Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекції ОП.doc
Скачиваний:
22
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
1.43 Mб
Скачать

6.3. Регулювання господарсько-організаційних структур

Різноманітність організаційних структур пов'язана з масштаба­ми виробництва, метою розвитку корпорації, іншими важливими чинниками. У рамках корпорації може функціонувати ціла низка окремих підприємств. Для акціонерного товариства створення окре­мих підприємств є вигідним напрямом діяльності, що пояснюється насамперед їхньою самостійністю і повною відповідальністю. Так, частина підприємств створювалася для здійснення через них вигід­них господарських операцій, особливо тоді, коли основне виробниц­тво брало на себе збитки. Іноді підприємства спеціально створюва­лися для переміщення до них збиткових структурних підрозділів. При цьому материнська компанія нічим не ризикувала в разі банк­рутства такого підприємства, якщо не брати до уваги передані фон­ди, від яких сама корпорація намагалася позбавитися.

У своїй практичній діяльності українські корпорації з метою ре­гулювання взаємодії суб'єктів господарювання та удосконалення організаційної структури самі розробляють необхідні положення. Власне, ці положення і регулюють організаційну структуру корпора­ції. Назвемо найважливіші з них:

  1. Про структурні підрозділи;

  2. Про головне підприємство;

  3. Про дочірні підприємства, філії та представництва;

  4. Про порядок створення, реорганізації й ліквідації дочірніх підприємств, філій та представництв АТ.

Для кожної філії і представництва розробляються окремі поло­ження, які, як правило, затверджують загальні збори.

Такі документи й положення безпосередньо регулюють взаємо­дію акціонерного товариства, філій та представництв, окремих струк­турних підрозділів, які не мають статусу юридичної особи, але ма­ють певну господарську самостійність. При цьому положення має регулювати відносини всіх учасників не тільки з материнською ком­панією, а й між собою. Особливо чітко слід регламентувати питання щодо фінансування органів управління, відрахування в різні фонди. Доцільно розробити систему нормативів, які регулюють фінансові потоки всередині корпорації та її структурних підрозділів.

Особливо важливо визначити способи формування фонду диві­дендів, оскільки прибутки окремих підрозділів відрізняються між собою. Крім того, окремі юридичні особи мають право самостійно розпоряджатися своїм прибутком, тому для цього встановлюються норми таких відрахувань.

Розробляючи положення щодо регулювання взаємодії суб'єктів гос­подарювання, слід звертати особливу увагу на формування розрахункових цін, які діють всередині корпорації між окремими юридичними особами.

Положення про взаємодію суб'єктів господарювання певної корпорації має містити пункти щодо врегулювання суперечливих питань, які можуть виникати між ними. Роль арбітра часто викону­ють виробнича рада, яку створюють у корпорації, правління, рада товариства, в окремих випадках — загальні збори.

6.4. Регулювання руху акціонерного капіталу

Одним з головних напрямів корпоративного регулювання є управління цінними паперами. Стан акцій залежить від ефективно­сті діяльності акціонерних товариств, а також від впливу макросередовища. Наприклад, падіння курсу акцій негативно впливає на фі­нансово-господарську діяльність корпорації.

Щоб підтримувати акції в належному стані, корпорація розроб­ляє положення «Про цінні папери», «Про відділи», які регулюють її діяльність у сфері роботи із цінними паперами.

У положенні «Про цінні папери» дається перелік видів цінних паперів, які може випускати акціонерне товариство, способи їх емі­сії. Як правило, корпорація випускає акції — іменні та на пред'явни­ка, прості та привілейовані; облігації — іменні та на пред'явника, процентні та цільові, з вільним та обмеженим обігом, а також опціони, векселі (прості й переказні) та інші види цінних паперів.

У положенні визначаються:

  • форма випуску — документарна чи бездокументарна (у вигляді записів в електронній базі даних);

  • обов'язкові реквізити; вписуються деякі законодавчі вимоги щодо неподільності акцій;

  • права власників привілейованих акцій;

  • умови та способи конвертації акцій;

  • їх анулювання;

  • умови випуску облігацій;

  • умови невиконання зобов'язань покупцями цінних паперів що­ до термінів та розмірів їх оплати.

Особливо ретельно слід розробляти положення, що регулю­ють рух цінних паперів у закритих акціонерних товариствах. На практиці в положення «Про рух цінних паперів» закладаються та­кі норми:

  • акціонери не мають права продавати або передавати свої акції без згоди загальних зборів;

  • власник акцій, який вирішив продати свої акції або їх частину, зобов'язаний запропонувати їх безпосередньо самому акціонерному товариству;

  • у разі згоди товариства придбати акції у акціонера між ними укладається договір купівлі-продажу;

  • включення до ЗАТ нових акціонерів можливе тільки з числа його працівників за згодою загальних зборів.

Такі вимоги й обмеження мають суперечливий характер, оскільки акція являє собою приватну власність, якою громадянин має право розпоряджатися на свій розсуд.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]