1.4. Проблеми розвитку корпоративного бізнесу в Україні

В Україні, як і в інших країнах СНД, відбувається інтенсивне формування інтегрованих корпоративних структур, основною орга­нізаційно-правовою формою яких є акціонерні товариства.

Особливістю українських інтегрованих корпорацій є те, що во­ни сформувалися на базі виробничих комплексів радянського періо­ду, оскільки до розпаду СРСР мав найвищий рівень галузевої інте­грації, тоді як у розвинених країнах увесь великий бізнес функціону­вав за принципом міжгалузевої інтеграції, злиття банківського і про­мислового капіталів. У результаті всі українські корпоративні струк­тури являють собою завершені виробничі ланцюжки, але мають не­завершену структуру фінансового блоку. Діяльність інтегрованих корпоративних структур (ІКС) характеризується нестабільністю прав власності, оскільки нерідко ті права, що формально зафіксова­ні, є недостатньою підставою для реалізації їх власником.

Сьогодні триває пошук нових форм інтеграції, які б дали змогу зміцнити й упорядкувати відносини власності та виробничо-фінан­сові відносини. Якщо зважити на досвід розвинених країн, можна дійти висновку, що не існує однакової структури, яка б розв'язала всі ці суперечності. Водночас у процесі еволюції форм інтеграції в країнах Західної Європи і США стали переважати холдинги і мультидивізіональні структури. Однак у кожній із цих структур триває постійний пошук оптимального співвідношення й функціонування її частини з метою підвищення ефективності діяльності всієї інтегро­ваної корпорації. Щоб вирішити проблеми інтеграції українських під­приємств, необхідно, по-перше, визначити, на якому етапі розвитку перебувають корпоративні структури в Україні, по-друге, розробити оптимальну структуру вітчизняних інтегрованих корпорацій за суча­сних умов і, по-третє, визначити напрям подальшого розвитку.

Нині в Україні зареєстровано приблизно 36 тис. акціонерних товариств, переважна більшість яких перебуває у фінансово-еконо­мічній скруті.

Останнім часом інтенсивність інтеграційних процесів у світовій економіці значно посилилася. Не залишилася осторонь цього проце­су і Україна. Так, в Україні офіційно зареєстровано одну ПФГ «Ти­тан», до складу якої увійшли Державна акціонерна компанія «Ти­тан», АКБ «Форум», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Велта» і гри наукові установи: Інститут гірничо-хімічної промисловості ВАТ «Гірхімпром», Сумський державний НДУ мінеральних добрив і піг­ментів «МІНДІП», Науково-дослідний та проектний інститут зі зба­гачення й агломерації руд чорних металів ВАТ «Механобрчормет».

У сучасних умовах особливого значення набуває вибір напря­мів комплексної оцінки діяльності корпоративних структур, які ви­значають темпи, пропорції і тенденції промислової політики.

В Україні процес створення корпоративних структур та його динаміка залежать передусім від їхньої відповідності інтересам дер­жави; це знайшло своє відображення в обтяжливій процедурі реєст­рації, що включає обов'язкову вимогу участі в реалізації державної програми розвитку за відсутності будь-яких пільг з боку держави.

Формування нормативно-правової бази в Україні відбувалося на основі Програми діяльності Кабінету Міністрів України, яка пе­редбачала створення як промислово-фінансових груп та холдинго­вих корпорацій, так і різних корпоративних форм бізнесу. Серед них значне місце посідали транснаціональні ПФГ, учасником яких була Росія. До найвагоміших проектів належали «Трубтранс», продук­цією якого були труби великого діаметра, та «Формаш», що випус­кав устаткування для виробництва хімічних волокон. До складу цієї корпоративної структури мали входити підприємства-учасники: ВО «Хімтекстильмаш» і ВО «Фортекс» та російське АТ «Формаш».

Однак ці проекти так і не вдалося реалізувати, що певною мі­рою пояснюється невідповідністю національних законодавств країн-учасниць вимогам створення Інтегрованої корпоративної структури.

Проблемними питаннями, що потребують розв'язання в процесі доопрацювання чинного законодавства щодо корпоративних струк­тур, є питання про збут кінцевої продукції. Стосовно ПФГ чинна нормативна база не враховує, що у випадках, коли перелік кінцевої продукції ПФГ значний і її виробляє не лише головне підприємство групи, а й її учасники, збут кінцевої продукції через головне підпри­ємство є проблематичним унаслідок централізованого обліку.

Проблематичним з точки зору пожвавлення процесів інвесту­вання діяльності підприємств у рамках корпоративної структури є вимоги щодо участі лише однієї банківської установи, що обмежує приплив банківського капіталу, а отже, гальмує фінансування діяль­ності підприємств.

Недостатнє врахування накопиченого у світі досвіду створення й діяльності різних форм корпоративних структур, недоліки законо­давства, невдалі спроби винайти особливий шлях розв'язання проб­лем інвестування в Україні призвели до практично повної відсутнос­ті ПФГ в економіці країни, а також до існування неформальних уг­руповань.

З метою активізації процесу створення корпоративних структур в Україні необхідно вдосконалити законодавчу базу, узгоджувати інтереси всіх учасників угруповань.