1.2. Діагностика кризової ситуації

Слід мати на увазі, що діагностувати екологічний стан грунтів, обумовлений техногенним впливом, досить складно. Особливо важко встановити початок техногенної деградації, коли ще у грунтах не помітно суттєвих змін.

Тому з урахуванням того, що наслідки техногенного впливу у більшості випадків візуально не простежуються, пропонується, по-перше, використовувати при діагностиці такого процесу переважно кількісні показники, і по-друге, разом з ґрунтовими обстеженнями контролювати хімічний стан рослин, які вирощуються на таких територіях. Необхідно також зазначити, що ступінь техногенного впливу багато у чому залежить від типу грунтів. Низькобуферні ненасичені основами, малогумусні дерново-підзолисті грунти піддаються значному впливу забруднюючих речовин. в умовах кислого середовища полютанти трансформуються у більш рухомі міграційноздатні сполуки, які можуть надходити до нижчерозташованих шарів і до ґрунтових вод, тим самим підсилюючи несприятливий екологічний вплив [30]. В умовах нейтрального або лужного середовища на високобуферних грунтах (чорноземах, темно-каштанових грунтах) полютанти, як правило, знаходяться у неактивному стані і малодоступній для рослин формі.

Незважаючи на зазначені вище складнощі діагностування техногенної деградації грунтів, особливо на початковому етапі, кризова ситуація, яка обумовлена техногенним впливом викликає вже більш суттєві зміни показників і властивостей грунтів, що дозволяє більш адекватно її діагностувати. Про наявність кризової ситуації свідчить погіршення у порівнянні з незабрудненим грунтом його структури, більше ущільнення, зниження на 1-2 більш одиниць показника рН, зменшення чисельності і зниження на 20-25% активності азотобактера, який є індикаційним мікроогранізмом, падіння на 25-30% врожаю вирощуваних сільськогосподарських культур. І все ж головними діагностичними показниками кризової ситуації є кількісні показники, а саме: рівень радіаційного забруднення Cs-137 в межах 5-15 кі/км² і Sr-90 1-3 кі/км²; вміст у грунтах важких металів, який на 1-2 порядки перевищує ГДК; пестицидне навантаження у межах 5-7 кг/га д.р.

1.3. Показники діагностики

До показників діагностики кризової ситуації, яка обумовлена техногенним впливом, відносяться:

1. вміст залишкової кількості пестицидів у грунтах, мг/кг;

2. вміст залишкової кількості пестицидів у рослинній продукції, мг/кг;

3. вміст валових форм важких металів у грунтах, мг/кг;

4. вміст рухомих форм важких металів у грунтах, мг/кг;

5. щільність забруднення грунтів Cs-137 и Sr-90, кi/км².

1.4 Нормативи оцінки ступеню проявлення кризового явища

В основу нормування вмісту шкідливих речовин у ґрунті покладено принцип, що допускає додаткове надходження їх у грунт у кількостях, безпечних для живих організмів. під гранично допустимою концентрацією шкідливої речовини в ґрунті слід розуміти максимальну її кількість (мг/кг ґрунту), що гарантує відсутність негативного прямого чи опосередкованого впливу на здоров’я людини та санітарні умови проживання населення. При оцінці безпеки надходження шкідливих речовин до ґрунту необхідно виходити із недопустимої перевищення межі адаптаційних можливостей організму і самоочищувальної здатності ґрунту, тобто порогу безпечної дії.

Під порогом безпечної дії хімічних речовин, які надходять (разово, або протягом доби, року, усього життя) в організм людини з ґрунту, розуміють таку їх кількість, яка не викликає деструктивних змін в організмі, але перевищення якої призводить до появи негативних функціональних і біологічних наслідків.

Відомо, що на основі порогових кількостей тієї чи іншої речовини за загально-санітарними, водно-міграційними, повітряно-міграційними, органолептичними, транслокаційними, санітарнотоксичними та фітотоксичними показниками шкідливості і визначається гранично допустима концентрація (ГДК).

Тому при оцінці ступеню техногенного навантаження на грунт перш за все слід користуватись значенням ГДК тієї чи іншої речовини або елементу, і тільки за їх відсутністю можна робити експертне заключення про наявність чи відсутність токсичної дії.

Нормативи оцінок ступеню проявлення кризової ситуації

Відносно пестицидів, як вже відмічалось, визначення типу кризової ситуації слід робити за допомогою даних, що характеризують рівень пестицидного навантаження. Це дає змогу у цілому адекватно оцінити екологічний стан грунтів з цього аспекту. Однак для більш об’єктивної оцінки необхідно використовувати і дані стосовно залишкових кількостей пестицидів у грунтах і рослинах. Оцінку забруднення грунтів і рослинної продукції залишковою кількістю пестицидів проводять шляхом порівняння фактичного вмісту пестицидів у ґрунті чи у сільськогосподарській продукції з гранично допустимими концентраціями. У таблиці 1.1. наведені дані щодо ГДК деяких пестицидів. Перевищення фактичного вмісту залишкової кількості пестицидів над ГДК свідчить про небезпечну екологічну ситуацію.

Таблиця 1.1.