Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекції ОП.doc
Скачиваний:
33
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
1.43 Mб
Скачать

Лекція 5 організаційно-управлінські структури обєднань підприємств План

  1. Сутність організаційно-управлінських структур об’єднань підприємств.

  2. Види організаційних структур управління об’єднань підприємств.

3. Організаційні форми корпоративних структур.

5.1. Сутність організаційно-управлінських структур об'єднань підприємств

Формою організації елементів об'єднань підприємств як систе­ми є їх структура. Існує декілька підходів щодо визначення поняття організаційної структури управління. Структура, яка відображає син­тез взаємозв'язків різних елементів, що спрямовані на досягнення визначеної мети, називається організаційною. Організаційна струк­тура будь-якої системи пов'язана з досягненням її глобальної мети.

Згідно з іншим визначенням, організаційна структура — це конструкція організації, на основі якої здійснюється управління суб'єктом господарювання. Ця конструкція має формальне або не­формальне вираження та охоплює канали влади й комунікації, а та­кож інформацію, що передається цими каналами.

З іншого боку, організаційна структура управління визначаєть­ся як склад, взаємозв'язки та супідрядність організаційних одиниць апарату управління, які виконують різні функції управління суб'єк­том. Згідно із цим визначенням, основними елементами організацій­ної структури управління є:

  • склад і структура функцій управління;

  • кількість працівників для реалізації кожної функції;

  • кваліфікаційний склад працівників апарату управління;

  • склад самостійних структурних підрозділів;

  • кількість рівнів управління;

  • інформаційні зв'язки.

Об'єднання підприємств мають такі загальні ознаки:

  • кількість членів — два або більше;

  • кожний учасник має характерні лише для нього характеристики;

  • між учасниками існують певні зв'язки, через які вони впливають один на одного;

  • об'єднання існують у часі й просторі, тобто склад об'єднання підприємств можна визначити в даний момент часу; вони мають свої кінцеві межі та оточуюче середовище.

Згідно з вищезазначеними ознаками об'єднання утворюють штуч­ну та відкриту систему і для управління ними можна використовувати загальні принципи побудови організаційно-управлінських структур.

Структура будь-якого об'єднання підприємств відображає упо­рядковане розташування його елементів і форму їхнього взаємозв'яз­ку, перетворюючи діючу структуру на систему.

До важливих характеристик організаційної структури об'єднань підприємств належать:

  • кількість ланок управління;

  • ієрархічність (кількість рівнів управління);

  • чіткість розмежування функцій між учасниками об'єднання;

  • чіткість розмежування повноважень і відповідальності по вертикалі й горизонталі в системі управління об'єднанням.

На процес вибору організаційно-управлінської структури об'єд­нань підприємств впливають такі чинники:

  • кількість учасників створюваного об'єднання;

  • хто є власником капіталу, що його було використано;

  • джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності;

  • потреба у фінансових коштах;

  • межі майнової (матеріальної) відповідальності;

  • спосіб розподілу прибутку чи збитків;

  • форми управління суб'єктами господарювання, що входять до складу об'єднання;

  • відповідальність (необмежена, обмежена, необмежена гене­рального партнера та обмежена молодшого партнера);

  • прогнозована тривалість існування.

Організаційна структура об'єднань підприємств повинна відпо­відати таким вимогам:

  • адаптивність, тобто здатність пристосовуватися до змін навколишнього середовища;

  • гнучкість, динамізм, тобто здатність чітко реагувати на зміну попиту, технологій виробництва, інновації;

  • адекватність, тобто відповідність організаційної структури параметрам керованої системи;

  • спеціалізація, тобто обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної ланки структури;

  • оптимальність, тобто налагодження раціональних зв'язків між елементами системи;

  • оперативність, тобто недопущення безповоротних змін у керованій системі за час прийняття рішення;

  • надійність, тобто гарантія достовірності передачі інформації;

  • економічність, тобто відповідність витрат на утримання апарату управління можливостям системи;

  • простота, тобто зрозумілість для персоналу.