Питання для самоконтролю.
Що являв собою державний документ Київської Русі «Руська правда».
Чим характеризувався період Б. Хмельницького?
Найбільш важлива політична подія Війська Запорізького 1710 р. і її значення для розвитку європейської політичної думки.
Які головні політичні події і чому зумовили відродження політичної думки в Україні у ХІХ ст.?
Яким бачили майбутнє України кирило-мефодіївці?
Політичне майбутнє України у баченні В. Антоновича.
Внесок М. Драгоманова у становлення української політичної думки.
У чому полягав принципово новий підхід М. Драгоманова до формування державної влади, викладений ним у проекті «Вільної спілки»?
Охарактеризуйте основні положення політичного розвитку України, які обґрунтували ново народники (М. Грушевський, Г. Лащенко, С. Шелухін).
Які положення консерваторів можна було б запозичити, на вашу думку, в умовах сучасної України?
У чому ви вбачаєте привабливість ідей націонал-державницького напрямку політичної думки?
Завдання для самостійної роботи.
Досягнення, помилки та поразки української державності козацької доби.
Позитивні і негативні впливи Сходу (Росії) та Заходу (Польщі, Австро-Угорщини) на Україну.
Тема 4. Політична система суспільства. План лекції
4.1. Політична система суспільства. Сутність і функції
4.2. Типи політичних систем
4.3.Політична система України та проблеми її удосконалення
4.1. Політична система суспільства. Сутність і функції
Політичне життя суспільства відбувається в рамках особливого соціального механізму, який забезпечує його цілісність, упорядковану єдність, взаємодію. Цей механізм називається політичною системою суспільства.
Що ж таке «система»? «Система» – це предмет, явище, або процес, що складається із якісно визначеної сукупності елементів, що находяться у зв’язках і відносинах та утворюють єдину цілісність.
Поняття «політична система» є одним із головних у політології. Його використання дозволяє виділити політичне життя із всієї сукупності суспільних відносин як самостійну частину або підсистему загальної суспільної системи. Як підсистема суспільства, політична система взаємодіє з іншими його підсистемами: економічною, соціальною, моральною, правовою, культурною та іншими.
Системотворчою ознакою політичної системи є та чи інша форма державної влади. Виходячи з цього: політична система – це універсальна управляюча і регулююча система, що забезпечує єдність функціонування всіх інших підсистем суспільства на основі використання державної влади.
Вперше термін «політична система» застосував американський політолог Д. Істон [«Політична система», 1953, «Системний аналіз політичного життя», 1965]. Політична система за Істоном складається із наступних основних підсистем: парламент, уряд, місцеве самоврядування, політичні партії, громадські організації. Виходячи з цього, Істон визначав механізм дії політичної системи як організм, що саморегулюється, саморозвивається, реагує на імпульси, що поступають із зовнішнього середовища. У політичній системі є вхід (куди поступають імпульси) і вихід – політичні рішення і політичні дії. Тобто:
Входи: конструктивні або деструктивні; підтримка або протест.
Виходи: у вигляді рішень, наявних дій.
Підтримка суспільства, що надається політичній системі, посилюється, якщо його очікування виправдовуються, політичні рішення задовольняють більшість суспільства. Вся система стабілізується. І навпаки – якщо очікування не виправдовуються, політичні рішення можуть мати негативні наслідки, що призводять до часткової, або навіть повної кризи політичної системи. У цьому випадку дестабілізується вся система суспільного життя.
Дослідження політичної системи продовжувалось і продовжується. На сьогодні дійшли згоди, що політичну систему можна визначити таким чином:
Політична система – це універсальна управляюча система суспільства, компоненти якої зв’язані політичними відносинами, і яка регулює відносини між соціальними групами, забезпечуючи стабільність суспільства та певний соціальний порядок на основі використання державної влади.
Формування політичної системи суспільства – досить складний процес, який пов’язаний з набуттям політичною сферою життя наступних ознак:
I. Стійка взаємозалежність різних елементів політичного життя.
II. Упорядкованість політичних відносин, наявність оптимального поєднання стабільності та розвитку.
III. Культурна основа політичної системи – спільність цінностей, сукупність політичних символів, переконань, що прийняті членами політичної спільноти.
IV. Спільне реагування всіх елементів на зовнішній вплив.
Структуру політичної системи суспільства можна уявити у вигляді чотирьох взаємозв’язаних і взаємообумовлених підсистем:
організаційної, яка включає політичні інститути: державу і її установи, партії, суспільно-політичні організації та рухи, що є суб’єктами політичного життя, політичних лідерів та електорат;
культурно-ідеологічної, до якої належать державна символіка, загальнодержавна ідеологічна концепція та ідеології політичних партій як сукупність теоретичних ідей, що виражають інтереси соціальних груп; релігії, політична свідомість і політична культура, суспільна думка;
нормативної, що включає політико-правові, організаційні, морально-політичні та інші норми, виражені в конституції, інших законодавчих актах, а також традиціях політичного життя країни. (Політична норма – це правило політичної поведінки, визнане як у масштабі всієї держави, так і в рамках окремих політичних інститутів. Виконання політико-правових норм забезпечується авторитетом держави);
інформаційно-комунікативної, до якої входять засоби масової інформації: преса, радіо, телебачення в аспекті їхньої політичної діяльності; сюди ж відносять мережу наукових і науково-інформаційних закладів, що займаються вивченням політики і накопиченням політичної інформації; форми взаємодії влади, суспільства та індивіда.
Політична система покликана виконувати цілий ряд функцій, які забезпечують життєдіяльність суспільства, його стабільність і розвиток. Найважливішими з них є:
визначення цілей, завдань та шляхів розвитку суспільства;
організація діяльності суспільства щодо виконання ухвалених цілей та програм;
захист і забезпечення задоволення інтересів панівного класу або соціальної групи;
забезпечення певного рівня захисту і задоволення інтересів інших класів та соціальних груп;
узгодження інтересів класів і соціальних груп із загальнолюдськими інтересами;
розробка правових норм організації суспільного життя в цілому та поведінки окремих людей і груп у суспільстві;
регулятивно-управлінський вплив на ланки політичної, економічної, соціальної і інших систем і сфер суспільства;
забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності й безпеки політичного устрою в країні та розвитку суспільної системи в цілому;
захист інтересів суспільства і його безпеки у міждержавних відносинах;
формування політичної свідомості громадян та залучення їх до політичної участі й політичної діяльності.
Ці функції кожна політична система виконує по-своєму, виділяє різні пріоритети у них, використовує різні засоби при їх реалізації. Це лежить в основі типології політичних систем.