1.5. Інтерпретація і використання даних

Стосовно пестицидів, як вже зазначалось, доцільно порівнювати фактичний вміст полютантів у ґрунті чи у сільськогосподарській продукції з встановленими гранично допустимими концентраціями. Результати цього порівняння, зрозуміло, можуть бути різними. Наприклад, грунти вважаються забрудненими ептамом при наявності його залишкової кількості понад 0,9 мг/кг у ґрунті і понад 0,05 мг/кг у насінні соняшника. У тому ж випадку, коли вміст залишкової кількості пестицидів не сягає ГДК – грунт вважається умовно чистим. Визначення характеру екологічної ситуації проводиться за наведеною вище градацією.

Стосовно важких металів необхідне більш ретельне обміркування. Відомо, що механізм засвоювання рослинами важких металів дуже складний і не завжди високий вміст того чи іншого елементу у ґрунті визначить саме такий його вміст у рослинах. Наведемо приклад с кобальтом. Його кларк встановлено на рівні 8 мг/кг грунту. Припустимо, що дані хімічного аналізу показали вміст цього елементу на рівні 40 мг/кг ґрунту, тобто у п’ять разів вищий, ніж кларк. Однак це ще не є підставою вважати грунт забруднений кобальтом, бо токсичність на кобальт для рослин виявиться лише при вмісті його у ґрунті понад 50 мг/кг грунту. Це ж стосується і рухомих форм елементів-забруднювачів.

Окремо слід сказати про використання мінеральних добрив. Рівень їх застосування на Україні з відомих причин в останні роки істотно зменшився. Тому цей показник не був нами прийнятий як домінантний при визначенні типів екологічної ситуації. Але він може бути корисним як такий показник, що уточнює екологічний стан грунтів. Ось чому його теж слід враховувати, користуючись такими відомостями.

В період з 1985 по 1990 роки в середньому в Україні вносили 150 кг/га діючої речовини мінеральних та 8,7 т/га органічних добрив.

Найбільш високою інтенсивністю використання мінеральних добрив характеризується зона Полісся. Тут в 45% адміністративних районів в цей період щорічно вносили високі та дуже високі дози NPK- від 210 до 240 кг/га. Особливо відзначається Закарпатська область, де вони становили майже 300 кг/га. а в окремих районах і більше. В цих районах, враховуючи співвідношення N:P:K, яке в середньому складало 1:0.5:0.6 можна чекати негативних наслідків у зв’язку з забрудненням грунтових вод нітратами та накопиченням їх у сільськогосподарській продукції. Цей процес тут поглиблюється за рахунок широкого співвідношення між мінеральними та органічними добривами, що становить 1.29:1; тобто на кожну одиницю діючої речовини, внесену з органічними добривами, вносили 1,29 одиниць мінеральних.

В інших районах цієї зони об’єм використання мінеральних добрив не перевищував екологічно безпечного рівня.

у Лісостеповій зоні (186 адміністративних районів) високою інтенсивністю використання мінеральних добрив виділяються Київська і Чернівецька області: в них переважають високі та дуже високі, а в Черкаській – підвищені (150-210 кг/га) дози. В інших областях Лісостепової зони переважають середні дози (150-180 кг/га) діючої речовини.

Співвідношення органічних і мінеральних добрив тут складає 1:1,27. Значне переваження мінеральних добрив над органічними викликає негативні зміни показників родючості чорноземних грунтів. За даними стаціонарних дослідів, при такому співвідношенні збільшується рухомість гумусу, з колоїдного комплексу вилуговується кальцій, відбувається підкислення ґрунтового розчину. На фоні без внесення меліорантів на чорноземних грунтах при навантаженні їх мінеральними добривами більше 150-180 кг/га діючої речовини середньорічно та дефіциті органічних добрив можна очікувати негативних наслідків, перш за все підкислення ґрунтового розчину. Цей процес і відбувається за даними держагрохімслужби в деяких областях Лісостепової зони.

Диференціація використання мінеральних добрив у Лісостеповій зоні тісно пов’язана із структурою посівних площ. В районах з поширенням посівів цукрових буряків дози внесення добрив значно зростають. За рахунок цього в правобережному Лісостепу інтенсивність використання добрив значно вище, ніж у лівобережному. Враховуючи більш легкий гранулометричний склад грунтів правобережного Лісостепу тут можна очікувати вимивання за межі ґрунтового профілю азотних добрив, особливо коли вони використовуються лише під оранку, а не в роздріб.

В степовій зоні всього 3% районів, головним чином, у зв’язку з розвитком зрошення та спеціалізації на вирощуванні овочевих культур, в Херсонській, Одеській областях та Кримській автономній республіці використовують підвищені, а 7% районів – середні (150-180 кг/га) дози добрив. В усіх інших районах в означений період вносили низькі та дуже низькі дози добрив. Можливі негативні наслідки використання мінеральних добрив, пов’язані, головним чином, із збільшенням їх доз на зрошуваних землях; можливою фільтрацією у ґрунтові води.

В залежності від типу грунтів, їх гранулометричного складу та будови поглинального комплексу екологічно безпечні дози застосування добрив істотно відрізняються. За експертною оцінкою узагальнених даних польових та лізиметричних дослідів мінеральні добрива при внесенні їх у дозах, які перевищують екологічно безпечний норматив, можуть негативно впливати на навколишнє середовище.

Найбільш визначені такі негативні напрямки цього впливу: 1) підкислення ґрунтового розчину; 2) забруднення ґрунтових вод в результаті фільтрації розчинених добрив (особливо азотних); 3) накопичення надлишкових запасів нітратного азоту в продукції рослинництва; 4) забруднення водосховищ залишками добрив в результаті процесів ерозії.

За експертними оцінками для легких дерново-підзолистих грунтів Полісся перевищення середньорічної дози азотних добрив більше 100-120 кг/га діючої речовини може негативно впливати на забруднення ґрунтових вод та продукції рослинництва нітратами.

На суглинкових грунтах чорноземного ряду при перевищенні доз мінеральних добрив (у діючій речовині) над органічними (співвідношення 1:1.2-1.5) відбуваються зміни складу катіонів поглинального комплексу, підкислюється ґрунтовий розчин.

На підставі наведених вище даних і експертних розрахунків нами пропонується система заходів по підтриманню екологічної стійкості земельних ресурсів та усуненню негативних явищ (табл. 1.8).