Тема 6. Бюджет і бюджетна система
Державі для виконання покладених на неї функцій потрібна матеріально-фінансова база. Тому в державі щорічно повинно концентруватись значна частина ВВП для потреб розширеного відтворення, задоволення суспільних потреб, для фінансування державного управління. Такою матеріально-фінансовою базою є бюджет держави.
Бюджет являє собою складне фінансове і суспільне явище, що може розглядатися з трьох сторін:
1) як економічна категорія, що відображає грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності, фізичними особами – з іншого, з приводу розподілу і перерозподілу створеного у суспільстві ВВП шляхом формування централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення функцій держави.
2) як централізований фонд грошових коштів, що є центральним і основним фондом фінансових ресурсів держави і основним інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів у ринкових умовах.
як основний фінансовий план держави – розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої влади у вигляді закону.
Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:
1. Рівновага доходів і видатків. Найбільш оптимальний і доцільний стан бюджету.
2. Перевищення доходів над видатками (бюджетний профіцит). Може мати місце як своєрідна форма бюджетних резервів. Таке перевищення скоріше всього може бути в адміністративно-командній економіці, коли органи влади вищого рівня регламентують доходи і видатки бюджетів нижчого рівня.
3. Перевищення видатків над доходами (бюджетний дефіцит). Причинами виникнення бюджетного дефіциту можуть бути:
необхідність здійснення великих державних кладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому зможе забезпечити приріст ВВП, зміцнити економіку держави та підвищити рівень життя населення;
кризові явища в економіці;
неефективність фінансово-кредитних зв’язків;
надзвичайні події, що потребують використання великих коштів, а звичайних ресурсів для цього не вистачає;
нецільове та неефективне використання бюджетних коштів;
значний обсяг тіньової економіки.
Таким чином, причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. Уникнути дефіциту теоретично досить просто – скоротити видатки або збільшити доходи. Однак на практиці, як правило, це зробити досить важко, а іноді і неможливо.
Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки. Важливим є визначення виду бюджетного дефіциту відповідно до наведеної класифікації (табл. 3).
Таблиця 3
Класифікація бюджетного дефіциту
|
Класифікаційна ознака |
Вид |
Сутність |
|
За формою прояву
|
Відкритий |
Офіційно зафіксований у законі «Про Державний бюджет» з визначенням джерел його покриття. |
|
Прихований |
Офіційно не визначається, при цьому проявляється у таких формах: завищення планових показників доходів, включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. | |
|
За причинами виникнення |
Свідомий |
Формується внаслідок здійснення державою політики так званих позикових фінансів. При цьому це тільки дефіцит бюджету держави за наявності достатніх ресурсів у суспільстві і високому рівні доходів юридичних і фізичних осіб. Пояснюється причинами: встановлення невисокого рівня оподаткування; участю держави як емітента на ринку цінних паперів, значними державними видатками. |
|
Вимушений |
Виникає внаслідок недостатньої кількості фінансових ресурсів у суспільстві, коли неможливо збільшити доходи бюджету шляхом підвищення рівня оподаткування. | |
|
За напрямами використання коштів |
Активний |
Кошти залучені за допомогою державного кредиту чи емісії грошей спрямовуються в інвестиції. За допомогою інвестицій створюються нові робочі місця, передумови для зростання ВВП, доходів юридичних та фізичних осіб і як наслідок, зростання доходів бюджету. |
|
Пасивний |
Форма дефіциту, пов’язана з фінансування поточних витрат. Така політика дозволяє вирішити поточні проблеми, однак веде до наростання бюджетного дефіциту. |
Джерелами покриття бюджетного дефіциту можуть бути державні позики та емісія грошей. Використання емісії грошей розглядається як інфляційне джерело покриття бюджетного дефіциту. Тому, відповідно до Бюджетного кодексу, в Україні емісійні кошти Національного Банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету.
Бюджетна система України – сукупність окремих її ланок, юридично пов’язаних між собою, яка базується на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам.
Чинний Бюджетний кодекс передбачає такі принципи побудови бюджетної системи України:
1. Принцип єдності бюджетної системи України: єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності.
2. Принцип збалансованості: повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.
3. Принцип самостійності: Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади АРК та органів місцевого самоврядування. Органи влади АРК та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання один одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом ВР АРК та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом ВР АРК та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети.
4. Принцип повноти: до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та видатки бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування.
5. Принцип обґрунтованості: бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і видатків бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил.
6. Принцип ефективності: при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
7. Принцип субсидіарності: розподіл видів видатків між Державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.
8. Принцип цільового використання бюджетних коштів: бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
9. Принцип справедливості і неупередженості: бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами та територіальними громадами.
10. Принцип публічності та прозорості: Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно ВРУ, ВР АРК та відповідними радами.
11. Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу: кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу країни. Тобто бюджетний устрій визначає, яким чином здійснюється побудова бюджетної системи.
Згідно Бюджетного кодексу бюджетна система України – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права (рис. 5).
Рис. 5. Склад бюджетної системи України
Бюджетний процес – це регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що становлять бюджету систему України. На кожній стадії бюджетного процесу вирішуються питання, які не можуть бути розглянуті в інший час (Додаток 4).
Отже, виділяють такі стадії бюджетного процесу:
складання проектів бюджетів
розгляд та прийняття закону про державний бюджет та рішень про місцеві бюджети
виконання бюджету
підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішень щодо нього.
Бюджетний процес відбувається на відповідних правових засадах, підкріплюється відповідними принципами, що є гарантією чіткого й неупередженого планування, ефективного використання коштів, дотримання фінансової дисципліни та здійснення постійного контролю за виконанням бюджетів.