протягом усієї війни під Хотином, головні удари турки завдавали саме по козацьким рядам. Завдяки мужності і воєнному мистецтву запорожців на чолі з П. Сагайдачним результат війни був на користь РП. 8 жовтня 1621 р. було написано мир. Під Хотином був тяжко поранений гетьман П. Сагайдачний, який 10 квітня 1622 р. помер у Києві. Таким чином, саме завдяки українським козакам, Туреччина програла Хотинську війну. Козаки захищали не стільки Польщу, скільки рідну землю. У цей період козаки П. Сагайдачного врятували Європу від турецької навали.

25. Козацько-селянські повстання в Речі Посполитій (кінець ХVІ – перша половина ХVІІ ст.)

У цей період в Україні спалахувало чимало козацько-селянських повстань. Їх причинами були:

1. феодальна експлуатація;

2. релігійний гніт православних;

3. національний гніт українців в РП.

Ядром цих повстань було українське козацтво. Однак масовості вони набували за рахунок участі у них селянства.

Повстання під проводом Кшиштофа Косинського (1591-1593 рр.)

Повстання охопило Київщину, Волинь і Житомирщину. Один з князів Острозьких захопив землі, надані К. Косинському як винагороду за боротьбу проти татар. У відповідь К. Косинський захопив Білу Церкву (одну з резиденцій князів Острозьких) та деякі інші прилеглі міста. Повстання підтримали селяни, міщани. К. Косинський на підконтрольних землях встановлював козацькі порядки. Українських магнатів у боротьбі проти повстанців підтримала Польща. К. Косинський змушений був пристати на угоду, згідно з якою він позбавлявся гетьманства, козакам-повстанцям дозволялося повернутися на Запоріжжя. К. Косинський не змирився з поразкою і незабаром підняв нове повстання, під час якого він загинув. Повстання закінчилося поразкою.

Повстання під проводом Северина Наливайка (1594-1596 рр.)

С. Наливайко був на службі у князя К. Острозького. С. Наливайко за згодою князя зібрав військо для захисту від турків, погромив їх, а потім підняв повстання проти поляків. Воно охопило майже всю Україну і частину Білорусі. Повстанці захопили Вінницю, Бар, Луцьк і частину Білорусі. Польсько-литовсько-українське об’єднане військо завдало декілька поразок С. Наливайку. У 1596 р. у Лубнах він потрапив у полон. Його відвезли до Варшави і стратили.

Повстання під проводом Марка Жмайла (1625р.)

Повстання проходило на Київщині. В лавах повстанців були козаки і селяни. Проти них поляки відрядили 20-ти тисячне військо. Під час численних сутичок обидві сторони понесли великих втрат. М. Жмайло і польська влада сіли за стіл переговорів. За домовленостями Жмайло позбавлявся гетьманської булави, а гетьманом обрано М. Дорошенка; реєстр збільшувався до 6 тисяч; козакам заборонялося без дозволу польської влади ходити проти турок і татар.

Повстання під проводом Івана Федоровича (Трясило) (1630 р.)

Зібрав 10-ти тисячне військо. Захопив Канів, Переяслав. Повстання розрослося від Полісся до Запоріжжя. Під час 3-х тижневої битви Трясило переміг поляків. Проте під тиском старшини пішов на перемовини з владою. За договором козацький реєстр збільшувався з 3 до 8 тисяч, а повстанцям і Трясило дозволялося повернутися на Запоріжжя. Народ був незадоволений, а тому окремі спалахи збройної боротьби виникали ще певний час.

Повстання під проводом Івана Сулими (1635 р.)

Іван Сулима – гетьман нереєстрового козацтва. З метою блокади Запоріжжя поляки збудували неподалік Січі фортецю Кодак, де служили найманці. Кодак не пропускала на Запоріжжя козаків, продовольство, зброю тощо. На початку жовтня ватага козаків захопила фортецю і зруйнувала її. Козацька старшина злякалася можливістю початку нового повстання, підступно схопила Івана Сулиму і відправила його до Варшави на страту.

Повстання під проводом Павлюка (Павло Бут) (1637 р.)

Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва. Повстання охопило усе Подніпров’я. Поляки розгромили загони повстанців. Частина козаків відступила разом з Д. Гунею. Павлюка ув’язнено і страчено.

Повстання під проводом Дмитра Гуні і Якова Острянина (1638 р.)

Повстання охопило Київщину і Полтавщину. Козацькі загони заглибилися в центральні райони України. В бою під Черкасами Острянин, вважаючи, що справа програна, з частиною війська відступив в землі Московії. Козаки обрали гетьманом Гуню. Він керував будівництвом укріпленого табору козаків, який витримав 2-х місячну облогу поляків. Почався голод. З боями частина козаків разом з Гунею прорвалася на Дон. Повстанці-реєстровці підкорилися польському уряду. Після поразки повстання поляки поновили фортецю Кодак.