Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
EkonomTeoria.pdf
Скачиваний:
42
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
4.74 Mб
Скачать

Розділ ІV. Макроекономіка

низької дохідності і високої ціни цінних паперів) населення і суб’єкти господарювання віддають перевагу ліквідності і намагаються зберіга-

ти гроші готівкою «при собі». Виникає ситуація, відома у світовій науці як «ліквідна пастка»: гроші продовжують надходити до еконо-

міки, а виробництво і товарне покриття грошової маси скорочуються. Вибратися з «ліквідної пастки» грошовий ринок сам, за допомогою власних механізмів не може. Для цього потрібна сприятлива господарська ситуація на товарних ринках, зокрема поліпшення інвестиційного клімату. Необхідна довгострокова грошова політика держави, спрямована на забезпечення умов неінфляційного зростання економіки.

Зазначимо, що розглянутий механізм функціонування грошового ринку успішно працює лише у стабільній ринковій економіці з розвинутим ринком цінних паперів. За інших умов центральний банк часто вирішує зовсім інші проблеми: бореться з інфляцією, тіньовим грошовим оборотом, зниженням авторитету кредитної системи тощо.

§5. Грошові реформи, необхідність та механізм їх проведення

Важливу роль у стабілізації грошового обігу відіграють грошові реформи.

Уширокому розумінні цього поняття грошова реформа передбачає запровадженняпринциповоновоїзасвоєюструктуроюізмістомсистеми­ грошово-валютних і кредитних відносин. У світовій практиці реформи такоготипувідбувалисяприпереходівідбіметалевогодозолотогостандарту, а далі — до золото-девізного та паперово-грошового обігу.

Увузькому розумінні грошова реформа є сукупністю заходів щодо зміни діючої грошової одиниці без якісної перебудови всієї грошової системи. Розрізняють такі види реформ.

Грошовареформаформальноготипуозначаєвведеннявобігново-

го зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням купюри, яка ранішефункціонувала. Приводомдоцього,якправило,служать недостатня захищеність купюр старого зразка, масова фальсифікація грошей,змінивдержавнійсимволіці,зображенійнакупюрах.Грошовою реформою формального типу є, наприклад, поступова заміна в США, починаючи з 1996 р., 100, 50 і т. д. доларових купюр. Аналогічна заміна

гривневих купюр останнім часом відбувається і в Україні.

Грошові реформи з одночасним регулюванням кількості грошей в обігувважаютьсянабагатоскладнішими.Їхосновнимиінструментамиє:

дефляція — зменшення грошової маси шляхом вилучення з обігу надлишкових паперових грошей;

298

Глава 18. Грошовий ринок

нуліфікація — ліквідація грошей старого зразка і випуск в обіг нових грошових знаків у меншій кількості;

деномінація — заміна номінального значення грошових знаків, їхній обмін у певному співвідношенні на нові, більші грошові одиниці;

девальвація — зменшення металевого змісту грошової одиниці або зменшення курсу паперових грошових знаків до іноземної валюти;

реставрація (ревальвація, ревалоризація) — збільшення курсу па-

перових грошей щодо металу або іноземної валюти.

Уколишньому СРСР під час проведення грошових реформ використовувалися майже всі названі методи. Наприклад, у 1922–1923 рр. відбулися дві деномінації рубля: у 1922 р. червонець на 25 % забезпечувався золотом, а на 75 % — товарами і векселями. У 1924 р. рубль містив 0,774234 г золота.

У1935 р. мала місце девальвація рубля: 1 рубль дорівнював

0,167674 г золота.

У1947 р. відбулася деномінація рубля у співвідношенні 10:1.

У1950 р. було проведено ревальвацію: 1 рубль дорівнював 0,222168 г золота.

У1961 р. відбулася деномінація рубля у співвідношенні 10:1 зі зміноювсіхцін,тарифів,грошовихвиплатнаселенню(заробітнихплат, стипендій, пенсій), платіжних зобов’язань та інших розрахунків.

В Україні в 1996 р. внаслідок грошової реформи сформувалася національна грошова система: купоно-карбованці, які перебували в обігу з 1992 р., були замінені на нову національну грошову одиницю гривню у співвідношенні 100 000:1.

Грошова реформа конфіскаційного типу (з деномінацією грошо-

вого обігу або без неї) використовує диференційовану шкалу обміну старих грошей на нові. У 1944–1952 рр. в Західній Європі проведено 24 конфіскаційні грошові реформи.

Елементи конфіскації були застосовані і в процесі грошової реформи 1947 р. в колишньому СРСР. Наявну готівку обмінювали у співвідношенні 10:1, вклади населення в ощадних касах в розмірі до 3000 руб. взагалі не переоцінювалися, у розмірі від 3000 до 10 000 руб. обмінювали у співвідношенні 3:2, понад 10 000 руб. — відповідно 2:1. Дискримінаційну процедуру обміну грошових рахунків було застосовано і до недержавного сектору економіки: якщо кошти на рахунках дер­ жавних підприємств було переоцінено у співвідношенні 1:1, то кошти комерційних підприємств і колгоспів — відповідно 5:4.

Залежно від тривалості проведення обміну грошей розрізняють одномоментні і паралельні грошові реформи.

299

Розділ ІV. Макроекономіка

Одномоментніреформипроводятьсяпротягомкількохднів,мають «шоковий» характер і, як правило, супроводжують конфіскаційні про-

цедури.

Реформи паралельного типу означають, що нова грошова одиниця витісняє стару поступово, тобто певний час у грошовому обігу перебувають дві грошові одиниці, які використовуються в різних сферах. При цьому співвідношення «старих» і «нових» грошей може бути фіксованим,встановлюванимнаосновіринковогокурсу(«плаваючим») або змішаним. Такі реформи найменш ризиковані і не передбачають конфіскації.Протепаралельнефункціонуваннядвохгрошовиходиниць не виключає можливості передчасного знецінення «старих» грошей і,навпаки,підвищеного,спекулятивногопопитуна«нові»гроші,їхньої завищеної вартості, що дестабілізує грошову систему. Прикладами грошової реформи паралельного типу можуть бути реформи в СРСР у 1922–1924 рр., у Франції — в 1958–1960 рр., у Мексиці — в 1993 р., в Китаї — у 1980–1990 рр.

Проведення грошової реформи будь-якого типу вимагає глибоких аналітичних розрахунків і досліджень, створення відповідної теоретичної моделі і серйозної практичної підготовки.

Запитання для самоконтролю

1.Що таке грошовий ринок?

2.Дайте визначення понять «гроші» і «грошова маса».

3.Яку економічну інформацію надають грошові агрегати?

4.Що показує швидкість обігу грошей?

5.Як розраховується рівень монетизації економіки? Про що він свідчить?

6.Охарактеризуйте попит на гроші для операцій.

7.Охарактеризуйте попит на гроші з боку активів.

8.Як відбувається пропозиція грошей?

9.Як банки «створюють» гроші? Поясніть процес кредитної мультиплікації.

10.Як розраховується банківський мультиплікатор?

11.Що таке грошова база?

12.Про що свідчить грошовий мультиплікатор?

13.Які типи грошової (монетарної) політики держави вам відомі?

14.Як запобігти потраплянню економіки до «ліквідної пастки»?

15.З якою метою проводяться грошові реформи? Назвіть їх основні­ типи.

16.Порівняйте основні інструменти регулювання кількості грошей в обігу під час грошових реформ.

300

Глава19

Кредитно-банківська система

§ 1. Поняття кредитно-банківської системи

Сучасна кредитно-банківськасистемає найважливішим елементом інфраструктури грошового ринку. Вона розглядається з двох точок зору:

як сукупність кредитно-розрахункових відносин, пов’язаних з рухом позичкового капіталу, а також форм і методів кредитування;

як сукупність кредитно-фінансових установ, здатних мобілізувати тимчасово вільні грошові кошти, доходи і заощадження населення, надавати їх у позику фірмам, уряду і приватним особам і одержувати прибуток від своїх операцій.

Інституціональну структуру кредитно-банківської системи утворюють:

центральний банк країни (в Україні — Національний банк України); комерційні банки; спеціальні небанківські фінансово-кредитні установи, які викону-

ють окремі функції або обслуговують окремі галузі економіки (страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії тощо).

За формою власності кредитні установи можуть бути державними і приватними (індивідуальними, акціонерними, кооперативними, товариствами). До державних у світовій практиці відносять центральні банки, поштово-ощадну систему та деякі спеціальні кредитні інститути (наприклад, американські федеральні земельні банки, Експортноімпортний банк у США). В окремих країнах (Франція, Італія) державі належать великі комерційні банки. Існують і міждержавні валютнофінансовіінститути:Міжнароднийвалютнийфонд(МВФ),Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Європейський банк рекон­

струкції і розвитку (ЄБРР), регіональні міжнародні банки та ін. Ядром кредитно-банківської системи є банківськасистема, тобто

сукупність різних видів банків і банківських інститутів, за допомогою яких здійснюється акумуляція коштів та надаються різноманітні по­ слуги суб’єктам господарювання і населенню.

В Україні, відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»(2001),банківськасистемапредставленадвомарівнямибанків. На першому (верхньому) рівні діє Національний банк України (НБУ) зі своїмифіліями,надругому(нижньому) —комерційнібанкирізнихвидів ізрізноюспеціалізацією.Діяльністьнебанківськихфінансово-кредитних установ регулюється окремими законодавчими актами.

301

Розділ ІV. Макроекономіка

§2. Сутність, функції та грошовокредитна політика центрального банку країни

Всю повноту відповідальності за стан грошового обігу несе цент­ ральний банк країни (далі — ЦБ).

Історично мали місце два шляхи утворення ЦБ — у процесі тривалої історичної еволюції з комерційних банків (наприклад, Банк Анг­ лії, Нідерландський банк, Шведський державний банк) та шляхом заснування державою відразу як емісійних центрів (Федеральна резервнасистемаСША,Швейцарськийнаціональнийбанк).НапочаткуХХст. майже всі європейські країни, деякі країни Азії та Африки вже мали свої центральні банки.

ВУкраїніз1991р.функціїцентральногобанкувиконуєНаціональний банк України (НБУ).

До основних функцій сучасних центральних банків належать:

1)проведення єдиної державної політики у сфері грошового обігу, кредиту та забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

2)емісія грошей, визначення виду грошової одиниці, її номіналу, основних ознак та систем захисту;

3)зберігання золотовалютних резервів країни (долари США, євро, англійський фунт стерлінгів, японська ієна) як гарантійно-страхового фонду в міжнародних розрахунках.

Золотовалютні резерви окремих країн на кінець 2006 р. становили: Китай — 988 млрд дол., Японія — 897, Росія — 272,5, Німеччина — 108,3, Франція — 92, Італія — 73, США — 66,5, Швейцарія — 61,

Велика Британія — 53, Польща — 47, Ізраїль — 27,5, Україна — 21, Казахстан — 14 млрд дол.;

4)акумуляціяізберіганнякасовихрезервівдлякомерційнихбанків якгарантіяпогашенняїхніхдепозитів.Упершепрактикаобов’язкового резервування була застосована в 1913 р. Федеральною резервною си­ стемою США: кожний банк-член ФРС був зобов’язаний зберігати на резервному рахунку суму в певній пропорції до його вкладів;

5)контроль за виконанням комерційними банками законодавства

збанківської справи, безперебійною роботою платіжної системи, дотриманням норм ведення банківських операцій;

6)кредитування комерційних банків у періоди криз і кредитних труднощів. ЦБ тоді стає кредитором останньої інстанції (останньої надії) для банків, організовує систему рефінансування;

7)валютне регулювання та контроль. В Україні НБУ здійснює валютну політику, складає разом з Кабінетом Міністрів України платіж-

302

Глава 19. Кредитно-банківська система

ний баланс України, контролює дотримання зовнішнього державного боргу і виконання правил валютних операцій на території України, визначає способи встановлення і використання валютних курсів іноземних валют та інше;

8)надання кредитів і виконання розрахункових операцій для урядових органів. ЦБ: ведуть рахунки урядових установ і організацій (уряду, казначейства, місцевих органів влади); здійснюють операції

здержавними цінними паперами; надають уряду кредити у формі прямих короткострокових і довгострокових позик або купівлі державних облігацій; проводять за дорученням урядових органів операції із золотом та іноземною валютою; обслуговують державний бюджет;

9)здійснення безготівкових розрахунків, основаних на заліку взаємних вимог і обов’язків, тобто клірингів (англ. to clear — очищати).

Уперше подібна практика почала застосовуватися в середині ХVIII ст. в розрахунках між великими англійськими банками шляхом перерахування коштів за рахунками. У 1775 р. спеціальна розрахункова палата була створена в Лондоні, у 1852 — у Нью-Йорку, у 1872 — у Парижі та Відні, у 1883 р. — в Берліні.

Клірингові розрахунки означають, що наприкінці кожного дня банки проводять заліки вимог і зобов’язань щодо інших банків-членів палати, а врегулювання грошових потоків відбувається у ЦБ. У ряді країн (наприклад, у США) центральні банки ведуть операції по загальнонаціональному клірингу як посередники між різними комерційними банками. В Україні з січня 1994 р. аналогічні функції виконує автоматизована система міжбанківських електронних платежів (СЕП);

10) інші функції в межах своєї компетенції.

Грошово-кредитна політика центрального банку це сукуп-

ність заходів, спрямованих на зміну грошової маси в обігу, обсягу кредитів, рівня процентних ставок та інших показників грошового обігу і ринку позикового капіталу з метою регулювання господарської кон’юнктури. Основні напрями грошово-кредитної політики НБУ щорічно затверджуються Верховною Радою України.

Методи грошово-кредитної політики ЦБ поділяються на дві групи — загальні, що впливають на грошовий ринок у цілому, та селективні, які регулюють конкретні види кредиту.

Загальні(«кількісні»)методирегулюваннягрошовоїмасиігрошовогоринкустановлять:визначеннянормобов’язковихбанківськихрезервів; облікова(процентна)політика;рефінансуваннякомерційнихбанків;операції з цінними паперами на відкритому ринку; підтримання курсу національної валюти; регулювання імпорту та експорту капіталу.

303

Розділ ІV. Макроекономіка

Нормаобов’язковихрезервів дає змогу розрахувати грошову суму, яку комерційний банк не має права давати в позику і зобов’язаний тримати на своєму рахунку в ЦБ.

Уразіінфляції,колинеобхіднообмежитизростаннягрошовоїмаси

вобігу, ЦБ підвищує норму обов’язкових резервів. І навпаки, якщо є потреба­ в збільшенні кількості грошей, норма обов’язкових резервів зменшується. Комерційні банки, «розморозивши» частину своїх кош­ тів,перетворюютьїхнакредити.Притриваломукористуваннінормою обов’язкових резервів обсяги ресурсів комерційних банків, зарезервованих у ЦБ, зростають, тому грошова емісія втрачає своє економічне значення.

В Україні норма резервування встановлюється відповідною постановою НБУ. Починаючи з 1992 р., цей інструмент активно використовується для регулювання грошового ринку країни (табл. 19.1).

Таблиця 19.1

Зміни облікових ставок та розмірів фактичного резервування НБУ відповідно до індексу інфляції

Рік

Показник інфляції, %

Зміни облікових

Розмір фактичного

ставок НБУ, %

резервування, %

 

 

 

 

 

 

1992

2000

30–80

56

 

 

 

 

1993

10156

80–240

52

 

 

 

 

1994

401

240–252

49

 

 

 

 

1995

181,7

252–110

17

1996

39,7

105–40

13

 

 

 

 

1997

10,1

35

17

1998

20,0

35–60

16,5

1999

19,2

60–45

17

2000

25,8

45–27

15

 

 

 

 

2001

6,1

27–12,5

6–14

2002

 – 0,6

12,5–7

2–12

2003

8,2

7–7,5

0–12

2004

12,3

7,5–9

6

2005

10,3

9–9,5

6–8

2006

11,6

9,5–8,5

4–6

 

 

 

 

2007

7,5

8,5–8,0

2–5

304

Глава 19. Кредитно-банківська система

Процентна (облікова) політика ЦБ здійснюється за допомогою маневрування ставкою міжбанківського кредиту, тобто процентом за кредит, який ЦБ надає всім іншим банкам у порядку рефінансування їх активних операцій. Якщо, наприклад, має місце зростання рівня інфляції, то ЦБ обмежує приплив грошей до обігу, підвищуючи облікову ставку.

Длядеякихкомерційнихбанківдержавнийкредиттодівиявляється­ занадто дорогим, кількість його одержувачів зменшується, а значить, обмежується приплив додаткової грошової маси до обігу. Якщо ж банки беруть дорогий кредит, то вони змушені опікуватися ефективністю своїх власних активних операцій, тобто кредитувати лише високоприбуткові проекти. При підвищенні рівня облікової ставки комерційні банки автоматично підвищують ставки процентів за своїми кредитами, отже, зменшують попит на гроші з боку своїх клієнтів та гальмують зростання обсягу грошової маси.

Світовий досвід свідчить, що підвищення ставки міжбанківського кредиту є досить ефективним засобом боротьби з інфляцією. Проте такі дії ЦБ неминуче впливають на сферу виробництва і стан товарногоринку,зменшуючиінвестиційнийпопит,підприємницькуактивність та обсяги виробництва продукції. Щоб запобігти подібним ефектам, держава повинна заздалегідь вдатися до їх компенсації (знизити ставку податку на прибуток, запровадити спеціальне кредитування сплати податків тощо).

Можливий і зворотний вплив динаміки облікової ставки на економіку. В 1930–40-х роках ЦБ західних країн проводили рекомендовану Дж. М. Кейнсом політику «дешевих грошей», тобто низьких процентних ставок і щедрого кредиту. В Англії, зокрема, у 1932–1951 рр. облікова ставка трималася на рівні 2 %; у США у 1937–1948 рр. — на рівні 1 %.

Політика облікової ставки НБУ проводиться з урахуванням реального стану економіки, динаміки цінових індексів і ситуації на грошовому ринку. За період з 1992 р. НБУ неодноразово змінював облікову

ставку (табл. 19.1).

Рефінансуваннякомерційнихбанківтіснопов’язанезпроцентною політикою і означає кредитування комерційних банків у разі тимчасового дефіциту їх резервів. Позики НБУ, як правило, є короткостроковими, надаються за переобліком комерційних векселів або під заставу цінних паперів комерційних банків. НБУ може кредитувати їх також черезопераціїобов’язковоїкупівлі-продажудержавнихціннихпаперів (операції РЕПО). У будь-якому разі центральний банк впливає на загальну масу грошей в обігу. У 2006 р. обсяги чистого рефінансування

305

Розділ ІV. Макроекономіка

досягли 1,6 млрд грн; усього ж за рік НБУ рефінансував банки на

8,33 млрд дол.

Операції на відкритому ринку — найбільш гнучкий і тонкий ін­ струментконтролюзапропозицієюгрошей.Визначаючиобсягкупівліпродажу державних облігацій населенням та змінюючи рівень процентної ставки за кредит і обсяг попиту на позики, центральний банк впливає на величину кредитних резервів комерційних банків.

Розглянемо такий приклад. Припустимо, що власник заощаджень вирішує придбати за 100 г. о. облігації державної позики і стає, таким чином, кредитором держави. Уряд, одержавши 100 г. о., спрямовує кошти на покриття дефіциту державного бюджету (реалізацію нагальних народногосподарських програм). Відбувається переміщення грошовоїмаси задопомогою держави. Новігрошінедрукуються, аінфляція не провокується.

Однак якщо до справи підключається ЦБ, ситуація докорінно змінюється. Коли необхідно збільшити кількість грошей в обігу, ЦБ через ринок цінних паперів скуповує державні зобов’язання в населення, скажімо, за 110 г. о. Гроші відразу потрапляють до обігу. Уряд же стає боржником не населення, а ЦБ і повинен повернути запозичені кошти вже йому. Але через кілька років.

Коли потрібно зменшити кількість грошей в обігу (протидіяти інф­ ляції), ЦБ продає державні облігації, якими володіє. Вони потрапляють доприватнихвласників,агрошівідпродажувилучаютьсязобігуіосідають у резервах ЦБ. Знову спрацьовує фактор часу: гроші повертаються

вобіг тільки після настання терміну погашення державних облігацій. Такийметодрегулюваннягрошовоїмасишироковикористовується­

втихкраїнах(США,Канаді,ВеликійБританії,Німеччині,Нідерландах, країнах Скандинавії), де є сформований ринок державних облігацій.

ВУкраїні з метою забезпечення збалансованості грошового ринку НБУ проводить стерилізаційні операції з використанням депозитного сертифікату НБУ. Як інструмент роботи на відкритому ринку застосовуєтьсятакожпродажпроцентнихоблігаційвнутрішньоїдержавноїпозики (ОВДП) із зобов’язаннями викупити їх через певний проміжок часу.

Політика підтримання курсу національної валюти в Україні реалізується шляхом валютних інтервенцій, тобто купівлі-продажу іноземноївалютинавалютнихринках.Наприклад,якщонавалютному ринку попит на іноземну валюту, яка є базовою для визначення курсу національної валюти, перевищує пропозицію, економіці загрожує девальвація національної валюти. У цьому разі НБУ продає частину своговалютногорезерву,урівноважуючипопитіпропозиціюіноземної валюти. Грошова маса в обігу скорочується, а курс національної валю-

306

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]