Питання для самоконтролю.

1. Що таке вибори?

2. Чому вибори являються найважливішим інститутом волевиявлення народу та легітимності влади?

3. Соціальне призначення виборів.

4. Чим відрізняється діяльність опозиції у країнах з розвиненою демократією і в Україні?

5. Що таке референдум, для чого він проводиться?

6. У чому сутність виборчого права?

7. Назвіть і поясніть основні демократичні засади виборчого права.

8. Які із цензів є дискримінаційними? Чому?

9. Назвіть та обґрунтуйте принципи організації демократичних виборів.

10. Що являє собою виборча система?

11. Позитивні якості та недоліки мажоритарної і пропорційної виборчих систем.

12. Що нового внесено до Закону про вибори Верховної Ради на 2012 р.?

13. За якою виборчою системою обирається Президент України?

14. Основні процедури виборчого процесу.

15. Які заходи проводяться в Україні для проведення демократичних виборів і недопущення їх фальшування?

Завдання до самостійної роботи.

1. Ознайомитись із Законами України про вибори Президента України, Верховної Ради України, місцевих органів самоврядування.

Тема 15. Соціальна політика держави. Державна політика в охороні здоров’я

План лекції

15.1.Становлення державної політики в галузі охорони здоров’я і медицини.

15.2. Соціальна політика держави і охорона здоров’я у сучасному світі.

15.3. Державна політика України в галузі охорони здоров’я.

15.1. Становлення державної політики в галузі охорони здоров’я

і медицини

Медицина Стародавнього світу

Розуміння державної важливості проблеми охорони здоров’я, медичної допомоги і розвитку медицини прийшло до політиків ще з прачасів. Як свідчать найдавніші джерела політичної думки, що дійшли до нас, лікарська діяльність вже тоді оформлялася законодавчо. При цьому законами установлювався розмір винагороди лікарю за надану ним допомогу, а також його відповідальність за заподіяну хворому шкоду при лікуванні. Такі закони, наприклад, були у Вавилоні та Персії.

Державного характеру медична діяльність набуває в полісах Давньої Греції. Грецькі міста-держави запрошують лікарів на державну службу, особливо під час епідемій та для обслуговування армії під час походів. Міських лікарів приймали на службу після попереднього конкурсу і затверджували на зборах громадян. Робота лікарів була дуже почесною. За заслуги перед містом їх нагороджували золотим вінком, а у храмах вивішували меморіальні мармурові плити, що повідомляли про їхні заслуги перед полісом. Медицина набуває визнання не тільки як засіб задоволення відповідних потреб людини, але й як сила, спроможна забезпечити безпеку країни.

Система державної медицини формується й у Давньому Римі. Спочатку це були приватні лікарні, проте з організацією на постійній фаховій основі армії (за часів правління Августа, 31 р. до н.е. – 14 р. н.е.) у військах вводиться служба військових лікарів і засновуються військові лікарні. З часу правління Нерона (54–68 р. н.е.) при імператорському дворі вводиться посада «архіятра» – старшого лікаря, він же лейб-медик (лікар імператора і його сім’ї). Приблизно з цього періоду з’являються архіятри провінцій і міст, великі міста поділяються на райони з районними («народними») архіятрами, головним обов’язком яких було лікування найбідніших прошарків вільного населення. Тоді ж засновуються посади лікарів при публічних закладах: цирках, лазнях, громадських садах, бібліотеках. Об’єднання ремісників утримують своїх лікарів, крім того, було багато лікарів за різним фахом, які практикували самостійно.