5.2. Види організаційних структур управління об'єднань підприємств

Згідно з чинним законодавством в Україні можуть створюватися й функціонувати два типи об'єднань підприємств та організацій (інтегральних утворень): добровільні та інституціональні. Нині на теренах України найбільш поширеними та ефективно діючими можна вважати асоціації (союзи, спілки), корпорації, консорціуми, концерни, холдинги, фінансові (промислово-фінансові) групи. Нижче розглянемо види структур управління, до яких найчастіше вдаються дані типи об'єднань підприємств. Існують два основні види структур управління: лінійна та функціональна (рис. 5.1).

Рис. 5.1 Класифікація організаційних структур управління.

Уся інша різноманітність існуючих структур (рис. 5.2) є результатом комбінації цих двох основних типів.

Рис. 5.2 Класифікація комбінованих організаційних структур.

Рис. 5.3 Лінійна організаційна структура управління об’єднанням підприємств

Лінійна структура (рис. 5.3) базується на зосередженні всіх виробничих та управлінських функцій у керівника. Тут усі повноваження є прямими (лінійними), вони спрямовані від вищої ланки управління до нижчої.

Ця структура характеризується простотою, чіткістю і зрозумілістю взаємин ланок і працівників управління. Лінійна структура управління вимагає високої компетенції керівника з усіх питань. Вона може використовуватися за умови відносно простої системи організації з постійними умовами, завданнями й функціями менеджменту. Перева­ги та недоліки лінійних організаційних структур наведено у табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Переваги та недоліки лінійних організаційних структур управління

Переваги	Недоліки
Чітке виконання підлеглими узгоджених між собою завдань і розпоряджень. Повна відповідальність кожного керівника за результати роботи. Простота, чіткість і зрозумілість взаємовідносин ланок і працівників управління. Відсутність потреби у великому штаті управління.	Вимагає високої компетентності лінійних керівників із усіх питань Організаційна нерівність керів­ників через різні їхні статуси (низові ланки управління соціально не захищені).
Ефективне використання ресурсів. Глибинний розвиток професійних навичок. Чітко прослідковується професійна кар'єра Посилення координації в межах виконання окремих функцій..	Сповільнюється процес прийняття рі шень Відсутнє інформаційне середовище. Нечітко визначено відповідальність за функціонування організації. Обмеження можливостей у сфері підготовки менеджерів. Слабка координація між функціональ-ними ланками.

Функціональний тип організаційної структури (рис. 5.4) управління передбачає, що кожен орган управління спеціалізується на виконанні окремих видів управлінської діяльності (функцій). Виконання вказівок функціонального органу в межах його компетенції є обов'язковим для виробничих підрозділів. Функціональна організація існує поряд з лінійною, що створює подвійне підпорядкування для виконавців. Подвійне підпорядкування ставить за мету інтегрувати функції на кожному рівні управління та спеціалізувати їх за окремими ланками. Переваги та недоліки функціональних структур управління наведено в табл. 5.2.

Спроба подолати недоліки лінійної і функціональної структур привела до виникнення комбінованих структур управління.

Лінійно-функціональна структура (рис. 5.5) передбачає, що функціональні служби отримують повноваження управління службами нижчого рівня, які виконують відповідні спеціальні функції. Однак делегуються не лінійні, а функціональні повноваження. Лінійно-функціональна структура поєднує переваги лінійної та функціональної структур. Переваги й недоліки даного виду організаційно-управлінських структур наведено в табл. 5.3.

Рис. 5.4 Функціональна організаційна структура управління об’єднань підприємств

Рис. 5.5 Лінійно-функціональна структура управління об’єднанням підприємств