Глава 5. Економічний розвиток суспільства. Сучасні економічні системи...

§4. Перехідна економіка. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік. Трансформація економічної системи в Україні

Методологічну основу розкриття сутності перехідних станів економічнихсистемстановлять теоріїперехідноїекономіки ітеоріїтрансформації економічних систем.

Теорії перехідної економіки базуються на неокласичній концепції загальної економічної рівноваги і розглядають перехід від одного рівноважного стану економіки до іншого. При цьому головна увага приділяється аналізу початкового стану економіки та її бажаному кінцевому стану в майбутньому. Теорії перехідної економіки стосовно переходу до ринку є основою «шокового сценарію», тобто швидкоплинного ходу трансформації, який не враховує соціально-економічних, політичних, національних, культурних особливостей країн.

Теорії трансформації економічних систем ґрунтуються на ви­ знанні безперервності економічних перетворень в суспільстві. Еволюція економічних систем охоплює стадії їхнього формування, відтворення і розвитку на власній основі та розпаду. На стадії відтворення і розвитку економічні системи функціонують як цілісність. На стадіях формування та розпаду вони не є цілісними. Причому для системи, що формується, перехідний період є необхідним етапом її висхідного руху до сталого стану. Для системи, що розпадається, перехідний стан відповідає етапу руйнування її цілісності та зникнення.

Перехідна економіка — це особливий період (етап) в еволюції економіки, коли розпадається стара економічна система і формується нова. Саме в умовах перехідної економіки здійснювалося перетворення традиційної системи на ринкову, доіндустріального суспільства на індустріальне. У сучасний період перехідною можна вважати економіку країн, які перебувають на етапі становлення інформаційної економіки, економіки знань.

Оскільки в перехідному періоді здійснюється докорінна заміна конституючих ознак старої системи на конституючі ознаки нової си­ стеми, перехідна економіка є трансформаційною.

Перехідну економіку характеризують:

несталість, пов’язана із суперечністю між новими та старими економічними відносинами, що є основою її нестабільності, значних суперечностей між економічними інтересами різних груп населення, соціальних конфліктів;

75

Розділ І. Вступ до економічної теорії

історичність та специфіка економічної трансформації в різних країнах, обумовлені історичним періодом, у межах якого здійснюються економічні перетворення, політичними, соціально-економічними, національними особливостями певної країни;

інерційність — збереження протягом певного часу старих економічних форм, що свідчить про спадкоємність еволюційного процесу;

інтенсивність розвитку нових економічних форм як виявлення необоротності трансформаційних процесів у суспільстві.

Залежновідмасштабівтахарактеруекономічноїтрансформаціїможнавиокремитилокальніперехідніпроцеси,притаманніокремимкраїнам чи групі країн, і глобальні перехідні процеси, що охоплюють всі країни, людствовцілому.Важливотакожрозрізнятиприродно-еволюційнийтип перехідноїекономікитаїїреформаторсько-еволюційнийтип,якийхарак- теризується значним впливом реформ, що здійснює держава.

Нині,надумкувчених,відбуваютьсякількамасштабнихтрансформаційних процесів:

перехід від індустріального до постіндустріального суспільства (у розвинутих країнах);

перехід до індустріального суспільства за розвинутих ринкових відносин (у багатьох країнах Азії, Африки та Латинської Америки); рух до соціалістичного ринкового господарства (Китай, В’єтнам,

Лаос та ін.); перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки (у 29

постсоціалістичних країнах Центральної і Східної Європи та постра-

дянських республіках).

Ринковаекономічнатрансформаціявпостсоціалістичнихкраїнах передбачає роздержавлення власності, перехід від державної монополії до конкурентних засад функціонування економічних суб’єктів, від централізованого розподілу ресурсів — до ринкового механізму, від державного встановлення цін — до ринкового ціноутворення. Їй притаманні як загальні риси та закономірності перехідних процесів, так і певна специфіка.

По-перше, змістом економічної трансформації є перетворення командно-адміністративної системи на сучасну ринкову (змішану) систему, яка базується на поєднанні різних механізмів координації поведінки економічних агентів: ринкового механізму, державного та корпоративного регулювання.

По-друге, ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн має інверсійний (зворотний) характер. Перехід до ринку здій-

снюється в умовах індустріального суспільства, тоді як ринкові перетворення класичного типу охоплювали етапи формування ринкових

76

Глава 5. Економічний розвиток суспільства. Сучасні економічні системи...

відносин в умовах доіндустріальної системи та їх утвердження на технологічній базі індустріальної стадії суспільного розвитку. Подальший розвиток ринкової системи здійснювався в напрямі перетворення ринкової економіки епохи вільної конкуренції на змішану економічну систему, в умовах якої ринковий механізм координації економічних відносин доповнюється державним регулюванням економіки.

По-третє, перехідна економіка постсоціалістичних країн за своїм типом є реформаторсько-еволюційною. Активну роль у всіх економічних процесах відіграє держава. Від обґрунтованості та послідовності реформ, які вона здійснює, безпосередньо залежать темпи та глибина ринкової економічної трансформації.

По-четверте, перехід постсоціалістичних країн до ринку відбувся в умовахрозгортанняглобальнихперетворень,пов’язанихізстановленням інформаційноїекономіки,соціалізацієюекономіки,економічноюглобалізацією. Якщо в умовах локальної перехідної економіки здійснюються ринкові перетворення, то глобальна перехідна економіка є періодом трансформації індустріального суспільства на постіндустріальне.

Ринкові перетворення в умовах перехідної економіки базуються на ліберальному (неокласичному) або градуалістському підходах до ви­

значення напрямів, засобів та методів економічної трансформації. Ліберальний підхід (Д. Сакс, Я. Корнаї, М. Фрідмен, Дж. Стіглер

та ін.) передбачає швидкі радикальні зміни одночасно в економічній та політичній системах постсоціалістичних країн, використання адміністративних методів руйнування засад старої системи та значне обмеження державного впливу на ринкові процеси. Ліберальний підхід дістав назву «шокова терапія». Його основу становила запропонована МВФ та Світовим банком для країн Східної та Центральної Європи програмаринковоїтрансформації«Вашингтонськийконсенсус».Голов­ ними складовими програми були: швидка лібералізація економічних відносин, масштабна приватизація, дерегулювання і фінансова стабілізація за умов жорсткої монетарної політики. Проте довготривалий спад виробництва, поглиблення структурної деформації економіки та інші негативні наслідки практичної реалізації монетаристських рекомендацій змусили розробити нову програму ринкової трансформації «Поствашингтонський­ консенсус»(1996),восновуякоїбувпокладений

уже поетапний перехід до ринку.

Градуалістськийпідхід(gradual —поступовий)доринковоїтранс- формації (Дж.-К. Гелбрейт, В. Леонтьєв та ін.) базується на поступовому поетапному проведенні реформ, визнанні ролі держави та дер­ жавного сектору в забезпеченні економічної стабілізації, розв’язанні завдань перехідного періоду. Економічна лібералізація спочатку про-

77

Розділ І. Вступ до економічної теорії

водиться в окремих секторах чи галузях економіки, а потім поширюється на економіку в цілому в міру того, як з’являються необхідні елементи інституціональної структури ринкової системи.

Ліберальнийтаградуалістськийпідходиреалізуютьсявмоделяхпереходудоринкупевнихкраїн.Наприклад,уПольщі,УкраїнітаРосіїзастосовувалась модель «шокової терапії». Позитивні наслідки мала лише Польща. Але, порівняно з Україною, у Польщі були інші вихідні умови ринкових реформ, передусім у сільському господарстві, де близько 80 % орних земель перебували в приватній власності. Крім того, економічне зростаннявосновномузабезпечувалосязначнимиіноземнимиінвестиціями.ВУкраїнізастосуваннямоделі«шоковоїтерапії»призвелодоглибокого падіння виробництва, гіперінфляції, тінізації економіки, значного рівня безробіття та бідності, поглиблення структурної деформації економіки, значного соціального розшарування населення.

Модель«оксамитовоїреволюції»,реалізованавЧехіїтаСловаччині, характеризується поступовістю ринкової трансформації, включенням широкихверствнаселеннявпроцесиперетвореннявідносинвласності, «м’яким» переходом від централізованого регулювання до змішаної системи регуляторів економіки. Зазначена модель забезпечила можливість здійснення процесів гуманізації та соціалізації економіки.

Модель «ринкового соціалізму», яку обрали Китай та В’єтнам, ба-

зується на градуалістському підході та методі визначення провідного сектору економіки. У цих країнах створюється двосекторна економіка, у складі якої виокремлюються плановий та ринковий сектори. При цьому стабільне функціонування державного сектору формує умови для розвитку ринкового сектору, до якого, у першу чергу, належить сільське господарство. Ринкова трансформація промисловості спирається не на приватизацію державних підприємств, а на поступову децентралізацію управління, обмежену комерціалізацію їх діяльності. Завдяки цьому Китай вийшов на шлях швидкого економічного зро­ стання: протягом десяти років ринкового реформування економіки обсяги валового внутрішнього продукту країни в розрахунку на одну особу подвоїлися.

Формуванняринкової(змішаної)економічноїсистемибазуєтьсяна трансформації відносин власності шляхом роздержавлення та приватизації, лібералізації економіки, фінансовій стабілізації та структурній

перебудові економіки.

Змістом роздержавленняекономіки є перехід від одержавленої до змішаної економіки — з різноманітними формами власності і господарювання, ринковим саморегулюванням та застосуванням переважно непрямих методів державного регулювання економічних процесів.

78

Глава 5. Економічний розвиток суспільства. Сучасні економічні системи...

Складовою роздержавлення економіки є приватизація — перетворення державної (а також колективної) власності на приватну.

Приватизація може здійснюватися і в умовах розвинутої ринкової економіки.Наприклад,КомісіяКонгресуСШАв1954–1955рокахдійшла висновку про доцільність ліквідації державної власності на промислові і торговельніпідприємства.УВеликійБританіїзприходомдовладиконсервативних урядів на початок 1988 р. було продано до 30 % державного підприємницькогосектору.Метоюзазначенихдійбулопідвищенняефективності окремих галузей економіки та зменшення бюджетних витрат.

Вумовах ринкової трансформації інверсійного типу приватизація

єодним із головних напрямів створення фундаментальних основ ринкової економічної системи. Так, у СРСР перед початком реформ дер­ жавними були 92 % об’єктів власності, в Угорщині — 90 % основних фондів, в Україні — 85,4 % підприємств. Тому приватизації великих державних підприємств передувала їх корпоратизація, тобто перетворення на акціонерні товариства, 100 % акцій яких належали державі.

Моделями приватизації в постсоціалістичних країнах у різні пе-

ріоди були:

масова сертифікатна та грошова приватизація (Україна, Чехія, Словаччина, Росія та ін.);

колективна приватизація шляхом: оренди майна державних підприємств трудовими колективами із правом наступного викупу; придбання частиниакційдержавнихпідприємствтрудовимиколективами,зокрема управлінцями, на пільгових умовах з подальшим відокремленням частки кожного працівника (Україна, Росія, Угорщина, Словенія);

продажпакетівакційдержавнихпідприємствзовнішнімінвесторам (Україна, Чехія, Словаччина, Угорщина, Естонія, Росія);

реституція — повернення частини майна попереднім власникам (країни Балтії, Східної та Центральної Європи).

Специфікою процесу роздержавлення в Китаї є визнання пріоритетноїролідержавноївласностітадержавногоконтролювстратегічних галузях економіки.

ВУкраїні на початковому етапі ринкових перетворень, завдяки прийняттю законів «Про власність», «Про підприємництво», «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизаційні папери», Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі

іжитловогофондутаін.,булостворенонеобхіднуправовубазуроздер­ жавлення економіки.

ВУкраїні приватизація здійснювалася в кілька етапів:

1992–1994 роки — відкриття громадянам приватизаційних рахунків в Ощадному банку у формі іменних депозитів, що не мали вільного обігу;

79

Розділ І. Вступ до економічної теорії

1995–1998 роки — сертифікатна приватизація шляхом випуску приватизаційних майнових сертифікатів у паперовій формі, термін дії яких неодноразово подовжувався. Приватизаційні рахунки та майнові сертифікати свідчили про право їх володарів на певну частку вартості державного­ майна. Сертифікати обмінювалися на акції державних підприємств, які продавалися на сертифікатних аукціонах, ураховувалися при викупі державного майна трудовими колективами. За період сертифікатної приватизації 45,7 млн громадян України отримали приватизаційні майнові сертифікати. У 1995–1998 роках було приватизовано майже 50 тис. об’єктів, понад 90 % підприємств торгівлі, сервісу і громадського харчування стали приватними. Державний житловий фонд приватизувався на базі житлових чеків, які не мали вільного обігу. З 1998 р. розпочалася грошова приватизація.

З 1999 р. здійснюється індивідуальна грошова приватизація, яка передбачає­ продаж на певних умовах підприємств різних галузей економіки.

Роздержавлення та приватизація є основою лібералізації та демо-

нополізації економіки постсоціалістичних країн.

Економічна лібералізація — це процес переходу до ринкового механізму саморегулювання, зокрема до ринкового ціноутворення, створення умов для підприємницької діяльності. Її результати та наслідки безпосередньо залежать від ефективності процесу роздержавлення та приватизації, антимонопольної політики держави, формування ресурсних ринків, конкурентного середовища та ринкової інфраструктури.

В Україні на початковому етапі ринкової трансформації внаслідок використання моделі «шокової терапії», проведення швидкої сертифікатної приватизації, високого рівня монополізації економіки та відсутності державної цінової політики відбувся післяприватизаційний перерозподілвласності,малимісцезначнепадінняобсягувиробництва та життєвого рівня населення, відокремлення значної частини населеннявідвласності,пошириласятінізаціятакриміналізаціяекономіки, соціальна нестабільність.

Лібералізація цін обумовила гіперінфляцію. Наприклад, у 1992 р.

інфляція становила 2000 %, у 1993 р. — перевищувала 10 000 %. На подолання гіперінфляції була спрямована фінансова стабілізація

шляхом здійснення жорсткої кредитно-грошової політики, регулювання валютного курсу, скорочення державних витрат. В Україні гіперінф­ ляція була зупинена після впровадження гривні у 1996 р. Важливо підкреслити, що фінансова стабілізація є необхідною умовою досягнення цілей ринкової трансформації. З 2000 р. в Україні спостерігається збільшення обсягу ВВП.

80