Розділ iiі організаційно-педагогічні та структурно-функціональні основи діяльності позашкільних навчальних закладів у формуванні гармонійно розвинутої особистості

3.1 Організаційно-педагогічний аспект упровадження фізичної культури і спорту

Організаційно-педагогічний аспект упровадження засобів фізичної культури означає сукупність спеціальних педагогічних організованих дій органів управління, що забезпечують процес упровадження фізкультурно-спортивної діяльності в систему життєдіяльності, способів життя кожної людини.

Доросла людина має визначений варіант життя відповідно його цінностям, відношенням. Звідси випливає припущення, що він знаходить якийсь варіант діяльності. В одному випадку – це трудова життєдіяльність, в іншому – споживча, у третьому – діяльність людського спілкування.

От чому при дослідженні способу життя людей робітнику фізичної культури і спорту важливо знати умови життєдіяльності, що спонукають мотиви їхніх дій, потреби, ціннісні орієнтації, які властиві даному суспільному прошарку.

Якщо індивідуальний варіант способу життя не включає фізкультурно-спортивну діяльність, то до освоєння засобів фізичної культури людина не відчуває інтересу, його мотиваційна сфера в цьому напрямку не розвинута, а отже така людина не може “раптом”появити бажання займатися фізичною культурою.

Упровадження повинно здійснюватися на суворих принципах нововведення. Фізична культура не визначена індивідом як важлива цінність, не буде їм освоюватися безпосередньо проведеної організаційно-педагогічної роботи.

Практика упровадження фізичної культури показує, що успіх буде там, де застосовуються загальні принципи організаційної роботи з людьми в підготуванні і процесі упровадження таких принципів:

• інформованості про сутність фізичної культури (можуть бути сприйняті позитивно її оздоровчі, культурно-виховні, соціально-економічні функції);

• превентивної оцінки ціни, що треба “сплатити”за заняття фізичною культурою (бути проінформованим вже на підготовчій стадії про труднощі, які очікують під час заняття);

• ініціативності знизу (кожен має розуміти користь фізичної культури);

• тотальності (заохочення робітників спортивних організацій усіх ланок у масштабі міста, району до фізично-спортивної діяльності);

• перманентного інформування (відповідальні спортивних споруд мають інформувати усі організації про позитивні моменти й організаційні труднощі);

• безперервності у впровадженні фізичної культури (на спортивних спорудах не припиняти процес щоденних занять);

• індивідуальної компенсації (зміцнення здоров’я, поліпшення настрою);

• урахування топологічних особливостей (різні варіанти життя людини впливають на особливості процесу навчання).

Існує авторитетна думка, що саме відсутність суворого проходження подібним принципам проводжує невміння здійснювати упровадження фізичної культури і спорту, організувати його.

Отже, щоб перемогти людську пасивність, лінь, шкідливі навички, нам потрібно дізнатися, у чому корінь цього зла, чому вони перетягують людину, а не заняття спортом.

Тому, спортивним організаторам, а також керівникам, тренба вчитися шукати і знаходити нові форми організації фізкультурно-спортивної роботи.