Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекції ОП.doc
Скачиваний:
28
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
1.43 Mб
Скачать

6.2. Регулювання основних організаційно-економічних відносин

Організаційно-економічні відносини основних учасників об'єд­нань підприємств регламентуються чинним законодавством, а також внутрішніми документами. Економічна роль засновників та інших акціонерів чітко розписані в таких документах, як статут, положен­ня про загальні збори, їх представницькі органи. Економічні відно­сини обґрунтовуються в положенні «Про цінні папери товариства», в якому визначаються:

  • умови оплати акцій, опціонів на придбання акцій, облігацій тощо;

  • способи придбання контрольного пакета акцій;

  • вимоги до закупівлі контрольного пакета акцій, оскільки в Україні це питання законодавче врегульовано ще недостатньо;

  • регламентація укладання угод;

  • вартість майна, що є об'єктом значної угоди;

  • орган управління, який визначає угоду;

  • порядок здійснення значної угоди.

На практиці досить часто в положення закладається вимога що­до здійснення значної майнової угоди, вартість якої становить 25-50 % балансової вартості активів. Оскільки часто зустрічаються ви­падки недотримання вимог до укладання угод, потрібно чітко сфор­мулювати наслідки цього, відповідальність за певні розміри збитків, завданих корпорації.

Для регулювання антиконкурентної діяльності приймають положення «Про заборону конкурентної діяльності всередині корпорації». Члени органів правління не мають права бути членами правління або управлінцями в іншому господарському товаристві, крім тих, які створені цією корпорацією.

Конкурентними діями акціонерів і персоналу можуть вважати­ся: закупівля дочірніми та залежними підприємствами сировини й матеріалів за завищеними та реалізація продукції за заниженими ці­нами, якщо ця продукція є профільною для корпорації; розголошен­ня комерційної таємниці та ін.

Важливим моментом регулювання відносин учасників є «Положення про інтелектуальну власність», у якому визначається:

  • порядок її використання;

  • форми й порядок її включення до статутного фонду;

  • придбання нематеріальних активів та їх відображення в балансі. Нематеріальні активи використовуються як внески до статутного фонду, передаються на баланс у таких формах: право власності на винахід, право власності на корисну модель, право власності на промисловий зразок, право власності на знаки для товарів і послуг, право власності на фірмове найменування, право власності на програми ЕОМ тощо. До інтелектуальної власності також можуть належати: права користування земельною ділянкою, надрами, геологічною та іншою інформацією.

Учасниками відносин є не тільки акціонери, а й менеджери, тому регулювання цієї сфери має важливе значення. Положення про правління й персонал та інші документи повинні чітко визнача­ти роль, компетенцію і відповідальність найманих управлінців. До­кументом, який регулює функції, повноваження та відповідальність менеджера, є контракт з посадовою особою. Контракти з менеджера­ми розробляються індивідуально й мають конфіденційний характер. Контракт має містити механізм захисту інтересів менеджера й меха­нізм захисту від некомпетентних дій менеджера. Складання, погод­ження й підписання контрактів належить до одного з найважливі­ших елементів внутрішнього регулювання.

Для стимулювання менеджерів, крім загальноприйнятих форм мотивації, можна застосовувати такі елементи стимулювання: «золо­ті парашути», опціони на придбання акцій, передача акцій товарист­ва в довірче управління.

«Золоті парашути» являють собою вихідні виплати вищим менеджерам. Розміри таких виплат можуть бути досить значними. Такі винагороди застосовуються для того, щоб вищі посадові осо­би не протидіяли вигідним для корпорації змінам щодо злиття, поглинання, розукрупнення, участі в інших господарських това­риствах.

Опціони на придбання акцій регулюються відповідно до по­ложення «Про порядок отримання акцій корпорації її службовцями і опціони на їх придбання». Розповсюдження опціонів на придбання власних акцій ставить за мету підвищення зацікавленості персоналу в ефективному господарюванні корпорації і збільшення доходів пра­цівників. У разі додаткового випуску акцій службовці-акціонери ма­ють переважне право на придбання додатково випущених акцій згід­но з чинним законодавством.

За поданням ради товариства й правління загальні збори ма­ють право на розповсюдження власних акцій на пільгових умовах, а також на надання їх на безоплатній основі окремим членам ко­лективу - за високі показники в роботі. Першочерговість розпо­всюдження акцій серед співробітників встановлює правління, по­годжуючи своє рішення з радою і затверджуючи його на загальних зборах.

Корпорація має право розповсюджувати серед своїх службовців привілейовані акції. Перелік осіб, які мають право на такі акції, встановлює правління, а затверджують збори.

Крім стимулювання, для учасників-менеджерів слід застосову­вати також систему відповідальності. Особи-порушники повинні притягатися до дисциплінарної, майнової, адміністративної та кри­мінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства України.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.