Глава3.Виробничіможливостісуспільства.Соціальнасутністьвиробництва

Матеріаломісткість відбиває витрати сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції. Розраховується як відношення витрат на предмети праці (матеріали) до вартості виробленої продукції.

Ефективність виробництва фірми чи галузі в цілому може бути оціненашляхомрозрахункунормиприбутку,якавизначаєтьсяшляхом

ділення річного прибутку на суму витрат, пов’язаних із виготовленням продукції.

Економічну ефективність у жодному разі не можна розглядати як раціональне використання якогось окремого фактора виробництва. Наприклад, підвищення якості продукту може супроводжуватися використанням більш дорогих матеріалів, через що матеріаломісткість збільшиться.Томузазвичайдлявизначенняефективностівиробництва в цілому застосовується інтегральний показник:

де Y — валовий національний продукт; П — витрати живої праці; МВ — матеріальні витрати; К — вартість основного капіталу;

к  — коефіцієнт зносу основного капіталу.

Узв’язкузтим,щокінцевоюметоювиробництваєзадоволенняпо-

треб і окремого індивіда, і суспільства в цілому, ефективність можна розглядати як соціально-економічне явище. Соціальна ефективність

показує, наскільки повно розвиток виробництва задовольняє потреби суспільства. Найбільш загальним показником соціальної ефективності єрівеньіякістьжиттянаселення(обсягиіструктураспоживання,рівень розвиткуосвітиікультури,тривалістьробочоготижня,можливостівідпочинку,умовипраці,середнятривалістьжиття,стандовкілля).Економічнатасоціальнаефективністьтіснопов’язані.Високийрівеньекономічної ефективності є основою для підвищення рівня і якості життя. Водночас зростання соціальної ефективності (підвищення добробуту, рівня освіти, поліпшення якості медичних послуг та ін.) є об’єктивною передумовою для зростання економічної ефективності.

§4. Крива виробничих можливостей. Поняття альтернативних витрат

Уповсякденному економічному житті перед кожним суб’єктом господарювання завжди постає проблема вибору — як використовува-

43

Розділ І. Вступ до економічної теорії

ти наявні обмежені ресурси з метою найповнішого задоволення власних потреб. Такий вибір зумовлює появу конкуренції за можливості використання наявних ресурсів. Якщо ресурс використовується у виробництві якогось товару, це означає, що він «втрачається» для виробництва інших товарів. Наприклад, якщо земельна ділянка зайнята під будівництво заводу, на ній уже неможливо вирощувати пшеницю або побудувати торговельний центр. Збільшення випуску одних товарів означає скорочення виробництва інших товарів. Увесь час доводиться вирішувати, які товари та послуги виробляти, а від яких за певних обставин слід відмовитися.

Уявімо, що в економіці виробляється тільки два товари: автомобілі та хліб. Якщо всі наявні в суспільстві ресурси будуть спрямовані виключно на виробництво хліба, то можна отримати 30 тис. т хліба і жодного автомобіля. Використання тих самих ресурсів тільки на виробництво автомобілів дасть змогу отримати 9 тис. автомобілів і позбавить можливості виробляти хліб. Звісно, що суспільство може одночасно вироблятиобидватовариврізномуспіввідношенні:наприклад,4тис.шт. автомобілів та 25 тис. т хліба або 7 тис. шт. автомобілів і 15 тис. т хліба (табл. 3.2). Але в будь-якому разі, щоб збільшити виробництво автомобілів, доведеться скоротити обсяг виробництва хліба, і навпаки.

Вибірпевноїкомбінаціївиробництватоварівможнапроілюструвати за допомогою графіка виробничих можливостей, де по горизонталі відкладемо кількість хліба, а по вертикалі — кількість автомобілів (рис. 3.1).

Зафіксувавши на графіку всі виробничі альтернативи, наведені в таблиці, та з’єднавши точки А, B, C, D, отримаємо криву виробничих можливостей. Вона показує всі можливі комбінації виробництва двох про-

дуктів за умов повного використання всіх наявних ресурсів.

Якщо точка знаходиться на кривій, економіка працює ефективно (всідоступніресурсивикористовуютьсязмаксимальнимрезультатом). Точки, розташовані всередині ліворуч кривої, показують неповне використання ресурсів. Наприклад, у точці Е одночасно виробляється 5 тис. автомобілів та 7,5 тис. т хліба, що менше, ніж дозволяють

44

Глава3.Виробничіможливостісуспільства.Соціальнасутністьвиробництва

Ⱥ

Ɉɛɫɹɝ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɚ ɯɥɿɛɚ, ɬɢɫ. ɬ

Рис. 3.1. Крива виробничих можливостей

виробничі можливості. У такому разі економіка працює неефективно, ресурси недовикористовуються, існує резерв для збільшення обсягів випуску.Будь-якаточка,розташованаправоручзамежамикривої(точка F), показує недосяжний через обмеженість ресурсів обсяг випуску.

Кривавиробничихможливостейілюструєвибір,якийпостійнопостає перед суспільством. Якщо економіка працює ефективно за умов повного використання ресурсів, єдиний можливий шлях збільшення обсягів виробництва будь-якого товару — зменшити випуск іншого товару.

Та кількість товару, від якої доведеться відмовитися, щоб отримати додаткову кількість іншого товару, називається альтернативними витратами, або витратами втрачених можливостей. Для еконо-

містів альтернативні витрати означають втрати інших, альтернативних товарів та послуг, які могли бути виготовлені за допомогою тих самих виробничих ресурсів. Наприклад, студент, який навчається в університеті, отримує стипендію 120 грн. Облишивши навчання, він міг би працювати, заробляючи 1000 грн. Альтернативні витрати навчання в університеті становлять 1000 грн.

Зміни у структурі виробництва товарів та послуг вимагають перерозподілу ресурсів. У нашому прикладі, щоб збільшити виробництво автомобілів з 4 до 7 тис., доведеться відмовлятися від 25 – 15 = 10 тис. т хліба. Ці 10 тис. т хліба і є альтернативними витратами виробництва додаткових 3 тис. автомобілів, коли економіка знаходиться у точці В. Для подальшого збільшення випуску автомобілів доведеться залучати до їх виробництва дедалі менш придатні для цього та порівняно малоефективніресурси.Наприклад,пекарі,залученідовипускуавтомобілів, будуть мати меншу продуктивність, аніж слюсарі-складальники. Тому кожна наступна одиниця автомобілів вимагатиме дедалі більшого ско-

рочення випуску хліба, альтернативні витрати зростатимуть. Так діє

закон зростаючих альтернативних витрат: економічні ресурси

45

Розділ І. Вступ до економічної теорії

непридатні для їхнього повного використання у виробництві альтернативних продуктів. В умовах обмеженості і специфічності ресурсів альтернативні витрати зростатимуть у міру збільшення випуску будьякого з альтернативних видів продукції.

Відсутність абсолютної взаємозамінності ресурсів, яка знаходить свій вияв у збільшенні альтернативних витрат, зумовлює випуклість кривої виробничих можливостей.

Крива виробничих можливостей має історичний характер і відбиває досягнутий рівень розвитку технології і ступінь використання наявних ресурсів. При збільшенні кількості ресурсів або покращенні технології їх використання крива може зрушуватися праворуч угору, зменшення кількості ресурсів призводить до зрушення кривої ліворуч (рис. 3.2, а). Якщо процес удосконалення технологій протікає нерівномірно і стосується лише одного товару, зрушення кривої має асиметричний характер: кількість товару, виробленого за більш продуктивноютехнологією,збільшиться,обсягвипускуіншоготоварузалишиться незмінним (рис. 3.2, б).

Рис. 3.2. Зрушення кривої виробничих можливостей під впливом:

а– зміни кількості ресурсів або технології їх використання за двома товарами;

б– збільшення кількості ресурсів або покращення технології їх використання тільки за одним товаром

§ 5. Виробництво і відтворення

Кінцевою метою розвитку будь-якої економічної системи і голов­ ною умовою нормального функціонування людського суспільства є задоволення матеріальних та духовних потреб, яке відбувається шляхом споживання матеріальних та нематеріальних благ. Останні ж не існуютьуготовомувигляді —спочаткуїхтребавиготовити.Азначить, ізадоволення всіх без винятку потребнеможливе. Крім того, із розвит­ ком суспільства потреби постійно зростають у кількісному вимірі і

46

Глава3.Виробничіможливостісуспільства.Соціальнасутністьвиробництва

змінюються якісно, задоволення одних потреб зумовлює появу інших. Тому суспільство змушене постійно відновлювати й повторювати процес виробництва, припинення якого міститиме загрозу руйнуванню людської цивілізації. Виробництво, таким чином, має постійний, безперервний характер.

Постійне і безперервне повторення та відновлення суспільного виробництва називаєтьсявідтворенням. Розрізняють кілька типів від-

творення — просте, розширене і звужене.

Просте відтворення передбачає поновлення виробництва у не­ змінних обсягах.

При розширеному відтворенні процес виробництва в кожному наступному періоді відновлюється у зростаючих­ масштабах. Розширене відтворення може відбуватися екстенсивним і інтенсивним шляхом. Екстенсивне відтворення здійснюється через залучення до процесу виробництва додаткових факторів переважно на незмінній технологічній основі. Інтенсивне відтворення відбувається шляхом застосування прогресивнихтехнологій,підвищеннякваліфікаціїробочоїсили,впровадження передових методів організації виробництва.

Звужене відтворення характеризується повторенням суспільного виробництва в обсягах, що є мен­шими, ніж у попередньому періоді. Звуженевідтвореннявластивеекономічнимсистемам,якіперебувають у стані кризи.

Процесвідтвореннявключаєчотиристадії:виробництво,розподіл, обмін і споживання. Виробництво є процесом створення корисних продуктів,вихідноюланкоюпроцесувідтворення.Розподілпередбачає,

по-перше, розподіл факторів виробництва між його галузями та сферами, а по-друге, визначення і надання учасникам виробництва їх частки у виробленому продукті.Обмінздійснюється як безпосередньо складова виробництва, у ході якої відбувається обмін діяльністю та здібностями між працюючими, так і після його завершення, коли отри­ мана при розподілі частка обмінюється на інші продукти. Саме через

обмін учасники виробництва отримують належну їм частку суспільного продукту. Під споживанням розуміють використання створених

благ для задоволення потреб суспільства. Розрізняють два види споживання: виробниче (використання факторів виробництва для виготовлення продуктів) та особисте (використання продуктів для задоволення власних потреб). Споживання — завершальна стадія відтворення, під час якої продукт знищується, що стає сигналом до повторення виробництва, початку нового виробничого циклу.

Усі ланки суспільного виробництва тісно пов’язані між собою і перебувають у постійному кругообігу. Виробництво можна розглядати

47