Лекція №3

Парасимпатична нервова система

Основні поняття

Парасимпатична нервова система , симпатична нервова система ,парасим- патична стимуляція.

План лекційного заняття

1. Загальні закономірності розвитку

2. Анатомічні структури

3. Мікроскопічна будова

4. Шляхи проведення чутливої інформації. Активність чутливих шляхів.

5. Колінергічна передача

Література

1.Костюк П. Г. Физиология центральной нервной системы. – К.: Вища школа, 1977. – 328 с.

2.Ноздрачёв А. Д. Физиология вегетативной нервной системы. – Л.: Наука, 1983. – 285 с.

3.Ноздрачёв А. Д., Чернышова Н. П. Висцеральные рефлексы. – Л.: ЛГУ, 1989. – 166 с.

4.Физиология вегетативной нервной системы: Руководство по физиологии. – Л.: Наука, 1981. – 750 с.

6.Скляров О. Я., Косий Е. Р., Андріюк Л. В. Фізіологічні та клінічні основи регуляції вегетативних функцій/За ред. проф. Панасюка Є. М. – Львів: Поліграфтех, 1995. – 102 с.

5. Сергеев П. В., Шимановский Н. Л. Рецепторы физиологически активных веществ. – М.: Медицина, 1987. – 400 с.

Конспект лекційного заняття

Парасимпатична нервова система за Д.Н. Ленглі (1925р) це частина автономної нервової системи, яка пов’язана із симпатичною в певних умовах і функціях їх протиставлена .

Для парасимпатичної нервової системи джерелом є гангліонарна пластинка соміти якої дають початок парасимпатичній нервовій системі. Парасимпатичні нервові вузли голови утворюються шляхом міграції клітин із середнього і довгастого мозку. Парасимпатичні нервові ганглії травного тракту утворюються шляхом міграції із двох участків гангліонарних пластинок, вагусного та попереково – крижового.

Загальній організації парасимпатичної часини виділяють центральні і периферичні утворення. Центри включають ядра головного мозку і крижового відділу спинного мозку.

Головний мозок поділяється на :

Середньо мозковий та довгасто мозковий. Передача збудженням до виконавчого органу відбувається по двонейронному шляху:

Прегангліонарні нейрони розташовані у сірій речовині, постгангліонарні винесені на периферію.

Відмінності парасимпатичної системи від симпатичної

1. Центри структурно розташовані в 3-х різних далеко стоячих участківмозку.

2. Основну масу парасимпатичних вузлів складають дрібні ганглії, які дифузно розкидані у товщі або поверх внутрішніх органів.

3. Характерна значна діяльність відростків у прегангліонарних нейронів і коротка довжина постгангліонарних.

4. Парасимпатичні волокна інервують тільки певні зони тіла, які також постачають симпатичною інервацією. Центральні структури парасимпатичної

нервової системи розташовані у середньому, довгастому і крижовому відділи спинного мозку.

Середньо мозкова частина представлена парасимпатичним ядром Якобовіча-Вестфаля-Едінгера, які знаходяться поблизу передніх вузлів чотири холма водопроводу мозку ( сильвій - водопровід).

Продовгуватий мозок – трьома парами ядер, в яких почленовані прегангліонарні волокна виходять з мозку в складі 7,8, 9, 10 пар черепних нервів. Тут відбуваються сльозотеча, руховий і секреторний шлях для внутрішніх органів. Ядра 3-го парасимпатичного центра розташовані в області 2-4 або1-3 крижових сигментів в бічних рогах сірої речовини спинного мозку. Блукаючий нерв – змішаний , складної будови включає аферентний і еферентний парсимпатичні чутливі соматичні, еферентні симпатичні волокна. На виході із ядерного отвору черепа нерви утворюють 2 послідовні вузла: яремний і вузловий.

Всі нейрони ВНС хордових характерні значними одно подібними форм і розмірів, особливістю парасимпатичних гангліїв є перевага клітин з короткими всередині капсулярними дендритами. Блукаючий нерв містить прегангліонарні і постгангліанарні волокна 80-90%, складні аферентні нерви 20% мякітні. виключно важливу фізіологічну роль чутливої гілки блукаючого нерва – де прегарного, він є провідником, який сигналізує про функціональний стан серцево –судинної системи. Єдиним із парасимпатичних гангліїв володіють достатньо довгими постгангліонарними гілками є циліарний ганглій.

Ганглій парасимпатичної нервової системи розміщені у внутрішніх органах і називаються внутрішньо органними, вони наявні у серці, стравоході, бронхах, кишечнику, жовчному і сечовому міхурах, екзокринних і ендокринних залозах.

Головним джерелом парасимпатичних впливів слугують волокна блукаючого нерва, які інервують органи грудних і черевних порожнин. Більшість внутрішніх органів отримали подвійну рухову інервацію симпатичну і парасимпатичну. Парасимпатичну рухову інервацію не отримують скелетна мускулатура, більша частина кровоносних судин і матка.

Симпатична і парасимпатична нервові системи спричиняють у більшості органів протилежні ефекти що свідчить про антагоністичний характер їхнього впливу. Симпатична нервова система підсилює нервову діяльність серця, а парасимпатична її гальмує. Якщо якому не будь внутрішньому органу притаманна автоматія, тоді симпатична і парасимпатична система підсилює або послаблює її діяльність. У цьому випадку говориться про корегуляційну дію ЦНС.

Якщо орган не працює автоматично а збуджуючий імпульс симпатичної або парасимпатичної нервової систем говорять про пусковий вплив ВНС. Парасимпатична нервова система відповідає за відновлення ресурсів і підтримку гомеостазу. Парасимпатична нервова система діє або безпосередньо на органи або тканини, або через мета симпатичну нервову систему.

Симпатична нервова система активує діяльність нервової системи в цілому, активність відбувається коли виникає загроза існування. Таким чином симпатична нервова система розглядається як система тривоги, мобілізації захисних сил для активної взаємодії з факторами навколишнього середовища.

Парасимпатична і мета симпатична нервова система забезпечують відновлення і підтримку сталості внутрішнього середовища в організмі.