Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка_ПРІМЄРОВА.doc
Скачиваний:
43
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
903.68 Кб
Скачать

Запитання для самоконтролю:

  1. Що являють собою податки?

  2. Які функції виконують податки?

  3. Які є елементи податків?

  4. Як класифікуються податки?

  5. Що являє собою податкова система?

  6. Які податки в Україні належать до загальнодержавних і які до місцевих?

  7. Що являє собою податкова політика держави?

Тема 10. Державний кредит та державний борг

Об’єктивна необхідність використання державного кредиту на задоволення потреб суспільства обумовлена постійною суперечністю між величиною цих потреб і можливостями держави щодо їх задоволення за рахунок бюджету.

Державний кредит за своєю економічною сутністю – це сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами – з іншого, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом.

Найпоширенішим варіантом є держава-позичальник, при цьому за допомогою державного кредиту залучаються вільні фінансові ресурси юридичних і фізичних осіб, які використовуються для задоволення державних потреб.

Виступаючи кредитором, держава за рахунок коштів бюджету надає на платній основі, за умови обов’язкового повернення кредити юридичним і фізичним особам.

У випадку, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик іншими особами, вона є гарантом.

Призначення державного кредиту виявляється насамперед у тому, що він є засобом мобілізації державою додаткових фінансових ресурсів. Державний кредит також є джерелом збільшення прибутків власників цінних паперів, що досягається через виплату процентів і виграшів за державними позиками.

Державний кредит виконує функції: розподільчу, регулюючу та контрольну.

Через розподільчу функцію державного кредиту забезпечується формування централізованих грошових фондів держави або їх використання на принципах строковості, платності і повернення. Державний кредит – це відносини вторинного розподілу вартості ВВП. У сферу державно-кредитних відносин надходить частина прибутків і грошових фондів, сформованих на стадії первинного розподілу. Це – тимчасово вільні кошти населення та підприємств. Іншою стороною кредитних відносин виступають фінансові зв’язки, обумовлені зворотністю та платністю коштів додатково мобілізованих державою. Виплата прибутків кредиторам забезпечується переважно за рахунок бюджетних надходжень.

Сутність регулюючої функції державного кредиту виявляється в тому, що вступаючи в кредитні відносини, держава впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей та капіталів, на виробництво і зайнятість. Держава регулює грошовий обіг, розміщуючи облігації державної позики серед різних груп населення, чим скорочує платоспроможний попит. Виступаючи на фінансовому ринку як позичальник, держава збільшує попит на позичкові ресурси і тим самим сприяє зростанню ціни на кредит. Чим вищий попит на вільні ресурси з боку держави, тим вищим буде рівень позичкового процента, тим дорожчим буде для підприємців банківський кредит. Дорожнеча позичкових коштів змушує бізнесменів скорочувати інвестиції у сферу виробництва, водночас вона стимулює нагромадження у вигляді придбання державних ЦП.

Контрольна функція державного кредиту пов’язана з діяльністю держави та станом централізованого фонду грошових коштів. Сфера державного кредиту охоплює рух вартості в двосторонньому порядку, оскільки державний кредит передбачає повернення отриманих коштів. Контроль поширюється як на залучення позикових коштів, так і на їх погашення.

Державний кредит може мати дві форми: ощадна справа та державні позики.

Ощадна справа належить до державного кредиту, коли ощадні установи виконують роль посередників при наданні позик державі за рахунок позичкових коштів населення без повідомлення реальних власників про купівлю державних цінних паперів.

Основною формою державного кредиту виступають державні позики

Державні позики як основна форма внутрішнього державного кредиту характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти насе­лення, підприємств і організацій залучаються на фінансування суспільних потреб через випуск і реалізацію облігацій, казначейських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів.

Класифікація державних позик здійснюється за такими ознаками:

  • за правовим оформленням розрізняють: безоблігаційні – державні позики, що оформляються підписними зобов'язаннями або надаються на підставі угод; облігаційні – забезпечені випуском цінних паперів. Угодами оформляються, як правило, кредити від урядів інших країн, міжнародних організацій та фінансових інституцій. За допомогою цінних паперів мобілізуються кошти на фінансовому ринку;

  • залежно від місця розміщення позик: внутрішні – розміщуються на внутрішньому фінансовому ринку (надаються юри­дичними і фізичними особами даної країни); зовнішні - надходять ззовні від урядів, юридичних і фізичних осіб інших країн, міжнародних організацій і фінансових інституцій;

  • за правом емісії розрізняють: державні позики, що випускаються центральними органами управління і находження від яких спрямовуються в державний бюджет; місцеві позики випускаються місцевими органами управління і спрямовуються у відповідні місцеві бюджети;

  • за характером використання цінних паперів: ринкові, що вільно купуються, продаються і перепродаються на ринку цінних паперів; неринкові позики, що не допускають виходу цінних паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепродати;

  • залежно від установлення забезпеченості: заставні позики забезпечуються державним майном чи конкретними доходами; беззаставні не мають конкретного матеріального забезпечення, їх надійність визначається авторитетом держави її статусом у світовому співтоваристві;

  • відповідно до терміну погашення заборгованості: короткострокові (термін погашення до одного року); середньострокові (від 1 до 5 років); довгострокові (понад 5 років);

  • за характером виплати доходу: процентні, за якими дохід виплачується у вигляді позикового процента. При цьому може встановлюватись як твердо фіксована на весь період позики ставка, так і плаваюча, тобто така, яка змінюється залежно від різних чинників, насамперед попиту і пропозиції на кредитному ринку. Виплата процентного доходу здійснюється на купонній основі. Вона може проводиться щорічно, раз на півріччя, щоквартально; виграшні, які передбачають, що виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів-виграшів. Дохід у такий спосіб отримують не всі кредитори, а тільки ті, чиї облігації виграли. Така система доцільна при незнач­них сумах позики, що припадають на одну особу, оскільки такий процентний дохід не може істотно стимулювати надання позики державі; дисконтні позики передбачають, що державні цінні папери купуються з певною скидкою, а погашаються за номінальною вартістю. Зазначена різниця формує дохід кредитора. За такими цінними паперами відсутні купони, тому їх ще називають облігаціями з нульовим купоном;

  • за характером погашення заборгованості: одноразова виплата; виплата частинами. У разі погашення частинами може застосовуватись три варіанти. Перший - позика погашається рівними частинами протягом кількох років. Другий - позика погашається щоразу наростаючими сумами. Третій - щоразу сума зменшується. Другий варіант застосовується тоді,коли передбачається в перспективі щорічне зростання доходів держави, третій - навпаки, коли доходи будуть зменшуватись чи зростати державні видатки;

  • залежно від зобов'язань держави в погашенні боргу: позики з правом дострокового погашення, що дають змогу державі враховувати ситуацію на фінансовому ринку; позики без права дострокового погашення.

Джерелами погашення державних позик можуть бути:

  • доходи від інвестування позичених коштів у високоефективні проекти;

  • додаткові надходження від податків;

  • економія коштів від зменшення видатків;

  • емісія грошей: емісія грошей є фіктивним джерелом погашення боргу, оскільки внаслідок неї інфляція знецінить повернені державою кредиторам кошти;

  • залучені від нових позик кошти (рефінансування): постійне залучення нових позик для погашення старих боргів також може призвести до створення так званої фінансової піраміди та порушення боргової безпеки держави.

Державний борг – це сума заборгованості держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами. Загальна сума державного боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави та відсотків за ними, включаючи видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам. Відповідно, структурно державний борг поділяється на внутрішній борг – це сукупність зобов’язань держави перед резидентами та зовнішній борг сукупність зобов’язань держави перед нерезидентами.

Розрізняють поточний та капітальний державний борг. Поточний боргце сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, й належних до сплати в цей період відсотків за усіма випущеними на даний момент позиками. Капітальний боргце загальна сума заборгованості та відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Здійснюючи внутрішні та зовнішні запозичення держава повинна забезпечити обслуговування державного боргу.

Обслуговування державного боргу – це погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення та зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Обслуговування державного боргу здійснюється Міністерство фінансів України.

Управління державним боргом – це комплекс заходів, що здійснює держава в особі її уповноважених органів з визначення умов залучення коштів, їх розміщення і погашення та забезпечення платоспроможності держави. До методів управління державним боргом належать:

  • рефінансування – це погашення основної заборгованості й процентів за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик;

  • реструктуризація заборгованості – на певних умовах відстрочується виплата частки боргу;

  • конверсія – це зміна дохідності позики. Держава, як правило, зменшує розмір процентів, які мають виплачуватися за позиками;

  • консолідація – це збільшення строків дії випущеної позики;

  • уніфікація позик – це об’єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики;

  • відстрочення погашення;

  • анулювання – означає відмову уряду від його погашення.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.