Розділ ІV. Макроекономіка

За даними світового Звіту за 2005 рік, Україна посіла 78-ме місце за ІЛР, який становить 0,766. Для порівняння: лідер цього рейтингу — Канада — має коефіцієнт 0,960, а, наприклад, Ефіопія — 0,252. За ІЛР Україна відстає від Російської Федерації (0,795) та Білорусі (0,786). При цьому за рівнем освіти Україна значно випереджає країни, близькі до неї за ІЛР, — як за рівнем грамотності дорослого населення, так і за охопленістю всіма рівнями освіти. У цій сфері Україна наближається до найбільш розвинених країн світу, а деякі навіть випереджає. Так, якщо рівень грамотності українців становить 99,4 %, то в країнах, які посідають перші 20 позицій за рівнем ІЛР у світі, — 99 %.

Гіршими є справи з показником ВВП на душу населення. Незважаючи на те що від 2000 р. цей показник поступово зростав — з 3436 грн до 9017 грн в 2005 р., Україна таки відстає за ним від країн пострадянського простору — Росії, Білорусі, Казахстану та Прибалтійського регіону.

Але основним фактором у визначенні такого положення України на міжнародній шкалі людського розвитку є низька очікувана тривалість життя при народженні. Цей показник дорівнює в Україні 66,1 року. Серед пострадянських країн він нижчий тільки в Російській Федерації, Казахстані й Туркменистані. В розвинених країнах цей показник становить 78 років, а в Іспанії, Австрії, Канаді, Японії, Швеції, Швейцарії, Італії — понад 80 років.

У регіональному вимірі, тобто в самій Україні, найкращі місця за ІЛР посідають міста Київ (0,711), Севастополь (0,570), Харків (0,558), Закарпатська область (0,557), а найгірше становище спостерігається в Луганській (0,400), Донецькій (0,418), Сумській областях (0,466). Головна­ причина низького розвитку в цих областях — низька середня очікувана тривалість життя, високий коефіцієнт смертності немовлят, а також незадовільні результати міграційного руху.

Людський розвиток є одним із ключових елементів соціальної політики держави. Досягнення головних цінностей цього розвитку можливе за умови консолідації зусиль різних суб’єктів на макрота мікрорівні — держави, підприємства, домогосподарства.

Запитання для самоконтролю

1.Які існують теорії макроекономічної рівноваги?

2.Що таке сукупний попит? Які фактори на нього впливають?

3.Що таке сукупна пропозиція? Які фактори на неї впливають?

266

Глава 16. Макроекономічна рівновага та економічне зростання

4.Нарисуйте графіки рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

5.Що таке макроекономічне зростання?

6.Назвіть показники переважно інтенсивного типу економічного зростання.

7.Назвіть основні риси постіндустріального типу економічного зростання.

8.Які існують моделі економічного розвитку?

9.Визначтесутністьтаохарактеризуйтеструктурунаціональної інноваційної системи.

10.Дайтехарактеристикуособливостямнаціональноїінноваційної системи України.

11.Що означає людський розвиток? Чому концепція людського розвитку актуальна для України?

12.Як розраховується індекс людського розвитку? Про що свідчить цей макроекономічний показник?

267

Глава17Макроекономічна нестабільність. Циклічність розвитку економіки

§1. Економічні цикли: сутність, структура та фактори розвитку

Процес виробництва передбачає безперервність розвитку, але практика господарювання доводить, що цей процес має свої фази, стадії, особливості.Наприклад,періодично спостерігаютьсястадії спокійного розвитку економіки, підвищеної або активної підприємницької діяльності,загостреннявсіхсуперечностейсуспільноговиробництва,утому числі між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією, з наступнимзастоємвусіхгалузяхекономіки.Пропорційність,якаоб’єктивно необхідна для відтворення на практиці, здійснюється через диспропорційність та нерівномірність, остання виявляється через поверхневі коливання, відхилення. Періодичність зміни відповідних фаз чи стадій

господарського життя означає циклічний характер його розвитку.

Циклічний розвиток економіки — закономірне явище господар-

ськогожиттявумовахринкуімашинноговиробництва.Коливанняфаз (підвищення,зниження)супроводжуютьсясуттєвимизмінамивструктурі економіки, динаміці цін, обсягах виробництва, співвідношенні продуктивності праці і доходів, нагромадженні і споживанні. За своїм бурхливим і нерівноважним виявленням, як образно зазначав П. Самуельсон, економічні цикли нагадують «хвилі» епідемічних захворю-

вань, «примхи» погоди і коливання температури в дитини. Економічнийцикл(цикл ділової активності, діловий цикл, бізнес-

цикл) являє собою процеси економічної активності, які повторюються в часі і характеризуються періодичними піднесеннями і спадами.

Існує різна термінологія для позначення фаз промислового циклу. Так, П. Самуельсон використовує поняття «стиснення», «оживання», «експансія», «пік».

К. Макконнелл і С. Брю вважають, що термін «економічний цикл» означає піднесення і спади рівнів економічної активності протягом кількох років, які періодично повторюються один за одним, при цьому мають місце фази «пік», «спад», «депресія», «оживання». Пік циклу характеризуєтьсяповноюзайнятістювекономіці,наявністютенденцій зростанняцінізниженняділовоїактивності.Уфазіспадувиробництво

268

Глава 17. Макроекономічна нестабільність. Циклічність розвитку економіки

і зайнятість скорочуються, але ціни ще не знижуються. Коли спад досягає найнижчої точки, настає депресія і починається поступове «виповзання виробництва з дна». У фазі оживання рівень виробництва підвищується, зайнятість зростає до повної, а ціни збільшуються. Однак більш чітко і яскраво характеризують особливості фаз промислового циклу терміни «криза», «депресія», «пожвавлення» і «піднесення», які слід правильно розуміти.

Класична структура економічного циклу складається з таких фаз: криза,депресія,пожвавленняіпіднесення.Характернимирисами фази кризи (від грец. krisis — вихід, закінчення) є: надвиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом на них; різкий спад рівня цін якрезультатнадмірногоперевищенняпропозиціїтоварівтапослугнад їх попитом; різке скорочення обсягу виробництва; масові банкрутства підприємств і підприємців великого та малого бізнесу; зростання безробіття, зниження життєвого рівня; потрясіння кредитної системи; підвищення попиту на вільні грошові ресурси.

Фаза депресії характеризується: відновленням реалізації товарів та послуг і поступовим зменшенням товарних запасів; припиненням різкого падіння цін та спаду виробництва; затуханням інфляційних

процесів; відсутністю нових інвестицій.

Фазам пожвавлення і піднесення властиві: зростання виробни­ цтва, попит на технічні нововведення, додаткову робочу силу, підвищення прибутків населення, досягнення і перевищення докризового рівня виробництва і споживання товарів та послуг. При піднесенні зновупочинаютьдіятитенденціїзростанняцін,скороченнябезробіття, розширення розмірів кредиту, зростання позичкового процента. Все це призводить до «перегріву» економіки, посилення диспропорційних явищ, виникнення чинників майбутнього падіння обсягу виробництва товарів і послуг, переходу до нового економічного циклу.

Головною, визначальною фазою циклу є криза, яка завершує попередній цикл, призводить до створення умов для майбутньої економічної рівноваги, нового розширення виробництва і знову ж до кризового стану розвитку, економічної нестабільності. Криза завершує один економічний цикл і кладе початок іншому циклу, тобто період економічного циклу — це час від початку однієї кризи до початку іншої. Тому важливо розглядати кризу як фазу циклічного розвитку економіки і чинник макроекономічної нестабільності.

Сучасна економічна теорія вирізняє лише дві фази економічного

циклу:

1) рецесію, яка включає кризу і депресію. Це фаза економічного циклу між найвищою (піком) та найнижчою (дном) його точками, якій

269

Розділ ІV. Макроекономіка

властивий спад виробництва. У США під рецесією розуміють такий період зниження рівня випуску ВВП, доходу, зайнятості та торгівлі, який триває від шести місяців до одного року і характеризується знач­

ним спадом у багатьох секторах економіки; 2) піднесення, яка включає пожвавлення та пік. Це фаза між най-

нижчою(дном)танайвищою(піком)точкамиекономічногоциклу,якій притаманне розширення виробництва.

Причому циклічність розвитку економіки відбувається на тлі довгострокового економічного зростання, яке називається зростаючим

трендом (рис. 17.1). Останній характеризується приростом трудових ресурсів,технічнимиінноваціями,збільшеннямрівнядоходівтазаощаджень тощо. Цикл тоді є тимчасовим відхиленням від цієї траєкторії, коливанням навколо тренду.

Існує безліч концепцій, з допомогою яких учені намагаються пояснити періодичність коливань економіки: наявність плям на сонці, погода, врожай, рух планет; експансія і скорочення банківського кредиту, надмірний випуск в обіг паперових грошей; зміна у населення «хвиль»песимістичногоіоптимістичногонастрою;надходженнядуже великої частки доходу багатим, бережливим людям, що зменшує інвестуванняіпризводитьдоспадувиробництва;надмірнеінвестування; використання у виробництві важливих технічних досягнень; низький попит населення; диспропорційність між галузями народного господарстватаін.Усіназваніпоглядивідноснопричинциклічностірозвит­ ку макроекономіки мають право на існування, використання в практиці регулювання, прогнозування кон’юнктури ринків і економічної поведінки всіх суб’єктів господарювання.

ɇɚɣɧɢɠɱɚ ɬɨɱɤɚ (ɞɧɨ)

ɇɚɣɧɢɠɱɚ ɬɨɱɤɚ (ɞɧɨ)

Рис. 17.1. Фази економічного циклу

270

Глава 17. Макроекономічна нестабільність. Циклічність розвитку економіки

Ряд економістів пояснюють циклічність розвитку економіки в цілому особливостями її окремих процесів і поділяють цикли на три основні види: великі — тривалістю 50–60 років, середні — близько 10 роківікороткі —близько3,5року.Так,М.Д.Кондратьєв(1892–1938), Й. Шумпетер (1883–1950) причиною циклічності розвитку вважали особливостівідтворенняосновногокапіталу.Існуваннясередніхциклів вони пояснювали особливостями відтворенняактивноїчастини основ­ ного капіталу, а довгих — особливостями відтворення основного капіталу великих капітальних об’єктів, що здійснюється на принципово новій технічній основі і потребує величезних капітальних вкладень;

короткі цикли пов’язували зі зниженням попиту. Сучасні економісти вважають, що в цілому економічні цикли пов’язані з інноваціями.

Згідно з теорією Й. Шумпетера, під нововведеннями слід розуміти: виготовлення нового продукту або нової якості якогось блага; впровадження нового методу виробництва; освоєння нового ринку збуту;

отримання нового виду енергії, засобу виробництва, сировини тощо. Нововведення — це стрибок від старої виробничої функції до нової.

ЗкінцяХVІІІст.економікарозвиненихкраїн зазнала п’ять великих, або довгих, економічних циклів:

1789–1849 рр. — викликаний впровадженням результатів промислової революції;

1849–1896 рр. — пов’язаний з упровадженням парових двигунів і сталі;

1896–1938 рр. — зумовлений упровадженням процесів електрифікації, хімізації та індустріалізації

1952–1996 рр. — пов’язаний з реалізацією досягнень науковотехнічної революції, атомної енергетики, комплексної механізації та автоматизації, кардинальними структурними трансформаціями економіки;

З1997р.ідотепер.Сучасний,п’ятий,економічнийциклхарактеризуєтьсямасовимвпровадженнямвекономікуінтелектуальногокапіталу, комп’ютерів,Інтернету,економікипослуг,знань,інформації,переходом до постіндустріального типу розвитку економіки і суспільства.

У межах довгого циклу діють середні економічні цикли, які нази-

вають промисловими, або економічними.

Великий внесок у розвиток теорії циклічного розвитку зробив російськийекономістМ.Д.Кондратьєв,якийще1922р.виокремлював коливання економічної активності з різним періодом: 1) малі цикли, які тривають 3–4 роки; 2) середні — тривалістю 11 років; 3) великі цикликон’юнктури —40–60років.Устатті«Великіцикликон’юнктури» він обґрунтував існування тривалих коливань — «довгих хвиль», зу-

271